Види, особливості юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства

Шкідники рослин - це види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження". До шкідників рослин належать, наприклад, колорадський жук, довгоносик, сарана, картопляна міль, східна плодожерка, миші та інші гризуни. Хворобами рослин визнаються відхилення від їх нормального стану і розвитку, які полягають у порушенні основних функцій всієї рослини або її частини (порушення нормального обміну речовин під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища, наприклад надлишку чи нестачі води, порушення температурного режиму).

Захист рослин - це комплекс заходів, які спрямовані на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби, бур'яни.

Оскільки диспозиція ст. 247 має бланкетний характер, для притягнення особи до відповідальності слід встановити, які конкретно правила нею було порушено та яким нормативним актом ці правила встановлено.

Злочин може бути вчинений шляхом дії або бездіяльності. Здебільшого порушення законодавства про захист рослин набуває пасивної форми (наприклад, невжиття заходів, спрямованих на знищення шкідників та збудників хвороб рослин, на локалізацію пост-

раждалих територій або знищення зараженого врожаю чи насіння;

неповідомлення інформації про загрозу посівам, іншій рослинності, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів; невиконання законних вимог службових осіб спеціально уповноважених органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин).

Дії, які утворюють об'єктивну сторону цього злочину, можуть полягати, зокрема, у: ввезенні в Україну та реалізації на її території. засобів захисту рослин, що не пройшли державних випробувань і реєстрації; використанні для знищення шкідників і збудників хвороб заборонених хімічних речовин; надмірному вживанні пестицидів.

Порушенням законодавством про захист рослин потрібно визнавати також порушення правил боротьби з бур'янами, зокрема шляхом використання гербіцидів, якщо це потягло тяжкі наслідки.

Склад злочину, передбачений ст. 247, є матеріальним, Злочин визнається закінченим з моменту спричинення тяжких наслідків. Вирішуючи питання про те, чи є заподіяні наслідки тяжкими, у кожному конкретному випадку потрібно враховувати, зокрема, площу територій, на які поширилась епіфітотія, шкоду, заподіяну людині, рослинному і тваринному світові або сільськогосподарському виробництву, час, на який земельні площі виведено з ладу, вартість заходів, здійснюваних для подолання спричинених негативних наслідків (наприклад, вартість знезараження, переробки або' знищення підкарантинних матеріалів та об'єктів).

Порушення вимог законодавства про захист рослин, що не Спричинило тяжких наслідків, тягне адміністративну відповідальність (зокрема за ст. ст. 83, 83-1, 105, 106, 188-12 КАЛ).

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона  злочину визначається психічним  ставленням особи до наслідків і, за загальним правилом, характеризується необережною формою вини. Проте не виключається можливість вчинення порушення законодавства про захист рослин з непрямим умислом.

 

Злочинне порушення правил пожежної безпеки в лісах карається за ст. 270 Кримінального кодексу України.

За певних обставин кримінальна відповідальність може настати за сукупністю злочинів щодо лісу, наприклад, за зловживання службовим становищем і хабарництво (статті 364 і 368 Кримінального кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.Цивільно-правова відповідальність.

Майнова відповідальність за лісопорушення – це охоронне правовідношення щодо покладення на особу, винну в заподіянні шкоди лісам як природному об’єкту, лісовому господарству, правам та законним інтересам власників і користувачів лісових ресурсів, обов’язку компенсувати негативні наслідки лісопорушення.

Шкода, заподіяна порушеннями лісового законодавства, може визначатися як негативні для лісового господарства наслідки протиправних діянь у формі знищення, пошкодження, забруднення, іншого погіршення якості лісу або окремих елементів лісової екосистеми, порушення екологічних зв’язків між ними, а також зниження ефекту від лісогосподарської діяльності законних лісокористувачів через недоотримання продукції лісової галузі.

Порушення лісового законодавства завжди поєднане із заподіянням шкоди лісовим екосистемам. Тому в лісовому законодавстві закладено принцип, відповідно до якого підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст. 100 ЛК України). Таким законодавством є відповідні статті Цивільного кодексу України, а також спеціальні нормативні акти, що передбачають порядок і розміри стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству.

Шкода, завдана порушенням лісового законодавства, підлягає відшкодуванню незалежно від дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Першу групу порушень лісового законодавства, за які передбачена цивільно-правова відповідальність, становлять порушення права державної власності на ліси. Будь-які угоди, що порушують це право, є недійсними з моменту їх укладення, що відповідає положенню ст. 6 ЛК України, відповідно до якої усі ліси в Україні є власністю держави.

Здійснення таких угод тягне за собою визнання їх недійсними відповідно до Цивільного кодексу України.

Другу групу порушень лісового законодавства, за які передбачена цивільно-правова відповідальність, становлять порушення Правил відпуску деревини на пні, що передбачають розміри відповідних майнових стягнень, відшкодування шкоди за порушення, вчинені підприємствами, організаціями, установами при рубках лісу та заготівлі недеревнихматеріалів. При застосуванні майнових стягнень використовуються такси на деревину лісових порід, яка відпускається на пні, за першим розрядом у всіх лісотаксових поясах без застосування встановлених норм зниження такс.

