Вплив якості питної води на стан здоров’я міського населення

 

 

 

1.4. Бактеорологічні  показники якості питної води.

 

З епідеміологічної точки  зору при гігієнічної оцінки води має значення наявність у ній  патогенних мікроорганізмів. Однак  дослідження води з метою їх виявлення - складний і тривалий процес. У зв'язку з цим використовують непрямі  бактеріологічні показники.

В основі застосування цих  показників лежить спостереження, що свідчить про те, що чим менше забруднена вода кишковою паличкою, тим менше  вона небезпечна в епідеміологічному  відношенні.

Оскільки кишкова паличка  надходить у воду з випорожненнями людини і тварин, її підвищений вміст сигналізує про фекальне забруднення води і, отже, про можливу наявність в ній патогенних мікроорганізмів. При дослідженні води на наявність бактерій групи кишкових паличок, результати аналізу виражають величинами колі-титру і колі-індексу. Колі-титр - це найменша кількість води, в якій виявляється одна кишкова паличка. Чим нижче колі-титр, тим сильніше фекальне забруднення води. Колі-індекс - число кишкових паличок, що містяться в 1 л води. Експериментальні дослідження показали, що якщо після знезараження води колі-індекс знизився до 3 (а колі-титр перевищив 300 мл), то існує гарантія, що патогенні мікроорганізми тифо-паратифозної групи, лептоспір і збудники туляремії загинули [16].

Виходячи з вимог стандарту  до якості водопровідної води щодо її бактеріального складу число сапрофітних  бактерій в 1 мл водопровідної води (мікробне число) не повинно перевищувати 100, колі-індекс - 3, а колі-титр повинен бути не менше 300 мл.

При оцінці якості води в шахтних колодязях, що використовуються в місцевому водопостачанні, керуються наступними вимогами: прозорість повинна бути не менше 30 см, забарвлення - не більше 40 °, смак і запах - не вище 2-3 балів, жорсткість - не більше 7 моль/л, колі-індекс - не більше 10.

Поряд з цим з оцінками якості води в колодязях, вода зазвичай вживається для пиття без будь-якої обробки, можуть бути використані і так звані хімічні показники (індикатори) забруднення вододжерела органічними речовинами і продуктами їх розпаду (амонійні солі, нітрити, нітрати). Наявність цих з'єднань може свідчити про забруднення водоносного горизонту грунту і про можливе потрапляння у воду патогенних мікроорганізмів [5].

В окремих випадках кожен  з показників може мати й іншу природу. Наприклад, органічні речовини можуть бути рослинного походження. Внаслідок  цього вододжерела можна визнати  забрудненими в тому випадку, якщо у воді присутні не один, а декілька хімічних показників забруднення, якщо у воді одночасно виявлені бактеріальні показники забруднення, наприклад кишкова паличка, і якщо можливість забруднення підтверджується санітарним обстеженням вододжерела.

Про вміст органічних речовин  у воді судять по перманганатній окислюваності, вираженій в міліграмах кисню, який витрачається на окислення органічних речовин, що містяться в 1 л води. Найменшу окислюваність мають артезіанські води - звичайно до 2 мг кисню на 1 л. У воді шахтних колодязів окислюваність може досягати 3-4 мг кисню на 1 л. Підвищення окислюваності води понад ці кількості часто вказує на забруднення вододжерела.

Основним джерелом появи у воді амонійного азоту та нітритів – розкладання білкових залишків, трупів тварин, сечі та фекалій. Будучи продуктом біохімічного окислення амонійних солей, нітрити в кількості, що перевищує 0,002-0,005 мг/л, також є важливим показником забруднення вододжерела. Нітрати є кінцевий продукт окислення амонійних солей. Наявність нітратів у воді при відсутності амонійних солей і нітритів вказує на порівняно давнє потрапляння у воду азотовмісних речовин. В останні роки в зв'язку з рясним застосуванням азотвмісних мінеральних добрив часто спостерігаються у воді, особливо колодязної, високі концентрації нітратів.

Вигодовування дітей грудного віку живильними сумішами, приготовленими на воді з підвищеним вмістом нітратів (більше 45 мг/л NO3 або 10 мг/л азоту  нітратів) викликає захворювання, зване  водно-нітратного метгемоглобінемія [18].

Захворювання зумовлено  значним підвищенням вмісту метгемоглобіну в крові, який порушує перенесення  кров'ю кисню від легень до тканин організму. При водно-нітратного метгемоглобінемії  у грудних дітей спостерігаються  диспепсичні явища, задишка, посиніння  шкірних покривів та слизових оболонок (ціаноз), в важких випадках - судоми і смерть. У дітей більш старшого віку і дорослих, особливо страждають анемією або захворюваннями серця, вживання води, багатої нітратами, може підсилити явища гіпоксії.

