Економічні вчення А. Сміта, Д.Рікардо, Ж.Б.Сея, Г.Ч.Кері

     Проблема вартості у працях Кері є однією з основних, він визнає роль вартості в процесі обміну та розподілу і вважає, що «причина існування в людському розумі ідеї вартості… це просто наша оцінка опору, який потрібно подолати перед тим, як ми оволодіємо бажаною річчю». Вартість збільшується чи зменшується, коли збільшується чи зменшується опір. Оцінку розмірів цього опору Кері пропонує орієнтувати на витрати виробництва.

     Він визнає ідею корисності, але трактує  її тільки як корисну властивість: «Корисність  речей є мірою людської влади  над природою, і вона зростає з єднанням людей. Вартість речей, з іншого боку, є мірою влади природи над людиною, і вона зменшується зі збільшенням єдності людей. Отже, існують два протилежні напрямки, які завжди обернено пропорційні один одному»

     Кері  використовує ідею протистояння для  пояснення основ взаємообміну. На його думку, торгівля товарами — це обмін на підставі врахування витрат виробництва: ніхто не запропонує за товар більше, ніж він вартий на даний момент, а не в минулому, оскільки витрати виробництва зменшуються з часом, бо природа все менше протистоїть спільноті людей. Два фактори визначають вартість: природа та праця людини.

     Однак визначення розмірів вартості Кері узалежнює  від двох факторів не з погляду  врахування витрат (оскільки це неможливо  за такої постановки проблеми), а  з позицій праці, що її було збережено  завдяки перемозі людини над природою. Найбільш наочною щодо цього є його теорія земельної ренти.

Він посилається  на той факт, що більш родючі землі  — це такі, які потребують більших  зусиль (якщо вони більш родючі, то лише завдяки більшим витратам праці, наприклад, там провадились меліоративні роботи, чи були знищені чагарники і т. п.).

     Теорія «гармонії інтересів». Сприйнявши елементи теорії витрат виробництва й ренти від Рікардо, Кері критикує його за те, що в основі всіх ідей Рікардо лежить вартість як результат економічного протистояння, конкуренції суб’єктів.

     Теорія Кері є оригінальною, оскільки факти, які він аналізує, характерні лише для Америки. Відтак його економічні погляди були в меншій мірі космополітичними, ніж у європейських економістів, чиї погляди він поділяв. Дослідження закономірностей розвитку національного господарства й аналіз продуктивної сили єдності суспільства забезпечили йому визнання німецької національної школи, яка вважала предметом політичної економії національне господарство. Згодом Кері використає ці ідеї.

     Поєднавши дві тези: про пріоритет суспільних інтересів та продуктивну силу єдності суспільства, Кері формулює теорію «гармонії інтересів».

     Він використовує теорію «гармонії інтересів» для оцінки внеску праці та капіталу в суспільний розвиток. Кері вважав працю та капітал однаковими претендентами на створене ними багатство. Дбаючи про власні цілі, капіталісти змушені поліпшувати умови виробництва і становище робітничого класу. Їхній власний внесок оцінюється з позиції падіння корисності капіталу та зростання розмірів заощадженої на його виробництво праці. Цінність праці при цьому зростає, тому в процесі розподілу зростає частка робітників.

     Теорія  народонаселення Мальтуса зазнала  найжорстокішої критики з боку Кері: він проаналізував її з позиції  фізики, біології, соціології та політекономії і довів «абсурдність» теоретичних побудов Мальтуса. Кері вважав, що земля адаптується до потреб населення так само, як і капітали. Зростання населення сприяє розвитку виробництва так, щоб виробництво засобів існування завжди випереджало приріст населення. Він жив у країні з безмежними, як на ті часи, ресурсами, тому мав підстави для оптимізму. Проблеми, які турбували Сміта, Рікардо та Мальтуса, не здавалися Кері важливими.

     Міжнародна торгівля. Теорія гармонії Кері не вичерпується проблемою внутрішнього суспільного поєднання економічних інтересів. Кері вважає, що для прогресивного розвитку важливо врахувати всі чинники, які можуть впливати на стан національної економіки. Одним із них є зовнішня торгівля, яка стимулює або стримує виробництво залежно від тієї політики, яку проводить держава.

     Проповідник фритредерства наприкінці сорокових  років, Кері стає поборником протекціонізму в п’ятдесятих. Основою міжнародних відносин він вважає досягнення стану всесвітньої гармонії націй завдяки всебічному індивідуальному розквіту. Тобто принципи індивідуалізму він поширює на всесвітню економіку, не сприймаючи переваг міжнародного поділу праці. Він визнає конкуренцію і протиборство між державами, залишаючи «гармонію інтересів» для окремої нації.

     На  його думку, невтручання держави  в міжнародні відносини під гаслом міжнародного поділу праці може призвести національну економіку (ідеться конкретно про Сполучені Штати Америки) до промислової залежності, перетворити країну на постачальника сировини для розквіту якоїсь іншої нації. Суспільство має розвиватись за принципом замкненої виробничої асоціації, у межах якої виробляються всі види продукції і тим самим готуються ринки для них. [9]

     У Чарльза Генрі Кері майже не було послідовників, він не створив школи, і лише на його теорії національної економіки та протекціонізму ми знаходимо посилання у деяких авторів, зокрема німецьких.

