Банкрутство підприємства: механізм визначення і шляхи подолання

 

 

Миколаївький міжрегіональний інститут розвитку людини

ВНЗ «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»

 

Факультет економіки і підприємництва

Кафедра обліку та оподаткування

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА З ДИСЦИПЛІНИ

«економіка підприємства»

на тему :

«Банкрутство підприємства: механізм визначення і шляхи подолання»

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав

Студент  3 курсу

Групи ФК-31

Ватаманюк  О.Є.

Керівник

Домбровська  Л.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв  - 2014

Зміст

 

Вступ

Розділ 1.Теоретичне обґрунтування банкрутства

1. Поняття банкрутства, його суть та ознаки
2. Порядок оголошення підприємства банкрутом. Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство
3. Шляхи запобігання банкрутству

Розділ 2. Дослідження підприємства «Сінта-Сервіс» на рахунок банкрутства

2.1 Дані про діяльність підприємства  «Сінта-Сервіс»

2.2 Аналіз фінансового стану  підприємства «Сінта-Сервіс»

2.3 Дослідження підприємства «Сінта-Сервіс»  за допомогою схеми Альтмана

Розділ 3.Підвищення ефективності роботи підприємства «Сінта-Сервіс»

3.1 Основні напрямки покращення  фінансового становища підприємства

3.2 Заходи, щодо підвищення ефективності  роботи підприємства «Сінта-Сервіс»

3.3 Підрахунок результатів діяльності  підприємства з урахуванням впроваджених  заходів

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Актуальність обраної теми випливає з того, що до недавнього часу для більшості суб’єктів господарювання процеси банкрутства були мало відомі.  Лише в період реформування економіки (після ліквідації планового розподілу використання грошових ресурсів) відчутними стали такі економічні явища як нерентабельність, неплатоспроможність підприємств. Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам.  Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає. Причому тенденції банкрутства поширюються не лише на окремих суб’єктів господарювання, а й на цілі галузі економіки (наприклад, сільське господарство, яке вже впродовж багатьох років перебуває в глибокій фінансовій кризі і де понад 85% господарюючих суб’єктів закінчують свою діяльність щорічно із збитками; в промисловості збитковим є кожне друге підприємство).   

    На сьогоднішній день для більшості  українських підприємств характерним  є більш або менш однакове  коло проблем:

• зміна економічного середовища, в якому вони існують;
• втрата традиційних ринків збуту власної продукції;
• зміна системи планування і, як результат – порушення ритмічності виробничої діяльності;
• нестабільність правового поля.

    Крім  того, процес приватизації також  призвів до корінної зміни  принципів управління підприємством, зачепив основи його існування.  В ході приватизації держава  втратила роль адміністратора, передав  її акціонерам (новим господарям) та виконавчому органу управління  – правлінню на чолі з головою.  Саме ж підприємство опинилося  в агресивному ринковому середовищі. З одного боку, вчорашні дружні колеги по галузі перетворилися на підступних конкурентів, з іншого – на утворений ринок хлинула більш якісна та часто більш дешева продукції іноземних виробників.  По суті, у багатьох підприємств, в наслідок приватизації, так і не з’явився реальний господар, зацікавлений в розвитку підприємства і в стабільній його роботі.  Це далеко не повний перелік проблем, які для багатьох українських підприємств стали причиною банкрутства і ліквідації. 

    Щоб  процеси банкрутства господарюючих  суб’єктів завдавали найменшої  шкоди економіці держава повинна  активно виконувати свою регулюючу  роль у формуванні відносин  власності. А для цього необхідно  мати відповідну зважену законодавчу  базу. 

Банкрутство – це один з ключових елементів ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи та вигідно розпорядитися засобами. Ситуація банкрутства підприємств є типовою для економіки не лише країн, що розвиваються, а й будь-якої з розвинутих країн.  Зокрема, у країнах Євросоюзу щороку банкрутує значна кількість підприємств і підприємців – з кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишаються 20-30.  У США в 2002 р. збанкрутувало близько півмільйона підприємств і понад сто тисяч фізичних осіб. І незважаючи на банкрутство частини фірм, економіка європейських країн розвивається із передбачуваними темпами, що пояснюється тим, що законодавство і процедури банкрутства використовуються у них в першу чергу для оздоровлення економіки.

 

 

 

 

 

         Розділ 1. Теоретичне обґрунтування банкрутства

банкрутство фінансовий

Поняття банкрутства, його суть, ознаки

 

Банкрутство – визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як шляхом застосування ліквідаційної процедури[9]. Ліквідація підприємства у зв’язку з банкрутством представляє особливий інтерес для підприємців, бухгалтерів, аудиторів. Це пов’язано, передусім, з недосконалістю законодавства у цій сфері, що породжує на практиці безліч проблем. Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох осіб:

1)підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити  свої вимоги і претензії для  того, щоб вони були враховані  при погашенні боргів за рахунок  майна банкрута;

2)найманих  працівників, з якими у першу  чергу мають бути здійснені  розрахунки, а також яким забезпечені  певні гарантії при звільненні;

3)підприємств, що можуть виступити в ролі  санаторів і тому зацікавлені  у створенні досконалого механізму  банкрутства. Банкрутство – складний  процес, який може бути охарактеризований  з різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного  тощо. Власне, процедура банкрутства  є кінцевою стадією невдалого  функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної  ритмічної роботи і фінансових  ускладнень[11,ст. 47]. Банкрутство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів.

Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний процес в Україні регулює Закон України від 14 травня 1992 р. "Про банкрутство",а також такі основні законодавчі акти про банкрутство, поняття якого містить стаття 1 Закону "Про банкрутство". Це пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності задовольнити в установлений для нього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.

З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб'єктом своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб’єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб єкта - активів у ліквідній формі - не вистачить для їх задоволення. Причини банкрутства підприємств (організацій) можуть бути найрізноманітнішими. Беручи загалом, їх можна поділити на дві групи: 1) зовнішні, які практично дуже важко (іноді неможливо) врахувати; 2) внутрішні, що безпосередньо залежать від форм, методів та організації роботи на самому підприємстві[2,ст. 19]. Результатом одночасного впливу всіх чинників є настання банкрутства.

Зовнішні причини банкрутства:

1)політичні;

2)соціально-економічні;

3)науково-технічні;

4)зовнішньоекономічні.

Внутрішні причини банкрутства:

1)брак  стратегічного плану розвитку;

2)низька  якість менеджменту;

3)недосконалість  механізму ціноутворення;

4)збільшення  дебіторської заборгованості;

5)утримання  зайвих робочих місць;

6)технологічна  неузгодженість процесу виробництва;

7)брак  довготермінового інвестування;

8)дефіцит  власних оборотних коштів;

9)нераціональна  організаційна структура.

Рух до кризового стану починається в момент виникнення кумулятивного зростання величини відхилення тих чи тих показників, які характеризують стан зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування фірми, від довгострокових тенденцій динаміки цих показників. Наприклад, якщо обсяг продажу товару коливався в межах ±3% середньомісячної величини від середньо квартальної, а наступного місяця впав на 10% і негативна тенденція наростає, то маємо вже певні симптоми кризового стану[14,ст.57].

Процес зростання процентних ставок і цін зумовлює подорожчання сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, яке випереджає підвищення цін на готову продукцію, збільшує за інших однакових умов кредиторську заборгованість підприємства. Усе це потребує додаткових кредитних ресурсів і, як наслідок, призводить до негативних змін у структурі зобов'язань підприємства через підвищення середньої вартості пасивів.

У дальшому наростають кризові явища (більш явні ознаки банкрутства), які зумовлено різкими змінами структури балансу підприємства, а саме: труднощі з готівкою та різке зменшення грошових коштів на рахунках; збільшення дебіторської заборгованості (різке зниження її теж може бути негативним явищем, бо свідчитиме про труднощі зі збутом, зростання запасів готової продукції); збільшення кредиторської заборгованості; зниження обсягів продажу (хоча перед ліквідацією підприємства можливий повний розпродаж його продукції). Крім того, характерною є затримка з поданням звітності, наявність конфліктних ситуацій на підприємстві.

Банкрутство може виникнути на кожному з етапів життєвого циклу конкурентної переваги фірми. Дослідники називають такі основні фактори, що сприяють банкрутству фірми.

Першим детермінантом є параметри факторів виробництва. Вплив цих факторів спостерігається на всіх стадіях (етапах) життєвого циклу підприємства, але особливо важливі вони на стадії зародження. На даній стадії є сім причин, унаслідок дії яких фірма може зазнати банкрутства[11,ст.78]:

1) неправильне  визначення місії фірми та  її виробничого профілю;

2) низькі  підприємницькі здібності власника (власників) фірми;

3) низька  кваліфікація управлінського персоналу  фірми;

4) неадекватний  маркетинг;

5) велика  частка позикового капіталу;

6) низька  кваліфікація виконавців (робітників, інженерів і т. п.);

7) неадекватність  трансакційних витрат.

Наступний етап характеризується тим, що фірма має добрий попит на свою продукцію, сильну маркетингову стратегію, високу кваліфікацію управлінського персоналу, що дає змогу процвітати та збільшувати виробництво[11,ст.78]. У цій ситуації для фірми є небезпечною тільки велика частка позикових коштів у загальній масі капіталу, що використовується. Фірма може своєчасно не забезпечити виплат своїм кредиторам і збанкрутувати.

На етапі уповільнення зростання загрозу банкрутства створюють: погане використання оборотного капіталу, втрата гнучкості в управлінні, неадекватний маркетинг, неадекватність трансакційних витрат[11,ст.78].

Рівень використання капіталу можна визначити, аналізуючи коефіцієнти ліквідності активів. Швидкість обороту коштів, тобто,швидкість перетворення їх на гроші, безпосередньо впливає на ї платоспроможність підприємства[11,ст.132].

Етап зрілості характеризується стабільним станом фірми, стабільним прибутком, насиченням усіма виробничими ресурсами. На цьому етапі небезпечною є низка таких факторів: високий ступінь неліквідності оборотного капіталу, старіння основного капіталу, неадекватний маркетинг, неадекватність трансакційних витрат. Так, фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння основного капіталу призводить до зниження продуктивності праці, як порівняти з іншими фірмами, до втрати конкурентної переваги фірми, а внаслідок цього — до банкрутства.

На етапі спаду виробництва діють ті самі фактори, що й на етапі зрілості. Але стан погіршується загальним незадовільним фінансовим становищем суб'єкта господарювання. Він втрачає споживачів, а негативна дія внутрішніх факторів може призвести до прискореного його банкрутства.

Іншим важливим детермінантом є параметри попиту. Аналіз свідчить, що ці параметри діють на всіх стадіях життєвого циклу підприємства і, як правило, є однаковими для всіх етапів. Різке зниження сукупного попиту негативно впливає на всі види діяльності: скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції, зменшується прибуток на одиницю продукції та загальний обсяг прибутку.