При оцінки якості води колодязів  керуються такими міркуваннями. Якщо санітарні умови, в яких знаходиться  джерело водопостачання, і результати дослідження води сприятливі, то вода може бути використана сирою, тобто без будь-якої обробки. Якщо ж якість води не відповідає гігієнічним вимогам, а санітарне обстеження і аналіз показали, що не виключається забруднення колодязя, то користуватися ним дозволяється лише за умови знезараження води хлоруванням або кип'ятінням і після поліпшення санітарного стану колодязя [17].

 

5. Біологічні показники якості питної води

 

Біологічні показники  здебільшого характерні для поверхневих  вод і залежать від вмісту рослинних або тваринних організмів. Вони можуть перебувати у стані зависі (планктон) або бути причепленими до дна (бентос). Кількість їх оцінюється штуками в одному мілілітрі води і коливається від нуля до 1000 і більше.

 

 

 

 
 
РОЗДІЛ 2

ВПЛИВ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ НА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

 

2.1. Оцінка  сучасного стану  якості  питної води в Україні

 

Тенденція до погіршення якості води спостерігається практично  у всіх великих містах. Не відповідає стандартам якості вода в східних  регіонах. Критична ситуація й на півдні. Надмірне техногенне навантаження зумовило кризовий екологічний стан у басейні  Дніпра, з якого одержують воду дві третини населених пунктів. Така питна вода потребує додаткового очищення та збагачення йодом та калієм [1].

Донецька, Дніпропетровська й Луганська області, а також  територія навколо Запоріжжя, Маріуполя, Кіровограда, Керчі й Арм’янська є найбільш забрудненими в Україні. Про це говориться в дослідженні  «Всеукраїнської екологічної ліги» (ВЕЛ). На рисунку 2 зображена екологічна ситуація та стан питних вод України.

 

Рис. 2. Екологічна ситуація та стан питних вод України.  

Відповідно до результатів  дослідження, несприятлива екологічна ситуація спостерігається також  у Києві, Харкові, Сумах, Полтаві, Житомирі, Луцьку, Рівному, а також на більшій території АР Крим і узбережжях Чорного й Азовського морів.

Актуальною залишається  проблема стану водних ресурсів для  всіх водних басейнів України. Найбільш гостро це питання поставлене по відношенню до таких річок як Дніпро, Сіверський Донець, річок Приазов'я, окремих  приток Дністра й Західного Бугу, де якість води класифікується як «дуже брудна». За даними «УкрВодГео», щодня у водойми країни виливається більш як 10,6 тис. куб. метрів неочищених і недостатньо очищених стічних вод.

 

3. Наслідки забруднення питної води для населення міст

 

За даними ВООЗ, на сьогоднішній день від хвороб, які викликаються забрудненої питною водою, у світі  вмирає біля 5 млн. новонароджених. Поступлення  на стаціонарне лікування кожного четвертого хворого обумовлено забрудненням води водопроводів. Появилися особливі захворювання, пов’язані із забрудненням води хімічними елементами: «ітай–ітай» — при вживанні води з високим вмістом кадмію. «Міномата» — при вживанні води забрудненої сполуками ртуті. Молібденова подагра — у випадку хронічного отруєння молібденом.

Постійно зростає у воді кількість органічних сполук, продуктів «великої хімії»: нафти, проміжних і кінцевих речовин її переробки, пестицидів, миючих засобів та інших поверхнево-активних сполук. Серед хімічних забруднень на особливу увагу заслуговують екотоксиканти — діоксини, які можуть бути присутніми у воді.

Діоксини — це узагальнена  назва великої групи дибензо-п-діоксинів, дибензофуранів і біфенилів. До родини діоксинів входять сотні хлорорганічних, борморганічних і змішаних хлорброморганічних ефірів [17].

Одним з джерел їх утворення  є хлорування питної води, біологічна очистка багатьох вод. Вони утворюються у целлюлозо-паперовій, деревообробній і металургійній промисловості. По токсичності ці речовини значно переважають сполуки важких металів і пестициди. Діоксини володіють яскраво вираженою гострою і хронічною токсичністю, яка проявляється у вигляді переродження шкіри і слизових оболонок кишково–шлункового тракту, сечових шляхів, жовчного протоку, атрофії кісткового мозку, синдрому виснаження. Ці речовини є причиною генетичних ушкоджень і порушень плоду у вагітних жінок, викликаючи спонтанні аборти і внутрішньоутробну загибель плоду. Вони викликають такі шкірні хвороби як ороговіння шкіри, порушення пігментації. Найбільш чутлива до впливу діоксинів імунна система людини.

