Економічна суттєвість вартості та собівартості транспортної продукції

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України Національний  авіаційний університет Інститут післядипломного навчання       контрольна  РОБОТА   з дисципліни: «Економіка транспорту»
Виконав:	7.07010102 “Організація перевезень і управління на транспорті (повітряному)”ІПН                                    варіант № 20
Перевірив:	доцент, Соколова О.Є.
Київ – 2013

 

1. Економічна суттєвість  вартості та собівартості транспортної  продукції.

Транспортна продукція, як і  продукція інших галузей матеріального  виробництва, має вартість і собівартість. У загальному вигляді вартість транспортної продукції включає вартість спожитих засобів виробництва і знову  створену вартість. У свою чергу, вартість спожитих засобів виробництва включає  вартість спожитих основних фондів (транспортних засобів, обладнання, постійних пристроїв  транспорту), перенесених на вартості транспортної продукції, і вартість спожитих обігових коштів (паливно-мастильних матеріалів, електроенергії, матеріалів, запасних частин, комплектуючих виробів, інструментів, пристроїв та інших  засобів та предметів праці).

Знову створена у процесі  транспортного виробництва вартість також складається з вартості необхідного та додаткового продукту. Вартість необхідного продукту іде  на покриття витрат на оплату праці  працівників транспорту, а додатковий продукт є джерелом розширеного  відтворення і споживання.

Собівартість продукції (або послуг) за своїм економічним  змістом є частиною вартості і  в загальному вигляді вона являє  собою сукупність усіх витрат виробництва, тобто це поточні витрати підприємств  за спожиті основні та обігові  фонди і на оплату праці робітників, виражені у грошовій формі.

Собівартість транспортної продукції є важливою і специфічною  економічною категорією транспорту, яка відображає у сукупності виробничі  відношення транспорту з іншими галузями народного господарства, транспортних підприємств та його працівників. Наявність  даної економічної категорії - об’єктивна необхідність виробництва, яку обумовлено дією закону вартості, наявністю товарно-грошових відносин, дією ринкового механізму, внутрішньогосподарського розрахунку транспортних підприємств.

Для транспорту, крім розглянутих  економічних категорій, слід розрізняти такі поняття: поточні, або експлуатаційні витрати, собівартість перевезень, повні  експлуатаційні витрати та собівартість доставки, транспортні витрати, транспортні  витрати народного господарства.

Експлуатаційні витрати - це поточні витрати транспортних підприємств на загальний обсяг  продукції, виконаної за якийсь відрізок часу (місяць, квартал, рік). Експлуатаційні витрати підприємства пов’язані  з власними витратами на купівлю  матеріалів, на паливо й електроенергію, амортизацію основних фондів, оплату праці і т.і.

Експлуатаційні витрати, віднесені до одиниці продукції, називаються “собівартістю перевезень”. На транспорті термін “собівартість  перевезень” вживається у випадку, коли мова йде про поточні витрати  на одиницю продукції (собівартості одиниці продукції).

На відміну від транспорту у промисловості термін “собівартість  продукції” вживається переважно для  виразу суми витрат на виробництво  певного обсягу продукції. А термін “собівартість одиниці продукції” вживається по відношенню до питомої  ваги витрат.

На транспорті розрізняють  собівартість вантажних перевезень, що вимірюються у гривнях на тонокілометр, або на 1 т вантажу; пасажирських - у гривнях на пасажирокілометр. При визначенні загального показника  приймаються до рахунку сумарні  експлуатаційні витрати на вантажні та пасажирські перевезення.

Термін “собівартість  транспортної продукції” можна вживати  за аналогією з промисловістю  для відображення загальної суми поточних витрат. У цьому випадку  він буде рівнозначний поняттю “експлуатаційні  витрати”.

Транспортні підприємства у  собівартість перевезень включають  поточні витрати тільки з безпосереднього  переміщення вантажів та пасажирів. Витрати за межами підприємств на операції з передання вантажів від  одного виду транспорту до іншого у  пунктах перевалки (на виконання  операції по пересадці пасажирів), на вантажно-розвантажувальні роботи, операції прийому та видачі вантажів у початкових та кінцевих пунктах транспортного  процесу до собівартості перевезень не включаються. Виняток складає  повітряний транспорт, де витрати на вантажно-розвантажувальні роботи включаються  до собівартості авіаперевезень. Ці витрати  на повітряному транспорті мають  невелику питому вагу.

На відміну від “експлуатаційних витрат”, “повні експлуатаційні витрати” включають усі поточні витрати  з переміщення вантажів і пасажирів. Повні експлуатаційні витрати віднесені  до одиниці транспортної продукції  або до тони вантажу, або до пасажиру, називаються собівартістю доставки. Інколи застосовують точніший термін - “експлуатаційні витрати на доставку тони вантажу (пасажира)”. Цей вимірювач  рівня поточних витрат дуже важливий для правильного визначення порівняльної ефективності перевезень різних видів  транспорту.

Експлуатаційні витрати  транспортної системи держави слід відрізняти від транспортних витрат народного господарства.

Транспортні витрати промислових, будівельних, сільськогосподарських  підприємств, установ невиробничої сфери і населення формуються на основі тарифів на перевезення, які  базуються на його вартості (на відмінність  від експлуатаційних витрат, які  складають собівартість).

Таким чином, загальна сума платежів за перевезення у державі  повинна давати вартість транспортної продукції (якщо тарифи вірно відображають суспільно-необхідні витрати). а  транспортні витрати народного  господарства повинні відрізнятись від експлуатаційних витрат транспортної системи на величину додаткової вартості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Податок на  прибуток та порядок його нарахування  й сплати

Методичні основи оподаткування прибутку, які вимагають  ведення податкового обліку встановлені  Податковим кодексом України.