Третю групу порушень лісового законодавства становлять всі інші порушення, що завдають шкоди лісовому фонду України. Цивільно-правова відповідальність за них передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу». За цією постановою відшкодування шкоди має місце за такі порушення: пошкодження дерев і чагарників до ступеня неприпинення росту; знищення або пошкодження лісових культур, насаджень і молодняку природного походження та самосіву на землях, призначених для лісовідновлення та лісорозведення; знищення або пошкодження сіянців і саджанців у лісових насадженнях та на плантаціях; самовільне сінокосіння та випасання худоби; знищення і пошкодження лісогосподарських та відмежувальних знаків; знищення або пошкодження мурашників; пошкодження сіножатей та пасовищних угідь; знищення або пошкодження лісоосушувальних каналів, дренажних систем і шляхів; незаконна рубка і пошкодження дерев і чагарників до ступеня припинення росту; самовільна заготівля (збирання) недеревних рослинних ресурсів у порядку спеціального використання, а також загального використання на ділянках, де це заборонено чи допускається тільки за спеціальним дозволом.

 

Особливостями провадження у справах про лісові правопорушення є те, що:

1) Перебіг строку позовної  давності в справах про відшкодування  шкоди, заподіяної порушенням лісового  законодавства, починається з дня коли органам управління лісовим господарством або постійному лісокористувачеві стало або повинно було стати відомо про вчинення лісопорушення, тобто з дня складання акту про лісопорушення (протоколу про порушення Правил відпуску деревини на пні в лісах України), або з дня, коли він мав бути складений. Строк позовної давності у справах про відшкодування позадоговірної шкоди загальний. Оскільки майнові санкції за порушення Правил відпуску деревини на пні в лісах України мають характер неустойки, то за позовами про стягнення сум з порушників Правил повинен застосовуватися скорочений строк давності.

2) Предмет доказування  в справах цієї категорії, охоплює  факт вчинення лісопорушення  конкретною особою, її вину (крім випадків, коли шкода була заподіяна лісу джерелом підвищеної небезпеки), наявність та розмір заподіяної шкоди.

3) Основним доказом вчинення  порушення лісового законодавства  і правильності визначення розміру  заподіяної шкоди є, залежно від виду лісопорушення (договірне чи позадоговірне), акт про лісопорушення або протокол про порушення Правил відпуску деревини на пні в лісах України з відповідними додатками. Фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, з’ясовуються судом також за допомогою пояснень сторін, показань свідків, письмових, речових доказів. У разі потреби може бути призначена експертиза.

4) Відповідно до ст. 108 ЛК України незаконно добута  деревина та інші лісові ресурси  підлягають вилученню. У разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4.Дисциплінарна відповідальність.

Дисциплінарна відповідальність полягає в накладенні на винну особу дисциплінарного стягнення. Підставою її виник­нення може бути невиконання або неналежне виконання по­рушником своїх трудових (службових) обов'язків. Суб'єктами дисциплінарної відповідальності виступають посадові особи і громадяни. Дисциплінарні стягнення накладаються адміністрацією підприємств, установ і організацій за місцем роботи особи, яка вчинила дисциплінарний проступок, або вищестоящим органом у порядку підлеглості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Розглянувши питання про юридичну відповідальність за порушення лісового законодавства, можна дійти висновку, що законодавча база нашої держави досить детально регулює питання юридичної відповідальності. Однак, суспільство не досить добре усвідомлює і розуміє важливість даного питання. Так, чим більше порушується використання природних ресурсів, чим більше їх вилучається з природного середовища для задоволення матеріальних потреб людини і суспільства, тим гірший якісний стан природного середовища, що знижує екологічні умови існування людини і суспільства. Тому для задоволення одних інтересів необхідно враховувати інші інтереси. Ними неможна вільно поступатися, наприклад, шляхом збільшення чи скорочення одних інтересів порівняно з іншими. Навпаки, їх пропорційна залежність об'єктивно закладена у закономірностях існування людини за рахунок природних багатств.

Нехтування або ігнорування вказаної закономірності призводить не тільки до кризи існування природи, а й до кризи буття самої людини як природної субстанції, суспільної кризи існування національних спільнот і кризи людства у планетарному масштабі. Тому необхідно дотримуватися законодавства про охорону навколишнього природного середовища, адже саме воно регулює відносини у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1.Конституція україни

2.Каракаш І.І. Види юридичної  відповідальності та особливості  їх застосування за порушення  природноресурсового й екологічного  законодавства//Актуальні проблеми  держави і права. 2005

3.Кримінальний кодекс  України

4.Цивільний кодекс України

5.Лісовий кодекс України

6.З А К О Н   У К Р А Ї Н И Про охорону навколишнього природного     середовища м.Київ,25червня1991року N 1264-XII

7.КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ  П О С Т А Н О В А від 23 липня 2008 р.      N665  
Київ  Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу.

8.КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ  П О С Т А Н О В А від 23 травня 2007 р. N761  
Київ Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів.

9.О. Сторчоус Адміністративна  відповідальність за лісопорушення:практика  застосування державною лісовою  охороною України Київ 2011.

10.Марфіна Н. В. Проблеми  адміністративної відповідальності  юридичних осіб за порушення  норм лісового законодавства // Держава  та регіони. - 2005. - №2.

11.Курило В. І., Марфіна  Н. В. Повноваження органів адміністративної  юрисдикції у галузі лісового  законодавства // Підприємництво, господарство  і право. - 2007. - №2