 Наслідки хронічного  впливу діоксинів можна розглядати як прояви помірного імунодефіциту порівняно із змінами у системі при СНІДі. Токсичний ефект на ендокринну систему проявляється у понижені продукції статевого гормону у чоловіків. Діоксини викликають незворотні зміни у печінці, стимулюючи дію канцерогенів, радіації [19].

Дані речовини відрізняються  високою стійкістю (їх період напіврозпаду на відкритій місцевості складає 25 років) і здатністю до накопичення в організмі людей і тварин. У людини половина діоксинів, які утримуються в жирових тканинах, виводиться лише за 7 років.

У природній воді є мінеральні солі. Вода вважається доброю, якщо мінералізація  не перевищує 1000 мг/л. Води з великим  вмістом солей належать до солоних  і непридатні для пиття. Дуже мала мінералізація води погіршує її смак, а позбавлену солей (дистильовану) воду взагалі вважають шкідливою —  вона порушує травлення і діяльність залоз внутрішньої секреції. Гранично допустимий вміст заліза у воді —  до 0,3 мг/л, міді — 1 мг/л, цинку — 5 мг/л. 
Іноді у питній воді зустрічається багато солей хлористоводневої та сірчаної кислот (хлориди і сульфати), які надають воді солоного та гірко–солоного смаку. Вживання такої води призводить до порушення діяльності травної системи. Воду, яка містить більше ніж 500 мг/л сульфатів і 350 мг/л хлоридів, вважають шкідливою для здоров’я [3].

Із вмістом у воді солей  кальцію та магнію тісно пов’язана  інша її властивість — жорсткість. Припустимий рівень загальної жорсткості дорівнює 7 мг. Екв –1/л-1, при таких  рівнях жорсткості вода не впливає  на ліпідний обмін в умовах тривалого  введення холестерину, і не може спричинювати розвиток атеросклеротичних змін артерій.

Зміни у концентрацій розчинених у воді солей призводять до виникнення багатьох ендемічних хвороб, наприклад, ендемічного зобу і флююрозу. 
Ендемічний зоб. Вже стародавнім лікарям були відомі захворювання, що характеризувалися збільшенням щитовидної залози і мають нині назву ендемічний зоб. За даними ВООЗ, зараз на Землі нараховується близько 200 млн таких хворих. Встановлено, що причиною ендемічного зобу є дефіцит йоду в біосфері [4].

В Україні ендемічний зоб  зустрічається на території Західної України і Полісся. Район вважають ендемічним, якщо понад 10% населення  мають ознаки зоба. Ендемічний зоб  найчастіше зустрічається серед  жінок, але в районах важкої ендемії (понад 60% населення уражено зобом) захворюваність чоловіків так само висока.

Доведено, що поряд з йодною недостатністю в осередках ендемічного  зоба є й інші чинники, які сприяють розвитку цього захворювання: високий  вміст у воді та ґрунті гумінових  кислот, зміна концентрації міді, цинку, ртуті, кобальту, молібдену, кальцію. Таким  чином промислове забруднення навколишнього  середовища і біохімічних провінціях з нестачею йоду в біосфері сприяє росту захворюваності на зоб. 

Хворі на ендемічний зоб  найчастіше скаржаться на косметичні незручності, інколи велика або розташована  за грудиною пухлина здавлює стравохід, трахею, кровоносні судини, порушуючи  кровообіг і дихання. 
Лікування ендемічного зоба залежить від його форми — призначають лікарські препарати чи проводять оперативне видалення пухлини.  
Для профілактики зоба підвищують вміст йоду у харчових продуктах, перш за все у солі [4].

Флюороз — ендемічна хвороба  людина, яка також пов’язана з  геохімічними чинниками: вона викликає в разі тривалого надмірного надходження  до організму фтору та його сполук.Біохімічні провінції з підвищеним вмістом  фтору у воді характеризуються випадками  ендемічного флюорозу, який найчастіше обмежується ураженням зубів. Спочатку на симетричних зубах з’являються  не дуже помітні плями, потім —  жовто–бура пігментація, емаль стирається, коронка деформується. Якщо концентрація фтору перевищує у воді 6 мг/л, з’являються зміни в кістках (грибовидні та дзьобовидні кісткові вирости, закостеніння кісток), стійкі ураження печінки, травного каналу.Профілактика флюорозу забезпечується механізацією та автоматизацією виробництва; ефективною вентиляцією, захистом дихальних шляхів; заміною джерел питного водопостачання або дефторування види на водогінних спорудах [6].

 

 

РОЗДІЛ 3

МЕТОДИ ОЧИЩЕННЯ ПИТНОЇ ВОДИ