Платниками податку  є:

резиденти України:

суб'єкти господарювання — юридичні особи, які провадять  господарську діяльність як на території  України, так і за її межами;

управління залізниці, яке отримує прибуток від основної діяльності залізничного транспорту.

підприємства  залізничного транспорту та їх структурні підрозділи, які отримують прибуток від неосновної діяльності залізничного транспорту;

неприбуткові  установи та організації у разі отримання  прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

відокремлені  підрозділи платників податку за винятком представництв.

Нерезиденти:

юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно- правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або  імунітет згідно з міжнародними договорами України;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України  або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Об'єктом оподаткування  є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих  послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПКУ прибуток як об'єкт оподаткування  визначається:

П = (Д - С)^ ставку податку,

де П — прибуток звітного податкового періоду;

Д — доходи звітного податкового періоду;

С — собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Облікові процедури  щодо податку на прибуток підприємств  здійснюється в такій послідовності

Звітним періодом для платників податку на прибуток вважається: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік (п. 152.9 статті 152 ПКУ), крім виробників сільськогосподарської  продукції, для яких річний податковий період починається з 1 липня поточного  звітного року і закінчується 30 червня наступного звітного року.

Термін сплати податкового зобов'язання 10 календарних  днів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Джерела  формування доходів на різних  видах транспорту

Транспортна система відіграє в сучасних умовах визначальну роль як один із

найважливіших факторів економічного розвитку держави.

До транспортної системи  пред'являються високі вимоги щодо якості,

регулярності та надійності транспортних зв'язків, збереження вантажів,

безпеки перевезення пасажирів, швидкості та якості доставки. Потреба  у

транспортній системі, що чітко функціонує, дедалі посилюється, стає базисом

сталого розвитку продуктивних сил регіонів, а також запорукою  інтеграції

нашої країни до світових ринків.

Залізничний, водний (морський і річковий), повітряний, автомобільний  і трубопровідний транспорт становлять єдину транспортну систему України.

Залізниці становлять собою складний виробничий комплекс, що складається з відділів залізниць, лінійних служб (станцій), служб експлуатації залізниць, промислових підприємств, науково-дослідних та дослідно-конструкторських інститутів, ремонтнобудівельних служб, підприємств торгівлі й харчування, установ соціально-культурної сфери.

Централізоване  управління комплексом залізничного транспорту здійснює Міністерство транспорту України, до складу якого входить управління залізничним транспортом.

Вся діяльність залізниць будується на основі господарського розрахунку й регулюється Законом  “Про підприємства в Україні”.

Доходи відділів залізниць, служб, підприємств і  організацій складаються: з платні за перевезення вантажів і пасажирів, навантажувальнорозвантажувальних робіт, надання експедиційних послуг за зберігання вантажів і багажу, а  по підприємствах і організаціях від реалізації продукції, виконання  робіт і надання послуг, а також  державних коштів, за рахунок яких оплачується пільги населення щодо проїзду залізничним транспортом.

Поточні експлуатаційні витрати залізничного транспорту складаються: з заробітної плати, нарахувань на заробітну  плату, внесків у Фонд Чорнобиля та у Фонд зайнятості, оплати за електроенергію, теплоенергію, пальне, мастильні матеріали, амортизаційні відрахування, витрати на сировину та матеріали.

Після сплати податків на добавлену вартість, податку з  прибутку підприємства комплексу формують фонди економічного стимулювання, які  використовуються на потреби підприємств.

З Державного бюджету  відділи, служби та підприємства комплексу  інвестуються на капітальні вкладення  будівництво та придбання рухомого складу основних фондів.

За послуги, що залізниця надає іноземним фірмам і громадянам, вона має право одержувати оплату у вільно конвертованій валюті та формувати власні валютні фонди.

Повітряний транспорт  України державної власності, що складається з регіональних авіазагонів, наземних служб складних господарств  авіапортів, підприємств технічного обслуговування повітряного транспорту, організацій перевезення вантажів і пасажирів, харчування й установ  соціальної сфери, входить до складу Міністерства транспорту України. Сьогодні в Україні дозволено створення  та функціонування недержавних повітряних компаній, які не входять до складу Міністерства транспорту України, але  зобов’язані керуватися у своїй  роботі нормативними актами України.

Доходи державного повітряного транспорту складаються  з платні за перевезення пасажирів  і вантажів на внутрішніх та міжнародних  лініях у грошовій одиниці України  і у вільно конвертованій валюті. Доходи державного повітряного транспорту також формуються за рахунок виконання  робіт для сільського господарства по боротьбі з шкідниками рослин, для  будівельних організацій під  час монтажу висотних будівельних  конструкцій та інших робіт гасіння  лісових пожеж, аерофотозйомок.

Собівартість  виконуваних робіт і послуг у  підприємствах галузі складається  з витрат на заробітну плату, нарахувань на заробітну плату, внесків у  Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, у фонд зайнятості, на пальне та мастила, запасні частини й  матеріали, амортизаційні відрахування, на виконання поточних ремонтів техніки  та споруд.

Після сплати податків на добавлену вартість (за винятком міжнародних ліній) з прибутку, підприємства повітряного транспорту державної  власності утворюють фонди економічного стимулювання. Відповідно до чинного  законодавства України стосовно соціального розвитку та матеріального  заохочення провадиться сплата компенсацій  матерям по догляду за дітьми, на дітей дошкільного й шкільного  віку, а також індексація заробітної плати у зв’язку з реформою роздрібних цін.