Международное движение капитала

Для з’ясування тієї важливої ролі, що відіграють інвестиції в економіці країни чи окремого регіону, розглянемо деякі їх класифікації.

За об’єктом вкладання коштів існують дві основні форми інвестицій: реальні інвестиції — це вкладання коштів в матеріальні та нематеріальні активи підприємств для забезпечення виробництва товарів, послуг з метою наступної їх реалізації; фінансові інвестиції — вкладання коштів у фінансові інструменти, переважно цінні папери.

Залежно від термінів здійснення інвестицій, згідно з методологією НБУ, в Україні розрізняють короткострокові інвестиції — до одного року, середньострокові — до трьох років та довгострокові — більше трьох років.

За формами власності капіталу є приватні — інвестиції фізичних осіб чи юридичних осіб без участі державної форми власності; державні — інвестиції державних підприємств, або за участі бюджетних ресурсів.

За характером участі в інвестуванні можуть бути прямі інвестиції — такі, що передбачають безпосередню участь суб’єкта інвестування в управлінні діяльністю підприємства та розподілі його прибутків. Непрямі інвестиції — це вкладання коштів інвестора за допомогою фінансових посередників.

І.О. Бланк розрізняє:

 За рівнем доходності: високодохідні інвестиції — при очікуваному рівні чистого інвестиційного прибутку, що суттєво перевищує середню норму цього прибутку на інвестиційному ринку; середньодохідні інвестиції — очікуваний рівень чистого інвестиційного прибутку відповідає середній нормі інвестиційного прибутку, що склався на інвестиційному ринку; низькодохідні інвестиції — очікуваний чистий прибуток нижчий за середню норму; бездохідні інвестиції — група об’єктів інвестування, вибір і реалізацію яких інвестор не пов’язує з отриманням інвестиційного прибутку. Такі інвестиції призначені для отримання соціального, екологічного, інших видів позаекономічного ефекту.

 За характером використання капіталу в інвестиційному процесі: первісні інвестиції — використання сформованого для інвестиційних цілей капіталу за рахунок як власних, так і позикових ресурсів; реінвестиції — повторне використання капіталу з інвестиційною метою за умов попереднього його вивільнення в процесі реалізації раніше вибраних інвестиційних проектів, інвестиційних товарів чи фінансових інструментів інвестування; дезінвестування — означає процес вилучення раніше інвестиційного капіталу з інвестиційного обороту без наступного його використання в інвестиційних цілях.

 За направленістю основної господарської діяльності: індивідуальний інвестор — конкретна юридична чи фізична особа, що здійснює інвестиції для розвитку своєї основної господарської діяльності; інституційний інвестор — юридична особа — фінансовий посередник, що акумулює засоби індивідуальних інвесторів та здійснює інвестиційну діяльність, переважно на операціях з цінними паперами.

 За цілями інвестування: стратегічний інвестор — суб’єкт інвестиційної діяльності, що ставить на меті придбання контрольного пакета акцій з відповідними правами управління підприємством; портфельний інвестор — суб’єкт інвестиційної діяльності, що вкладає свій капітал в різноманітні об’єкти інвестування з метою отримання інвестиційного прибутку а не для управління стратегічним розвитком підприємства.

Інвестиційна діяльність, що здійснюється в Україні, — це:

 інвестування, здійснюване громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

 державне інвестування, здійснюване органами влади і управління України, АР Крим, місцевими Радами народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

 іноземне інвестування, здійснюване іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

 спільне інвестування, здійснюване громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

На муніципальному рівні інвестиційна діяльність може здійснюватись на основі різних джерел фінансування — державних, муніципальних, приватних. Розглядаючи в цілому муніципальне інвестування, особливо за недостатності його бюджетного забезпечення, на наш погляд, необхідно враховувати всю сукупність його можливих джерел, оскільки тільки комплексність їх використання дає змогу забезпечити сталий економічний розвиток та зростання добробуту територіальної громади.

1.3 Міжнародний інвестиційний ринок та його структура

У сучасних умовах світове господарство являє собою глобальну систему, що поєднує національні економіки, здатні діяти як єдине ціле. Особливо складним механізмом світової економічної системи виступає міжнародний інвестиційний  ринок,  на  якому  відбувається  формування  та  перерозподіл фінансових ресурсів між різними країнами.

