Модель „недосконалої конкуренції'" Дж.В.Робінсон як відображення монополістичних тенденцій соціально-економічного розвитку Великобр

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План реферату

На тему:

«Модель „недосконалої конкуренції'" Дж.В.Робінсон як відображення монополістичних тенденцій соціально-економічного розвитку Великобританії в міжвоєнний період»

 

Вступ 2

Розділ 1. Економічні передумови формування моделі недосконалої конкуренції в міжвоєнний період та теоретичне підґрунтя економічної  думки 2

Розділ 2. Сутність моделі «недосконалої конкуренції» Дж.В. Робінсон 2

Розділ 3.  Внесок Дж.Робінсон в сучасну  муроекономічну теорію дослідження  монополістичної конкуренції 2

Висновки 2

 

 

ВСТУП

 

Нагальні завдання формування ефективної ринкової моделі за умов загострення  конкуренції на ринках зумовлюють потребу  у вивченні як тенденцій та особливостей сучасної торгівлі, так і можливостей  захисту та всебічної підтримки  національних виробників товарів та послуг. Сучасний розвиток конкуренції визначає необхідність аналізу її рівня. Разом з тим, все більше визначається необхідність пристосування фірм до діяльності в умовах недосконалої конкуренції. Висвітленням основних передумов монополістичних тенденцій розвитку фірм займалася учений-економіст Дж.Робінсон, яка описувала монополістичну ситуацію соціально-економічного розвитку Великобританії в міжвоєнний період. Таким чином, тема досліджуваної роботи є досить актуальною на сьогодні.

Метою роботи є аналіз моделі «недосконалої конкуренції» Дж.В.Робінсон як відображення монополістичних тенденцій соціально-економічного розвитку Великобританії в міжвоєнний період. Відповідно до поставленої мети були розроблені наступні завдання:

• оцінити економічні передумови формування моделі недосконалої конкуренції в міжвоєнний період та теоретичне підґрунтя економічної думки;
• визначити сутність моделі «недосконалої конкуренції» Дж.В. Робінсон;
• проаналізувати внесок Дж.Робінсон в сучасну муроекономічну теорію дослідження монополістичної конкуренції.

В роботі були використані  основні дослідження істориків-економістів, періодичні видання, а також засоби мережі Інтернет.

 

РОЗДІЛ 1

ЕКОНОМІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ НЕДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ В  МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД ТА ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ  ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ

 

 

Долю Німеччини (території, репарації тощо) по завершенні війни  вирішив Версальський мирний договір, підписаний 28 червня 1919 р. країнами-переможницями  США, Англією, Францією, Італією та ін. У розв'язанні проблем репарацій ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини (21 млрд. дол.). У червні 1929 р. план Дауеса був замінений планом Юнга, за умовами якого обсяг репарацій знижувався до 114 млрд. марок з терміном виплат упродовж 37 років, а єдиними джерелами платежів визначалися державний бюджет і доходи залізниць. 1924 - 1929 рр. в Німеччині були періодом економічного піднесення, якого не знали інші європейські учасники війни. У 1927 р. промислове виробництво Німеччини досягло довоєнного рівня, а 1929 р, перевищило його па 13 %. За підтримки міжнародних капіталів Німеччина відновила економічну могутність і повернула собі друге місце у світі за розмірами промислового виробництва, відтіснивши Англію на третє місце.

Поступово німецькі товари поверталися на світові ринки. Економічне піднесення дало змогу Німеччині  випередити Англію за вивозом машин  й устаткування. Вартість німецького експорту 1929 року, перевищила довоєнний  рівень на 3 млрд. марок. На тлі економічного піднесення скоротилося безробіття, підвищилася реальна заробітна  плата. Період 1924—1929 років у розвинених країнах характеризувався подальшим скороченням втручання держави в господарські відносини. Однак це не було простим, механічним поверненням до системи вільних ринкових відносин. Скорочення статистських відносин було частковим: у 20-ті роки практично в усіх країнах тривав об'єктивний процес монополізації економіки, відбувалося об'єднання інтересів монополій і держави, змінювалися ринкові відносини, що виражалося, зокрема, в поглибленні внутрішньогосподарських диспропорцій. Крім того, Версальська система, що встановила «новий» політичний порядок, не розв'язала європейських і світових суперечностей, а навпаки, поглибила загальну тенденцію до мілітаризації, до підготовки чергової спроби територіального й економічного перерозподілу світу. Це слугувало політичним обґрунтуванням збереження сильних елементів етатизму і в період стабілізації.

