Комерційні банки: функції і роль в економіці

Спеціалізовані  комерційні банки, не відмовляючись  в принципі від можливості надання  універсального набору послуг, концентрують зусилля на здійсненні кількох основних банківських операцій або на обслуговуванні обмеженого кола клієнтів. Спеціалізація  впливає на характер усієї діяльності банку, визначаючи особливості формування його активів і пасивів, побудову балансу, а також специфіку організації  роботи з клієнтурою. Загалом в  силу набуття досвіду роботи у  певній сфері банківської справи, розробки технічних прийомів і методів  реалізації тих чи інших операцій підвищується їх якісний рівень. Це в свою чергу зумовлює зростання  дохідності окремих спеціальних  операцій комерційних банків, а тому їхня діяльність в інших сферах стає необов¢язковою.

У розвинутих країнах  найбільш поширеними видами спеціалізованих  банків є інвестиційні, іноваційні, ощадні, іпотечні та експортно-імпортні. Їх діяльність зосереджена на кількох операціях для більшості клієнтів. Так, інвестиційні банки займаються переважно емісійно-засновницькою діяльністю, забезпечуючи посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку. Іноваційні банки здійснюють довгострокове кредитування, в результаті якого можлива реалізація крупних науково-технічних проектів. Ощадні банки орієнтують свою діяльність на залучення дрібних вкладів населення на певний строк і надання позик приватним особам. Іпотечні банки видають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна ¾ землі, житлових будинків, споруд виробничого призначення. Експортно-імпортні банки займаються кредитуванням і видачею гарантій за операціями, пов¢язаними в основному із зовнішньою торгівлею та міжнародним рухом капіталів.

Окрім певного  типу операцій комерційні банки можуть також зосереджуватись на обслуговуванні окремих галузей економіки ¾  промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва, енергетики, транспорту і зв¢язку.

Для успішного  розвитку ринкової економіки значення посередницької функції в кредиті  полягає в тому, що вони своєю  діяльністю зменшують ступінь ризику і невизначеності в економічній  системі. Кошти можуть переміщатися від кредиторів до позичальників  і без посередництва банків, однак  при цьому різко зростають  ризики втрати коштів, що віддаються в  позику, і зростають загальні витрати  по їхньому переміщенню, оскільки кредитори  і позичальники не інформовані про  платоспроможність один одного, а  розмір і терміни пропозиції коштів не збігається з розмірами і термінами  потреби в них.

У розвинутих країнах  найбільш поширеними видами спеціалізованих  банків є інвестиційні, іноваційні, ощадні, іпотечні та експортно-імпортні. Їх діяльність зосереджена на кількох операціях для більшості клієнтів. Так, інвестиційні банки займаються переважно емісійно-засновницькою діяльністю, забезпечуючи посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку. Іноваційні банки здійснюють довгострокове кредитування, в результаті якого можлива реалізація масштабних науково-технічних проектів. Ощадні банки орієнтують свою діяльність на залучення дрібних вкладів населення на певний термін і надання позик приватним особам.

В рамках тенденції  до спеціалізації банківської діяльності у промислово розвинутих країнах  можна відзначити створення комерційними банками вузькоспеціалізованих  дочірніх компаній, що займаються одним-двома  видами операцій (наприклад, лізингом, факторингом та ін.).

Окрім певного  типу операцій комерційні банки можуть також зосереджуватись на обслуговуванні окремих галузей економіки, промисловості, сільського господарства, торгівлі, будівництва, енергетики, транспорту і зв’язку.

Всі комерційні банки виконують певні функції, систематичне виконання яких і створює  той фундамент, на якому базується  робота банку і банківської системи  в цілому, а переплітаючись між  собою, вони створюють потужну базу фінансового розвитку країни: управління грошовим обігом; забезпечення платіжного механізму; акумуляції заощаджень, та важливою функцією банків є їх здатність  „робити гроші” – розширювати кредитні ресурси народного господарства. Отже, можна сказати, що дуже важлива роль в економіці країни належить кожному окремому банку, а ще важливіша роль належить всій банківській системі.

Сучасний стан розвитку економіки України потребує постійної уваги до банківської  системи в цілому і комерційних  банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих  умов для їх стабільного та ефективного  функціонування. Ця потреба обумовлюється  тим, що банківська система України  – одна з найважливіших і невід’ємних  структур ринкової економіки і є  одним з основних чинників політики економічного зростання. Адже через  неї здійснюється процес акумуляції фінансових ресурсів суспільства і  забезпечується їх найефективніше і  раціональне використання.

Упродовж останнього десятиріччя проблема збереження фінансової та економічної стабільності постає дедалі гостріше. Тому центральні банки багатьох країн беруть на себе роль відповідального органа або координатора національних програм щодо оцінки стабільності фінансової системи.

Слід зазначити: ступінь розвитку фінансової системи  та її основного елемента — банківської системи, характер і ефективність грошово-кредитної політики й фінансової політики великою мірою визначають реальні можливості української економіки у вирішенні питань стійкого і тривалого розвитку країни, підвищення конкурентоспроможності, характеру участі країни у світових інтеграційних процесах. Банківська система є невід'ємною складовою механізму сучасної ринкової економіки. Основою її структурної побудови виступають комерційні банки, які володіють інструментарієм впливу на фінансову, інвестиційну, виробничу та інші сфери економіки.

Стабільність  банківської системи є однією з найважливіших умов розвитку національної економіки. Разом із прозорістю і  прогнозованістю вона дає змогу  точніше визначити основні напрями  діяльності банківської системи, підвищити  її привабливість для інвесторів та інших суб'єктів господарювання. Стабільність банківської системи  визначається не тільки конкурентоспроможністю, а й рівнем ризиків, притаманних  банківській діяльності. Тому на сьогодні досить актуальним питанням є визначення економічної сутності категорій "фінансової та економічної стабільності" і  основних індикаторів її оцінки.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. –К.: Академія,2001–313с.

2. Череп А.В., Андросова О.Ф. Банківські операції: Навч. Посібник.- К.: Кондор, 2008.- 410с.

3. Банківські  операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. І доп. /А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіната ін.; За ред. д-ра екон. Наук, проф. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476с.

4. Операції комерційних  банків, під ред. Р.Коцовська, , Київ, Алерта, 2003р.

5. Банківські  операції: Під р./ За ред. А.М.  Мороза. - 2е Вид. ВИРЮ. І доп. – К.; КНЕУ, 2002. – 476с.

6. НБУ №2, лютий  2004, ст.42 – 44.

7. // «ФІНАНСИ  УКРАЇНИ»: м. Київ-01103, бул. Дружби Народів, 38.

8. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2006. – 311с. – (Вища освіта ХХІ століття).

9. Капран В.І., Кравченко М.С., Коваленко О.К., Омельченко С.І. К 20 Банківські операції. Навчальний посібник – К: Центр навчальної літератури, 20006. – 208с.

10.Аналіз банківської  діяльності: Підручник / А. М. Герасимович,  М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2004. — 599 с.

11.Пiдсумки дiяльностi комерцiйних банкiв України за I-й квартал 2008 року. За даними АУБ, 2008р.

12.Сучасний стан  банківської системи України  та перспективи її розвитку / За  ред ДДТУ Іонова Н. – Д. 2008р.

13. Основні показники  діяльності банків України на  ІІІ- й квартал 2008 р. / Вісник  НБУ. — 2004. — № 9.

14. Операції комерційних  банків, під редакцією Р.Коцовська, Київ, Алерта, 2003р.

15. Бахолдии А.А. Финансовая стабильность, денежно-кредитная политика и банковские риски // Финансы и кредит. – 2007. – №5(245). – С.59-61