Экономически правовое обеспечение предпринимательства

 

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1 Організаційно-правове підґрунтя підприємницької діяльності в   

     Україні

1. Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності              
2. Організаційно-правові форми              
3. Зміст та структура установчих документів підприємства  
4. Ліцензування підприємницької діяльності                        
5. Правове забезпечення та підтримка розвитку підприємницької діяльності на сучасному етапі
6. Аналіз стану підприємництва в Україні на сучасному етапі      

РОЗДІЛ 2 Аналіз фінансово – господарської діяльності           

2.1.Аналіз стану підприємництва в Україні на сучасному етапі      

РОЗДІЛ 3 Проблеми та перспективи вдосконалення правого забезпечення   

     Підприємницької  діяльності в Україні                                                         

    4.Висновок                                                                                           

    5.Список літератури                                                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Будь-яка підприємницька діяльність має не лише свої закони й правила, а й конкретно визначені  правові рамки. І тут ми доходимо до дуже актуальної теми: закон, правові  норми та їх виконання в конкретній бізнес-діяльності.

Без закону суспільне життя, напевно таки, нагадувало б хаос. Уявіть собі – кожен робив би те, що йому заманеться в конкретну  мить у конкретному місці. Настала  б анархія, в якій немає місця  для свободи і вільного розвитку особистості. В нашій країні встановлено  певні права, обов'язки і відповідальність для людини, яка займається підприємницькою  діяльністю.

Дослідження проблем функціонування суб'єктів підприємництва започаткувалося  в Україні лише з початком ринкових перетворень та формування відповідної законодавчої бази. Питанню розвитку підприємницької діяльності до теперішнього часу приділяється недостатня увага як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Тому виникає об'єктивна необхідність у науковому обґрунтуванні процесу формування пріоритетів у розвитку підприємств регіону та розробці методичного забезпечення його ефективної реалізації.

Актуальність обраної  теми курсової роботи обумовлюється  тим, що і на двадцять першому році незалежності України засади правові  основи підприємницької діяльності в Україні ще повністю не визначені.

Об’єктом дослідження  в роботі виступає підприємницька діяльність, її регулювання та розвиток. Предметом  дослідження виступають основні  правові засади регулювання підприємницької  діяльності в ринковій економіці  України. Метою написання роботи виступає дослідження сучасних правових основ підприємницької діяльності в Україні та перспектив вдосконалення  державного регулювання підприємницької  діяльності.

Виходячи з поставленої  мети, в роботі слід вирішити наступні задачі:

- Розкрити сутність правового забезпечення розвитку підприємництва на сучасному етапі;

- Визначити суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності;

- Охарактеризувати порядок ліцензування підприємницької діяльності;

- Дослідити організаційно-правові форми підприємств в Україні;

- Дати характеристику змісту та структури установчих документів підприємства;

-  Провести аналіз стану підприємництва в Україні на сучасному етапі;

- Розкрити проблеми та перспективи вдосконалення правого забезпечення підприємницької діяльності в Україні.

Станом на сьогодні в Україні  триває непростий, але необхідний період демократичних перетворень, формування демократичної, соціальної, правової держави. Ключовим орієнтиром держави в ефективному досягненні поставлених прогресивних цілей є права і свободи людини і громадянина. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Істотне місце в системі  прав і свобод особи займає конституційне право на підприємницьку діяльність. Незважаючи на достатньо велику кількість наукових праць у сфері прав і свобод людини, у вітчизняній правовій науці існує порівняно небагато комплексних наукових досліджень права на підприємництво. Крім того, невиправдано мало в науковому середовищі приділяється увага визначальній ролі держави в забезпеченні цього конституційного права.

Актуальність дослідження теоретичних і практичних проблем забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність обумовлена тим, що тривалий час в системі прав і свобод людини в Україні вказане право було відсутнє, а його закріплення в Конституції нашої держави відбулось зовсім недавно, що зумовлюватиме актуальність досліджень в цій царині ще протягом тривалого часу.

Конституційне право на підприємницьку діяльність в жодному разі не може бути реалізовано, а тим більше захищено, без всебічної участі в цьому держави; відбувається безповоротна інтеграція України у світове, зокрема європейське співтовариство; існує нагальна потреба вдосконалення чинного законодавства в цій сфері, приведення його у відповідність з принципами, проголошеними чинною Конституцією України; зростає роль прав людини в Україні. Саме тому дослідження права на підприємництво через призму діяльності держави є актуальним напрямом сучасної правової науки. Сукупність означених факторів й зумовила вибір теми статті.

  Мета і завдання. Мета полягає у проведенні наукового аналізу питання забезпечення державою конституційного права на підприємницьку діяльність. Визначена мета зумовила постановку та розв’язання таких завдань : розкрити поняття забезпечення державою конституційного права на підприємницьку діяльність; визначити роль та функції органів держаної влади України в забезпеченні означеного конституційного права;

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на підприємницьку діяльність.

  Предметом дослідження є конституційне право людини і громадянина на підприємницьку діяльність.

Державна правова політика у сфері підприємництва є одним з основних засобів регулювання суспільних відносин, що виникають між суб’єктами приватного права, які

займаються підприємницькою  діяльністю, та їхніми відносинами з органами державної влади і місцевого самоврядування, що забезпечують регуляторну політику та контроль за додержанням законодавства у цій сфері тощо. Держава має приділяти особливу увагу підприємництву, яке є головним рушієм її соціально-економічного розвитку. Як відомо, державна правова політика у власному сенсі слова – це національна політика в правовій сфері суспільного життя. Її метою, зокрема в Україні, є побудова громадянського суспільства та демократичної, соціальної, правової держави,

а правовою основою –  Конституція [1, с. 38].

