Международное движение капитала

Сьогодні все частіше говорять про те, що система управління світовою економікою, яка почала складатись у розпал фінансової кризи сама переживає кризу. Два роки тому G-20, або «велика двадцятка», що об'єднала найбільші країни світу, зуміла домовитися про координацію антикризових заходів, що врятувало глобальну економіку від повторення долі «Титаніка».

Але ситуація почала налагоджуватися, і між членами G-20 виявилися протиріччя, які можуть повністю паралізувати роботу групи. Замість спільних дій у світі проводяться «валютні війни».

Одна з базових теорем в економіці - так звана теорема про диктатора, доведена в 1950-х роках. Вона свідчить, що в чистому вигляді демократичне прийняття рішень неможливо: в деяких ситуаціях група людей просто не може зробити вибір з декількох варіантів. У таких ситуаціях і виникає потреба в людині, що у складних випадках міг би брати рішення на себе. Півстоліття тому його назвали б диктатором. Сьогодні цю теорему можна інтерпретувати як аргумент на користь лідерства, в тому числі і в міжнародному співтоваристві. Саме лідерства, або здатності не просто нав'язувати всім свої інтереси, а формулювати вигідну всім політику, в світі сьогодні і не вистачає. Без нього глобальна економіка ризикує зануритися у хаос "валютних війн”.

2.2 Аналіз притоку іноземних інвестицій у вітчизняну економіку

Рахунок операцій з капіталом у 2010 році склався з профіцитом – 187  млн. дол. США, в основному за рахунок продажу квоти на викиди вуглекислого газу в ІІІ кварталі 2010 року (у 2009 році розмірі профіцит становив 595 млн. дол. США з аналогічної причини).

Якщо в І кварталі 2010 року сальдо фінансового рахунку залишалось  від’ємним, то протягом ІІ-IV кварталів відбулось повернення до профіциту,  що спостерігався до початку фінансово-економічної  кризи. В цілому за 2010  рік профіцит за фінансовим  рахунком  склався  у  розмірі 7.7 млрд. дол. США,  в той час як за результатами 2009 сальдо було від’ємним (12.6  млрд.  дол.  США). [Монетарний огляд]

Основними визначальними факторами формування профіциту за фінансовим рахунком у 2010 році були:

-  наявність  вільної ліквідності на світових фінансових ринках на фоні  поступового відновлення економічного зростання;

- політична стабільність в Україні та успішна співпраця з міжнародними фінансовими організаціями.

Наслідком цього стало зростання обсягів надходжень прямих іноземних  інвестицій та можливість здійснення значних  залучень на зовнішніх ринках  як за короткостроковими, так  і «довгими» інструментами (особливо для  державного та реального секторів). При цьому, переведення активів у готівку в  іноземній валюті залишалось на  високому рівні  порівняно з попереднім роком (особливо наприкінці року).

Обсяг чистого притоку прямих іноземних інвестицій у 2010 році був на 23.7% вищим, ніж у 2009 році – 5.8 млрд. дол. США (4.2% від ВВП порівняно  з 4.0% від ВВП у попередньому році), однак ще не досяг докризового  рівня (6-7% від ВВП). Обсяги надходжень прямих іноземних інвестицій демонстрували  тенденцію  до  стійкого росту –  найвищі обсяги склались у IV  кварталі (2.2 млрд. дол. США або 38%  відсотків від  річного обсягу надходжень). Слід також  зазначити,  що якщо в 2009 році основні обсяги надходжень були спрямовані на рекапіталізацію банківської системи, то протягом 2010 року  активізувались вкладення в інші  сектори (частка банківського сектору знизилась  до 35%). Також, достатньо суттєвими були чисті надходження за  кредитами прямого інвестора, що  зросли в 2.6 раза до 945 млн. дол. США (проти порівняно з 360 млн. дол. США в 2009 році). [Про стан платіжного балансу 2010 рік]

У  цілому  станом  на 01.01.2011 накопичений обсяг інвестицій в  економіку України склав 58.0  млрд. дол. США, що в розрахунку на одну  особу становить 1 267 дол. США, збільшившись за  рік  на 11.9%. Однак цей рівень залишається все ще значно нижчим, ніж у сусідніх країнах (наприклад, на кінець 2009 року в Росії – 2.7 тис. дол. США/особу, в Польщі – 4.8 тис. дол. США/особу, в Чехії – 11.6 тис. дол. США/особу).[ Про стан платіжного балансу 2010 рік]

Найбільшим реципієнтом прямих іноземних інвестицій залишається фінансовий сектор, в якому сконцентровано 33% іноземного капіталу. Крім  того, 20.8% коштів іноземних  інвесторів зосереджено в металургійному виробництві, 9.1% –  в  операціях з нерухомістю, оренді, інжинірингу та послугах підприємцям, 7.6% – в оптовій торгівлі, 4.5% – у будівництві. [Платіжний баланс і зовнішній борг України 2010 рік]

