Види, особливості юридичної відповідальності за порушення лісового законодавства

Якщо засмічення лісу здійснено з використанням транспортного засобу, лісове законодавство дозволяє посадовим особам державної лісової охорони вилучити його. При цьому обов’язково складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно конкретної особи.

У разі стягнення штрафу на місці або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення порушнику видається припис про усунення порушення вимог лісового законодавства – вивезення відходів до спеціально відведених місць розміщення. Якщо порушник у вашій присутності здійснить вивезення висипаних відходів, прибравши лісову ділянку, припис не видається.

За результатами розгляду справи лісовий інспектор виносить одну з таких постанов (ст. 284 КУпАП):

1.Постанову про накладення  адміністративного стягнення,

2. Постанову про закриття  справи.

Необхідність дотримання процесуальних строків, що передбачені ст. 38 КУпАП є важливою обставиною при накладенні адміністративного стягнення. Але, з огляду на наведені у ній строки, після закриття кримінальної справи, здебільшого особу вже не можливо притягнути до адміністративної відповідальності, оскільки слідство по кримінальних справах про порушення лісового законодавства триває, як правило, більше двох місяців. Тому склалася ситуація, коли особи, що вчинили дрібні правопорушення, притягаються до адміністративної відповідальності, а правопорушники, які скоїли проступки, що межують зі злочином, ухиляються від будь якої відповідальності.

Виконання постанови про накладення адміністративного штрафу покладено на органи лісового господарства та органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі екології та природних ресурсів України, які звертають постанову до виконання, а примусове стягнення штрафу є повноваженнями державної виконавчої служби. При цьому, склалася ситуація коли органи, що звертають постанову до виконання спочатку надають правопорушнику термін на добровільне погашення розміру штрафу і тільки після спливу встановленого строку передають постанову до державної виконавчої служби для примусового виконання. У свою чергу, державна виконавча служба прийнявши до виконання постанову про накладення адміністративного стягнення знову надає винній особі термін для добровільного виконання постанови. Такий порядок виконання не відповідає принципам оперативності та економічності провадження у справах про адміністративні правопорушення. Я вважаю, що постанова про накладення адміністративного штрафу повинна направлятись на примусове виконання одразу після її винесення, адже в процесі примусового виконання, державною виконавчою службою обов'язково надається термін на добровільне виконання постанови, а якщо постанова оскаржується виконавче провадження зупиняється, тому говорити про порушення будь-яких прав особи не має підстав.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Кримінальна відповідальність.

Стаття 245 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за знищення або пошкодження лісових масивів.

Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів; вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Суспільна небезпека злочину полягає у посяганні на лісовий фонд України та його корисні властивості, у порушенні тих функцій, які покликані виконувати ліси.

Основний безпосередній об'єкт злочину - це встановлений грядок охорони І відтворення лісу як важливого екологічного й економічного багатства, інтереси громадської безпеки. Додатковим факультативним об'єктом знищення або пошкодження лісових масивів можуть бути життя і здоров'я особи, власність, інші блага.

Предметом злочину є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші такі насадження.

Під лісовими масивами розуміються більш-менш значні за площею ділянки землі, які належать до земель лісового фонду і щільно покриті лісовою рослинністю - деревами і чагарниками. Зелені насадження навколо населених пунктів - це ліси, розташовані за міською (селищною) межею навколо населених пунктів або поблизу них, які виконують важливі захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі функції і є місцем відпочинку населення. Під іншими зеленими насадженнями розуміються такі насадження,'зокрема у вигляді захисних смуг вздовж залізниць, автомобільних доріг, каналів, інших водних об'єктів, гідротехнічних споруд, полезахисних лісових смуг тощо.

Предметом злочину, передбаченого ст. 245, не визнаються зелені насадження міст та інших населених пунктів за умови, що вони не віднесені до категорії лісів (міські парки, парки культури і відпочинку, ботанічні сади, сади житлових районів, сквери, бульвари, насадження на територіях шкіл, дитячих закладів, спортивних споруд, промислових підприємств тощо, вздовж вулиць, ліній електропередач високої напруги тощо). Знищення або пошкодження зазначених зелених насаджень за наявності підстав слід кваліфікувати як відповідний злочин проти власності.

Об'єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні насаджень, які є предметом даного посягання, певним способом - вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом.

Знищення лісового масиву означає повну втрату ним свого екологічного, господарського та культурно-естетичного значення. За таких обставин лісовий масив перестає бути об'єктом природи. Під пошкодженням лісового масиву слід розуміти заподіяння йому такої шкоди, яка значно погіршує його якість, зменшує його цінність (припиняється ріст дерев і чагарників, вони засихають, трухлявіють або хворіють, ліс стає непридатним для проживання в ньому диких тварин тощо). Злочин визнається закінченим з моменту, коли настали вказані суспільно небезпечні наслідки.

Знищення або пошкодження лісових насаджень вогнем охоплює: підпал - свідоме спричинення пожежі шляхом застосування джерел вогню до лісу, якщо при цьому існувала загроза життю або здоров'ю людей чи заподіяння значних матеріальних збитків; необережне поводження з вогнем, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки у лісах (розведення багаття у невстановлених місцях, заправка в лісах транспортних засобів пальним тощо).

Інший загальнонебезпечний спосіб-це такий спосіб знищення або пошкодження лісових насаджень, який за силою свого руйнуючого впливу на флору та негативними для неї наслідками можна; прирівняти до пожежі (наприклад, вибух, затоплення, обвал).

Суб'єкт злочину загальний. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною формою вини. Психічне ставлення до загибелі людей або інших тяжких наслідків як правило є необережним. Кваліфікуючими ознаками злочину є спричинення загибелі людей, масової загибелі тварин або інших тяжких наслідків.

Ст. 246 Кримінального кодексу передбачає відповідальність за незаконну порубку лісу.

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією незаконно добутого.

Об'єкт злочину - встановлений порядок охорони, раціонального використання і відтворення лісу як важливого елемента навколишнього природного середовища.

Предмет злочину - дерева і чагарники, які ростуть у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду. За ст. 246 слід кваліфікувати посягання на сироростучі (живі) дерева і чагарники, які знаходяться на пні (не відділені від коріння), порубку сіянців, саджанців, підліска.

Не визнаються предметом злочину, передбаченого ст. 246, трава, очерет, пеньки, хмиз - мертві стовбури дерев або їх частин, які лежать на поверхні ґрунту (вітровал, бурелом, сніговал, сніголам тощо). За наявності для цього підстав порушення порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користування може кваліфікуватись за ст. 356 як самоправство.

Дерева - це багаторічні рослини з чітко вираженим твердим стовбуром з гілками, які утворюють крону. Дерева відіграють головну роль у формуванні лісових біоценозів, становлять основу ландшафту у лісових зонах. Чагарники - це багаторічні рослини, які у дорослому стані не мають головного стовбура (стебло чітко виражене лише у перший рік життя), із деревоподібними гілками, які починають рости з поверхні ґрунту.

Протиправне заволодіння заготовленим чи складованим лісом, а також незаконна порубка з корисливою метою дерев і чагарників у розсадниках, ботанічних і зоологічних садах, квітникарських господарствах за наявності підстав утворює склад відповідного злочину проти власності. [23]

Предметом злочину не визнаються деревостани, які хоч і утворюють певну біологічну сукупність, але ростуть поза межами лісового фонду. До останнього не належать: усі види зелених насаджень у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках.

З об'єктивної сторони злочин виражається у незаконній порубці дерев і чагарників. При цьому кваліфікація таких дій за ст. 246 залежить від категорії захищеності лісу, а також інших об'єктів, де здійснюється порубка. Так, незаконна порубка у лісах, захисних та інших лісових насадженнях утворює склад цього злочину лише тоді, коли це заподіяло істотну шкоду. Водночас вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах є вже достатньою підставою для кваліфікації діяння за ст. 246 - істотна шкода у такому випадку не є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину.

Іншими особливо охоронюваними лісами слід вважати: ліси, що мають наукове чи історичне значення (знаходяться на території історико-культурних заповідників, меморіальних комплексів, у місцях, пов'язаних з важливими історичними подіями, тощо); ліси генетичних резерватів, виділені у встановленому порядку за своїми типовими фітоценотичними, лісівничими та лісорослинними показниками для даного району з метою збереження цінних частин популяції виду, підвиду, екотипу лісової породи; лісоплодові насадження - природні або штучно створені плодово-ягідні і горіхоплідні ліси, що мають спеціальне господарське значення; субальпійські деревні і чагарникові угруповання (розташовані у межах відкритої гірської місцевості - полонин, яйл), угруповання субальпійського поясу. Під порубкою розуміються: повне відокремлення дерева або чагарника від кореня будь-яким способом (спилювання, зрубування, повалення транспортним засобом тощо); викорчовування - видалення деревостану з корінням; пошкодження дерева або чагарника до стану припинення росту (наприклад, відокремлення основних гілок від стовбура дерева, глибокі насічки на стовбурі дерева).

Порубка є незаконною, якщо вона здійснюється: без спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом (лісорубним квитком, ордером), виданим уповноваженим органом; за наявності дозволу, але з недотриманням передбачених у ньому умов стосовно місця, способу і строків порубки, кількості і порід дерев та чагарників (вирубування цінних і рідкісних дерев та чагарників, занесених до Червоної книги України, хвойних насаджень, наданих для заготівлі живиці, до закінчення строку підсочки тощо); за наявності дозволу на проведення суцільної санітарної рубки, але без дотримання обмежень, встановлених щодо площі, строків, технологій проведення робіт.

Незаконна порубка дерев і чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях визнається закінченим злочином з моменту заподіяння в результаті незаконної порубки лісу істотної шкоди, а вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах - з моменту відокремлення дерева або чагарника від кореня або заподіяння зазначеним представникам флори пошкоджень, які викликають їх загибель або припинення росту. Вирішуючи питання про те, чи є шкода, заподіяна незаконною порубкою, істотною (оціночне поняття), потрібно у кожному конкретному випадку враховувати вартість, екологічну цінність (наприклад, занесення дерева або чагарника до Червоної книги України), кількість незаконно вирубаного лісу, розмір шкоди, завданої довкіллю й обчисленої за відповідними таксами.

 

 

 

 

порушення правил, установлених для боротьби з шкідни­ками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки карається штра­фом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років (ст. 247 КК).

1. Об'єктом злочину є  встановлений порядок захисту  рослинного світу, у т.ч. в частині попередження і боротьби зі шкідниками і хворобами рослин.

2. Предметом злочину є  рослини (сільськогосподарські, дикорослі, інші) та їхні природні властивості, а також плоди рослин - зерно, насіння, овочі, фрукти, коренеплоди тощо. Рослини - це організми, які живляться  органічними і неорганічними  речовинами ґрунту, води і повітря  і здатні створювати органічні  речовини з неорганічних у  природному стані.

3. Об'єктивна сторона включає в себе три ознаки: 1) діяння - порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та Інших вимог законодавства про захист рослин;

2) тяжкі наслідки; 3) причинний  зв'язок між діянням і наслідками.