Міжнародний інвестиційний ринок – це регулятор сукупності економічних відносин, що виникають між продавцем інвестиційних  ресурсів  та  їхнім покупцем, –  резидентами різних країн. Він відрізняється від інших ринків  специфічним характером свого товару, яким виступають міжнародні інвестиції.  В  економічній  літературі  міжнародні  інвестиції  визначаються  як міжнародні потоки капіталів, що здійснюються у формі прямих та портфельних інвестицій. Відповідно, міжнародний  інвестиційний ринок поділяється на ринок об’єктів реального інвестування та фінансовий ринок.

На ринку об’єктів реального інвестування реалізуються реальні інвестиції, тобто ті економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, на розширення або модернізацію виробництва. У світовій практиці обсяг таких інвестицій розглядається як один із найважливіших показників процвітання національної економіки, як фактор макроекономічної стабілізації країни.

На фондовому ринку відбувається  торгівля особливо цінними паперами. Вони не мають власної вартості, оскільки їхня цінність визначається активами, які вони представляють. Цінний папір відображає право власності інвестора та визначає умови, за яких він може використати це право. Більшість цінних паперів  можуть легко переходити від одного власника до іншого разом зі своїми правами та зобов’язаннями.

Розглядаючи міжнародний інвестиційний ринок, необхідно визначити, що стимулює потоки міжнародних інвестицій і які фактори є визначальними в рішенні інвестувати в ту чи іншу країну. Пояснення руху міжнародних інвестиційних потоків надають теорії міжнародних інвестицій, які слід розглядати у зв’язку з іншими теоріями міжнародних відносин.

Першою теорією прямих іноземних інвестицій є теорія руху капіталу, яка  базується на припущеннях про досконалу конкуренцію і пояснює рух капіталу різницею у відсоткових ставках між країнами. Дана теорія стверджує, що  стимулом компанії для перетину національного кордону є отримання більшого  доходу в іншій країні, порівняно з доходом, отриманим на внутрішньому ринку. Капітал припливатиме в іншу країну, допоки відсоткові ставки не зрівняються і дохідність капіталу в обох країнах не стане однаковою. Крім того, практика  свідчить, що необхідно враховувати ще дві основні  причини, які змушують  надавати перевагу внутрішнім інвестиціям, незважаючи на вищу відсоткову  ставку  в іншій  країні. Це рівень податків та операційних витрат, які можуть не відшкодовуватись отриманням більших прибутків. 

Однак припущення теорії руху капіталу про досконалу конкуренцію не може адекватно пояснити рух прямих іноземних інвестицій, оскільки для руху капіталу повинні існувати певні переваги на  ринку. Тобто компанія, що інвестує, повинна мати певні переваги над місцевими компаніями, що дозволить  їй успішно працювати на іноземному ринку.

Теорія монополістичної переваги розглядає горизонтальні та вертикальні іноземні  інвестиції. У разі виходу на іноземний ринок для виробництва тієї ж продукції, що виробляється на внутрішньому ринку, мають місце горизонтальні іноземні інвестиції. Вертикальні іноземні інвестиції виникають, коли компанія спрямовує свій капітал в іншу країну для виробництва та продажу нового виду продукції або для виробництва напівфабрикатів, призначених для подальшої переробки на внутрішньому ринку.

Наступною теорією, яка пояснює, чому прямі  іноземні  інвестиції можуть бути найбільш привабливою формою використання іноземного капіталу, є теорія інтерналізації прямих іноземних  інвестицій. Згідно з цією теорією, саме транснаціональні корпорації (ТНК) є тими організаціями, які за допомогою прямих іноземних інвестицій інтерналізують міжнаціональний обмін послугами та товарами, тим самим зменшуючи витрати обміну. На сьогодні ТНК контролюють зовнішньоекономічну діяльність, зосереджуючи у своїх руках  третину світової торгівлі.

Міжнародний інвестиційний ринок не можна розглядати окремо від дії попиту та пропозиції, що його формують. Аналіз попиту та пропозиції на прямі інвестиції на міжнародному інвестиційному  ринку базується на теорії Кейнса про граничну ефективність інвестуванн та на теорії Тобіна. Інвестиційні  видатки виникають з попиту на реальні активи. Ці видатки є різницею між  поточним сукупним попитом на реальні активи та існуючою кількістю активів. Попит на капітал залежить від відсоткові ставки. Інвестиції вигідно здійснювати до того моменту, коли ставка відсотка дорівнює очікуваній нормі чистого прибутку. 

Досягнення бажаного рівня інвестицій може бути обмежене дефіцитом іноземної валюти. Дуже часто з метою інвестування країни  змушені купувати на іноземних ринках обладнання та інші засоби виробництва, які вони не можуть виробляти на внутрішньому ринку, тобто країна потребує на певний обсяг  імпорту.  За умов відсутності іноземних кредитів країна може досягти  потрібного рівня імпорту лише через розширення експорту. Тому, якщо імпорт буде перебільшувати експорт буде існує дефіцит іноземної валюти, який заважає досягненню бажаного рівня інвестицій. Дефіцит іноземної валюти  можна подолати за допомогою іноземних позик.

Розглянемо ситуацію, що останнім часом склалася на міжнародному інвестиційному ринку. Західна Європа залишається привабливим регіоном для іноземних інвестицій, успішно конкуруючи з Китаєм та Сполученими Штатами Америки.

Інвестиційна привабливість України на міжнародному інвестиційному  ринку  дещо  покращилася (про  що  свідчать  міжнародні рейтинги), але головними перепонами в отриманні широкого доступу до міжнародних капіталів залишається недовіра до українського законодавства, високий ступінь національних ризиків та недосконалість податкової системи.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО РУХУ КАПІТАЛУ ТА ІНВЕСТИЦІЙ

2.1 Міжнародні потоки капіталу в умовах глобалізації

З кожним роком успіхи країн усе більше залежать від можливостей і ступеня інтеграції національних економік у процеси МРК. Розвиток процесів МРК на сучасному етапі характеризується неухильно зростаючою зацікавленістю національних економік як у вкладенні, так і в залученні іноземного капіталу.

Експерти відзначають зростання потоків прямих іноземних інвестицій у світі і прогнозують, що в найближчі три роки ця тенденція зберігатиметься. За даними журналу “Forbes”, головного новинного журналу для бізнесу, на 2010 найпривабливішими для інвесторів країнами є Данія, Гонконг, Нова Зеландія, Канада, Сінгапур, Ірландія ті Швеція. Україна посіла 98 місце у рейтингу «Найкращі країни для бізнесу» на 2010 рік. Поясненням є те, що політична нестабільність в Україні, а також погіршення зовнішніх умов, ймовірно, перешкоджають зусиллям з відновлення економіки.[ Рейтинг Forbes. Best Countries for Business]

За даними Всесвітнього економічного форуму у рейтингу «Розвиненість фінансового ринку» за період на 2010-2011 рік Україна посідає 119 місце. А у період на 2009-2010 наша держава посідала 106 місце. Результати за складовими  групи “Розвиненість фінансового ринку “ є низькими: надійність банківської  системи (138 місце –  найнижчий показник серед країн у рейтингу), легкість отримання кредиту (130), регулювання фондового ринку (127), обмеження на  рух капіталу (125), доступність (за ціною) фінансових послуг (122) тощо. [Аналітична записка «Конкурентоспроможність України: оцінка Всесвітнього економічного форуму»]

Міжнародні інвестори продовжують розглядати Європу як один з найбільш цікавих напрямів для інвестицій. Навіть незважаючи на боргові проблеми Греції, Ірландії, Португалії та Іспанії, європейські столиці залишаються привабливими за рахунок мінімального ризику інвестицій

Деякі фінансові гуру вважають, що в 2011 році акції в розвинених країнах будуть зростати швидше, ніж у країн, що розвиваються. Поки ж все навпаки. За рік (на 24 січня) індекс MCSI G7 Index (7 найбільших розвинених країн) виріс на 14,8%, у той час як MSCI Emerging Markets - на 17,9%. [Марк Фабер: вкладывайте деньги в развитые страны ]

Китай- чудова країна для інвестицій. Політика нарощування експорту й іноземних інвестицій призвела до того, що «позитивне сальдо торгового балансу - у Китаї, забруднення навколишнього середовища - теж у Китаї, а прибуток - в Європі ». З точки зору китайської влади відтепер скоріше Китай потрібен інвесторам, ніж інвестори – Китаю. Втім, іноземні інвестори і самі давно зрозуміли, що Китай не хоче більше бути світовою фабрикою, що робить дешеві товари на експорт.