Фінансова безпека

Титулка

 

 
 

Вступ.........................................................................3

1. Фінансова безпека ............................................4
2. Предмет, суб’єкти та цілі забезпечення фінансової безпеки України.............................8
3. Принципи ідентифікації загроз фінансовій безпеці України................................................................10

Висновки..................................................................10

Список використаних джерел.................................

 

Вступ

     Сучасний  економічний стан України переконливо  свідчить, що проблема економічної  безпеки держави набуває актуальності і виняткового значення. Основна  мета економічної безпеки держави  полягає в тому, щоб ефективно  використати державні ресурси для  попередження загроз і гарантувати  розвиток і стабільне функціонування всієї економіки в майбутньому.

     Фінансова безпека як складова економічної  безпеки держави відіграє важливу  роль у формуванні фінансово-кредитної  сфери держави.

      Головною  умовою розвитку держави в ринкових умовах, на інноваційних засадах є  належний рівень фінансового забезпечення, критерієм якого виступає фінансова  безпека. Сутність економічної безпеки  держави це збалансованість і  стійкість до негативного впливу будь-яких загроз,  здатність забезпечувати  сталий і ефективний розвиток держави.

      Сутність  категорії “фінансова безпека держави” характеризується збалансованістю  і якістю сукупності фінансових інструментів, технологій і послуг, які б використовувались  державою і мали стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, а також, здатність  фінансової системи держави забезпечити  реалізацію власних фінансових інтересів, місію і завдання достатніми обсягами фінансових ресурсів.

      Сам процес забезпечення фінансової безпеки  може включати: оцінку загроз економічній  безпеці, що мають політико-правовий характер; оцінку поточного рівня  забезпечення фінансової безпеки; оцінку ефективності запобігання можливій шкоді від негативних дій; планування комплексу заходів із забезпечення фінансової безпеки і розробку рекомендацій стосовно його реалізації; бюджетне планування практичної реалізації пропонованого  комплексу заходів; планування корпоративних  ресурсів; оперативну реалізацію запланованих дій у процесі здійснення суб’єктом  господарювання фінансово-господарської  діяльності.

1. Фінансова безпека

   Фінансова безпека – складова економічної безпеки, яка характеризує  стан захищеності життєво важливих (ключових) інтересів держави, регіонів, підприємницьких структур та громадян у фінансовій сфері від впливу широкого кола негативних чинників (загроз). Основними критеріями фінансової безпеки є  достатність фінансових ресурсів, їх збалансованість та ліквідність, які уможливлюють нормальне існування та розвиток зазначених суб’єктів економічного життя.

   Концептуальні засади фінансової безпеки - це система  поглядів на те, яким має бути стан фінансової захищеності,  та якими засобами його можна забезпечити. Відповідно Концепція фінансової безпеки України – комплексна система поглядів на ключові інтереси у фінансовій сфері, принципи і засоби їх реалізації та захисту від внутрішніх та зовнішніх загроз.

   Сутність  фінансової безпеки з точки зору системного підходу полягає в  збереженні та укріпленні міжсистемних зв’язків, забезпеченні існування  та розвитку кожної підсистеми виходячи з інтересів фінансової системи в цілому.

   Під фінансовою системою розуміється:

1. сукупність сфер та форм фінансових відносин;
2. сукупність фінансових агентів, які діють у межах країни. 

   Фінансовим  агентом є учасник фінансових відносин, який в міру своїх законних повноважень та функцій бере участь у фінансових відносинах в межах країни. До фінансових агентів відносяться:

1. державні установи, які виконують функції управління фінансовою системою та її окремими ланками, а також функції нагляду;
2. фінансові установи, які безпосередньо беруть участь у формуванні фінансових потоків та фінансової практики в межах країни;
3. приватні особи, які виступають контрагентами фінансових установ та держави в процесах формування фінансових потоків.

До сукупності державних установ – економічних  агентів належать:

   Державні  установи, які в міру своїх функцій  визначають пріоритети та політику України  в галузі фінансів:

• Президент України;
• Верховна Рада України.

   Державні  установи, які виконують функції  нагляду та регулювання діяльності на фінансових ринках:

• Кабінет Міністрів України;
• Рада національної безпеки і оборони України;
• Рахункова палата України;
• Національний банк України;
• Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України;
• Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України;
• Державна податкова адміністрація України;
• Державне казначейство України;
• Фонд державного майна України;
• Антимонопольний комітет України;
• Державний комітет України з фінансового моніторингу;
• Інші державні установи.

   З точки зору Концепції фінансової безпеки доречним є визначення фінансової установи як юридичної або фізичної особи, яка на законних підставах тим або іншим чином бере участь в обороті фінансів (фінансових потоках) у межах країни. До фінансових установ мають бути віднесені і фізичні (приватні) особи, які виконують тотожні з юридичними особами функції. 
 

____________________________________________________________________

* Проект Концепції підготовлений за доручення Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при РНБОУ. Координатор проекту – ЗАТ “Українське агентство фінансового розвитку”.

Розробники: д.е.н. Барановський О.І., кандидати економічних наук Блащук Ю.О., Пузяк М.І., Новошинська Л.В., Резнікова О.О., Романченко О.В., Стасюк Ф.Ф., Фещенко В.В.

