Анализ джерел финансування инвестицийной дияльности

Інвестиції в об’єкти підприємницької  діяльності здійснюються в різних формах. Для обліку, аналізу і планування інвестиції класифікуються за окремими ознаками:

1. За об’єктами вкладених засобів виділяють реальні та фінансові інвестиції.
2. За характером участі в інвестуванні виділяють прямі та непрямі інвестиції.
3. За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.
4. За (нормами власності інвесторів виділяють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні).
5. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції всередині країни та за кордоном. [1, с. 410]

 

1.2. Види джерел  фінансування інвестиційної діяльності

 

Трансформування економіки України  в ринкову вимагає глибокого  дослідження інвестиційних проблем  розвитку як на макро-, так і на мікрорівні, однією з яких є пошук ефективних джерел і ресурсів фінансування інвестицій. Формування інвестиційних ресурсів потрібно розглядати як одне з найважливіших  завдань не тільки інвестиційної, але  і фінансової стратегії підприємства (фірми). Фінансування інвестиційної  діяльності здійснюється за рахунок  власних і залучених коштів. Структура  джерел фінансування інвестиційної  діяльності підприємства залежить від  багатьох факторів, зокрема:

• від оподаткування доходів підприємства;
• темпів зростання реалізації товарної продукції та їхньої стабільності;
• структури активів підприємства;
• стану ринку капіталу;
• відсоткової політики комерційних банків;
• рівня управління фінансовими ресурсами підприємства;
• суті стратегічних цільових фінансових рішень підприємства тощо.

  Основною передумовою визначення оптимальної структури таких джерел може бути детальний аналіз:

◄ можливого обсягу внутрішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності;

◄ можливого обсягу залучення додаткових коштів, пов'язаного із подорожчанням капітальних витрат.

Відповідно до чинного законодавства  джерелами фінансування інвестиційної  діяльності можуть бути:

1) власні  фінансові ресурси;

2) позичені  фінансові ресурси;

3) кошти,  отримані від продажу цінних  паперів;

4) внески  членів трудових колективів;

5) кошти  державного бюджету та місцевих  бюджетів;

6) кошти  іноземних інвесторів.

Власні фінансові ресурси включають  внески засновників підприємства, амортизаційні  відрахування; прибуток, який використовується у вигляді засобів, резервів у  процесі господарської діяльності. Позичені та залучені кошти використовуються підприємством за браком власних  фінансових ресурсів на інвестиційну діяльність. До позичених та залучених  коштів належать:

- довгострокові  банківські кредити;

- позики  інших підприємств;

- кошти  від випуску векселів та інших  боргових зобов'язань;

- кошти  від емісії та реалізації цінних  паперів, які належать підприємству;

- фінансування  з благодійних засобів;

- іноземні  інвестиції.

При різкому падінні обсягів  інвестицій спостерігається вкрай  недосконала структура джерел їх фінансування. Потрібно вдосконалювати такі джерела інвестицій, як доходи від обороту цінних паперів (державних  і корпоративних).

Важливим в перехідному періоді  України є реформування інвестиційної  діяльності, фінансово-банківської  системи, заохочення іноземних інвестицій і створення сприятливого інвестиційного клімату[2].

 

1.3. Критерії оцінки інвестиційних  проектів

 

Термін “інвестиційний проект” має подвійний зміст: з одного боку, його можна трактувати як діло, захід, що передбачає здійснення комплексу будь-яких дій для забезпечення досягнення нових цілей чи результатів (близькими за змістом в цьому випадку є терміни “господарський захід”, робота, комплекс робіт, проект), з іншого боку, як систему організаційно-правових та розрахунково - фінансових документів, необхідних для здійснення будь-яких дій.

Прогноз економічних показників інвестиційного проекту базується на результатах оцінки ринкових перспектив реалізації проекту і призначений для визначення його фінансової спроможності. Фінансова незалежність полягає в здатності фірми вчасно і у повному обсязі виконувати фінансові зобов’язання, що виникають у зв’язку з реалізацією проекту, з одного боку, а з іншого боку — в одержанні інвестором прибутку не меншого, ніж він міг би отримати при найкращому альтернативному використанні підприємницьких зусиль і вкладеного в проект капіталу.

До складу ключових економічних  показників проекту відносяться:

• інвестиційні і поточні витрати, вихідний грошовий потік (Саsh Оut Flow - COF) - включає інвестиційні витрати, що визначають величину початкових капітальних вкладень у проект, а також поточні фінансові платежі за проектом, які охоплюють поточні витрати без врахування амортизаційних відрахувань на необоротні активи, залучені в проект.
• фінансові результати проекту, вхідний грошовий потік (Cash in Flow - CIF), надходження від реалізації інвестиційного проекту визначаються джерелами, термінами і розмірами надходжень коштів (готівки, поступлень на банківські рахунки чи в касу) господарського суб’єкту, який здійснює реалізацію проекту.

 

 

Джерела надходження коштів для  реалізації

інвестиційного  проекту

 

  у виторг від реалізації продукції (послуг);

                   кредити і позики зовнішніх агентів;

  акціонерний капітал, мобілізований за рахунок емісії акцій;

  виторг від реалізації активів, що залучаються в проект і оцінюваних;

  на момент завершення проекту;

  інші позареалізаційні доходи, пов ’язані з реалізацією проекту.

Рисунок 1.3.1 Джерела надходження  коштів для реалізації інвестиційного проекту.

 

Грошовий потік визначається як сукупність коштів, що реально надходять  на рахунки чи в касу господарського суб’єкту у результаті реалізації проекту (вхідний грошовий потік) і  виплачуваних зовнішнім агентам (вихідний грошовий потік).

Чистий грошовий потік (Net Cash Flow - NCF) визначається як різниця між реальним притоком і реальним відтоком грошових коштів, здійснюваних протягом визначеного інтервалу часу реалізації інвестиційного проекту.

NCFt, = CIFt – COFt, де NCFt  чистий грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць; CIFt - вхідний грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць; COFt вихідний грошовий потік в інтервалі часу t, грошових одиниць.

До показників ефективності інвестиції належать: термін окупності інвестицій, індекс прибутковості, внутрішня норма  рентабельності, чистий дисконтований (приведений) дохід.

Термін окупності - період, протягом якого інвестиції будуть повернуті за рахунок прибутку, одержаного від реалізації інноваційного проекту. При використанні показника потрібно враховувати, що на ефективність інвестицій діє фактор часу.

,  (1.3.1)

 де Kz - капітальні затрати на реалізацію інвестиційного проекту, грошових одиниць.

Гривня або інша грошова одиниця, одержана завтра, не еквівалентна сьогоднішній. Тобто сьогоднішня цінність майбутніх доходів повинна бути виміряна з урахуванням цих факторів. Оскільки тривалість реалізації інвестиційних проектів є значною і вимірюється роками, перед інвесторами постає питання співмірності сьогоднішніх грошових витрат і доходів, які він може отримати в майбутньому.

Індекс прибутковості - частка від  ділення приведеної вартості майбутніх  грошових потоків по проекту, пов’язаних з його реалізацією на приведену вартість початкових інвестицій. Значення цього коефіцієнту не повинно бути меншим одиниці..

,  (1.3.2)

 де Т- термін реалізації інвестиційного проекту, років.

Із перерахованих вище показників ефективності інвестицій найбільшого розповсюдження набули показники внутрішньої норми рентабельності і чистого приведеного доходу (чистої поточної вартості проекту).

Чистий приведений дохід обчислюється як різниця між чистими притоками і відтоками грошових засобів, тобто потоками без врахування джерел фінансування. Він складається з прибутку і амортизаційних відрахувань за виключенням інвестиційних витрат і  податкових виплат.

Показник чистої (приведеної) вартості (NPV) буде не що інше, як сума всіх значень чистих потоків грошових засобів, помножених на відповідні коефіцієнти.

,  (1.3.3)

 де i – ставка дисконту, процент.

З двох варіантів проектів перевагу має той, в якого показник чистої теперішньої вартості більший. При використанні показника чистої приведеної вартості потрібно враховувати, що на його підсумковий результат впливатиме вибір ставки порівняння. До того ж, розрахунок ставки порівняння є нелегкою спробою і залежить від оцінки експертом кожної із складових.

Внутрішня норма рентабельності (IRR) – це та порівняльна ставка, при якій сума дисконтованих притоків грошових засобів дорівнює сумі витрат. Внутрішня норма рентабельності звичайно визначається методом ітераційного підбору значень ставки порівнянь при обчисленні чистої поточної вартості проекту.

.  (3.4)

При ставці позичкового процента, рівній внутрішній нормі рентабельності, інвестування фінансових засобів в  проект дасть в підсумку той же сумарний дохід, що і вкладення їх в банк на депозитний рахунок.

Інвестиційні проекти звичайно характеризуються грошовими потоками, що мають різну інтенсивність  протягом окремих інтервалів інвестиційного періоду.

 

1.4. Зовнішні джерела  інвестиційних ресурсів\

 

В економічно розвинутих країнах фондовий ринок є визначним джерелом інвестиційних  ресурсів. Фондовий ринок потрібно розглядати як сегмент фінансового  ринку, а тому для повнішого розуміння проаналізуємо зміст поняття “фінансовий ринок”.

Фінансовий ринок - це механізм регулювання відповідних правових і економічних взаємовідносин між, з одного боку, підприємствами, організаціями, іншими структурами, які відчувають потребу в фінансових ресурсах для свого розвитку, та, з іншого боку, організаціями і громадянами, які можуть надати ці ресурси на певних визначених умовах. Об’єктивною передумовою існування фондового ринку є перевищення щорічних валових доходів сімейних господарств, деяких суб’єктів підприємницької діяльності над величиною їх щорічних валових витрат, тобто існування заощаджень.

Основні функції фінансового ринку:

1.Об’єднання роздрібнених заощаджень населення, приватного бізнесу, тимчасово вільних коштів державних підрозділів, іноземних інвесторів та концентрація значних грошових коштів.

2.Трансформація залучених грошових засобів в позичковий або інвестиційний капітал, який забезпечує фінансування великої кількості каналів, по яких грошові засоби переміщаються від власників заощаджень до користувачів фінансовими ресурсами. Ці канали поділяються на дві групи:

• канали прямого фінансування, тобто такі, по яких грошові засоби надходять до позичальників безпосередньо від їх власників;
• канали непрямого фінансування, тобто такі, по яких грошові засоби від їх власників до позичальників через спеціальні інститути: банки, страхові і фінансові компанії, інвестиційні фонди тощо.

   Виходячи з основної функції цих інститутів, їх називають фінансовими посередниками.

Фінансовий ринок включає  дві основні складові: ринок банківських позик; ринок цінних паперів, тобто фондовий ринок.

З іншого боку, фондовий ринок - це механізм, який дозволяє суб’єктам підприємницької діяльності залучати додаткові грошові ресурси на проміжки часу від кількох місяців до кількох десятків років, а в переважній більшості випадків, на весь період діяльності конкретного суб’єкта господарювання. Даний механізм, залежно від форми залучення капіталу та способу оплати доходу на залучений капітал, передбачає два можливих способи фінансування:

• фінансування шляхом отримання позик через емісію боргових цінних паперів, зокрема облігацій.
• капітальне фінансування шляхом випуску (емісії) акцій полягає у випуску підприємством дольових цінних паперів.

На відміну від ринку банківських позик, на якому одержувачами грошових засобів можуть бути і фізичні особи (громадяни), на фондовому ринку можливим є фінансування лише юридичних осіб, це пов’язано з тим, що лише останнім законодавчо надається право здійснення емісії (випуску) цінних паперів.

Найбільш поширеним, зрозумілим і доступним способом залучення грошових ресурсів для забезпечення життєдіяльності і розвитку підприємств є одержання кредитів.

Важливою умовою видачі банківського кредиту є його забезпеченість. Для забезпечення кредиту можуть бути використані товарно-матеріальні  цінності, нерухомість, цінні папери, готова продукція, які є для кредитора  заставою повного і своєчасного повернення боржником одержаної суми боргу і оплати належних процентів. Забезпечення кредиту надасться позичальником при оформленні кредиту і знаходиться в розпорядженні банку до погашення кредиту.

У лізингових операціях беруть участь три сторони: постачальник (виробник) машин і устаткування, Організація, що фінансує угоду (орендодавець), та організація, що використовує орендоване майно у своїх інтересах (орендар). Організаціями, які фінансують лізингові операції, є комерційні банки або їхні дочірні лізингові компанії.