Економічні відносини  країн Заходу у повоєнні роки коливалися між економічним націоналізмом (протекціонізмом) і прагненням до поновлення співпраці. Фінансовий і валютний хаос був головною перешкодою па шляху до відновлення довоєнного товарообміну в Європі. Розбіжність валютних курсів, натомість і постійні коливання їх ускладнювали розрахунки й робили невигідним обмін товарами між країнами. На зламі XIX—XX століть під впливом монополізації суттєвих деформацій зазнали конкурентні відносини, що призвело до серйозних соціально-економічних потрясінь (банкрутства слабких підприємств, безробіття, зубожіння робітників і сільського населення тощо). Крім того, посилення монополізації виробництва зміцнило політичну владу монополістичної буржуазії, яка й надалі прагнула проводити олігархічну політику.

Кризові роки Великої депресії, як відомо, стали одним з факторів появи кейнсіанського напряму економічної  науки, разом з тим спричинивши  модифікацію традиційної неокласичної мікроекономічної теорії А. Маршалла. Таким чином, базою для подальшого економічного дослідження стала неокласична мікроекономічна теорія. Теоретичними засадами неокласичної доктрини є мікроекономічний аналіз і маржиналізм. Мікроекономічний аналіз бере свій початок у працях французьких економістів А. Курно та Ж. Дюпюї. А. Курно на основі свого методу розробив різноманітні моделі поведінки фірми, фундаментом яких була саме крива попиту. Найбільш відомими є його монопольна та дуопольна моделі. Теорія дуополії (два продавці) виходить з конкуренції і полягає в тому, що покупці оголошують ціни, а продавці пристосовують свій обсяг випуску продукції до цих цін. Кожний дуополіст оцінює функцію попиту на продукцію і лише потім встановлює кількість для продажу, допускаючи при цьому, що обсяг випуску конкурента є незмінним. Ще одна теоретична засада неокласичного аналізу - маржиналізм - сформувалася в останній третині XIX ст. Його поява знаменувала поворот економічної теорії в бік потреб і корисності як основного фактора цінності, в бік граничного аналізу. Цей поворот мав глибоке коріння. Ще у XVIII ст. французький економіст Р. Кондільяк та італієць Ф. Галіані висловили принципово нову ідею про суб'єктивний характер цінності та залежність величини цінності речі від інтенсивності потреби в ній. Однак спроби побудувати теорію цінності на основі корисності наштовхувались на серйозну перешкоду - відомий "парадокс Сміта", який полягав у тому, що блага з високою споживною вартістю (наприклад, природні вода, повітря тощо) можуть мати малу мінову вартість або не мати її зовсім і навпаки (наприклад, діаманти, прикраси з дорогоцінних металів тощо). Таким чином, стандартна база мікроекономічного аналізу вимагала подальшого дослідження та власної інтерпретації відповідно до сучасних умов економіки.

Реалістичний погляд на механізми  функціонування ринків і процес формування цін в межах неокласичної теорії було представлено у 1933 p. E. Чемберліном  та Дж. Робінсон. Поява їхніх розробок саме у 1933 p., тобто після світової економічної кризи 1929—1933 pp. не є  випадковою насамперед тому, що вченим вдалося аргументувати основну  зміну тогочасної економічної системи  — світ вільної конкуренції відійшов у минуле, перетворився на ідеальний  образ прихильників ринкового господарства й ліберальної традиції. Розкрити цю нову якість ринкової господарської системи, що входила у суперечність із панівною неокласичною доктриною, спробували майже одночасно і незалежно один від одного провідні економісти XX ст. Дж. Робінсон та Е. Чемберлін. Зокрема, Дж. Робінсон у праці «Економічна теорія недосконалої конкуренції» (1933) спростовує існування вільної(досконалої) конкуренції як механізму, що забезпечує економічну рівновагу.

 

РОЗДІЛ 2

СУТНІСТЬ МОДЕЛІ «НЕДОСКОНАЛОЇ  КОНКУРЕНЦІЇ» ДЖ.В. РОБІНСОН

 

 

Джоан Вайолет Робінсон (1903—1983) — найвідоміша у світі жінка-економіст, видатна представниця Кембриджської  школи. У 1965—1971 pp. працювала професором Кембриджського університету. В період навчання у Кембриджі одним з  викладачів Дж. Робінсон був А. Маршалл, що позначилося на її творчій діяльності у довоєнний період. Як визначна продовжувачка учення школи А. Маршалла, основну увагу в ранніх працях Дж. Робінсон приділяла мікроекономічному  рівню господарювання. Саме до таких  праць належить її "Економічна теорія недосконалої конкуренції" (1933), яка  одночасно продовжує і спростовує окремі положення маршаллівської теорії.

Зазначимо також, що впродовж творчої діяльності погляди Дж. Робінсон зазнали певної еволюції — у 50-ті pp. вона обґрунтувала власну макроекономічну  концепцію економічного зростання  у праці "Нагромадження капіталу" (1956), опрацювавши марксистські схеми  суспільного відтворення ("Нариси з економічної теорії К. Маркса" (1942)). На початок 70-х pp. під її керівництвом розвивалася Кембриджська школа  посткейнсіанства, що здійснювала критичний  аналіз ортодоксальної економічної  теорії. В цей період у праці "Економічні єресі" (1971) Дж. Робінсон активно критикує неокласичну теорію граничної продуктивності та концепцію функціонального розподілу  доходів, формулює принципові методологічні  позиції лівого кейнсіанства.

Новаторство Дж. Робінсон полягало у тому, що процес ціноутворення  розглядався за умови, коли кожен  виробник виступає як монопольний володар  свого власного продукту. Кожен виробник нині володіє монополією на власну продукцію... Якщо сукупність таких виробників веде торгівлю на досконалому ринку, то створюється ситуація, яку ми звичайно характеризуємо як досконалу конкуренцію. Ми повинні використовувати поняття монополії тільки в його буквальному сенсі, інакше аналіз досконалої конкуренції "розчиняється" в аналізі монополії´.

Провідний метод дослідження  Дж. Робінсон — це частково-рівноважний підхід до ситуацій досконалої та недосконалої конкуренції. В умовах досконалої конкуренції виробник розширює масштаби виробництва доти, поки граничні витрати та ціна не зрівняються. За недосконалої конкуренції кожен виробник є свого роду монополістом, якому загрожує тільки те, що покупці можуть віддати перевагу продукції фірми-конкурента. Дж. Робінсон доводить, що в цьому випадку виявляється вигідним скорочення обсягів виробництва, основою якого є зростання кількості покупців, витіснення конкурентів з ринку, висока ціна можливих товарів-замінників (субститутів).

Недосконала конкуренція  характеризується тенденцією до застосування захисних заходів та стимулює спеціалізацію, що дає змогу реалізувати економію від масштабу виробництва. "Всюди  можна спостерігати дію тенденції  до монополізації, що проявляється в  програмах обмежень, системах квотування, раціоналізації, зростання гігантських  компаній". В умовах недосконалої конкуренції обсяг випуску продукції, як правило, нижчий від конкурентного  рівня, внаслідок чого спостерігається  тенденція до зростання цін.

Недосконала конкуренція  стимулює цінову дискримінацію, яка  виникає, коли ринки відокремлені один від одного географічно або за допомогою тарифних бар´єрів, а переміщення  товарів пов´язане зі значними витратами. Трапляються також випадки "ненавмисної" дискримінації, коли товари продаються за спеціальними замовленнями або діє  система знижок. Таким чином, Дж. Робінсон причинами цінової дискримінації  вважає відмінності товарів щодо якості, товарної марки, оформлення, тобто  всього того, що Е. Чемберлін визначав як диференціацію продукту й розглядав основою монополії.

Дж. Робінсон дає специфічне трактування поняття монополії, відкидаючи інституційне її розуміння. На її думку, монополіст — це один виробник або продавець на ринку. Монополія  як контроль над пропозицією розглядається  Дж. Робінсон на рівні галузі, жодного  разу не вивчається окрема фірма всередині  галузі або її продукт. Як відомо, використовуючи монопольне становище, фірма може продавати  за більш високою ціною, ніж конкуруючі виробники. Рівновага за умов монополії (рівність граничного доходу і граничних  витрат) призводить до вищої ціни та нижчої якості пропонованого товару, ніж в умовах досконалої конкуренції. Монополія передбачає також відокремлення  певного продукту від товарів-субститутів, інакше кажучи — його диференціацію; додатковою умовою монополізації є  розміри фірми, що перевищують оптимальні. Особливу увагу дослідниці привертало з´ясування механізму встановлення цін у ситуації, коли виробник є  монопольним власником вироблюваної продукції, а покупець погоджується купувати товар за встановленою продавцем  ціною, яка приносить монопольний  прибуток.

Серед типів ринкових структур (ринкових ситуацій) Дж. Робінсон проаналізувала чисту монополію, монопсонію та олігополію.

Чиста монополія — це ситуація, коли одна фірма є єдиним виробником (продавцем) продукту, у  якого немає близьких замінників. Виникнення чистої монополії пов´язане  з утворенням бар´єрів входження  до галузі, монополією виробників сировини тощо. Фірма-монополіст отримує повний контроль над ціною. Враховуючи, що монополія не тільки ринкове явище, але й породження висококонцентрованого  виробництва, Дж. Робінсон вказувала  на дію ефекту економії від масштабу. З розширенням виробництва відбувається зниження рівня постійних витрат на одиницю продукції, що викликає економію сукупних витрат фірми.