   Державні  фінанси (фінансові потоки) – відносини у сфері перерозподілу коштів економічних агентів, основані на вимогах чинного законодавства в обов’язковому (примусовому) порядку через механізм формування та використання коштів Державного бюджету України та спеціальних позабюджетних фондів.

   Ринкові фінанси (фінансові потоки) – відносини у сфері перерозподілу коштів економічних агентів за їх власною ініціативою у добровільному порядку шляхом участі (в якості ініціатора або партнера) у певній галузі фінансової діяльності.

   Для цілей Концепції виділимо наступні галузі фінансової діяльності:

–  Грошово-кредитна сфера;

–  Фондовий ринок;

–  Ринок фінансових послуг:

–  Страхування та перестрахування;

–  Недержавне пенсійне забезпечення;

–  Небанківське кредитування та акумулювання коштів;

–  Інвестиційна діяльність;

–  Лізинг.

   Ця  сегментація використовуватиметься  для ідентифікації загроз та формулювання інтересів фінансової безпеки України.

   З урахуванням особливостей організації  фінансової діяльності в Україні  виділені для цілей Концепції  галузі фінансової діяльності можна  визнати симетричними видам недержавних  фінансових агентів.

   Вид фінансових агентів, основна діяльність яких припадає на певну галузь фінансової діяльності, утворюють сегмент фінансового ринку, тобто умовно виділену для цілей аналізу частину фінансового ринку, інтегровану та взаємно пов’язану з усіма іншими.

 

2. Предмет, суб’єкти та цілі забезпечення фінансової безпеки України

 

   Забезпечення  фінансової безпеки  України – це діяльність фінансових агентів, направлена на запобігання або мінімізацію загроз фінансовій безпеці та захист національних інтересів України у галузі національних та міжнародних фінансів.

   Загрози фінансовій безпеці  України – наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють суттєву небезпеку національним фінансовим інтересам.

   Національні фінансові інтереси – життєво важливі економічні та фінансові цінності української держави як носія суверенітету, визначальні фінансові потреби народу та держави, реалізація яких гарантує фінансову незалежність та прогресивний розвиток України.

   Суб’єктами  забезпечення фінансової безпеки України  є рівною мірою  усі її фінансові  агенти в межах  їх функцій та ролі у фінансових потоках.

   Інтереси  груп фінансових агентів (держави, фінансових установ та приватних осіб)  інколи є суперечливими. Їх суперечливість спричинена:

1. об’єктивними причинами – різні групи агентів генерують різні фінансові потоки, виходячи з інтересів максимізації власного доходу та мінімізації загроз (ризиків) своєї діяльності;
2. суб’єктивними причинами – економіку та фінансову систему України не можна вважати достатньою мірою розвинутою, внаслідок чого виникають перекоси в сторону однієї з груп фінансових агентів та жорстка протидія цим перекосам з боку інших груп фінансових агентів.

Таким чином, найважливішою ціллю забезпечення фінансової безпеки є досягнення балансу між задоволенням інтересів економічних агентів шляхом:

• забезпечення сталого економічного розвитку держави в цілому;
• забезпечення стабільності платіжно-розрахункової системи та основних фінансово-економічних параметрів;
• нейтралізації впливу світових фінансових криз та свідомих дій світових акторів (держав, транснаціональних корпорацій, субдержавних групувань тощо), тіньових (кланово-корпоративних, мафіозних і таке інше) структур на національну фінансову та соціально-політичну систему;
• запобігання широкомасштабній втечі капіталу із реального сектора економіки;
• запобігання конфліктам між владними структурами різного рівня з приводу розподілу та використання ресурсів національної бюджетної системи;
• ефективного залучення та використання коштів іноземних запозичень;
• запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням у фінансових правовідносинах, у тому числі легалізації (відмиванню) незаконно одержаних доходів;
• стимулювання розвитку фінансових потоків, генерованих недержавними фінансовими агентами, та підвищення їх фінансової забезпеченості;
• розвитку законодавчої бази та культури фінансової діяльності.

   Елементами  фінансової безпеки України є:

1. ефективність фінансової системи, тобто її здатність забезпечувати досягнення стратегічних та тактичних цілей розвитку держави;
2. незалежність фінансової системи, тобто здатність держави самостійно визначати цілі, механізми та шляхи її функціонування;
3. конкурентоспроможність фінансової системи, тобто її здатність повноцінно виконувати свої завдання та функції в умовах існування та впливу фінансових систем інших країн та світових фінансових агентів.

 

   3. Принципи ідентифікації загроз фінансовій безпеці України

   Для ідентифікації загроз фінансовій безпеці  України у цій Концепції застосовуються наступні принципи:

1. принцип сегментації: загрози ідентифікуються в межах відповідного сектору фінансового ринку;
2. принцип суттєвості: ідентифікації підлягають загрози, які об’єктивно створюють небезпеку для одного або кількох елементів фінансової безпеки України - її ефективності, незалежності або конкурентоспроможності;
3. принцип об’єктивності: наявність загрози має бути доведена за допомогою статистичних показників, опису чинних процедур управління або нагляду, або зазначенням відсутності такої процедури;
4. принцип повноти: загроза ідентифікується з точки зору усіх можливих негативних наслідків;
5. принцип динаміки: при ідентифікації загрози мають бути враховані тенденції, що склалися.