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВИХ  ОСНОВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

1. Суб’єкти та об’єкти підприємницької діяльності

 

Суб’єкти та об’єкти  підприємницької діяльності визначаються Господарським Кодексом України. Поділяючи  погляд, відповідно до якого в умовах сучасної ринкової економіки основу відносин між її суб'єктами становить  пошук кожним із таких суб'єктів  способів реалізації своєї справи, можна стверджувати, що бізнес (ділові стосунки) - система, яка охоплює  всіх бізнесменів та інтегрує їх діяльність в одне ціле. В Україні бізнесом можуть займатися практично всі  громадяни, за винятком категорії людей, яким законодавче ця діяльність заборонена Це працівники міліції, суду, прокуратури, державної безпеки, арбітражу, нотаріату, державної влади та управління, які  повинні здійснювати контроль за роботою підприємств (наприклад, працівники фінансових органів, податкової інспекції). Заборонено займатися бізнесом і  людям, у яких, за рішенням суду, не закінчився строк вироку, а також тим, які  мають непогашену судимість [2].

Суб'єктами підприємницької  діяльності можуть виступати громадяни, права яких не обмежені законом, юридичні особи, які володіють різними  видами власності, а також громадяни  іноземних держав і особи без  громадянства - в межах повноважень, встановлених законодавством, а саме [2]:

- власне підприємці, тобто особи, які здійснюють ініціативну діяльність на свій ризик і під свою економічну і юридичну відповідальність (у минулому ця категорія підводилася під визначення капіталістів або простих товаровиробників), а також колективи підприємців і підприємницькі асоціації;

- індивідуальні та колективні споживачі продукції (робіт, послуг), що пропонуються підприємцями, а також союзи та асоціації споживачів;

- працівники, які здійснюють трудову діяльність за наймом на контрактній або іншій основі, а також їхні професійні спілки;

- державні структури у тих випадках, коли вони виступають безпосередніми учасниками угод (надання урядом замовлень підприємцям, визначення цін, складу і обсягу пільг при виконанні спеціальних робіт та ін.).

Державні структури можуть мати і непрямий вплив на суб'єктів  ділових відносин, виступаючи гарантами  здійснення законного бізнесу. Отже, суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути: дрібний власник, робітник, службовець, кооператор, керуючий акціонерним  товариством, орендатор, колективи  об'єднань, спілок, підприємств, фірм тощо. Загальним для всіх є бажання  стати підприємцем, ризикнути створити свою справу, бажання отримати вигоду, проявити ініціативу, наполегливість. [12]

Об’єктами підприємницької  діяльності виступають всі відносини, що виникають між усіма учасниками ринкової економіки, включаючи у  дію не тільки підприємців, а й  споживачів, найманих працівників, державні структури. [18] Основними об’єктами  підприємницької діяльності є підприємницькі відносини, розвиток яких означає раціоналізацію економіки, підвищення конкурентоспроможності, позбавлення від баласту ресурсів, що не використовуються або погано експлуатуються, більш повну реалізацію основного потенціалу суспільства - людини. Підприємництво як об’єкт бізнесу  не може бути відокремлене від праці, від ведення господарства, від  привласнення. Без праці підприємницької  діяльності у не буває. Праця і  підприємництво - процеси цілеспрямованої  діяльності на виробництво матеріальних і духовних благ, але якщо для  підприємництва праця основна умова  його розвитку і джерело створення  життєвих благ, то підприємництво - це засіб, що надає праці творчості, це змістовна, якісна сторона діяльності, яка характеризується самопримусом суб'єктів, що вибрали цю діяльність.

 

1.2  Організаційно-правові форми підприємств в Україні

 

Згідно з Законом України "Про власність" від 7.02.1991р. [3], та Господарським кодексом від 16 січня 2003 року N 436-ІV [2] функціонують такі види підприємств:

1. Підприємства, що засновані  на приватній власності (приватне  підприємство, що діє на основі  приватної власності одного або  кількох громадян, іноземців, осіб  без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої  праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної  власності суб'єкта господарювання - юридичної особи [2]).

Право приватної власності  виникає на підставі отримання громадянином доходів від участі в суспільному  виробництві, від індивідуальної праці, ведення підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених  законом.

Об'єктами приватної власності є [28]:

- приватні підприємства, засновані на власності окремого  громадянина України, з правом  найму робочої сили;

- селянські (фермерські) господарства;

- підприємства, засновані  на власності іноземних громадян.

Крім перерахованих видів  підприємств, об'єктом приватної  власності є також майно, що належить громадянам, зокрема тим, які займаються підприємницькою діяльністю без  створення юридичної особи, а  саме: житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна та робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, інші цінні папери, а також майно споживчого та виробничого призначення; твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки та інші результати інтелектуальної праці.

2. Підприємства, засновані  на колективній власності [18].

Право колективної власності  виникає на підставі добровільного  об'єднання майна громадян та юридичних  осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських  товариств та об'єднань; передавання  державних підприємств в оренду; перетворення державних підприємств  в акціонерні та інші товариства; державних  субсидій; пожертвувань організацій  та громадян, інших цивільно-правових угод.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних  сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних  товариств, зокрема, створених на базі радгоспів та інших державних  сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів.