Значення нематеріальних активів для сучасної системи господарювання і підвищення ефективності їх використання

10. Залежність від інтелектуальної активності. Результативність процесів формування і розвитку нематеріальних активів у значній мірі залежить не тільки від інтелектуального продукту особистості, але й від його інтелектуальної творчої активності. Саме в процесі прикладання інтелектуальної активності відбувається перетворення інтелектуального продукту і вхідної інформації в додатковий інтелектуальний продукт.

 

1.3. Домінанти застосування франчайзингу в діяльності підприємства

 

Становлення міжнародного ринку товарів, його поступове насичення та загострення конкуренції на ньому потребує пошуку нових можливостей ведення бізнесу. Один із його шляхів — ефективні канали дистрибуції, наявні у відповідних сегментах ринку фірми, та застосування франчайзингу.

Досвідчений підприємець, застосовуючи систему ведення бізнесу, що має назву "франчайзинг", може виконувати роль франчайзера, тобто продавця власного досвіду. Ретельно спланована та обґрунтована програма франчайзингу, надалі професійно втілена в життя з урахуванням етичних принципів, дасть змогу франчайзеру значно розширити межі своїх можливостей, визначити позитивні напрямки діяльності, прогнозувати майбутні доходи, зміцнити позиції на ринку [12, с. 75].

Франчайзинг — це така форма організації бізнесу, за якої компанія-франчайзер передає інший незалежній компанії чи людині (франчайзі) права на продаж своїх продукції та послуг. Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги відповідно до певних законів і правил ведення бізнесу, встановлених франчайзером [12, с. 75].

За виконання  цих зобов'язань франчайзі отримує дозвіл використовувати ім'я компанії (товарний знак), її репутацію, продукт і послуги, маркетингові технології, експертизу, операційні системи і засоби підтримки (ноу-хау).

Для отримання таких  прав, франчайзі робить первинний внесок франчайзеру чи щомісячні внески, тобто купує можливість навчання і допомоги за створення бізнесу і виплачує сервісну плату (роялті) за використання бренду та ноу-хау компанії — франчайзера. Фактично це — своєрідна їх оренда [12, с. 75].

Багато фірм шукають шляхи виходу на нові, закордонні ринки, нові можливості  ведення   бізнесу.  Для  них   франчайзинг  є  вельми   слушним

 

методом отримання відомого бренду та вже опробуваних методів ведення справи.

Економічний сенс франчайзингу полягає в поєднанні ефективної діяльності, енергії та мобільності невеликого приватного підприємства з технологічними досягненнями, гарантіями та "розкрученою" торговою маркою великого постачальника. Лише невеликі приватні підприємства можуть приділяти належну увагу потребам конкретного клієнта.

Домінантами застосування франчайзингу на підприємстві є наступні:

– навчання менеджменту та консультативна допомога у вирішенні організаційних і технічних питань. Франчайзер зазвичай проводить спеціальну підготовку франчайзі за ключовими аспектами менеджменту: підбір кадрів, закупівля сировини та матеріалів, управління запасами, контроль якості, реклама та збут товарів, аналіз фінансового стану тощо. - Крім того, будь-якої миті франчайзі може отримати консультацію з проблем свого бізнесу. Із купівлею франшизи він одразу здобуває і досвід франчайзера у веденні цієї справи [12, с. 78];

– можливість швидко затвердитися на ринку під широко відомим товарним знаком . Це дає франчайзі гарантовано підтримку і визнання з боку споживачів та швидше закріплення на ринку;

– гарантія якості товарів і послуг. Дотримання високої якості товарів є одним із найважливіших елементів франчайзингу. З одного боку, це значна перевага, а з іншого - велика відповідальність фірми-франчайзі. У разі недотримання вимог щодо якості товарів (послуг) франчайзер може розірвати угоду та вимагати відшкодування за нанесення шкоди іміджеві компанії [12, с. 78];

– проведення широкомасштабних рекламних кампаній, що стає можливим унаслідок об'єднання в одному фонді рекламних внесків усіх франчайзі, що забезпечує синергічний ефект. Крім того, одному франчайзі не під силу провести велику рекламну кампанію;

