Охорона земель та здійснення господарської діяльності

Відбір проб проводиться за мережею квадратів, територією 100га відбирають 5-6 зразків ґрунту до глибини 20см.

В результаті моніторингу  складають карти забруднення ґрунту на яких відображають типи, підтипи, види, різновиди ґрунтів, ступінь забруднення ґрунтів важкими металами.

Карта супроводжується  пояснювальної записки в якій подано інформацію про фізико-географічних і метеорологічними умовами регіону  про джерела забруднення.

 

 

 

 

 

3. Моніторинг ґрунтів забруднених пестицидами

При підготовці до моніторингу  ↑ вивчають наявний матеріал про фізико-географічні умови району досліджень. Ознайомлення з інформацією про тривалі застосування пестицидів у господарюванні, встановлення господарств де найбільша інтенсивність застосування пестицидів протягом останніх 5 років, а також аналіз матеріалів про врожайність с/г культур. Дослідження проводиться на постійних або тимчасових пунктах спостереження.

Постійні пункти які  діють протягом 5 років і більше облаштовано на території адміністративних районів їх кількість залежить від  розміру території.

Постійні пункти обов’язково  об лаштовані на території молоко заводного м’ясокомбінату, елеваторів, плодово-овочевих баз, птахоферм, рибгоспів, лісгоспів.

На тимчасових пунктах  спостереження, моніторинг здійснюється протягом 1року.

Як правило на кожній території району дослідження 8-10полів основної сівозміни.

Проби відбирають 2рази на рік, весною після сівби, восени після  збору врожаю.

При встановленні багаторічної динаміки залишки пестицидів у ґрунтах  чи їх міграція спостережень проводиться не менше 6раз в рік (перед сівбою, під час вегетації культур, збору врожаю).

Для оцінки площини забруднення  ґрунтів пестицидами по діагоналі  дослідження відбирають до 30 проб ґрунтів  глибиною 0 -20см.

При моніторинговому  дослідженні у садах проби  відбираються на відстані 1м від стовбура дерева.

Для вивчення вертикальної міграції пестицидів закладають ґрунтові розрізи які перетинають усі  ґрунтові горизонти аж до ґрунтотворної  породи.

Проби відбирають з кожного  генетичного горизонту.

Моніторинг ↑ дає  можливість отримати інформацію щодо залишкової кількості пестицидів їх вертикальна і горизонтальна міграції, можливості забруднення пестицидами вод і с/г культур.

На підставі отриманих  даних розробляють рекомендації щодо застосування певних пестицидів у різних умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моніторинг  радіаційно забруднених земель

Основними і потенційними джерелами радіаційного забруднення  в мирний час є атомні станції. Підприємства з виробництва ядерного палива, склади ядерної зброї, підприємства по переробці ядерних відходів, місця захоронення відходів та інші.

Методи радіаційного моніторингу  включає оцінку стану джерела  забруднення, а також оцінку забруднення  довкілля(до 5 км) ближній і дальній(до 100 км в зонах).

В Україні в рамках програми Євросоюзу  TACIS з 1994р. створена система радіац. моніторингу GAMMA. Обстеження території землекористувань скл. з двох етапів:

1. проведення гамазйомки, яка дозволяє  вивчити місця для вибору проб;

2. відбір проб грунту у визначених  місцях.

Гама зйомка здійснюється за допомогою  спеціальних пристроїв на відстані 1м від поверхні грунту.

Гама зйомці передує збір та аналіз інформації по об¢єкту дослідження за результатами, яких визначено стратегію моніторингу.

Якщо є відомості  про радіаційне забруднення території  та його щільність, то при моніторингу  дослідженнях достатньо відібрати 4 проби по периметру площі та після їх обробки співставити  результати з попередніми даними щодо радіаційного забруднення.

Співставлення результатів є підставою для проведення або не проведення моніторингу радіаційно забруднених земель.

Необхідно також врахувати  абсолютні значення щільності забруднення  території, більш детально слід обстежити  територію, де щільність забруднення  перевищує 5кі/км².

Картографічною основою  для проведення гама зйомки є плани  землекористування, масштабів 1:500000 1:100000.

На карті повинні  бути визначені межі полів, пасовищ, лісів, грунти, позначення полів та сівозмін, гідрографічна сітка та інші та винесена інформація шодо обробітку грунту і його радіаційного стану після 1986р.

