Класифікація та структура основних засобів підприємства

Податковий  кодекс регулює порядок обліку основних засобів у контексті оподаткування. Зокрема, ст.145 приводить класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації; методи нарахування амортизації.

При введенні в дію Податкового  кодексу з 1 квітня 2011 року передбачено пооб’єктний облік основних засобів у межах 16 груп та визначено мінімально припустимі терміни корисного використання основних засобів:

Група 1 – земельні ділянки (немає терміну);

Група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані  з будівництвом – мінімально допустимий строк корисного використання 15 років.

Група 3 – будівлі – 20 років; споруди – 15 років; передавальні пристрої – 10 років.

Група 4 – машини та обладнання – 5 років, з них : електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного  оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень – 2 роки.

Група 5 – транспортні  засоби – 5 років.

Група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі) – 4 роки.

Група 7 – тварини  – 6 років.

Група 8 – багаторічні  насадження – 10 років.

Група 9 – інші основні засоби – 12 років.

Група 10 – бібліотечні  фонди.

Група 11 – малоцінні  необоротні матеріальні активи.

Група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди – 5 років.

Група 13 – природні ресурси.

Група 14 – інвентарна тара – 6 років.

Група 15 – предмети прокату – 5 років.

Група 16 – довгострокові  біологічні активи – 7 років.

Такий підхід дає  можливість здійснювати державі  регулювання амортизаційної та, відповідно, податкової політики підприємств. [8]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.Структура основних засобів підприємства

 

Не всі елементи основних фондів відіграють однакову роль у процесі функціонування підприємства. Тому важливе економічне значення має  співвідношення окремих видів основних фондів в їх загальній вартості, тобто їх технологічна (видова) структура. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів.

До активної частини належать основні фонди, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва, визначають рівень технічної оснащеності праці, прямо впливають на величину виробничої потужності та обсяг випуску продукції підприємства (робочі машини і обладнання, прилади та інструменти, обчислювальна техніка).

До пасивної частини належать основні фонди, які опосередковано впливають на величину виробничої потужності і обсяг продукції, забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва (будівлі, споруди, інвентар та ін..).

Прогресивною  тенденцією у зміні технологічної структури основних фондів є зростання частки їх активної частини.

На технологічну структуру основних фондів підприємств  впливає ряд чинників. (Рис. 1.3.1.)

 

 

 

 

 

Рис 1.3.1. Чинники, що впливають на технологічну структуру основних фондів. [2, 152]

Виробничі і  матеріально-технічні особливості  галузі. В добувних галузях характер технології обумовлює наявність дорогих споруд – шахт, гірничих виробіток, свердловин; при заготівлі лісу – транспортних засобів; виробництві товарів легкої промисловості – значних виробничих площ, обладнання; в машинобудівній і приладобудівній галузях – дорогого обладнання, пристроїв, вимірювальної техніки тощо. Тому в паливній промисловості у складі основних фондів найбільшу питому вагу становлять споруди; в машинобудуванні, текстильній, паперовій – робочі машини і обладнання; в електро- і теплоенергетиці – силові машини і обладнання; у швейній, м’ясній, молочній – будівлі; в лісозаготівельній і рибній – транспортні засоби і т.д.

Форми суспільної організації виробництва. Чим вищою є концентрація (розмір підприємств), рівень спеціалізації, кооперування і комбінування, тим вищою в структурі фондів є питома вага активної частини і нижчою – питома вага пасивних елементів.

Форми відтворення  основних фондів (будівництво нових, реконструкція, розширення, технічне переоснащення діючих підприємств). Для нового будівництва характерним є зростання пасивної частини основних фондів. Реконструкція, технічне переоснащення приводять до прогресивних змін в їх структурі через нарощування активної частини.

Технічний рівень виробництва. Його підвищення супроводжується  незначним збільшенням вартості будівель і споруд та значно швидшим зростанням вартості машин, обладнання, приладів та інших активних елементів. Заміна застарілого обладнання новим компактним і високопродуктивним у результаті механізації й автоматизації виробництва дає можливість розмістити більшу кількість обладнання в одних і тих же приміщеннях, відносно знизити вартість площ у розрахунку на одиницю потужності.

Рівень організації будівельних робіт. Чим вищим є рівень індустріалізації будівництва, тим нижчою є вартість будівельно-монтажних робіт. При тому ж самому обсязі інвестицій більша їх частка може бути спрямована на придбання машин, обладнання, приладів тощо.

Географія розміщення виробництва. Введення в дію підприємств в неосвоєних районах, районах зі складними природно-кліматичними умовами вимагає збільшення затрат на комунікації, будівлі, споруди, збільшує вартість будівництва, тобто зростає частка пасивної частини основних фондів.

Окрім технологічної, виділяють галузеву і вікову структуру основних фондів. Перша з них характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до загальної вартості основних фондів підприємства; друга – це співвідношення основних фондів різних вікових груп у їх загальній вартості.

Найчастіше  виокремлюють такі вікові групи основних фондів:

1).нові основні  фонди, термін експлуатації –  5 років;

2).5 – 10 років;

3).10 – 15 років;

4).15 – 20 років;

5).старі основні  фонди, термін експлуатації – понад 20 років.