– можливість отримання непрямої фінансової підтримки. Найчастіше вона постає у вигляді допомоги (у виборі джерел первісного (стартового) фінансування; у виборі приміщення та проведенні перемовин щодо його

оренди; в управлінні фінансовою діяльністю; в налагодженні контактів із фінансовими установами, постачальниками та іншими партнерами з бізнесу; в наданні гарантій під час кредитування франчайзі; в отриманні кредитів (франчайзинг зменшує ризик діяльності франчайзі, тому зростає вірогідність можливості отримання кредиту) тощо;

– територіальний протекціонізм, завдяки якому франчайзі користуються результатами адаптованого до даного виду бізнесу аналізу потенційних місць розміщення продукту, який здійснює франчайзер (вивчення транспортних потоків, місцевих законів, щільності населення, доступності даного місця для потенційних клієнтів тощо). За допомогою результатів такого аналізу франчайзі може забезпечити найбільш вдале розміщення своєї фірми ;

– територіальне протекторство виявляється також у наданні франчайзі виняткового права на розповсюдження продукту (послуг) франчайзера з його маркою (товарним знаком) на даній обмеженій території [13, с. 36].

Крім того, немає необхідності в організації та становленні нового бізнесу, глобальному пошукові та підборі персоналу та налагодженні зв'язків з постачальниками. За правилами франчайзингу підприємство-франчайзі не лише використовує авторитет і довіру споживачів до певної торговельної марки, але й бере на себе відповідальність за дотримання якості й технічних характеристик, установлених франчайзером [13, с. 38].

Недоліки франчайзингової  системи ведення бізнесу полягають у тому, що франчайзер отримує меншу частину прибутку від торгового франчайзингового підприємства, ніж від власного. Крім того, невисока репутація одного з франчайзингових підприємств за відсутності належного контролю над якістю продукції (послуги) може позначитися на репутації фірми — франчайзера [13, с. 38].

З іншого боку, після навчання франчайзі може стати конкурентом франчайзера. Контроль з його боку обмежує самостійність франчайзі у бізнесі. Втрата франчайзером репутації стає для франчайзі втратою власної репутації. Франчайзинг може дещо знизити рівень конкуренції, внаслідок чого може зменшитися кількість варіантів споживчого вибору продукції. Франчайзі може виявитися недостатньо досвідченим, і тому якість продукції

 

(надання послуг) може  бути невисокою [13, с. 38].

Підсумовуючи, можна сказати, що франчайзинг як метод збуту  товарів або послуг має переваги для обох сторін — франчайзера та франчайзі. Перший може значно розширити мережу підприємств, які збувають його товари та послуги, не збільшуючи накладних витрат [13, с. 39].

Найперспективнішими сферами впровадження франчайзингової системи в Україні є роздрібна торгівля, громадське харчування, побутові послуги, будівництво, автосервіс, готельне господарство, пункти прокату. Значний потенціал мають сфери охорони здоров'я, культури, відпочинку, рекреаційних послуг. Хоча застосування франчайзингу в Україні простежується також і в інших галузях економіки (табл. 3.1).

Таблиця 3.1.

Поширення франчайзингу в Україні

Сегмент	Кількість галузей	Кількість брендів	Кількість франчайзерів	Кількість точок
Громадське харчування	14	124	44	576
Виробництво	5	15	7	73
Торгівля	30	568	132	8664
Послуги для бізнесу	6	46	11	245
Послуги споживачам	17	129	38	3922
Інформація	7	51	9	40
Загальний підсумок	79	933	241	13520

 Застосування франчайзингової системи зв'язків малого бізнесу з великим у національній економічній системі дасть змогу підтримати підприємців-початківців, оскільки франчайзі має справу з перевіреним бізнесом — послуги франчайзера конкурентоспроможні, а товари надійні.

Крім того, можливе ефективне використання ресурсів великих підприємств для підтримки та функціонування підприємницьких структур малого бізнесу. На засаді створення невеликих локальних франчайзингових мереж можна задовольнити потреби споживачів у певних видах товарів, робіт і послуг, які  раніше не були   задоволеними   хоча  б частково чи

повністю [12, с. 81].