Гамма зйомку здійснюється за допомогою маршрутних ходів, які  здійснюються через кожні 200м. Початок  і кінець маршруту розміщується від  меж поля. Результати вимірювань є  підставою для оптимізації гамма зйомки; так при незначних розходження показниках(не більше 30%) заміри гамма фону здійснюється по маршрутній лінії кожні 200м. Якщо показники замірів різняться більше ніж на 30%, то заміри здійснюються через 20м. Для визначення ділянки аномального забруднення.

Після проведення гамма  зйомки переходять до відбору проб грунту. Якщо різниця між показниками  не перевищує 30% однорідний гамма фон, то у межах поля відбирають лише 1 пробу грунту.

При неоднорідному гамма  фоні (різниця в показниках вимірювань перевищує 50%). Проби обов'язково відбирають, ще і у аномальних ділянках.

При цьому здійснюють вимірювання дози радіаційного забрудненя   на висоті 1м і 3 см над поверхнею  грунту. Проби грунту відбирають на глибину до 20 см.

За результатами гамма зйомки та обстеження зразків грунту, створюються картограми щільності грунти радіаційного забруднення території та радіолог. паспорти полів.

На основі картограм  щільності забруднення усі поля необхідно розділити на 3 групи:

I забруд.  до 5 кі/км².

II забруд.  до 5-10 кі/км².

III забруд.  до 10-15 кі/км².

По можливості в межах  кожної групи полів необхідно  провести нове землевпор. території.

Результати монітор. радіан. забруд. земель використ. також з  метою поперед. оцінки можливостей  отримання екологічно чистої продукції рослинництва, м¢яса і молока з вмістом радіонуклідів, що не перевищує гранично допустимий рівень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моніторинг  меліорованих земель

Меліорація земель спрямована на поліпшення земельних угідь з  метою оптимального використання природного потенціалу грунтів і передбачае зрошування, осушування, дехімізацію та інші заходи.

Окрім цього меліорація може спричинити і негативні явища  та процеси зокрема переосушення або перезволоження земель, розвиток негативно інженерно геологічних процесів, недостатній приріст урожайності с/г культур.

Меліоративний моніторинг – система спостережень оцінювання, прогнозування та прийняття рішень з метою оптимізації меліорованих земель і прилеглих до них територій.

Завдання меліор-моніторингу – вивчення закономірностей багаторічного, природного і трансформованого меліоративною діяльністю рівневого та гідрохімічного режиму і балансу грунтових вод.

• Вивчення режиму вологості грунтів та порід зони ограції;
• Вивчення змін гідрогеологічних, гідрологічних та інженерно-геологічних умов на меліорованих землях і прилеглих до них територіях.Аналіз та узагальнення гідрогеологомеліоративної інформації з метою оцінки фактичного стану осушуваних та зрошуваних земель і визначення ступеня меліоративного впливу на довкілля;
• Гідрогеологічне прогнозування.

Моніторинг меліорованих земель охоплює грунтово-меліоративну зйомку,яка супроводжується закладенням  грунтових розрізів, серед яких виділяють : основні, грунтові та прикопки.

Основні розрізи глибиною 2м або до рівня грунтових вод. Закладають для вивчення будови і особливостей грунтового покриву, грунтотвірний порід та встановлення характеру розподілу вологи і щільності грунту.

Контрольні розрізи  глибиною 1-1,5м накладають для вивчення змін ознак грунтів.

Прикопки глибиною 0.8м, закладають для уточнення меж поширення різних типів грунтів.

Середня кількість основних і контрольних розрізів, які накладаються на кожні 100 га земельної ділянки  становить від 3 до 7(при масштабі 1:10000), від 8 до 15(1:5000), 20-35(1:2000). На торфових масивах при проведенні грунтово-меліоративні зйомки проби відбирають на усю глибину торфовища через 0,25 або 0,5м.

Проби з контрольних  розрізів відбирають з глибини 0,5м  через кожні 10-15см.

На обводнених мінеральних  грунтах додатково закладають до 3-х прикопок.

При проведенні грунтово-меліор. зйомки охоплюють спостереження  прилеглих земель.

При цьому аналізують водно-фізичні властивості грунтів. Завершальним етапом грунтово-меліор. зйомки є складання грунтово-меліор. карти з виявленням типових грунтових ділянок.Карта є основою для оцінювання змін з основою меліорації. 

 

 

Класифікація  придатності грунтів

 

Система придатності  земель вперше була розроблена службою  консервації земель США.

Метою створення класифікації було систематизація грунтів  щодо придатності іх до с\г виробництва. В основу класифікації було покладено фактори, які обмежують використання земельних ділянок для вирощування с/г культур.

