Економічна рівновага у довгостроковому періоді

 

 

 

Висновоки

Довгостроковим періодом називають такий період, протягом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту і витрат. Якщо умови діяльності несприятливі для фірми, то вона може піти з ринку (галузі). З іншого боку, нові фірми можуть увійти на ринок (галузь) у разі сприятливих умов. Таким чином, кількість фірм в галузі в довгостроковому періоді є змінною величиною.

Ціна не може тривалий час перевищувати мінімальні довгострокові середні витрати, оскільки в цій ситуації прибуток фірми позитивний. Позитивний прибуток привертає в галузь нові фірми, що збільшить ринкову пропозицію і понизить риночну ціну. Ціна знижуватиметься до тих пір, поки знов не досягне мінімума довгострокових середніх витрат.Коли ситуація на ринку складається для фірми несприятливо і ціна на її продукцію виявляється нижчою за середні витрати, то фірма, що опинилася в такому положенні, йде з ринку, і пропозиція продукції скорочується. Ціна починає зростати, поки фірма не отримуватиме нормальний прибуток.Нарешті, якщо ціна рівна мінімальним середнім витратам, то в цьому випадку не спостерігається тенденції до зміни числа фірм, що функціонують в галузі, дана конкурентна галузь знаходиться в стані повної довгострокової рівноваги.

В умовах довершеної конкуренції в довгостроковому періоді досягається економічна ефективність як з погляду використання обмежених ресурсів в даному процесі виробництва, так і з погляду їх розподілу між різними виробничими процесами.

Економіка постійно тяжіє до рівноваги як до своєї природної норми. Це означає, що у випадку, коли сукупні витрати перевищують ВВП, і відбувається незаплановане зменшення товарних запасів, підприємства будуть зацікавлені збільшувати виробництво до рівня сукупних витрат; якщо ж, навпаки, сукупні витрати менші ВВП і відбувається незаплановане збільшення товарних запасів, вони будуть змушені скорочувати виробництво до рівня сукупних витрат.

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні витрати), щоб знизити рівноважний ВНП до інфляційного рівня повної зайнятості.Якщо фактичний рівноважний рівень випуску  більший потенціального, то сукупні витрати збиткові. Збитковість сукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому, що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупному попиту, оскільки всі ресурси вже зайняті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних  джерел

1.Будаговська С., Кілієвич О. та ін. “Мікроекономіка і макроекономіка”. К.: “Основи”. 2007.

2.Комісарук М.П. “Макроекономіка: курс лекцій”. Коломия - 2008.

3.Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд.. – М.: Республика, 2007.

4.Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”. 2009.

5.Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”. 2010 с. 136-148.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Термінологічний словник

1.Економічна рівновага — стан економіки, при якому досягається стале урівноваження та взаємне збалансування структур, що протистоять одна одній (виробництво і споживання, попит і пропозиція тощо).

2.Ринок чистої монополії – це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю. В широкому розумінні монополія — це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується.

3. Графік попиту (Крива попиту) — відношення між ринковою ціною товару і грошовим виразом попиту на неї.

4. Монополісти́чна конкуре́нція — галузь, яка складається із відносно великої кількості невеликих за розмірами фірм, які виробляють диференційований продукт незалежно одна від одної.

5.Рівноважна ціна –  ціна на конурентному ринку,при  якій кількість товарів і послуг,яку  хочуть купити споживачі, абсолютно  відповідає кількості товарів  і послуг,яку  виробник пропонує.

6. Повна зайнятість — стан економіки, за якого кількість вакансій відповідає чисельності безробітних або перевищує його, тобто такий стан, за якого немає незайнятих, які бажають працювати.

7. Неповна зайнятість — зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого дня, або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю.

8. Довгострокові сукупні витрати - витрати на весь обсяг продукції

9.Потенційний ВВП- це ВВП  максимально досягнутий при  повному  використанні всіх наявних ресурсів (в стані «повної зайнятості»).Повна  зайнятість допускає певний резерв  ресурсів в тому числі і  безробіття («природній рівень безробіття»)

10.Рецесійний розрив — величина, на яку фактичні сукупні видатки мають початково зрости з метою збільшення фактичного ВВП до потенційного рівня.

11.Інфляційний розрив — величина, на яку фактичні сукупні видатки мають початково зменшитися, щоб усунути інфляційний  надлишок ВВП на умовах збереження повної зайнятості.

12. Мультиплікатор витрат показує, у скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу перевищує початковий приріст (скорочення) автономних витрат.

13. Інфляція  — тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

14. Реальний ВВП (ВВПр) – загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, (приймається за базу),тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва.