Фондовий ринок України в умовах інтернаціоналізації

     Скільки іноземного капіталу у вигляді портфельних інвестицій взагалі надійшло в Україну за останні 20 років, точно визначити неможливо. За неофіційним даними, майже 90 % акцій, які обертаються на вільному ринку, належать іноземцям. Пояснити такий стан справ можна, зокрема, тим, що в українських інвестиційних фондів недостатньо грошей, щоб вкладати їх у цінні папери; недержавні пенсійні фонди теж поки що слабкі. До того ж більшість українських компаній (не говорячи про звичайних громадян) не розуміють, як працює цей ринок, і не вважають його привабливим у відмінності від депозитів і інвестицій у нерухомість. Ринок нерезидентів дуже непрозорий та багатогранний, більшість угод підписується поза організованою біржею.

Розвиток  інфраструктури фондового  ринку 
 

     В першу чергу слід зазначити, що Україна є членом Асоціації центральних депозитаріїв Євразії (АЦДЄ) - об'єднання центральних депозитаріїв країн Співдружності Незалежних Держав, головною метою якого є розвиток і вдосконалювання депозитарної діяльності, створення єдиного «депозитарного простору», входження центральних депозитаріїв країн СНД у загальносвітову систему розрахунків по угодах із цінними паперами.

     Учасниками  Асоціації є: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Узбекистан, Україна.

     Основною  метою Асоціації центральних  депозитаріїв Євразії є створення  загального «депозитарного простору», у тому числі:

• уніфікація нормативно-правової бази; розробка моделі оптимальної облікової системи фондових ринків країн-учасниць;
• організація взаємодії між учасниками з метою забезпечення трансграничних операцій із цінними паперами;
• стандартизація технології роботи депозитаріїв, порядку здійснення депозитарних операцій, а також документів депозитарію, що регламентують його функції;
• прийняття міжнародних стандартів повідомлень по депозитарних операціях і забезпечення їхнього застосування в національній практиці;
• розвиток електронного документообігу;
• розробка уніфікованих стандартів депозитарного обліку й звітності; підтримка погодженої інтеграції учасників у світову депозитарну систему.

     Відповідно  до міжнародного досвіду депозитарна система - це сукупність комерційних інститутів, що надають інвесторам, емітентам і учасникам ринку послуги з обліку прав власності на цінні папери й здійснююче врегулювання

(розрахунки) по угодах із цінними паперами. Відповідно до Закону України  "Про національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" депозитарієм цінних паперів є юридична особа, що здійснює винятково депозитарну діяльність і може здійснювати кліринг і розрахунки по договорах щодо цінних паперів. Даний закон визначає депозитарну діяльність як надання послуг із заощадження цінних паперів незалежно від форми їхнього випуску, відкриття й ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій по цих рахунках (включаючи кліринг  і розрахунки по договорах цінних паперів) і обслуговування операцій емітента по випуску їм цінних паперів. 

     У країні діє 373 реєстратора (за станом на 31.06.2009 року), що обслуговує більше 18 тисяч емітентів, ведучих більше 13 млн. рахунків власників і 7 тис. рахунків номінальних власників; близько 400 емітентів ведуть реєстри самостійно; за даними на 19.03.2009 року 223 хоронителя обслуговують інвесторів в 14 регіонах України.

     Діяльність  Національного депозитарію України  й всіх учасників інфраструктури ринку цінних паперів перебуває під контролем державного органа - Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.  На сьогоднішній день в Україні роль Центрального депозитарію виконує дворівнева депозитарна система. На верхньому рівні перебувають ВАТ "Національний депозитарій України" і депозитарії, які ведуть рахунки в цінних паперах для хоронителів, емітентів і іноземних депозитаріїв-кореспондентів і здійнюють кліринг і розрахунки по угодах із цінними паперами (насамперед ВАТ "Міжрегіональний фондовий союз"). На нижньому рівні - хоронителі, що ведуть рахунки власників цінних паперів, і реєстратори власників іменних цінних паперів.

         Крім того, обслуговування обігу  державних цінних паперів, включаючи  депозитарну діяльність відносно  цих паперів, здійснює Національний  банк України.

     Відповідно  до Закону України «Про Національну  депозитарну систему й особливості  електронного обігу цінних паперів  в Україні» винятковою компетенцією НДУ є:

• • стандартизація депозитарного обліку відповідно до  міжнародних норм; 
• • стандартизація документообігу по операціях із цінними паперами  й нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм; 
• • установлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн.

     У функції Національного депозитарію входять: 

• зберігання й обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах і операцій емітента щодо випущених їм
• цінних паперів; 
• кліринг і розрахунки по цінних паперах; 
• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

     Іноземні  цінні папери допускаються до обігу  на території України після їхньої реєстрації в Державній комісії  по цінним паперам і фондовому  ринку відповідно до Положення про порядок реєстрації акцій і облігацій іноземних емітентів в Україні.

       Національний депозитарій України є співзасновником і повноправним членом Асоціації центральних депозитаріїв Євразії; членом Асоціації національних агентств, що нумерують (Association of National Numbering Agencies, ANNA). З 2003 року НДУ є членом Міжнародної Асоціації Бірж країн-учасниць СНГ, а з 2004 року членом Брюссельського Міжнародного Банківського Клубу.  
 