У високотехнологічних  галузях, де темпи оновлення основних фондів досить високі, можуть бути прийняті інші, «вужчі» вікові інтервали.

Видова структура  основних фондів підприємства суттєво  відрізняється у різних галузях господарства. Так, в електроенергетиці більшу частку основних фондів становлять передавальні пристрої (32 % ) та силові машини й обладнання ( 33 % ); у паливній промисловості більше половини вартості основних фондів припадає на споруди ( 58 % ); у галузях машинобудування більше 45 % займають машини та обладнання; у легкій промисловості на будівлі припадає 42 % вартості фондів, у тому числі у швейній – 60 %.[1, 60]

За використанням  основні фонди поділяють на :

1. Діючі – всі основні фонди, що використовуються у господарській діяльності;
2. Недіючі – ті основні фонди, що не використовуються у даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів;
3. Запасні – різне устаткування, яке знаходиться у резерві та призначене для заміни об’єктів основних фондів, що вибули або ремонтуються.

За належністю основні фонди підприємства поділяють  на :

1. власні, які повністю належать підприємству;
2. орендовані, які є власністю інших підприємств і використовуються наданому підприємстві відповідно до договору оренди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ОСНОВНИХ ФОНДІВ НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»

 

2.1.Економічна характеристика  підприємства.

 

Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний  комбінат Запоріжсталь» являє собою  підприємство з повним металургійним циклом. Предметом діяльності підприємства є виробництво та збут металургійної продукції, металовиробів виробничого і побутового призначення, інших супутніх видів продукції металургійного циклу. Крім того, здійснюється виробництво та збут іншої продукції промислово-технічного призначення, сільськогосподарської продукції, товарів народного споживання і продуктів харчування.

На сьогодні ПАТ «Запоріжсталь» є одним з провідних підприємств  металургійної галузі. Комбінат входить у число 80-ти кращих підприємств світу, виробляє майже 11 % чавуну і сталі, а також 29,4 % листового прокату в Україні, поставляє високоякісну продукцію на зовнішній ринок.

Основними видами продукції  ПАТ «Запоріжсталь» є: чавун переробний та ливарний; сляби; прокат гарячекатаний та холоднокатаний товщиною 0,5 – 8 мм із вуглецевих та нержавіючих сталей; бляха біла та чорна; гнуті профілі.

Чорна металургія є стратегічною галуззю української  промисловості, що забезпечує надходження  більшої частки валютних коштів до нашої країни. В 2010 р. виробництво сталі в Україні збільшилось на 9,3 % (до 31,7 млн. т) порівняно з 2009 р. Разом з виробництвом збільшилось і споживання. Споживання г/к прокату в 2010 р. в Україні зросло на 33 % в порівнянні з 2009 р., х/к прокату – на 25 %.

Стан української  металургії зумовлений, перед усім, кон’юнктурою зовнішніх ринків. Експорт українського металопрокату у 2010 році збільшився на 15 % (до 25,9 млн. т.).

Реконструкція та технічне переозброєння комбінату  здійснюється у відповідності з проектно-кошторисною документацією, розробленою гене-ральними інститутами-проектувальниками «Укргіпропром», «Укргіпромез» та робочими проектами на технічне переозброєння, розробленими проектно-конструкторським відділом ПАТ «Запоріжсталь».

За даними фінансової звітності ПАТ «Запоріжсталь», ступінь  використання основних фондів становить 6 при виробництві чавуну – 94,2 %, сталі – 89,2 %, прокату – 90,4 %.

В цілому, підприємство працює стабільно, забезпечує зростання  виробництва, робить все для покращення технологічних процесів і технічного переозброєння підприємства, поліпшення якості продукції, покращення умов праці.   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2.Оцінка складу  та руху основних фондів.

 

За даними річної фінансової звітності підприємства оцінила груповий склад та рух основних засобів за 2009 – 2010 рр.

Таблиця 2.2.1.

Загальний склад  основних засобів за 2009 – 2010 рр., тис. грн.

Найменування  основних засобів	2009 рік				2010 рік		Відхилення
	На початок періоду	Питома вага, %	На кінець періоду	Питома вага, %	На кінець періоду	Питома  вага, %
1.Виробничого  призначення :	2263913	97,3	2220309	97,5	2025990	98,3	-194319
Будівлі та споруди	821154	36,3	793706	35,7	761543	37,6	-32163
Машини та обладнання	969950	42,8	960225	43,2	823177	40,6	-137048
Транспортні засоби	65731	2,9	54106	2,4	25283	1,2	-28823
Інші	407078	18,0	412272	18,6	415987	20,5	3715
2.Невиробничого  призначення:	63431	2,7	56408	2,5	35638	1,7	-20770
Будівлі та споруди	47823	75,4	42634	75,6	24410	68,5	-18224
Машини та обладнання	1529	2,4	1280	2,3	2436	6,8	1156
Транспортні засоби	1111	1,8	1093	1,9	804	2,3	-289
Інші	12968	20,4	11401	20,2	7988	22,4	-3413
Усього	2327344	100	2276717	100	2061628	100	-215089