Фондовий ринок України в умовах інтернаціоналізації

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

„КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА” 
 
 

Реферат

З дисципліни: „Депозитарна діяльність”

На  тему «Фондовий ринок України

в умовах інтернаціоналізації» 
 
 
 

Виконав: студент

Мацієвський Сергій Степанович

9 групи, ІV курсу, спец. 6508/1 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010

 Зміст 

Вступ.

1. Загальні аспекти функціонування фондового ринку  5
2. Особливості фінансової інтеграції  8
3. Розвиток інфраструктури фондового ринку  11

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ 

     Фондовий  ринок є невід’ємним та важливим елементом фінансової сис-теми ринкової економіки. Відтак, становлення ефективного та дієвого фондово-го ринку є важливим етапом завершення  трансформації вітчизняної економіки. В Україні фондовий ринок формально існує з часу прийняття Закону України «Про цінні папери та фондову біржу». Але процес інституційного становлення, набуття необхідних якісних параметрів ринку ще далеко не завершений. Економісти та політики аналізують проблеми розвитку вітчизняного фондового ринку,  виявляють бар’єри, що перешкоджають цьому розвитку, шукають можливості, як переорієнтувати фондовий  ринок  на  вирішення  нових  завдань у  процесі економічного розвитку,  розробляють заходи економічної політики, спрямовані на усу-нення перешкод формування високоефективного фондового ринку.

       На початку ХХІ сторіччя валютно-фінансова інтеграція перетворилася в одну з найважливіших тенденцій розвитку світової фінансової системи. Глобалізація й інтернаціоналізація створили ситуацію, при якій можливості країн досягти економічного й соціального зростання ізольовано, на індивідуальній основі, різко скоротилися, а тому регіональна, а як слідство й світова інтеграція ринків цінних паперів, стала невіддільною рисою другої половини минулого сторіччя. Останні два десятиліття ХХ століття були відзначені як помітним розширення фінансових ринків у розвинених і країнах, що розвиваються, так і їхньою появою, а точніше, відтворенням у країнах з перехідною економікою. Найбільш динамічним сегментом фінансового ринку став ринок цінних паперів. Так, за останні 15 років оборот торгівлі акціями на біржах миру збільшився майже в 80 разів.

     Україна ще й дотепер перебуває далеко від головних потоків капіталу. Спроби ринкових перетворень окремих сторін господарської діяльності, на жаль, не приводять до бажаного результату. Відсутність ефективно діючої інфраструктури, що сприяє акумуляції капіталу для інвестицій у виробничу й соціальну сфери й сприяє раціональному розміщенню фінансових ресурсів, не дає можливості ефективно управляти господарською діяльністю й конкурентно оцінювати вартість виробничих ресурсів. Можна сказати, що в умовах обмеженості пропозиції інвестиційних ресурсів на внутрішньому ринку, для провідних українських компаній актуальним є тільки вихід на міжнародні ринки капіталу, що у свою чергу стане можливим завдяки інтеграції українського фондового ринку в структуру світового ринку капіталів.

     Основною  рисою сучасного ринку капіталу є його інтернаціоналізація. Завдяки  цьому інвестор одержує можливість вкладати вільні кошти, як у національні, так і іноземні цінні папери. Ринок цінних паперів приймає всесвітній характер єдиного ресурсу капіталів. Цей процес супроводжується гармонізацією національних законодавств, установленням єдиних стандартів діяльності операторів ринку, створенням стандартних фінансових інструментів. Ефективність використання ринку капіталу як єдиного ресурсу все більшою мірою залежить від рішення правових питань, що забезпечують транскордонність інфраструктури й доступ до вільних ресурсів.

     Крім  того, законодавство про ринок  цінних паперів в країнах СНД  розвивалось в одному напрямі. Це обумовлювалось достатньо тісними економічними і політичними зв’язками країн-членів СНД, історично спільною правовою системою. Подібне правове регулювання, схожість проблем і способів їх вирішення, співпадіння економічних інтересів а також світова тенденція до інтеграції фінансових ринків і втягнення країн Співдружності в загальний процес глобалізації та інтернаціоналізації показують необхідність розробки і прийняття спеціального законодавства щодо інтеграції фондових ринків СНД.

      Загальні аспекти  функціонування

     фондового ринку 

     Фондовий  ринок  займає  особливе  місце  у  структурі  фінансових  ринків,  оскільки через емісію цінних паперів сьогодні відбуваються майже всі типи фінансових операцій,  процес  сек’юритизації  охопив  більшість  регіональних, функціональних  та  інституційних сегментів  ринку. Діяльність,  яку  здійснюють  учасники фондового  ринку,  незалежно  від спеціалізації  та  масштабів  їх  операцій,  містить  міжнародний  аспект,  з  огляду  на переважний рівень глобалізації, який спостерігається саме на ринку цінних паперів.

