Інфляція як проблема високого ділового циклу: показники, види, наслідки (міжнародне зіставлення)

Проте, як констатує директор федеральної резервної системи США А. Грінспен, «ми ще недостатньо обізнані з комплексною динамікою нашої високотехнологічної фінансової системи з огляду на її безперервний розвиток». Уже влітку—восени 1998 р. дедалі частіше стало чути авторитетні думки, що «азійська» хвороба може поширитися на весь світ. Вибух фінансової кризи в Росії в серпні—вересні 1998 р. прискорив події. Інфекційний процес уже досяг Латинської Америки. Бразилія підвищила норму відсотка до 50 %, щоб ослабити негативні тенденції в економіці. Колумбія здійснила девальвацію своєї валюти. Кризові явища загрожують стабільності ЄВС (євро, запроваджена з 1 січня 1999 р., задумана як сильна, стабільна світова валюта).

Таким чином, фінансова  криза поширюється на всю глобалізо-вану фінансову систему. Дедалі частіше  висловлюються побоювання, що можуть повторитися події 20—30-х років XX ст., коли фінансово-грошова криза стала каталізатором, а то й причиною катастрофічного ходу історії. Втім, більшість дослідників сходяться в тому, що азійська криза позначила завершення певного етапу розвитку світової економіки і відмову від стереотипів економічної й політичної думки.

За даними статистичного  агентства "Євростат", інфляція в 15 країнах зони євро, що вважаються ядром економічної стабільності Євросоюзу (ЄС), різко виросла 2008 року з 2,1% у грудні й досяглася історичного максимуму - 4% у червні у порівнянні з відповідними місяцями минулого року. У цілому по ЄС, що складається з 27 країн, інфляція в червні 2008 року по відношенню до червня 2007 склала 4,3%.

Настільки сильне відхилення від цільового рівня Європейського Центробанку (ЕЦБ) - 2% на рік - стало головним болем багатьох чиновників. Регіон зіштовхнувся з рекордним за останні 16 років інфляційним тиском. Європейська економіка поки не може впоратися зі зростанням цін на нафту, продовольство й споживчі товари.

Рушійної силою нинішніх інфляційних процесів є зовнішні, незалежні від Євросоюзу фактори: глобальний ріст цін на продукти харчування, а також рекордне подорожчання імпортних  нафти, газу й електроенергії.

Утихомирити зростання цін в умовах ринкової економіки можна лише двома способами: або збільшити обсяг товарів і послуг, або зменшити кількість грошей. Європа вибрала більш легкий шлях - ЕЦБ підняв процентну ставку з 4% до 4,25%, що обмежило доступність банківських кредитів і тим самим остудило бізнес-процеси, послабивши ріст заробітних плат.

Коли заробітки підвищуються повільніше за інфляцію, люди змушені  менше купувати. Зниження споживчої  активності вже привело до економічного спаду в Данії та Ірландії, а  також каталізувало соціальні хвилювання у багатьох великих містах Європи, включаючи столицю ЄС - Брюссель.

Європейці вимагають компенсувати зниження реальних доходів, однак Єврокомісія навідріз відкидає подібну ідею, побоюючись виникнення інфляційної спіралі, коли зростання прибутків дає новий імпульс підвищенню цін.

Усі інфляційні процеси  характеризуються великою інерційністю. Фундамент для нинішнього зростання  цін закладався п'ять-сім років  тому, коли найпотужніші економіки  світу визначили курс на збільшення грошової маси й виробництво біопалива. Саме ці два фактори стали основними двигунами, що штовхають ціни вгору.

Так, на початку десятиліття  світові Центробанки для розігріву  бізнес-процесів увели безпрецедентно низькі процентні ставки. Дешеві гроші, що наводнили економіку, викликали бурхливий ріст валового продукту в більшості регіонів світу.

Однак виробники сировини й енергоресурсів виявилися не в  змозі задовольнити нові апетити  глобальних споживачів - тільки за останній рік ціни на нафту виросли майже  вдвічі до 140 дол. за барель, тоді як 2001 року ринкова вартість чорного золота дорівнювала 20 дол./бар [15].

Ще одним маховиком  розкручування інфляційних процесів стало біопаливо. Це офіційно визнали  лідери країн Великої вісімки  на останньому саміті. Євросоюз і США зробили ставку на біопаливо заради скорочення викиду парникових газів і зниження залежності від імпорту нафти. Тим самим вони спровокували дефіцит рапсу, пшениці, сої й інших харчових культур, урожай яких частково був спрямований на виробництво екологічного палива.