До таких факторів належать:

• Водна та вітрова ерозія
• Режими зволоження грунту
• Фізико-хім. властивості грунту, які обмежують розвиток кореневої системи рослин
• Кліматичні умови

Згідно з існуючою класифікацією виділяють 8 класів придатності  грунтів:

I  - можна інтенсивно використовувати без жодних обмежень, такі землі придатні під ріллю.

II  - землі придатні під ріллю, але потребують запровадження виробничих технологій з елементами помірної консервації земель

III  - землі придатні під ріллю, але потребують впровадження технологій з елементами інтенсивної консервації земель

IV  - землі придатні під ріллю, їх використання за умови постійного впровадження грунто-захисних технологій з обмеженням кількості культивацій та обробітків

V – землі без обмежень використання у складі залужених земель

VI  - такі землі мають помірні обмеження у використанні

VII  - землі мають досить значні обмеження у використанні 
VIII – землі використовуються під паркові та рекреаційні зони

Таким чином перші 4 класи  – це земельні ділянки, які представлені ґрунтовими відмінами придатними для  інтенсивного ведення с/г виробництва, зокрема використання у складі ріллі.

І клас придатності є  найкращим. З кожним наступним класом використання  зем.ділянок  у с/г  є дедалі обмеженим.

Групи V і VI класів мають бути вилучені з розряду ріллі і використовуватися лише під пасовища, сіножаті, лісові насадження.

Грунти VІІІ характеризуються високим ступенем обмеження і не використовуються у с/г виробництві. Вони придатні лише під паркові і рекреаційні зони.

Фактори обмеження необхідно  нанести на ґрунтову карту надаючи  повну інформацію про якість грунтів і напрямок іх використання.

 

Розподіл грунтів на класи обмежень відбувається наступним  чином:

За обмежуючими факторами: Крутизна схилу, засолення,рівень підгрунтових вод.

За крутизною схилу  розподілення грунтів на класи обмежень має такий вигляд:

1. рілля:

• І кл. на схилах до 3 градусів – викор. грунтів не потребує жлдних протиерозійних заходів.

• ІІ кл на схилах 3-5 градусів – грунти потребують застосування протиерозійної агротехніки.
• ІІІ кл. на схилах 5-8 градусів – грунти потребують застосування протиерозійної агротехніки та специфічних протиерозійних заходів
• IV кл на схилах 8-12 градусів – грунти потребують специфічних протиерозійних заходів.

2. сіножаті та пасовища:

• V кл. на схилах 12-16 градусів – землі залужують різнотравно-злаковою рослинністю. Землі придатні для інтенсивного випасання худоби.(пасовища)
• VI кл. на схилах 16-20 градусів – землі придатні для помірного випасання тварин основний напрям їх використання пасовища і сіножаті.
• VII кл на схилах 20-25 градусів – основний напрям використання таких земель – сіножаті.

3. паркові та рекреаційні  зони

• VIII кл. на схилах більше 25 градусів – землі не придатні під пасовища, сіножаті та ріллю. Випасання на таких землях забороняється. Такі землі придатні лише під паркові та рекреаційні зони.

 

 

 

Наступним фактором ,який обмежує використання грунтів є надмірне зволоження. Несприятливий водний режим характерний для грунтів,які залягають у понижених частинах рельєфу з близьким заляганням підґрунтових вод . У весняний період такі грунти знаходяться у перезволоженому стані або повністю затоплюються водою . Використання  таких грунтів у складі  ріллі є неповноцінним. Такі  грунти використовують у складі природних сіножатей та пасовищ. Покращення якості таких грунтів можливе за умови використання дренажно-меліоративних систем або впровадження осушувально-меліоративних заходів. Розподіл грунтів за цим показником базується на рівні підґрунтових вод. Зокрема рівень підґрунтових вод глибше 3-х метрів не призводить до надмірного зволоження. Такі грунти використовуються у складі ріллі. При рівні підґрунтових вод 2-3 м грунти можна використовувати у складі ріллі за умови дренажу земельної ділянки. Рівень підґрунтових вод 1,5-2м спричинює перезволоження і робить грунти непридатними  у складі ріллі. Такі грунти використовують як сіножаті та пасовища. Лише при впровадженні осушувально-меліоративних  заходів такі грунти стають придатними для використання  у складі ріллі. Непридатні для ведення с/г в-цтва вважаються земельні ділянки з рівнем підґрунтових вод до 1,5 м від поверхні. Такі грунти використовуютьсяу с/г лише після проведення осушувально-меліоративних заходів.