Економічні закони та їх типи

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана»

 

кафедра політичної економії

 
 
 
 
 

Реферат на тему:

«Економічні закони та їх типи »

 
 
 
 

                                                                                                             

 
 
 
 

                                                                                                       Виконала:

                                                   студентка I курсу 5 групи

                                                   факультету ФЕФ

                                                   спеціальності 6508

                                                   Швець Оксана

 
 
 

Київ  – 2011

 

План:

1.Економічний  закон

2.Сутність економічних законів

3.Використання  економічних законів

4.Пізнання економічних законів

5.Економічний закон нагромадження

6.Закон зростання  потреб

7. Закон зростання  продуктивності праці

8. Закон економії  часу

9. Попит і  закон попиту

10. Закон вартості та його функції

11. Пропозиція  і закон пропозиції

12. Закон співвідношення  попиту і пропозиції

13. Закон спадної  віддачі

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Економічний  закон

   Економі́чний зако́н — об'єктивний закон розвитку суспільства, що відображає виробничі відносини людей в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ або послуг. Цей закон виражається в тому, що людські потреби є необмежені, а блага є обмеженими. Економічні закони завжди відображають необхідні, причинно-зумовлені зв'язки і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони виражають найбільш суттєві, типові риси функціонування і розвитку тієї чи іншої економічної системи. Кожен із них є виразом якісних і кількісних сторін економічних явищ та процесів у їх єдності і служить їх внутрішньою мірою.                                                                                                     Економічні закони — це насамперед закони еволюції виробничих відносин (або відносин економічної власності) у їх взаємозв'язку з розвитком продуктивних сил. Економічні закони, як і закони природи, мають об'єктивний характер, тобто відтворюються незалежно від волі й свідомості людей. Проте вони істотно відрізняються від них, бо виникають, розвиваються і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей — виробництві, розподілі, обміні та споживанні, тому залежать від свідомої діяльності людей. Свідоме, цілеспрямоване використання економічних законів є домінуючим. Так, на сучасному етапі держава не може скасувати економічні закони, але може створювати передумови для розвитку об'єктивних законів, змінивши умови. Крім того, на відміну від природних, економічні закони діють не вічно, більшість з них мають тимчасовий характер.

Розрізняють:

• всезагальні економічні закони, тобто закони, які властиві всім суспільним способам виробництва (закон відповідності виробничих відносин рівню й характеру розвитку продуктивних сил, закон зростання продуктивності праці, закон економії часу тощо);
• закони, що діють у декількох суспільно-економічних формаціях: закон вартості, закон попиту і пропозиції, грошового обігу тощо;
• до третього типу належать специфічні економічні закони, тобто закони, що діють лише в межах одного суспільного способу виробництва. Найважливішу роль серед них відіграє основний економічний закон, що виражає найбільш глибинні зв'язки між продуктивними силами і виробничими відносинами, відносинами власності у взаємодії з розвитком продуктивних сил;
• четвертий тип економічних законів — це особливі закони, що діють лише на одній із стадій (висхідній чи низхідній) або ступенів суспільного способу виробництва — закон породження монополії концентрацією виробництва, який діє на вищій стадії розвитку капіталізму, закон одержавлення економіки. На вищому ступені державно-кооперативного капіталізму діє закон планомірного розвитку економіки. Механізм використання економічних законів передбачає передусім пізнання їхньої сутності, умов дії та вимог, на основі чого формується економічна політика, виробляється економічна програма.