Згідно з розрахунками провідного економіста Світового банку  Дона Мічела, 70-75% росту цін на продукти харчування обумовлений скороченням  запасів продовольства через  виробництво біопалива, спекулятивною  активністю та введенням експортних заслонів. Інші 25-30% інфляції відбулися через падіння долара й подорожчання енергоресурсів, що викликало підвищення вартості добрив і транспортних послуг.

У першу чергу від  глобальних інфляційних процесів постраждали  країни, залежні від імпорту енергоресурсів та продуктів харчування. Причому в державах, що розвиваються, де ці складові займають більш вагому частку споживчого кошика, темпи росту цін виявилися, у середньому, удвічі вищими, ніж у ЄС та США.

 

 

 

 

Таблиця 2.2 [6]

 

Споживчі ціни в країнах, що входять в Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР - одна з провідних економічних організацій світу, яка включає 30 найбільш розвинених країн, в даний час до неї входять Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Словаччина, США, Туреччина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція, Південна Корея і Японія), в лютому 2011 зросли на 2,4% в порівнянні з тим же місяцем 2010 року, що стало максимальним стрибком з жовтня 2008 року.

Таким чином, темпи інфляції прискорилися, оскільки в січні підвищення цін складало 2,2%.

 Зростання інфляції зумовлене  збільшенням темпів підвищення  цін на продукти харчування та енергоносії до 3% і 10,1% відповідно з 2,6% і 8,4% у січні 2011.

 Інфляція без урахування  вартості продуктів харчування  та енергоносіїв у лютому 2011 була стабільною - 1,3%.

 Інфляція в США прискорилася  в лютому 2011 до 2,1% з 1,6% місяцем раніше, у Великобританії - до 4,4% з 4% у січні, в Італії - до 2,4% з 2,1%, у Німеччині - до 2,1% з 2%. У той же час темпи зростання споживчих цін у Канаді сповільнилися до 2,2% з 2,3%, у Франції - до 1,7% з 1,8%, в Японії ціни не змінюються вже три місяці поспіль.

 Зростання споживчих цін  в ОЕСР щодо січня 2011 року  в березні склало 0,4%. У Великобританії інфляція склала 0,8%, у Франції, Німеччині і США - 0,5%, у Канаді та Італії - 0,3%. У Японії була відзначена дефляція в 0,1%.

Статистична служба Європейського  Союзу повідомила, що зростання рівня інфляції в єврозоні у 2011 році досягло у квітні максимуму за 2,5 року.

Річна інфляція квітня 2011 зросла до 2,8% в порівнянні з 2,7% у  березні, досягнувши рекордно високого рівня з жовтня 2008 року, коли індекс споживчих цін становив 3,2% [5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Проблеми інфляційних очікувань в економіці України

В умовах виходу світової економіки з рецесії розвинуті  країни світу багато уваги приділяють проблемам, пов’язаним із інфляцією, намагаються підтримувати її на безпечному рівні, знижуючи тим самим інфляційні очікування. У період накопичення кризових тенденцій загострюється увага до необхідності проведення державою ефективної антиінфляційної політики, що вимагає дослідження виправданості інфляційних очікувань та їх впливу на стабільність грошово-кредитного ринку.

Одна з причин виникнення інфляції як з боку попиту, так і  з боку пропозиції – це інфляційні очікування. При знеціненні грошей населення, очікуючи ще більшого знецінення грошової одиниці, вимагає збільшення заробітної плати, створює запаси продуктів тощо, що прискорює інфляцію. З боку пропозиції та ж сама ситуація – підприємства намагаються виробити меншу кількість продукції з більшою ціною, що також прискорює інфляцію. Інфляційні очікування є одним з найбільших чинників інфляції, досить специфічним, так як безпосередньо вплинути на інфляційні очікування населення і підприємств досить важко. Інфляційні очікування ще недостатньо досліджені, про це свідчить невелика кількість літератури з даного питання. Але це один з найважливіших аспектів інфляції. Так, якщо передбачити інфляційні очікування та вжити відповідних заходів, паніка під час падіння грошової одиниці зменшиться, та інфляційний процес зможе ефективніше контролюватись.

Вчені виділяють декілька видів інфляційних очікувань. Інфляційні очікування поділяються на очікування покупців та очікування виробників, що мають різну природу та різні  механізми дії. Крім того, існують  адаптивні, раціональні, перспективні очікування.