     Міжнародна  інвестиційна  діяльність,  яка  здійснюється на фондових  ринках,  здатна позитивно впливати на масштаби  і темпи ринкової трансформації національних економік як  країн,  що  приймають,  так  і  країн  базування,  розвиваючи  умови  та  фактори  їх міжнародної конкурентоспроможності. Але на особливу увагу заслуговує розвиток ринків цінних  паперів  у  країнах  з  перехідними  економіками,  зокрема  в  Україні,  з  огляду  на початковий стан формування їх фінансової сфери та потреб ринкової трансформації.

     Механізм  фондових ринків є досить чутливим до суб’єктивних факторів, що діють у сфері  економічних  відносин.  Порушення  стану  динамічного  балансування  у  середині фондового  ринку  та  між  його  відносно  окремими  сегментами  призводить  до  руйнівних наслідків  в  усіх  сферах  економічного  життя.  Демонстрацією  такого впливу  фондового ринку на сучасні економічні системи є періодичні світові фінансові кризи.

     Інтернаціоналізація фондового ринку має як свої плюси, так і мінуси (проблемні моменти).

     Дуже  актуальним є питання оцінки можливих наслідків цих процесів – для  підприємств країни, для регіонів та економіки країни в цілому. Визначення як можливих переваг інтернаціоналізації фондового ринку, так і можливих загроз є метою цієї статті.

     До  можливих переваг відзначеної інтеграції можна віднести:

     1. У результаті інтеграційних процесів відбувається розширення місткості фондового ринку одного з ключових факторів інвестиційного розвитку. До числа його учасників приєднуються нові суб’єкти – покупці і продавці фондових інструментів (акцій, облігацій та інших). Нові покупці – це нові інвестори, нові постачальники капіталу в регіон та економіку країни в цілому. Це важливо для будь-якої економіки, але особливо для тих країн, де відчуваються обмежені можливості внутрішніх інвесторів (зокрема, для України). Для підприємств – суб’єктів попиту на інвестиційні ресурси -розширення місткості фондового ринку покращує умови залучення інвестиційних коштів через систему емісії цінних паперів за рахунок збільшення інвестиційних ресурсів ринку та розвитку конкуренції (в даному випадку серед інвесторів). Для регіону – покращення умов запозичення коштів.

     2. В інвесторів розширюються можливості  вибору фондових інструментів. Це важливо принаймні з двох позицій:

     а) створюється більш сприятлива ситуація, виникають додаткові шанси для одержання інвес тором більш високого доходу від інвестування в цінні папери. Інтеграція сприяє розширенню структури тих фондових інструментів, що представлені в системі торгівлі цінними паперами. Це розширює можливості: наприклад, для закордонного інвестора, який одержав доступ до акцій українських підприємств, відкриваються можливості придбання акцій, що мають суттєвий потенціал зростання ринкової вартості;

     б) створюються можливості для зменшення  загального ризику інвестування в цінні папери – за рахунок розширення вибору об’єктів інвестування, доступу до тих цінних паперів, що, зокрема, мають тривалу позитивну ринкову репутацію. Таким чином, у даному випадку  інтеграція може розглядатися як засіб зменшення географічного ризику інвестування.

     Ці  позиції очевидно є насамперед важливими для спеціалізованих підприємств-інвесторів. У той же час неспеціалізовані підприємства можуть шляхом придбання акцій, емітенти яких представляють інші територіальні юрисдикції, розширювати свій бізнес за рахунок інвестиційної зовнішньоекономічної експансії. Такий шлях розвитку може бути достатньо привабливим: він надає можливості як поступового придбання пакетів акцій цікавого підприємства, так і одночасного придбання контрольного пакету акцій (залежно від ситуації).

     3. Інтеграційні процеси у фондовій сфері можуть сприяти активізації торгівлі цінними паперами, зробити більш динамічним, більш ліквідним фондовий ринок країни. Чим більше учасників ринку, чим більше діє на ньому професійних операторів (торговців цінними паперами, інвестиційних компаній та фондів), тим ефективніший такий ринок. Вторинний ринок завжди підтримує первинний. Рівень ліквідності визначає саме вторинний ринок. Чим краще організований вторинний ринок, тим продуктивніше виявляє себе первинний ринок – насамперед як джерело інвестиційних ресурсів.