Від’ємне сальдо за статтею «Інший капітал» у 2010 році скоротилось порівняно із попереднім роком в 1.6 рази та становило 5.1 млрд. дол. США (у 2009 році – 8.2 млрд. дол. США). Головним чином, цей відтік був  сформований внаслідок продовження накопичення готівкової валюти в інших секторах економіки в значних обсягах (6.0 млрд. дол. США), що, однак, на 38% менше ніж у попередньому році. Високий попит на готівкову валюту був  пов’язаний, за  нашими оцінками, зі зростанням невизначеності та, відповідно,  рівня тінізації економіки в другій половині року. [Платіжний баланс і зовнішній борг України 2010 рік]

Досить обережно кредитуючи реальний сектор, українські банки  надавали перевагу стабільним та надійним фінансовим інструментам. За рахунок цього, вкладення за депозитами в банках-нерезидентах протягом року  зросли на 2.1 млрд. дол. США (у 2009 році лише на 401 млн. дол. США). Особливо значними темпами це відбувалось у IV кварталі 2010 року.[ Про стан платіжного балансу 2010 рік]

Підвищення економічної активності та відновлення обсягів зовнішньої  торгівлі вплинуло на обсяги зростання поточної кредиторської та  дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічними розрахунками. Так, обсяги вимог за  торговими кредитами протягом 2010  року зросли на 4.7 млрд. дол. США (у 2009 році скоротились на 0.5  млрд. дол. США).  У  той же час заборгованість  суб’єктів господарювання за торговими кредитами  зросла лише на 2.9 млрд.  дол. США (у 2009 році – на 1.5 млрд. дол. США).[ Про стан платіжного балансу 2010 рік]

                                                    РОЗДІЛ 3

УКРАЇНА І МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ

3.1 Діяльність міжнародних інвестиційних інституцій в Україні

Для кожної країни, яка прагне розвиватися інтегральною складовою глобальної економічної системи, без чого неможливо існувати в сучасних умовах, співпраця з міжнародними фінансовими організаціями є неминучою. Але форми, механізми та наслідки такої співпраці є різними, незважаючи на тс, що кожна з таких країн прагне максимізувати корисність від неї.

Для України ця проблема є особливо актуальна, бо діяльність глобальних фінансових інституцій є чинником, який суттєво впливає не лише на розвиток її економіки через реалізацію програм, спрямованих на ринкове реформування, структурну перебудову народного господарства та стабілізацію національної валюти, але й соціальної сфери. Водночас ця діяльність є чинником і нестабільності української економіки: фінансова заборгованість перед цими організаціями робить економічну систему уразливою, залежною від їх подальших кредитів.

Найбільш активною рушійною силою у стимулюванні глобалізаційного розвитку є Світовий Банк, який складається з двох установ - Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародної асоціації розвитку (МАР). Разом із Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), Багатобічним агентством по інвестиційних гарантіях (БАГІ) та Міжнародним центром по врегулюванню інвестиційних суперечок (МЦВІС) ці установи утворюють Групу організацій Світового банку. І хоча вони спеціалізуються на різних аспектах процесу розвитку, їх об'єднує загальна мета - світ без бідності.

Співпраця Світового банку з Україною розпочалася 3 вересня 1992 року, коли на церемонії у Вашингтоні був підписаний оригінал "Статей Угоди" - Статуту Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Україна стала 167-м членом Світового банку з оформленням передплати на 908 акцій його акціонерного капіталу.

Наслідком партнерських взаємин між Україною та Світовим банком після 1992 р. стали безліч спільних проектів, що сприяють удосконаленню державного і приватного секторів, підвищенню ефективності сільського господарства і енергетики, захисту довкілля та зміцненню соціального сектору.

Завданням Світового банку в Україні є допомога у зміцненні економіки та покращенні умов життя громадян у світлі розвитку більш тісних стосунків з Європейським Союзом. Він фінансує проекти, надає консультації та здійснює аналітичні дослідженнями проблем, що стоять перед економікою України. Крім того, він підтримує зусилля країн, спрямовані на інвестування капіталу у людські ресурси шляхом будівництва шкіл, оздоровчих центрів, постачання питної води та електроенергії, формування орієнтованих на розвиток урядів та захисту довкілля.

Світовий банк розробляє та фінансує проекти на прохання уряду України. Після оцінки проекту та умов надання позики наступними є переговори, затвердження радою директорів та підписання кредитної угоди. Позика набуває чинності після її ратифікації Верховною Радою.

Кошти Світового банку в Україні йдуть на фінансування системних та інвестиційних проектів.

Зміст системних проектів полягає у зміні умов та правил діяльності певних секторів державного управління або галузей економіки. За системними проектами умовами впровадження проектів та надання позик регламентується здійснення певного переліку політичних заходів, серед яких можуть бути: прийняття певних законодавчих та нормативних актів щодо регулювання тієї чи іншої галузі, створення нових установ державного управління тощо. Кошти позик за цими проектами повністю надходять до державного бюджету, і відповідно погашаються лише за його рахунок.

На сьогодні Світовий банк затвердив для України більше 4,5 млрд. доларів США для 33 операцій. З цих проектів 19 було вже реалізовано на 1 січня 2007 року. Близько десяти нових проектів перебувають на різних етапах підготовки.

6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила нову Стратегію партнерства з Україною (СПУ) на період 2008- 2011 років, яка визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, у т. ч. кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг, а також технічної допомоги.

У рамках СПУ передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США протягом чотирьох років. Обсяги щорічного кредитування визначатимуться низкою показників, зокрема таких, як поступ у проведенні структурних реформ, макроекономічна стабільність та покращення впровадження нинішніх позик Світового банку. До того ж Міжнародна фінансова корпорація (МФК) й надалі інвестуватиме значні кошти на підтримку приватного сектора в Україні.

Операційний підхід цієї Стратегії партнерства із Україною спирається на три принципи, а саме: вибірковість, гнучкість та партнерство. Ці принципи безпосередньо випливають із досвіду впровадження попередньої СДУ, і повною мірою відповідають сучасній практиці, що застосовується у країнах із середнім рівнем доходів.

Крім того, СПУ пропонує двовекторну стратегію підтримки. Загальна мета першого вектора - сприяти сталому економічному зростанню та посиленню конкурентоспроможності України. Другий вектор має на меті реформу державних фінансів, державного управління та поліпшення публічних послуг.

У СПУ на 2008-2011 роки підкреслюється міцний взаємозв'язок між збільшенням інвестицій в інфраструктуру, з одного боку, та поліпшенням інвестиційного клімату й умов підприємництва, з іншого. Поліпшення інфраструктурних послуг безпосередньо та позитивно впливає на інвестиційний клімат. А поліпшення інвестиційного клімату сприяє залученню приватних інвестицій, які дозволяють вирішити головні проблеми інфраструктури.

Зважаючи на темпи економічного росту, які демонструються Україною останніми роками, можна також припустити, що ця Стратегія партнерства може стати для України останньою перед, так званою, "випускною програмою". За розрахунками економістів Світового банку, відповідно до базового макрофіскального сценарію, рівень ВВП в Україні становитиме на період 2011-2015 років в середньому 4244 дол США на душу населення, що за діючими вимогами Світового банку впритул наблизить Україну до "випускних" країн, які за рівнем свого розвитку втрачають право на запозичення від МБРР .

Отже, Світовий банк відіграє значну роль у забезпеченні макроекономічної стабільності в Україні, впроваджені основних економічних реформ, а наявність його програм та проектів в економічній та соціальній сферах України слугують не лише підвищенням рівня життя населення, але й певним індикатором для інших іноземних інвесторів.

Серед широкого кола учасників міжнародної інвестиційної діяльності в Україні сьогодні вагоме місце посідає Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Головна мети його діяльності - розвиток підприємництва, роздержавлення та приватизація, фінансова підтримка малого та середнього приватного бізнесу.

Україна стала членом ЄБРР в серпні 1992 року. У листопаді того ж року Рада директорів схвалила стратегію діяльності в Україні. Відповідно до неї, він зосереджується на підтримці реформ у фінансовій галузі, проведенні приватизації та після приватизації підтримці підприємств, фінансуванні проектів у сільському господарстві, енергетиці, транспорті та охороні навколишнього середовища.

Основними напрямами діяльності банку на Україні є:

- надання прямих кредитів та участь у спільному фінансуванні;

- інвестування акціонерного капіталу підприємств приватного та державного сектора;

- гарантоване розміщення цінних паперів, випущених приватними та державними підприємствами;

- полегшення доступу підприємствам до внутрішніх та міжнародних ринків капіталу шляхом надання гарантій, фінансових консультацій та сприяння в інших формах;

- надання або участь у позиках та надання технічного сприяння для

У своїй діяльності в Україні банк завжди керується такими основними принципами:

а) він не повинен конкурувати з іншими організаціями;

б) банк спеціалізується на сприянні у проведенні реформ країнами, що мали планову економіку;

в) банк вкладає кошти, передусім у приватний сектор.

Сьогодні стратегія СБРР для України визначає такі пріоритети діяльності: