Концепція розвитку національної системи правової охорони інтелектуальної власності

Контрольна робота

з дисципліни

«Інтелектуальна власність»

на тему:

«Концепція розвитку національної системи правової охорони  інтелектуальної власності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ	3
1. Система інтелектуальної власності: об’єкти та суб’єкти.	4
2. Законодавство України про інтелектуальну власність.	9
3. Проблеми охорони інтелектуальної  власності в Україні.	17
Висновки	23
Список використаних джерел	24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Нині, в період стрімкого  розвитку інформаційних технологій, інтелектуальна власність стає одним  із найцінніших джерел прибутку економіки  країн, що розвиваються, — вона сприяє розвиткові внутрішніх галузей промисловості, залученню іноземних інвестицій, відкриває доступ до нових технологій.

Тоді як США, Японія, країни Європи уже навчилися захищати свої інтелектуальні активи і отримувати від цього вагомі інтелектуальні дивіденди, Україна впевнено йде  до цього, по цеглині вибудовуючи  національну систему правової охорони  інтелектуальної власності.

Міцний підмурівок ця будова вже має, і нині Україні, як цивілізованій  європейській країні, треба впевнено, крок за кроком запроваджувати заходи, які давали б змогу їй прискорити розвиток національної системи інтелектуальної  власності, стати гідним членом Світової організації торгівлі (СОТ), Європейського  союзу, інших світових і європейських структур.

Метою роботи є проблема розвитку системи охорони інтелектуальної власності в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Система інтелектуальної власності: об’єкти та суб’єкти.

До об’єктів авторського  права відносять:

- твори науки: письмові  твори наукового, технiчного або  практичного характеру (книги,  брошури, статті); уснi твори (виступи,  лекцiї та промови); iлюстрацiї,  карти, плани, ескiзи, пластичнi твори,  що стусуються географiї, геологiї,  топографiї, архітектури; 

- твори лiтератури: письмовi  твори белетристичного характеру,  збiрники творiв; 

- твори мистецтва: музичнi, драматичнi, хореографiчнi, аудiовiзуальнi твори; твори образотворчого та  прикладного мистецтва, архiтектури,  фотографiї; сценiчнi обробки, аранжування,  переробки та переклади творiв; 

- комп’ютерні програми: набір інструкцій, виражених у  формі, придатній для зчитування  комп’ютером, які приводять його  у дію для досягнення певної  мети;

- бази даних: сукупність  творів, даних або будь-якої іншої  незалежної інформації у довільній  формі, підбір і розташування  складових частин якої та її  упорядкування є результатом  творчої праці. 

До об’єктів сумiжних прав відносять:

- виконання творів: виконання  вперше на територiї України,  зафiксовано на фонограмi чи включено  в передачу органiзацiї мовлення;

- фонограми і відеограми: мiсце знаходження виробника i перша публiкацiя фонограми —  на територiї України, чи протягом 30 днiв вiд дня першої публiкацiї  в iншiй державi;

- програми телерадіоорганізацій: мiсце знаходження i здiйснення  передач з передавача розташованого  на території України. 

Об’єкти науково-технiчної iнформацiї:

- науково-технiчна документація: результати науково-дослiдної, дослiдно-конструк-торської, пректно-технологiчної, виробничої  та громадської дiяльностi, зафiксованi у формi, яка забезпечує їх вiдтворення,  використання та поширення; 

- науковi вiдкриття: встановлення  ранiше невiдомих, об’єктивно iснуючих  закономiрностей, властивостей i явищ  матерiального свiту;

- рацiоналiзаторськi пропозицiї:  пропозицiя нова i корисна для  пiдприємства, якому вона подана i передбачає створення або замiну  конструкцiї виробiв, технологiї  виробництва i застосовуваної технiки  або складу матерiалу; 

- сорти росли (селекцiйнi досягнення): сорт є новим та  вiдповiдає умовам вiдмiностi, однорiдностi i стабiльностi;

- породи тварин (селекцiйнi досягнення): порода є новою та  вiдповiдає умовам вiдмiностi, однорiдностi i стабільності.

 Об’єкти промислової  власностi:

- винаходи: продукт (пристрiй,  речовина, штам мiкроорганiзму, культура  клiтин рослин i тварин), спосіб, застосування  раніше відомого продукту чи  способу за новим призначенням  якщо вiн новий, має винахiдницький  рiвень i є промислово придатним; 

- кориснi моделi: конструктивне  виконання пристрою, що є новим  i промислово придатним; 

- промисловi зразки: форма,  малюнок чи розфарбування або  їх поєднання, що визначають  зовнішній вигляд промислового  виробу i призначені для задоволення  естетичних та ергономiчних потреб, якщо вiн новий i промислово  придатний; 

- топографії інтегральних  мікросхем: зафіксоване на матеріальному  носії просторово-геометричне розміщення  сукупності елементів інтегральної  мікросхеми та з’єднань між  ними;

- секретнi об’єкти: об’єкти  промислової власностi (винаходи, кориснi моделi i промисловi зразки), що становлять  державну таємницю;

- захист від недобросовiсної  конкуренцiї: захист через адміністративні  чи судовi органи вiд недобросовiсних  конкурентних дiй — неправомірне  використання ділової репутації  підприємця, створення перешкод  у процесі конкуренції, неправомірне  використання комерційної таємниці.

