Охорона земель та здійснення господарської діяльності

 

25.10.12

Охорона земель та здійснення господарської діяльності

Основні положення охорони  земель при здійснені господарської  діяльності висвітлено в законі України  «Про охорону земель», у ст..35 висвітлено вимоги до власника і землекористувачів, у тому числі орендарів земельних ділянок, які здійснюють господарську діяльність.

Зокрема вони зобов’язані:

1. Дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства України;
2. Проводити на з/д господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу та родючість ґрунту;
3. Підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування еклого безпечного і технічного, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу та поживних елементів ґрунту;
4. Дотримання стандартів, нормативів при здійснені протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів пов’язаних з охороною земель, збереження і підвищення родючості ґрунту;
5. Подавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;
6. Сприяти систематичному проведенню вишукувальних обстежень, розвідувальних робіт за станом земель і динамік родючості ґрунту;
7. Своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влад та органи місцевого самоврядування щодо стану деградації та забруднення з/д;
8. Забезпечення, додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;
9. Забезпечення використання з/д за цільовим призначенням, дотримуватися встановлених обмежень і обтяжень на з/д;
10. Забезпечення земель від ерозії. Виснаження, забруднення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур’янами та чагарниками і дрібноліссям;
11. Вживати заходів щодо запобігання негативного і екологічного безпечного впливу на з/д та ліквідації цього впливу.

Охорона земель при здійснені  господарської діяльності на землях с/г призначення висвітлені в  ст.36 ЗУ «Про охорону земель».

Основні вимоги до охорони родючості ґрунту зафіксовано у ст.37 ЗУ «Про охорону земель».

Меліорація земель як комплекс організаційних господарських  і технологічних заходів спрямованих  на поліпшення ґрунтів передбачає зрошування, осушення, де хімізацію та інші заходи.

Основні вимоги у ст.38 ЗУ «Про охорону земель».

Поряд здійснення будівництва, експлуатації та забезпечення екологічної  безпеки при проведені меліорації земель встановлено законі України  «Про меліорацію земель».

Меліорація може спричиняти негативні явища та процеси.

Зокрема перезволоження/переосушення земель, розвиток небажаних інженерно-геологічних  процесів, недостатній приріст урожайності  с/г культур.

В зв’язку з цим проводиться меліораційний моніторинг, який являє собою систему спостережень, оцінювання, прогнозування та прийняття рішень з метою оптимізації меліорованих земель і прилеглих до них територій.

Основні завдання меліоративного моніторингу є:

• Вивчення закономірностей багаторічного, природного і трансформованого меліорацією рівневого, гідрохімічного режиму та балансу ґрунтових вод;
• Вивчення режиму вологості ґрунту, зони аерації;
• Вивчення зміни гідрогеологічних, гідрологічних, інженерно-геологічних умов та меліорованих землях та прилеглих територій;
• Аналіз та узагальнення гідрогеологічно-меліоративної інформацію з метою оцінки фактичного стану осушення та зрошення земель;
• Аналізу та узагальнення даних щодо ступеня меліоративного впливу на довкілля;
• Гідрогеологічна прогнозування на меліоративних територіях та прилеглих землях.

 

01.11.12

 

Питання охорони родючості ґрунтів розглядається у ст.39 ЗУ­.

Правовий режим застосування пестицидів і агрохімікатів регулюються  ЗУ «Про пестициди і агрохімікати»02.03.92.

Порядок проведення державних  випробувань, державна реєстрація і  перереєстрація, видання переліків пестицидів, агрохімікатів дозволених до використання в Україні  затверджено постанову КМУ 04.03.96.

При ведені л/г незалежно  від форми власності і господарювання відповідно до ст.41 ЗУ­, забезпечення збереження та підвищення родючості ґрунтів їх належний екологічний стан.

При ведені водогосподарської  діяльності охорона земель водного  фонду (ст.42 ЗУ­) здійснюється шляхом обмежень антропогенного впливу на них і додержання особливого режиму їх використання.

