Економічні організації майбутнього і планування їхньої діяльност

Орієнтація на створення  доданої вартості і якість роботи. Щоб бути конкурентоспроможними, компанії повинні бути впевнені в тому, що їхня діяльність забезпечує створення  доданої вартості. Це вимагає концентрації зусиль і засобів у тих сферах, в яких фірма має переваги і можливість виробництва високоякісної продукції, що створює додану вартість. Це зажадає підвищення уваги до якості не тільки дизайну і розподілу продукції та послуг, а й діяльності всієї організації.

Прискорення виходу продукції. Конкуренція, заснована на часі, є відносно новим і дуже важливим параметром бізнес-стратегії. Компанії-лідери надають все більше значення оперативності бізнесу при створенні гнучких і мобільних організацій. Конкуренція, заснована на часі, є вирішальною у прискоренні розвитку та організації виробництва нових продуктів. Дослідження показують, що на загальні результати діяльності значний вплив робить затримка виходу нового продукту на ринок. Наприклад, затримка з виходом на ринок на шість місяців може призвести до втрати загального обсягу одержуваного за «період життя» продукту прибутку після оподаткування. Цикл життя продукту стає коротшим для більшості товарів і послуг, тому вплив прискорення процесу розробки нового продукту і його виходу на ринок набуває особливого значення. Важливо також прискорювати інші види діяльності фірми, включаючи вироблення керуючих впливів у зв'язку зі зміною зовнішнього середовища.

Зростання ролі інновацій  та підприємництва. У фахівців викликає занепокоєння той факт, що великі організації не є в достатній мірі інноваційними і підприємницькими, що інновації притаманні в основному малим фірмам. У швидко мінливих зовнішніх умовах інновації в кожній фірмі повинні здійснюватися своєчасно. З цим питанням пов'язана і конкуренція, заснована на часі, оскільки економічно об'єктивною необхідністю є значне скорочення часу на випуск нового продукту.

Зазначені характеристики взаємозв'язані і за відповідної  інтеграції можуть помножити ефективність фірми. Вони є засобами досягнення успіху, збільшення акціонерного капіталу. Можливості для досягнення успіху сучасних підприємств значною мірою залежать від зовнішніх умов. Це інтенсивна і глобальна конкуренція, швидкий технологічний розвиток, демографічні чинники та ін.. Щоб домогтися успіху, компанії повинні точно і оперативно враховувати ці зміни в програмах свого розвитку, з тим щоб створити гнучку й мобільну організацію. Це дуже впливає на можливість найму, підготовки й утримання кваліфікованих, адаптивних та інноваційних кадрів для виробництва високоякісного продукту з великою часткою доданої вартості. Всі перераховані вище характеристики організацій важливі, але їх пріоритетність розрізняється залежно від умов різних країн, галузей, ринків і т.п.

Характерною рисою останніх років і, судячи з усього, майбутнього періоду стає перехід від вузької спеціалізації до інтеграції в управлінській діяльності, зміни в її змісті і характері, стилі управління. Відомо, що в умовах спеціалізації зростання продуктивності праці забезпечується за рахунок дроблення робіт, функцій, знань. Підвищення спеціалізації роботи вимагає і більшого обсягу зусиль з координації, яка здійснюється в основному працівниками середнього рівня управління та штабних служб. В результаті число рівнів управління постійно зростає, а кожен працівник відчуває все більше відчуження від своєї діяльності. Ясно, що шлях до надмірної спеціалізації є тупиковим. Курс береться на розвиток інтеграційних процесів в управлінській діяльності. Якщо при спеціалізації типовим є авторитарний стиль керівництва, то для інтеграції - координаційний, демократичний. Керівник повинен не наказувати своїм підлеглим, а спрямовувати їх зусилля, допомагати розкриттю їх здібностей, формувати навколо себе групу однодумців. При такому підході організаційні структури з пірамідальних повинні перетворюватися в плоскі, з мінімальним числом рівнів між вищим керівником і безпосередніми виконавцями, з орієнтацією на зв'язок зі споживачами.

Дослідження, проведені  в різних країнах, показують, що ключовими  напрямами змін в управлінні мають стати передбачення і лідерство, організаційну побудову, рушійні сили бізнесу. Якщо раніше у відповіді на запитання, яка якість цінується керівниками найбільше, частіше відзначалася рішучість, то тепер найбільш цінним фактором вважається передбачення. Можна виділити наступні характеристики успішного корпоративного передбачення:

• простота і ясність цілей;
• можливість їх оцінки;
• мета, стимулююча організацію до більш високих досягнень;
• досяжність мети;
• комунікабельність з усіма акціонерами - від вищого керівництва до рядового персоналу підприємства;
• можливість для всіх працівників вносити свій вклад в реалізацію мети і т.п.

З розширенням кола питань, що вирішуються вищими посадовими особами, деякі організації вибирають  групу лідерів, яка може розробляти перспективні проблеми. З цією ж метою вносяться зміни в організацію і діяльність рад директорів, а саме: розділяються функції вищих посадових осіб та голови; забезпечується повна підтримка ради директорів персоналом; зміцнюється роль зборів з висунення кандидатур до ради директорів; при радах директорів створюються рекомендаційні ради, що складаються з зовнішніх експертів. Йдеться, зокрема, і про те, щоб у різних формах і з використанням різних методів готувати і виховувати керівників, здатних:

• нести відповідальність за якість життя (це відноситься до керівників усіх інститутів, а не тільки бізнесу);
• бути учасниками інноваційного процесу, щоб справлятися з новими завданнями і змінами;
• більш продуктивно використовувати ресурси організації та знання персоналу;
• забезпечити такий рівень (мистецтво) управління організацією, який відповідав би вимогам науки про управління;
• бути лідерами економічного і соціального розвитку.