Франчайзинг дає можливість залучити до господарської діяльності малих підприємств матеріально-сировинні ресурси й відходи виробництва великих підприємств, здійснювати на якіснішому рівні підготовку кадрів для малого підприємництва та створювати додаткові робочі місця, що позитивно впливає на розв'язання проблеми безробіття [12, с. 81].

Це відкриває можливості усунення однієї з причин уповільнення темпів економічних реформ — дефіциту інформації про сучасні форми підприємництва та міжнародного бізнесу і правових знань підприємців у галузі інтелектуальної власності та комерційної реалізації нововведень. 

 

1.4. Напрями ефективного використання нематеріальних активів на підприємстві в сучасних умовах

 

Найважливіше значення серед факторів, що впливають на стабільні конкурентні переваги одних країн над іншими, мають  новітні технології. Високі технології радикально змінюють виробничі процеси, сприяють безперервному зростанню доходів їхніх власників. При цьому домінує та країна, яка використовує техніку та технології останнього покоління, що може суттєво обмежити вичерпання природних ресурсів. Не слід забувати, що ринок – це конкуренція, де мати успіх у споживача може тільки та продукція, в якій закладені винаходи, промислові зразки, ноу-хау. В сучасних умовах спроможність підприємств здобувати конкурентні переваги та реалізовувати їх найбільш ефективним способом набуває дуже важливого значення [2, с. 290].

Оволодіння високими технологіями дозволило таким країнам, як Японія, Південна Корея, Китай, досягти  значних економічних успіхів  за відносно короткий час. Наприклад, Японія змогла зібрати і широко використати світові досягнення в галузі інтелектуальної власності, що й стало основою «економічного дива».

Варто зазначити, що для досягнення успіхів у конкурентному ринковому середовищі та зміцнення добробуту країни необхідна висока ефективність діяльності    підприємств,   що    визначається   безпосередньо  ефективністю

економіки, яка, в свою чергу, залежить від поєднання ефективних технологій виробництва та технологій управління на основі використання об'єктів інтелектуальної власності, що складають нематеріальні активи [4, с. 418].

На балансі підприємств і організацій з'явилися і все більш широко використовуються невідомі раніше нематеріальні активи, розвивається оціночна діяльність, у тому числі майнових прав інтелектуальної власності. Права інтелектуальної власності вносяться в статутний капітал підприємства і використовуються як частина майна підприємств і організацій [4, с. 420].

В сучасних умовах нематеріальні активи стають одним із важливих об'єктів майна підприємства, за допомогою яких реалізуються майнові товарно-грошові відносини в сфері створення, правової охорони і використання результатів інтелектуальної діяльності. Це означає, що господарський обіг нематеріальних активів на рівні господарюючого суб'єкта представляє собою економіку—правову модель суспільного ринку результатів інтелектуальної діяльності. При цьому механізм ефективного  обігу нематеріальних активів за допомогою збалансованості прав і законних інтересів суб'єктів правовідносин здатний забезпечити єдність попиту і пропозиції на результати інтелектуальної діяльності, розвиток науково-технічних досліджень, їх промислову реалізацію, виробництво і споживання нових конкурентоспроможних товарів і послуг [1, с. 25].

Ефективне використання нематеріальних активів дозволить підприємствам в сучасних ринкових умовах:

– закріпитися на сприятливих ринкових позиціях за умови використання прогресивних технологій, в яких закладені винаходи і промислові зразки, які мають свої ноу-хау, підвищення ефективності використання маркетингу в дослідженні ринку;

– своєчасно реагувати на зміну ринкової кон'юнктури завдяки точному прогнозуванню технологічних змін на базі патентно-інформаційних досліджень;

– створити конкурентоспроможну продукцію на ринку можна тільки за умови втілення в ній винаходів, промислових зразків, ноу-хау, які відповідають світовій новизні та високим функціональним властивостям [15, с. 49].

Кожне підприємство, спрямовуючи свої кошти в нематеріальні активи, планує отримати додатковий прибуток від їхнього використання.

Ефект від придбання  підприємством права використання запатентованого виробничого досвіду та знань, а також "ноу-хау" (незапатентованого досвіду), може бути визначений тільки за результатами реалізації підприємством продукції, виготовленої з використанням ліцензії, "ноу-хау". Однак обсяг продажу залежить від множини інших факторів (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них не просто [15, с. 51].