2.Сутність економічних законів

Економічні закони відображують істотні причинно-наслідкові зв'язки суб'єктів виробничих відносин, економічних процесів і явищ. 
   Кожний закон має процес-причину і процес-наслідок. Процес-наслідок економічного закону виникає в результаті подолання економічної суперечності між процесом-причиною та економічним процесом, який є чинником, що протидіє процесу-причині. Інакше кажучи, це наслідок розвитку продуктивних сил, кількісних змін у процесі виробництва. 
   Зростання рівня потреб суспільства — не випадкове явище, воно породжується дією закону підвищення потреб, є процесом-наслідком цього закону. Це явище вступає у суперечність з недостатньою величиною суспільного багатства для задоволення потреб, що зростають. Суперечність, що виникла, долається на основі збільшення суспільного багатства. 
В економічному законі перехід від процесу-причини до процесу-наслідку є особливою формою руху, де один економічний процес породжує інший, а внутрішнім імпульсом для цього є об'єктивні економічні суперечності. 
   Суперечності економічного закону розв'язуються не автоматично, а внаслідок суспільних дій людей. Цей процес за сприятливих умов завершує перехід до процесу-наслідку, який виявляється у різних формах. Таким чином, форми вияву економічного закону — це наслідок реалізації його причинно-наслідкового зв'язку. Вони впливають на економічні процеси, розвиток економіки в цілому. Це спричинює різні соціально-економічні наслідки залежно від умов дії закону. Оптимальні умови функціонування економіки зумовлюють раціональні форми вияву економічного закону. Якщо економічний закон реалізується в умовах, що відрізняються від нормальних, то форми його вияву призводять до соціально негативних наслідків. 
   Сутність економічного закону можна відобразити через його кількісне вираження, або математичну модель закону. Економічні закони, як правило, виражають через формули функціональної залежності, проте кількісне вираження деяких законів (переважно законів сфери обігу товарів) можливе лише на основі визначення певних співвідношень. Це зумовлено дією суб'єктивних чинників. Визначення кількісного вираження економічного закону має велике значення. Воно дає можливість зрозуміти напрям розвитку економічних процесів, своєчасно виявити недоліки і вжити відповідних заходів щодо їх усунення. 
Економічні закони мають певну структуру, яка містить чотири основні складові: причинно-наслідковий зв'язок, суперечність, кількісне вираження, форми вияву. 

   Сутність  закону виявляється у його  причинно-наслідковому зв'язку. Слід  зазначити, що досить часто  у навчальній літературі для  деяких законів він не наводиться. 
   Наприклад, для закону вартості вказується процес-наслідок (розвиток товарного виробництва на основі витрат відповідно до втіленої в них абстрактної суспільно необхідної праці), проте не розкривається, що с причиною цього наслідку. Отже, сутність закону не виявляється. 
   Спільність економічних законів із законами природи полягає в їх об'єктивності, а відмінність — у тому, що вони виявляються через дії людей та існують у певних часових межах (деякі закони діють упродовж існування певної формації); економічні закони менш точні, ніж закони природи; предмет економіки відрізняється непостійністю, мас багато виявів, зазнає значного впливу суб'єктивної діяльності людини. 
   В економічних дослідженнях використовується метод абстракції, тому потрібно навчитися відрізняти істотні риси і риси, які можна не враховувати. Це жодним чином не вплине на розуміння сутності досліджуваного явища. 
   Більшість економістів приділяє значну увагу класифікації економічних законів. Так, виокремлюють загальні економічні закони, властиві всім суспільним способам виробництва (закон зростання продуктивності праці закон економії часу тощо), закони, які діють у кількох суспільно-економічних формаціях (закон вартості, закон попиту, закон пропозиції та ін.), специфічні економічні закони, що діють у межах одного способу виробництва

3.Використання  економічних законів

   Механізм  використання економічних законів  передбачає реалізацію комплексу  заходів, спрямованих на подолання  економічних суперечностей, розвиток  форм, принципів і методів застосування  цих законів для ефективного  ведення господарства, зокрема дії  державних органів, які на основі  економічних законів регламентують  діяльність різних ринкових структур (наприклад, бірж), підприємців, фірм  як основних ланок господарства. 
Розрізняють три рівні використання економічних законів: економі-ко-теоретичний, безпосередньо управлінський і практичний.  