При розміщені, проектуванні, будівництві, реконструкції, експлуатації водогосподарських об’єктів, передбачає заходи спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню, забрудненню продуктивності земель погіршення якості ґрунтів.

Охорона земель водного  фонду наданих для рибогосподарських  цілей, здійснюється шляхом вжиття заходів щодо запобігання погіршенню водних живих ресурсів, затопленню, підтопленню, заболоченню, продуктивності земель, що прилягають до водних об’єктів (ст.43 ЗУ­).

При спорудженні і  експлуатації лінійних інженерних споруд (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв’язку) спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі охорони земель, здійснюють постійний контроль за станом ґрунтового покриву на цих та прилеглих до них з/д (ст.44 ЗУ­).

Охорона земель і ґрунтів від забруднення небезпечними речовинами висвітлена у ст.45 ЗУ.

Господарська та інша діяльність яка зумовлює забруднення  земель і ґрунтів понад установлені  граничнодопустимі концентрації речовин, забороняється: нормативи граничнодопустимі  концентрації небезпечних речовин у ґрунтах, перелік цих речовин встановлено КМУ.

Охорона земель і ґрунтів  від забруднення відходами розкриті у ст.46 ЗУ­.

При здійснені господарської  діяльності пов’язаної із зберігання оброблення, утилізацією, видаленням, знешкодженням і захороненням відходів забезпечується:

1. Виконання заходів щодо запобігання/зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечного поводження з ними;
2. Максимально збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанту території розміщення об’єктів поводження з відходами;
3. Знаття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращення малопродуктивних земель і благоустрою н/п;
4. Запобігання негативного впливу об’єктів поводження з відходами;
5. Рекультивація з/д після ліквідації об’єктів поводження з відходами.

Правову основу погодження з відходами (розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) становить  ЗУ «Про відходи» 05.03.98.

Правове регулювання повноважень з відходами забезпечує ЗУ «Про забезпечення санітарного, епідемічного благополуччя населення», «Про металобрухт».

Спеціальне положення  щодо розв’язання проблеми управління с/г відходами містяться у відповідних  програм КМУ.

А щодо небезпечних і непридатних до використання засобів хімізації висвітлено у загальнодержавній програмі, поводження із токсичними відходами.

Використання ерозійного та суво небезпечних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протиерозійного і проти зсувного захисту передбачено ст.47 ЗУ­.

Територіальний розвиток житлової та громадської забудови вмежах н/п, спорудження об’єктів інженерно-транспортної здійснення з урахуванням вимог раціонального використання земель (ст.48 ЗУ­).

При розміщенні, проектуванні, будівництві, введені в дію нових і реконструйованих об’єктів застосуванні нових технічних заходів і технологій, які спричиняють негативний вплив на екологічний стан, передбачено заходи щодо запобіганню небезпечно екологічним, санітарно-гігієнічним наслідком раціонального використання та охорони земель (ст.49 ЗУ­).

Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного  призначення обмеження їх вилучення  для інших потреб та обмежень антропогенного впливу на такі землі (ст.50 ЗУ­).

 

 

 

08.11.12

 

Моніторинг стану ґрунтів

 

1. Моніторинг хімічного забруднення ґрунтів

Залежно від завдань  які необхідно виконати за спостереженнями  щодо хімічного забруднення ґрунтів, виокремлюють такі види спостережень:

• Режимні спостереження – це систематичні спостереження за рівнем вмісту хімічних речовин у ґрунтах протягом визначеного часу;
• Комплексні спостереження – це дослідження процесів міграції забруднюючих речовин у системі атмосферне повітря → ґрунт, ґрунт → рослина, ґрунт → вода, ґрунт → відклади дна;
• Вивчення вертикальної міграції забруднюючих речовин у ґрунтах;
• Моніторинг рівня забруднюючих ґрунтів у визначених пунктах.

В зв’язку з нерівномірним  забрудненням ґрунтів хімічними  речовинами, моніторинг стану ґрунтів  проводиться за 3-ма методами.