Висновки 

     Становлення  ефективного  фондового  ринку  є  важливим  етапом  на  шляху  формування ринкової економіки та активізації інвестиційних та інноваційних процесів. Ліквідний  та  прозорий  фондовий  ринок  має  сприяти  підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки шляхом: 

     -  акумуляції  та  перерозподілу   інвестиційних  ресурсів  між   різними  галузями економіки  та підприємствами;

     - формування коректної ринкової  вартості підприємств; 

     -  формування  інформаційних  індикаторів   для  інвесторів,  індикації   загального стану економіки для всіх суб'єктів господарювання; 

     -  залучення  коштів  для  покриття  дефіциту  державного  та  місцевих  бюджетів, фінансування державних та місцевих програм розвитку; 

     - створення ефективної системи  захисту прав і інтересів інвесторів; 

     - сприяння розвитку системи недержавного  пенсійного забезпечення та інститутів  спільного інвестування. 

     Окремим  елементом  моделі  фондового  ринку,  який  потребує  першочергового удосконалення  в  Україні,  є  система  корпоративного  управління,  на  рівні  якого відбувається узгодження різноспрямованої мотивації учасників інвестиційного процесу і забезпечується відповідний захист прав інвесторів.

     Найефективнішими  формами захисту прав іноземних  інвесторів в Україні можуть стати  економічні  неюрисдикційні форми, що  базуються  на  самостійних  діях  осіб,  без звернення до державних  або уповноважених органів (зменшення регуляторного  тиску на  учасників  фондового  ринку,  послаблення  податкового  навантаження  угод  на організованому  ринку  цінних  паперів,  створення  компенсаційних  фондів  іноземних інвесторів, впровадження технологій хеджування інвестицій). 

     Стійкість  фінансової  системи  держави  значною  мірою  залежить  від  розвитку активного  й  ліквідного  ринку  фінансового  капіталу,  спроможного  забезпечувати залучення  ресурсів  для  інвестування  реального  сектору  економіки,  інвестиційно-інноваційних проектів та диверсифікувати вкладення у фінансові  інструменти з метою мінімізації  ризиків.  Важливий  методологічний  принцип  розгляду  сутності  ринку фінансового  капіталу –  дослідження  його  як  цілісної  системи  фінансових  відносин, особливістю  котрої  є  специфічний  характер  взаємозв’язку  та  взаємодії  її  складових елементів як на макро-, так і на мікрорівні.

     З  метою  якісної  перебудови  фондового  ринку  України  та  спрямування  його  на реалізацію  завдань  інвестиційно-інноваційної  сфери  політика  держави  у  цій  сфері повинна бути зосереджена на наступному: 

     - формування позитивного іміджу  фондового ринку, роз'яснення  його потенційних можливостей, налагодження тісного співробітництва в рамках міжнародних організацій для  створення  позитивного  іміджу  українського  фондового  ринку  серед  зарубіжних інвесторів; 

     - чітке визначення прав та обов'язків  емітентів та інвесторів, підвищення  вимог до корпоративного  управління,  приведення  законодавства  до  міжнародних  стандартів  та сучасних  вимог  розвитку  капіталу  в  Україні,  прийняття  закону "Про  акціонерні товариства"; 

     - лібералізація валютного регулювання  з метою доступу вітчизняних  підприємств до  міжнародних  ринків  капіталу  та  спрощення  доступу  до  внутрішнього  ринку зарубіжних інвесторів; 

     -  розширення  спектру  фінансових  інструментів,  доступних  для   інвесторів, повноцінне впровадження в обіг похідних цінних паперів; 

     -  розбудова  національної  депозитарно-клірингової   системи,  створення  єдиного центрального  депозитарію  корпоративних  цінних  паперів,  вдосконалення  обліку  прав власності  на  цінні  папери,  запровадження  міжнародних  стандартів  обліку  прав власності  на  цінні  папери  та  розвиток  системи  обігу  цінних  паперів  та  деривативів, спрощення  процедури  проведення  розрахунків  за  угодами  з  цінними  паперами  за участю нерезидентів ; 

     - Постійно координувати вищевказану взаємодію.

Список  використаної літератури 

1. Закон України  №710/97-ВР "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні"
2. Закон України № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок".
3. Ватаманюк З.Г., Звонарь Н.В. Рынок ценных бумаг в условиях финансовой глобализации.
4. Вяземский А.. Национальная депозитарная система: проблемы и пути их решения//Зеркало недели. №41 (314). 2000г. С.5.
5. Корнійчук  О.  Системні  проблеми  фондового ринку України та  їх вплив на реалізацію національних  інтересів у фінансовій  сфері // Економічний Часопис-XXI – 2006. – № 3-4.
6. Поворозник В.І. Фондовий ринок України на сучасному етапі: проблеми та шляхи їх вирішення.// Стратегічні пріоритети, №1(2), 2007 р.
7. Святненко  А.  Тупцювання  на  місці.  Вітчизняний фондовий  ринок помірковано оптимістичний. // Дзеркало тижня. № 9 (688) 8 — 14 березня 2008.
8. Стратегічні напрями розвитку ринку цінних паперів у 2006 році // Матеріали серверу ДКЦПФР [http://www.ssmsc.gov.ua/10/1/]
9. http://www.ndu.gov.ua/ Національний депозитарій України.
10. http://www.pfts.com.ua/ Біржа ПФТС.