Державний борг

     Протягом найближчих років через недовіру приватних інвесторів та кредиторів зовнішня боргова політика буде втілюватися, насамперед, через співпрацю уряду України з іноземними урядами і міжнародними організаціями, кредитування України такими міжнародними організаціями як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та Європейський банк реконструкції та розвитку. Зважаючи на той факт, що МВФ, Світовий банк та РФ на даний момент часу вже є найбільшими кредиторами України, в процесі подальшої співпраці в кредитно-борговій справі слід враховувати міркування економічної безпеки, а також необхідність диверсифікувати канали такого співробітництва, передусім, за рахунок залучення до нього комерційного капіталу.

     Як  свідчить аналіз, спрямування державних  запозичень орієнтовано на фінансування дефіциту державного бюджету, зокрема, в розрізі фінансування поточних видатків, на погашення боргів минулих періодів та гарантованих державою кредитів підприємствам, в інвестиційні проекти, особливо в галузі будівництва, та лише незначна частина на підтримку стратегічних галузей, в реальний сектор економіки та на підтримку інноваційних проектів, що позитивного впливу на ефективний розвиток економіки не справляє. Це зумовлено не достатньо чітко визначеною борговою політикою та практичною відсутністю боргової стратегії.

     На  основі досліджень сучасного стану  та тенденцій боргової політики України  можна прийти до наступних висновків:

     – внаслідок проведення українським  урядом політики, зорієнтованої на неінфляційні механізми погашення  дефіциту бюджету, загальна сума державного боргу постійно зростає;

     – особливістю державного боргу України  є значне переважання у його структурі  зовнішньої складової; 

     – у результаті закінчення пільгових  періодів за раніше отриманими кредитами  обсяги платежів за державним боргом зросли в абсолютній величині;

     – на позичковому ринку простежується  тенденція до збільшення строковості  державних цінних паперів;

     – середньозважена дохідність ОВДП характеризується спадною динамікою, що у підсумку сприяє зменшенню вартості державних запозичень.

     Управління державним боргом (у широкому розумінні) — це один із напрямів фінансової політики держави в особі органів державної влади і управління щодо визначення боргової стратегії держави, зокрема цілей боргового фінансування; визначення вартості та обсягу державного боргу; організації планування, обліку, звітності та контролю державного боргу, з метою задоволення фінансових потреб держави та суспільства в режимі раціонального використання бюджетних коштів, економії ресурсів, опосередкованих борговими зобов’язаннями Уряду та мінімізації обслуговування боргу.

     Управлінням державним боргом на сучасному етапі  економічного розвитку України передбачає:

• надання спеціальних повноважень органам державного управління щодо погашення та обслуговування державного боргу;
• оптимізацію структури державного боргу та його динаміки;
• визначення джерел надходження позичкових коштів та кола позичальників;
• вибір видів запозичення, визначення їх обсягів, періодичності здійснення емісії та механізму реалізації;
• регулювання ринку державних цінних паперів;
• випуск, обслуговування та погашення всіх видів боргових інструментів Уряду;
• здійснення заходів із визначення кредитних рейтингів України, інформаційного забезпечення, звітності та контролю за борговими зобов»язаннями (з урахуванням міжнародної практики та національних економічних особливостей).

Список  використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 р.

2. Бондарук  Т.Г. Механізм управління та обслуговування державного боргу // Фінанси України  – 2007 – №4

3. Вахтенко Т.П. Державний борг України та його економічні наслідки. – К.: Альтепрес. – 2008

4. Горобець  О.Г. Державний борг України та його вплив на розподіл валового внутрішнього продукту // Актуальні проблеми економіки. – 2005. – №3. – С. 17-19

5. Заверуха  І.Б. Діяльність вищих органів фінансового контролю у сфері державного боргу // Юридична Україна. – 2006. – №12. – С. 31-38

6. Заверуха  І.Б. Проблеми правового розуміння  державного зовнішнього боргу//Науковий вісник Ужгородського національного  університету. Серія Право. Випуск 7. – 2006. – С. 290-294

7. Загорський  В. Боргова політика: концепції та реалії. // Економіст. – 2006. – №3. –  С.24-26

8. Іваненко  Ю., Мамишев А. До питання розкриття  інформації про державний борг // Вісник НБУ. – 2007. – №3.- С. 20-22

9. Рожко О.Д. Державний борг у забезпеченні економічного зростання // Фінанси України – 2008 – №1

10. Царук О.В  Концептуальні основи та статистичні  індикатори оцінки боргової безпеки  держави // Світ фінансів. – 2007. – № 1, с. 46-50

11. Офіційний сайт Міністерства фінансів України: www.minfin.gov.ua

12. Офіційний сайт Рахункової палати України: www.ac-rada.gov.ua

13. Офіційний сайт Державного казначейства України www.treasury.gov.ua

14. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 215 с. — (Вища освіта XXI століття). ISBN 966-620-113-5

15. www.bankreferatov.com.ua/referat/grosh/0_object21469.html
16. www.tsn.ua/groshi/derzhavnii-borg-ukrayini-za-rik-viris-na-60.html
17. www.refine.org.ua/pageid-4764-2.html
18. www.br.com.ua/referats/Finance/1916.htm