     Для української економіки активізація  фондового ринку є дуже важливою проблемою. Незважаючи на те, що кількість національних емітентів акцій в Україні становить приблизно 35 тис.,реально існує більш-менш стабільний ринок акцій, напевно, не більше ніж 50 емітентів. Цей фактор для підприємств з локальною сферою діяльності не є достатньо важливим. Для підприємств з ши-

рокою сферою діяльності – це фактор мобільності  змін у структурі їх активів, це гнучкість їх інвестиційних можливостей. Активи, які знаходяться в розпорядженні підприємств, не можуть бути статичними. Будь-який бізнес чи ринок є динамічним. Один  із факторів конкурентоспроможності підприємства – здатність до відносно оперативного маневрування активами. Ліквідний фондовий ринок є передумовою такої мобільності по відношенню до тих активів підприємства, які мають форму фондових інструментів.

Особливості фінансової інтеграції

     Інтеграційні  процеси в економіці зупинити не можна. Вони відбивають об’єктивне прагнення учасників економічної діяльності до досягнення найбільш вигідного використання наявних економічних ресурсів, до використання чинників регіональних коливань ринкової кон’юнктури, раціоналізації діяльності в цілому. Рішення проблем, локалізація небезпек інтеграції лежить у площині організації контролю за її процесами – як на національному, так і на міждержавному рівні. Високий рівень міжнародної рухливості капіталу означає постійне підвищення рівня вимог щодо ефективності реагування на ці процеси на різних рівнях, в тому числі й на рівні окремих регіонів.

     Фінансова інтеграція надала господарським одиницям регіонів світу доступ до великого загальносвітового фонду капіталу, і разом з тим підсилила ймовірність міжнародного поширення несприятливих змін, які відбуваються в економіці окремої країни. Це пов'язане з тим, що, з одного боку, міжнародний рух капіталів залежить від фази економічного циклу, коливань процентних ставок, напрямків національної економічної політики й т.п., з іншого боку - переливання короткострокових капіталів має спекулятивний характер, динаміка якого обумовлена причинами сугубо кон'юнктурного характеру. Тому навіть невеликі зміни на внутрішньому фінансовому ринку певної країни можуть зробити непропорційно великий вплив на високорозвинені й ліквідні ринки інших країн, як це відбулося, наприклад, в 1998 році, коли відлив портфельних капіталів з фінансових ринків азіатських країн викликав загальносвітову фінансову кризу й скорочення темпів росту світової економіки вдвічі.

     З огляду на той факт, що чим могутніше  фінансова система країни, тим більше позитивних результатів вона може одержати від процесу глобалізації, у країні варто виробити політику, здатну протистояти викликам фінансової глобалізації, запобігти негативним наслідкам цього процесу на національному рівні. Насамперед з метою збереження стабільності на національних фінансових ринках необхідна чітка система впливу держави на рух фінансових потоків у країні й приплив іноземного капіталу, адже процес глобалізації може мати цілий ряд таких небезпек, як перекидання на країну світових фінансових криз, виникнення внутрішніх фінансових груп внаслідок стихійних міграцій короткострокових іноземних капіталів і агресії з боку міжнародних фінансових мисливців, "втеча" національного капіталу за кордон, криміналізація фінансової сфери, пов'язана з "відмиванням брудних грошей", ріст зовнішньої заборгованості й поява боргових криз, підрив фінансового суверенітету країни.

     Економіка України поступово інтегрується з міжнародними фінансовими ринками, і наслідки глобалізаційних процесів стають усе більш відчутними для української фінансової системи.

     На  перший погляд, сума притягнутого іноземного капіталу досить велика, однак, беручи до уваги економічний потенціал  української економіки, цього недостатньо. Кількість країн, економіка яких демонструє останні роки значний ріст, збільшується, а це означає, що вони стають потенційними конкурентами України на світовому ринку капіталів. Крім Росії, до таких країн можна віднести Китай, Сінгапур, Бразилію, країни Східної Європи. На відміну від прямих вкладень, які передбачають контроль за підприємством, портфельні інвестиції орієнтовані винятково на одержання доходу. Відомо, що більші потенційні можливості таких інвесторів пов'язані з ринками акцій і облігацій, депозитами в банках, коштами в сфері нерухомості. Торговці цінними паперами в Україні свідчать, що в деякі місяці нерезиденти стояли за 80 % операцій купівлі-продажу акцій, які укладалися на найбільшому торговельному майданчику країни - ПФТС. Проте в офіційній статистиці важко знайти підтвердження цієї інформації. Відповідно до даної Державної комісії з коштовних паперів і фондової біржі приблизно 1/5 українського акціонерного капіталу контролюється нерезидентами.