Як основу, розміщують сітки стаціонарних площадок, застосовують розу вітрів орієнтуючись на переважаючі  напрямки вітру. На карту у відповідному масштабі, підвітряному напрямку наносять прямі лінії з позначками відстаней  від джерела забруднення, а саме 0,5; 1,5; 10; 20; 30; 50км. У цих точках закладають постійні чи тимчасові пункти моніторингу.

Згідно другого методу, площадки моніторингу розташовані  на перетині ліній двохкілометрової сітки ґрунтової карти.

Відповідно до 3-го методу на ґрунтову карту наносять основні напрямки вітру та проводять радіус, відповідних румбів, потім окреслюють дуги на відстані 2,3,4,5км від джерела забруднення у токах перетину радіусів і дуг закладають стаціонарні площадки моніторингу ґрунтових проб. Відбирається ні віддалі 5-50км від джерела забруднення по осі перетину повітряних мас. В зоні дії основних автомагістралей, проби відбирають в межах 10-200м від дороги, а в зоні дії селищних доріг 5-50м від дороги. Опорні розрізи закладають на глибині 2м чи до рівня ґрунтових вод. Загальний розріз залягає до глибини 30см.

Здійснення моніторингу  стану хімічного забруднення  ґрунтів дає змогу виявити  локальні ділянки забруднення ґрунтів  і визначаємо рівень їх забруднення  певними хімічними речовинами. Встановити джерела забруднення ґрунту, дослідження міграційних особливостей шкідливих речовин у ґрунті та розробити комплекс заходів спрямовані на поліпшення якості ґрунтів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Моніторинг ґрунтів забруднених важкими металами

Моніторинг ґрунтів  забруднених важкими металами проводиться в режимі експедиційного характеру в сухий період року (в літку, ранньою осінню), вихідним документом для моніторингу є топографічна основа, контури промисловогу комплексу розміщують у центрі плану місцевості. З геометричного центру наносять кола на відстані 0,2; 0,5; 1; 1,5; 2; 3; 4; 5; 8; 10; 20; 30; 50км, таким чином визначають зону можливого забруднення ґрунтів важкими металами.

На план місцевості наносять розу вітрів за 16 румбами.

Контур утворюють переважний напрямок вітрів, окреслює територію найбільшого забруднення.

У напрямку радіуса будують  сектори шириною 0,2км, поблизу джерела  забруднення з поступовим їх розширенням  до 3-х км.

У місцях перетину осей секторів з колами розміщують ключові ділянки  на яких розташовано мережу опорних  розрізів і відбирають ґрунтові проби.

При моніторингу ↑ важливе значення має порівняння змін, які відбуваються залежно від збільшення або зменшення впливу певних чинників.

Ці закономірності виявляються  за допомогою ґрунтово-геоморфологічних профілів, які перетинають усю територію вздовж переважаючого напрямку вітру.

Ґрунтово-геоморфологічний профіль – це вузька смуга земної поверхні на якій встановлено нумерація  ступеня забруднення ґрунтів  з одним або декількома екологічними чинниками.

Комплексний аналіз інформації отриманої з ґрунтово-геоморфологічним профілем і ключовими ділянками дає змогу отримати цілісну х-ку ситуації щодо забруднення ґрунтів важкими металами.

Техногенні викиди забруднення  ґрунту важкими металами через атмосферу  і тому нагромаджено в поверхневих шарах ґрунту. В зв’язку з цим вібір проб проводиться з глибини 0,1-0,2см на ріллі та з глибиною  0 – 2,5; 2,5 – 5 – 10; 10 – 20; 20 -40 см на цилині.

З метою встановлення надходження важких металів у  ґрунт щорічно відбирають проби  снігу, раннього весною (20-30 точкових проб)

Проведення моніторингу  ↑ у містах враховуючи планування н/п, рельєф місцевості, висоту будівель, розподіл атмосферних опадів, дощового стоку, частку забрудненої території  викидами автотранспорту та промислових  підприємств.