Адаптивні очікування передбачають пристосування до існуючого рівня  інфляції. Адаптивні інфляційні очікування стримують вихід країни з інфляційного тиску, так як вони викликають ажіотажний попит, а він піднімає рівень товарних цін. Такі очікування в основному постійні, тобто суб’єкти не змінюють свою думку про хід інфляції і притримуються однієї і тієї ж політики по відношенню до інфляційних процесів. Такі очікування мають місце, коли ситуація на ринку більш-менш відома та немає спонукань до зміни ситуації, що склалася. Адаптивні очікування порівняно легко передбачити та оцінити.  Перспективні ж інфляційні очікування передбачають зміну суб’єктами ринку своїх оцінок та дій. Такі очікування мають місце, коли ситуація на ринку часто змінюється. Суб’єкти ринку намагаються застрахуватись від можливих стрибків цін, і в них виникають несприятливі для ринку перспективні очікування. При цьому можуть виникнути непередбачені очікування, що може спричинити прискорення інфляційних процесів.

Головною рисою раціональних очікувань є розумно обґрунтований облік ринковим суб’єктом різних економічних параметрів, що бере до уваги дії інших ринкових суб’єктів. На жаль, більшість інфляційних очікувань на українському ринку не можна назвати раціональними. В більшості випадків підприємцями береться до уваги фінансовий стан власного підприємства, без урахування інших економічних параметрів. Це відбувається через невміння правильно оцінювати ситуацію на ринку. В різних умовах можуть бути раціональними як адаптивні очікування, коли зберігається орієнтація на них основної маси ринкових суб’єктів, так і перспективні очікування у випадку масової зміни суб’єктами ринку своїх оцінок. Останній процес важко піддається обліку та може породжувати в однієї частини суб’єктів раціональні, а в іншої нераціональні очікування, в залежності від їх оцінки ринкової ситуації. Але в будь-якому випадку нераціональні перспективні інфляційні очікування найбільш небезпечні для економіки [13, с.62].

Адаптивні та перспективні очікування часто називають стабільні та нестабільні. Нестабільні інфляційні очікування частіше всього виникають на початку і в середині інфляційних періодів. Оцінка інфляційної ситуації суб’єктами ринку весь час змінюється внаслідок нестабільної ситуації на ринку. Стабільні інфляційні очікування мають місце звичайно вже, коли інфляційні процеси зменшуються, йдуть на спад. В цьому випадку оцінка суб’єктами ринку більш-менш стабільна, ці інфляційні очікування легше передбачити і вони мають не такі руйнівні наслідки.

 

Виникнувши, інфляція швидко розповсюджується на всі галузі, пов’язані між собою взаємними поставками. Інфляція вважається небезпечною хворобою ринкової економіки [11, с.381]. Покупці, що пережили інфляцію, ще довго здійснюють закупівлі “Про всяк випадок”.

Багато вчених в країнах  Заходу і в нашій країні виділяють окремо фактор інфляційних очікувань, підкреслюючи, що подолання інфляційних очікувань населення та виробників є найважливішою (якщо не головною) задачею антиінфляційної політики [12, с.19]. Інфляційні очікування є головним чинником зростання цін. Це пояснюється таким чином. Інфляційні очікування є одним з чинників інфляції, причому таким, що переживає саму інфляцію. В результаті процес інфляції в різних його проявах має не випадковий характер, а досить стійкий.

Таблиця 3.1 [6]

Індекс споживчих цін, %

	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Січень	99,9	108,1	112,6	109,8	110,9	119,4	122,3	111,1
Лютий	101,2	107,8	113,0	110,2	110,2	120,6	121,6	111,3
Березень	102,2	107,4	113,5	109,7	110,2	122,5	120,4	111,2
Квітень	102,6	107,2	113,8	109,1	110,3	124,4	119,1	110,8
Травень	102,8	107,2	114,0	108,7	110,3	125,8	118,2	110,3
Червень	103,3	107,4	114,1	108,4	110,8	126,4	117,6	109,8
Липень	103,9	107,5	114,2	108,3	111,2	126,4	117,3	109,3
Серпень	104,1	107,8	114,3	108,2	111,6	126,4	117,1	109,2
Вересень	104,4	108,1	114,2	108,3	111,9	126,2	116,8	109,3
Жовтень	104,6	108,5	114,0	108,5	112,2	125,8	116,5	109,4
Листопад	104,9	108,7	113,8	108,8	112,5	125,5	116,3	109,4
Грудень	105,2	109,0	113,5	109,1	112,8	125,2	115,9	109,4
Середній річний приріст (в порівнянні з попереднім роком)	2,8	4,3	5,9	-5,3	2,7	13,4	-6,3	-8,3