 До засобів індивідуалізації (суб’єктів, товарів і послуг) відносяться: 

- знаки для товарiв  і послуг: словеснi, зображувальнi, об’ємнi та iншi позначення або їх комбiнацiї,  виконанi у будь-якому кольорi чи поєднаннi кольорiв, що вiдповiдають  умовам правової охорони; 

- зазначення походження  товарів (назва мiсця чи географічне  зазначення походження товару): визначення, що iдентифiкують певний товар,  який походить з певного району  чи мiсцевостi країни, коли якiсть  або iншi характеристики товару, на  яких базується його репутацiя,  обумовленi географiчним мiсцем  походження товару;

- фiрмовi назви: назва пiдприємства  зареєстрованого на мiсцевому  (регiональному) рiвнi, що є його  вiзитною карточкою i частиною  його iмiджу. 

-доменні імена: це імена,  що використовуються для адресації  комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті. 

Ноу-хау – комерційні секрети (відомості виробничого, організаційного, фінансового та ін. характеру, що складають  комерційну цінність, не відомі третім особам і недоступні необмеженому кругу  осіб):

-технічна документація: конструкторська, технологічна, проектна, економічна, юридична, призначена для  використання у виробництві і  реалізації товарів і послуг;

-творчі розробки: незапатентовані  винаходи, формули, рецепти, склади, розрахунки, дослідні зразки, результати  випробовувань і дослідів;

-системи організації  виробництва, маркетингу, управління  якістю продукції, кадрами, фінансами,  політикою капіталовкладень;

-виробничо-комерційний досвід  організації виробництва, маркетингу  і навчання персоналу.

Суб'єктами права інтелектуальної  власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.

Суб'єктами права на торговельні  марки, зазначення походження товарів  можуть бути юридичні особи, а також  фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення  і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична  особа.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто  автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою  працею.

Виходячи з того, що комерційною  таємницею відповідно до чинного  законодавства визнаються, в основному  відомості, що стосуються підприємницької  діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими  можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

До суб'єктів авторського  права відносяться:

автори творів;

спадкоємці й інші правонаступники;

організації, що керують  майновими правами авторів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.

Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські  повноваження за договором з автором  чи одержали їх за заповітом або  в інших випадках.

Суб'єктами авторського права  після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що е законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб'єктами авторського права  можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Організації, що керують  майновими правами автора на колективній  основі, не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами  вони виступають як представники авторів  і діють від їхнього імені  в їхніх інтересах. Це порівняно  нове явище для України і до кінця законодавче воно не врегульовано.

Відповідно до Закону України "Про власність" суб'єктами права  інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава. Держава може стати суб'єктом  зазначення прав у чітко визначених законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб'єкт  права не згадується. Найближчим часом  це протиріччя повинно бути усунуте.

Нині, в період стрімкого  розвитку інформаційних технологій, інтелектуальна власність стає одним  із найцінніших джерел прибутку економіки  країн, що розвиваються, — вона сприяє розвиткові внутрішніх галузей промисловості, залученню іноземних інвестицій, відкриває доступ до нових технологій. Тоді як США, Японія, країни Європи уже  навчилися захищати свої інтелектуальні активи і отримувати від цього  вагомі інтелектуальні дивіденди, Україна  впевнено йде до цього, по цеглині  вибудовуючи національну систему  правової охорони інтелектуальної  власності. Міцний підмурівок ця будова вже має, і нині Україні, як цивілізованій  європейській країні, треба впевнено, крок за кроком запроваджувати заходи, які давали б змогу їй прискорити розвиток національної системи інтелектуальної  власності, стати гідним членом Світової організації торгівлі (СОТ), Європейського  союзу, інших світових і європейських структур.

2. Законодавство  України про інтелектуальну власність.

Сьогодні необхідність вирішення  проблем, пов’язаних з інноваційним розвитком економіки України, набуває  особливого значення. На жаль, безрезультатне обговорення цього питання в  нашій державі триває вже багато років. Вчені, підприємці, представники Уряду, парламентарії, всі — за стратегічний прорив, за якнайшвидший перехід економіки  держави на інноваційний шлях, але  реальні зрушення на цей час відсутні.

Без сумніву, в українському суспільстві є розуміння того, що світова економіка початку  ХХ1 століття характеризується кардинальними  змінами у визначенні напрямів економічного прогресу. Основні акценти сьогодні переміщуються на завдання прискореного інноваційного розвитку, переходу до стратегії економіки, що базується  на знаннях. В її основі лежать інтелектуальні ресурси, інтелектуальний капітал, наука, процеси трансферу результатів  творчої діяльності у виробництво  матеріальних та духовних благ. В розвинених країнах частка секторів економіки  з інтенсивним використанням  інтелектуального капіталу сьогодні складає  понад 50% і ця цифра постійно зростає.