   Усі вони  у широкому розумінні належать  до системи управління господарством. 
Функцією економічної теорії є доведення економічних законів до підприємців, управлінських економічних структур у вигляді рекомендацій. На основі результатів наукового аналізу економічних законів, взаємодії об'єктивних причинно-наслідкових зв'язків з урахуванням досягнутого рівня продуктивних сил, поєднання економічних інтересів створюється науково обґрунтована концепція розвитку економіки. Це і становить зміст економіко-теоретичного рівня використання економічних законів. На сучасному етапі для України провідною концепцією є перехід до ринкових відносин. 
   Безпосередньо управлінський рівень використання економічних законів Є компетенцією органів державної влади. Спираючись на закони економічної теорії, концепцію розвитку економіки, вони визначають методи, форми і засоби господарювання, розробляють державні закони, законодавчі акти та інші документи, які мають директивний характер, визначають і затверджують економічні показники. 
   Третій рівень — це використання економічних законів у практиці господарювання фірм, підприємств, інших організацій, які мають відношення до виробництва, тобто це суспільно-практична діяльність людей, пов'язана з прийняттям економічних рішень, використанням економічних важелів. 
   Безумовно, підприємці не можуть планувати свою діяльність, виходячи тільки з рішень державних органів. Останні розробляють лише правові засади господарської діяльності, так звані єдині правила. Підприємці мають певну самостійність і свободу вибору, а у своїй діяльності спираються на знання та використання економічних законів. Більшу самостійність отримали не тільки приватні, колективні, а й державні підприємства. Нині з багатьох питань господарювання підприємства вже не чекають команди згори, а діють згідно з вимогами економічних законів. 
   Оскільки процес пізнання не завжди адекватно відображує об'єктивну дійсність, а форми і методи використання законів є продуктом суб'єктивної діяльності людей, механізм використання законів може містити елементи, що не відповідають об'єктивній дійсності. 
У реальному житті дія економічних законів певною мірою збігається зі свідомим використанням їх, адже закони не можуть бути реалізовані без участі людини. Однак сам процес використання економічних законів може набувати різних форм. Люди можуть заздалегідь передбачити певні процеси і свідомо здійснити певні дії. Це так зване свідоме наукове використання економічних законів. 
   Проте іноді суперечності, що виникають у реальному економічному житті, вчасно не виявляються, і лише з появою негативних явищ вживаються заходи щодо їх усунення. У цьому разі говорять про використання економічних законів з елементами стихійності у розвитку економіки.

4.Пізнання економічних законів

   Процес пізнання економічного закону полягає у розкритті сутності цього закону, виявленні механізму його дії. 
   Є два способи пізнання економічних законів: через виявлення нових законів і через поглиблене дослідження сутності, механізму дії та взаємодії відомих законів. 
   Науковий шлях вивчення економічних законів передбачає існування кількох рівнів пізнання . 

   На першому рівні відбувається пізнання економічних законів як законів об'єктивно існуючого життя суспільства, виробничих відносин. З багатьох тисяч економічних зв'язків виявляють істотні, що мають сталий характер. 
   Другий рівень пізнання економічних законів ґрунтується на результатах, отриманих на першому рівні, і реалізується у процесі наукової діяльності. Пізнання відбувається через теоретичне відображення реально існуючих об'єктивних законів. Це відображення може бути більш-менш повним. Воно виражається через закони науки (закони економічної теорії). 
   Економічний закон, що діє в системі виробничих відносин, слід відрізняти від закону науки. Останній є економічною категорією (складною порівняно зі звичайними категоріями) і залежить від якості наукових досліджень. 
   Третій рівень пізнання економічних законів полягає в апробації законів науки на практиці. На основі результатів господарської діяльності роблять певні висновки й узагальнення, вносять необхідні доповнення та зміни до наукових визначень і описів економічних законів, удосконалюють механізм їхнього використання.