У новітній літературі в  галузі управління багато місця приділяється розгляду шляхів переходу до так званих горизонтальних корпорацій. Аналіз накопиченого досвіду показує, що просте зменшення розмірів підприємств не призвело до суттєвого збільшення продуктивності. Відбувається подальше переосмислення шляхів розвитку. Ті чи інші відмінності нових організаційних моделей не виключають того, що є деякі загальні ознаки горизонтальної корпорації, яка, як стверджується, займе провідне місце серед ділових організацій майбутнього.

Організаційна структура  горизонтальної корпорації формується не по відношенню до поставленого завдання, а навколо процесу. Замість створення структур на основі набору функцій і департаментів компанія будується навколо її трьох - п'яти основних процесів зі специфічними цілями кожного з них. Така структура являє собою плоску ієрархію. Скорочується вертикальне адміністрування, поєднуються фрагментарні завдання. Усуваються роботи, які не забезпечують створення доданої вартості. Відбувається мінімізація діяльності всередині кожного процесу, використовується менше число колективів для найбільш повного здійснення відповідних процесів.

Ще проходить в даний час революція в інформаційних технологіях - глобальний процес, що створює повсюдно нові, небачені раніше можливості для підвищення ефективності управління. У сучасних умовах керуючі можуть реально лідирувати тільки в тому випадку, якщо вони широко використовують інформаційні технології. Прийняття обґрунтованих рішень знаходиться в прямій залежності від того, який обсяг інформації надходить і як вона використовується. Керівники постійно отримують величезний обсяг різноманітної інформації, проте багато з них не можуть досить успішно її використовувати. Ця проблема в найближчому майбутньому стане ще більш актуальною. Інформація і за характером, і за об'ємом у майбутні 10 років зміниться більше, ніж у цілому за минулі 70 років. Для того щоб використовувати її результативно, треба навчитися накопичувати, узагальнювати і опановувати інформацію про зовнішнє середовище підприємства. І, зрозуміло, в майбутньому необхідно з'єднати або як мінімум зробити спільними дві інформаційні системи - старі облікові системи і нові інформаційні системи для управління.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 4

Розрахувати плановий обсяг  збуту та величину прибутку за такими даними:

• обсяг товарної продукції на плановий період складатиме — 80 млн. грн.;
• залишки нереалізованої продукції на:

початок планового періоду  — 5,3 млн. грн.;

кінець планового періоду  — 4,8 млн. грн.;

• затрати на 1 грн. товарної продукції — 0,82 грн.

Розв’язок: Визначимо  плановий обсяг збуту за формулою:

 

ОРП = ЗГПН + ПТП-ЗГПК,

 

де ОРП - плановий обсяг  реалізації продукції в розглянутому періоді (місяці);

ЗГПН - сума запасів готової  продукції на початок планованого  періоду;

ПТП - сумарний обсяг виробництва  готової товарної продукції в  розглянутому плановому періоді;

ЗГПК- сума запасів готової  продукції на кінець розглянутого періоду.

 

ОРП = 5,3 + 80 - 4,8 = 80,5 млн. грн.

 

Знайдемо величину прибутку. Якщо затрати на 1 грн. товарної продукції  становлять 0,82 грн., то відповідно дохід  з 1 грн. продукції становитиме 0,18 грн. Знаючи прибуток на 1 грн. продукції можемо знайти й загальний прибуток: 0,18 * 80,5 = 14,49 млн. грн..

Отже величина прибутку становить 14,49 млн. грн..

 

 

 

 

Висновки

 

Структури, техніка і планування діяльністю організаціями майбутнього, що є предметом аналітичних досліджень і прогностичних розробок, судячи з усього, будуть повністю реалізовані і широко розповсюджуватися в XXI столітті. Проте вже й сьогодні вони стають реалією: нові, нерідко революційні зміни в управлінні, пов'язані з використанням інформаційних технологій, наукових знань, горизонтальних структур, «внутрішніх ринків» та інші, в різних масштабах і модифікаціях входять у практичне життя. Узагальнення цього досвіду, його всебічний аналіз, виявлення можливостей використання нових організаційних моделей і методів з урахуванням конкретних ситуацій та особливостей суб'єктів господарювання стають ключовим завданням сучасної науки і практики управління та планування.

Головною властивістю організації майбутнього, як показують дослідження, стане постійне пристосування до динамічного зовнішнього середовища. Образно кажучи, організація буде нагадувати хамелеона, що змінює свій колір у зв'язку із змінами світла, емоцій, температури. Як адаптується механізм, організація буде змінюватися відповідно до змін зовнішніх умов і об'єктивних вимог до неї. Узагальнення, що відбуваються і що намітилися тенденцій показує, що на перший план вийдуть такі риси організацій, як велика гнучкість, прихильність індивідуумам, переважне використання команд, висока внутрішня конкурентоспроможність, прагнення до диверсифікації.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

 

1. Круглова Н. Ю., Круглов М. И. Стратегический менеджмент. Учебник для вузов. – М.: Изд-во РДЛ, 2003. – 464 с.
2. Стригулін О.А. Стратегія управління підприємницькою діяльністю в Україні / О.А. Стригулін // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2009. - №840. – С. 100-105.
3. Шицков М. Модели управления эффективностью компании / М. Шицков // Финансовый директор. – 2007. – №10. – С. 78–80.