     Отже, автори економічних теорій першої половини ХІХ ст. завершили «переосмислювання» класичних доктрин, сформульованих іще А. Смітом. Залишаючи непорушними основні догмати класиків, ці автори скористалися з різних підходів, аби довести прогресивність капіталізму, невичерпність його саморегулюючого потенціалу. Вони стали першовідкривачами теорій, які пізніше було покладено в основу неокласичної науки, зокрема теорій економічного зростання, граничної корисності, граничної ефективності факторів виробництва, попиту і пропозиції, ефективного попиту та багатьох інших, що визначили напрями розвитку політекономії нашої доби.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок

      В XVIII-XIX ст. політична економія розвивалася як наука про багатство, тому виглядає цілком природньо, що в якості початкового пункту своєї доктрини А.Сміт вибрав розподіл праці. Разом з тим, він не розрізняв товарну і натуральну вартості, вважав працю єдиним джерелом споживчої вартості, бачив у людині природню схильнісь до обміну і т.і.

      Головною  заслугою А.Сміта, економіста мануфактурного періоду, стало створення цілісної економічної системи на основі знань, які були одержані на той час суспільного розвитку. Розглядаючи роботи А.Сміта з висоти сучасності, ми віддаємо належне тій грандіозній роботі, яку він зробив, і плодами, якої ми користуємося до цьго часу.

      Рікардо, як і Сміт, — видатна, хоч і суперечлива постать в історії економічної думки. Понад півстоліття його теорія була панівною в економічному житті Англії. «Рікардо, - писав Кейнс, - підкорив Англію, так само цілковито, як свята інквізиція підкорила Іспанію». Цю перемогу він назвав «явищем досить цікавим і навіть загадковим» і пояснив її тим, що теорія Рікардо багато в чому імпонувала тому середовищу, до якого звертались, зокрема владі.

   Ідеї Сея лягли в основу багатьох досліджень майбутнього — проблем циклічного розвитку, теорії граничної корисності, теорії факторів виробництва, теорії підприємця-організатора, підприємця-новатора та багатьох інших, не кажучи вже про теорію попиту і пропозиції, яка знайшла відображення в економічних працях його наступників.

   Г.Ч.Кері розглядав політичну економію як науку про багатство,  
визначав вартість товарів не кількістю праці фактично витраченої на її виробництво, а витратами виробництва цього товару за даних умов, розробив закон гармонії інтересів, у якому критикуючи вчення Д. Рікардо про доходи, обґрунтовував відсутність підстав для соціальних суперечностей між учасниками виробництва, виклав свої міркування з приводу всесвітньої „гармонії націй.

     Отже, автори економічних теорій першої половини ХІХ ст. завершили «переосмислювання» класичних доктрин, сформульованих іще А. Смітом. Залишаючи непорушними основні догмати класиків, ці автори скористалися з різних підходів, аби довести прогресивність капіталізму, невичерпність його саморегулюючого потенціалу. Вони стали першовідкривачами теорій, які пізніше було покладено в основу неокласичної науки, зокрема теорій економічного зростання, граничної корисності, граничної ефективності факторів виробництва, попиту і пропозиції, ефективного попиту та багатьох інших, що визначили напрями розвитку політекономії нашої доби.

Питання до реферату

1. Ким вперше був застосований термін «політична економія»?

(Вперше застосований французьким економістом Антуаном Монкрет'є у праці "Трактат політичної економії” )

2. Які країни першими стали на шлях капіталізму?

(Англія і Франція)

3. Назвіть одного із засновників сучасної економічної теорії?

(Адам Сміт)

4. Що, за Смітом є предметом економічної науки?

(суспільний економічний розвиток і зростання добробуту суспільства)

5. Які 4 правила оподаткування сформулював Сміт:

(пропорційність, мінімальність, визначеність, зручність для платника)

6. Родом з якої сім’ї був Д.Рікардо?

(з португальсько-єврейської сім’ї(

7. Найважливіші ідеї економічної теорії Д. Рікардо?

(трудова  теорія вартості, теорія капіталу  та грошей, теорія розподілу доходів,  теорія відносних переваг у міжнародній торгівлі, теорія оподаткування)

8. Яка перша вагома робота Жана Батіста Сея?

(«Трактат політичної економії, чи просте викладення способу, яким створюються, розподіляються і споживаються багатства»)

9. Яка основна проблема у прація Г.Ч.Кері?

(Проблема вартості)

10. Чи були у Чарльза Генрі Кері послідовники?

(майже не було)  
 
 
 
 
 
 
 

Тестові завдання до реферату

1. Який термін був уперше застосований французьким економістом Антуаном Монкрет'є у праці "Трактат політичної економії” (1615 р.)?

А) Історична  школа;

Б) Марксизм;

В) Політична  економія;

Г) Меркантилізм.

2. Вперше терміни «основний» і «оборотний капітал» в науку запровадив:

А) Ж.Б.Сей;

Б) А.Сміт;

В) Г.Ч.Кері;

Г) Д.Рікардо.

3. Яка назва основної праці Д. Рікардо? 

А) «Початки політичної економії і оподаткування»;

Б) «Багатство народів»;

В) «Трактат політичної економії»;

Г) «Гармонія інтересів».

4. Ж.Б. Сей був видатним економістом: 

А) Англії;

Б) США;

В) Німеччини;

Г) Франції.

5. Яка основна проблема у прація Г.Ч.Кері?

А) Проблема вартості;

Б) Проблема ренти;

В) Проблема розподілу;

Г) Проблема витрат виробництва.

6. Хто з класиків-економістів виділив три стани економіки держави: зростання, падіння, застій? 

А) Ф.Кене;

Б) А.Сміт;

В) Ж.Б.Сей;

Г) Д.Рікардо.