5.Економічний закон нагромадження

  Тривалий  час у підручниках з економіки  механізм дії цього закону  не розкривався. У багатьох  випадках згадувався висновок  К. Маркса щодо наслідків його  дії в умовах раннього капіталізму,  проте замовчувався причинно-наслідковий  зв'язок закону нагромадження.  Цей зв'язок зображено на схемі. 

   Зростання  рівня потреб суспільства вступає  у суперечність з недостатньою  величиною суспільного багатства  для задоволення цих потреб. Розв'язання  суперечності відбувається на  основі нагромадження з мстою  збільшення суспільного багатства. 
   Формами вияву економічного закону є взаємозв'язок величини виробничого нагромадження з фондом споживання, безперервне зростання та удосконалення функціонуючих виробничих фондів, збільшення кількості зайнятих працівників і удосконалення структури сукупного працівника, примноження національного багатства, підвищення життєвого рівня населення. 
   Співвідношення між капітальними вкладеннями і нагромадженнями 
У багатьох підручниках і посібниках з основ економічної теорії звертається увага на те, що здійснення нагромадження відбувається шляхом капітальних вкладень. Іноді складається враження, що обсяги нагромадження і капітальних вкладень однакові. Істотні кількісні відмінності між ними зображено на схемі.  

   Спільним є лише розмір коштів, що витрачаються на збільшення основних фондів нагромадженням: 
А — кошти, спрямовані на збільшення оборотних фондів, приріст фонду оплати праці для нових працівників; Б — кошти, які витрачаються на збільшення основних фондів; В — амортизація 
   Відмінності стосуються величини коштів, спрямованих на розширення оборотних фондів, приріст фонду оплати праці для нових працівників. Цей показник характерний для нагромадження і відсутній у капітальних вкладеннях. Останні включають такий параметр, як розмір амортизації, відсутній у нагромадженні.

 
 

6.Закон  зростання потреб

   Джерелом розвитку економіки є реалізація закону зростання потреб, сутність якого полягає в суперечності між розвитком продуктивних сил, розширенням обміну, що сприяє появі нових потреб, і обсягом та структурою споживання, які не відповідають новій системі потреб. Подолання Цієї суперечності відбувається завдяки зростанню потреб. На практиці цей процес виявляється в змінах ступеня задоволення економічних потреб, зростанні вимог до кількості та якості засобів виробництва, що зумовлює появу досконаліших видів машин, верстатів, устаткування, предметів праці. 
   Кожній формі вияву закону зростання потреб властиві свої методи і способи реалізації. 

   Знання тенденцій та перспектив розвитку індивідуальних, сімейних, колективних потреб, їхніх структурних змін має важливе значення. Це не тільки впливатиме на нові напрями розвитку виробництва, а й сприятиме тому, щоб людина стала суб'єктом формування потреб, а не лише їхнім пасивним виробником. 
   Формування потреб, зокрема економічних, характеризується певною спрямованістю. Суспільство має дбати про те, щоб скоротити кількість чинників, що зумовлюють формування потреб, які деформують психологію людей, завдають шкоди їхньому здоров'ю, загрожують існуванню життя на Землі. Потрібно свідомо і цілеспрямовано, використовуючи органи державного самоврядування, вартісні, правові важелі, а також виховні заходи, впливати на об'єктивні умови життя людей, розвивати виробничу й соціальну інфраструктуру, які спонукали б кожного працівника відновлювати потреби, спрямовані на всебічний розвиток людини.

7. Закон зростання продуктивності праці

   Цей закон відображує існування суперечності між зростанням потреб і обмеженими можливостями екстенсивного розвитку економіки. Розв'язання суперечності здійснюється на основі підвищення продуктивності праці, що знаходить конкретне вираження в економії робочого часу. 
   Форми вияву закону зростання продуктивності праці і кількісне вираження цього закону зображено на схемі.