Загальні положення аналізу організаційного розвитку виробництва

Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Января 2012 в 18:44, контрольная работа

Краткое описание

Джерелом існування, розвитку та підвищення життєвого рівня людини є виробнича діяльність, яка спрямована на задоволення потреб. У широкому розумінні «виробництво» – це цілеспрямована діяльність зі створення будь-якого корисного продукту.
Виробництво можна охарактеризувати як систему, де здійснюється цілеспрямований процес перетворення вхідних елементів (сировини, матеріалів) у корисну продукцію.
Виробництво не може бути не організованим, без цього воно розпадеться і перестане існувати. Тому організація виробництва – це невід’ємна складова будь-якої системи, і є такою ж змінною, як і розвиток системи.

Файлы: 1 файл

Контрольная работа.docx

— 41.02 Кб (Скачать)

         Тпосл. = 12 * (4 + 6 + 6 + 2 + 5 + 3) / 1 = 12 * 26 = 312 хв.

         2. Обчислимо тривалість  циклу механічної обробки партії  деталей  при паралельно-послідовному  виконанні технологічних операцій  за допомогою формули:

         Тп-п = n

tшкi / Cі – (n – р)
(tшкi / Cі)кор. ,

         де n – розмір партії деталей, од.,

         m – число операції у процессі, од.,

         tшк – повна калькуляційна норма часу на операцію, хв.,

         C – число робочіх місць на операції (фронт робіт), од.

         р – розмір передатної партії (при передачі деталей з  операції на операцію поштучно р = 1), од.,

         (tшкi / Cі)кор. – час обробки однієї деталі на і – й найбільш короткій з двох суміжних операцій, хв.

         Тп-п = 12 * (4 + 6 + 6 + 2 + 5 + 3) / 1 – (12 – 1) * (4 + 6 + 2 + 2 + 3) = 12 * 26 – 11 * 17 = 312 – 187 = 125 хв.

         3. Скорочення тривалості  механічної обробки партії деталей,  що спричинено переходом від  послідовного до паралельного-послідовного  виконання технологічних операцій  складає : 312 – 125 = 187 хв. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Задача 4.8.

         У складальний цех  надходять деталі і вузли з  чотирьох цехів на автокарах номінальною  вантажопідйомністю 2 т. Маршрут –  кільцевий зі зростаючим вантажопотоком довжиною 1,4 км. Сумарний добовий вантажообіг  дорівнює 36 т. Автокари рухаються зі швидкістю 70 м/хв. Тривалість навантаження в кожному цеху (у середньому) – 10 хв. Режим роботи автокарів –  двозмінний, причому фонд часу їхньої роботи використовується на 90%. Коефіцієнт використання номінальної вантажопідйомності автокарів – 0,85. Визначити необхідну  кількість автокарів, коефіцієнт їхнього  завантаження і кількість щодобових  рейсів. 

         Рішення.

         1. Розрахуємо кількість  автокарів за допомогою формули:

         Ак.зр = Q * (tпр + m2 * tn + tр) / (T * k1 * q * k2),

         де Q – сумарний вантаж, перевезений протягом розрахункового періоду, т.,

         tпр – час пробігу транспортного засобу, хв.,

         tn – час навантажування, хв.,

         tр – час розвантажування, хв.,

         m2 – кількість навантажувальних пунктів,

         Т – розрахунковий  період, хв.,

         k1 – коефіцієнт використання фонду часу роботи транспортного засобу,

         k2 – коефіцієнт використання номінальної вантажопідйомності транспортного засобу,

         q – номінальна вантажопідйомність, т.

         tпр = 1,4 км / 70 м/хв = 1400 м / 70 м/хв = 20 хв.

         Т = 2 * 8 = 16 год. = 960 хв.

         Ак.зр = 36 * (20 + 4 * 10 + 25) / (960 * 0,9 * 2 * 0,85) = 36 * 85 / 1468,8 = 2,08 = 2 од.

         2. Коефіцієнт завантаження  складає:

         Кз = Ср / Спр ,

         де Ср - розрахункова кількість обладнання,

         Спр - розрахункова кількість обладнання округлена до цілого числа.

         Кз =2,08 / 2 = 1,04.

         3. Кількість щодобових  рейсів складає:

         Р = T * k1 / Тр ,

         де Т – розрахунковий  період, хв.,

         k1 – коефіцієнт використання фонду часу роботи транспортного засобу,

         Тр – тривалість одного рейсу, хв.

         Р = 960 * 0,9 / 85 = 10 рейсів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Висновок.

         Предметом курсу є  вивчення методів та засобів найраціональнішого сполучення (організації) трудових і  речових компонентів сукупного  виробничого процесу виготовлення продукції, надання послуг, які забезпечують безперебійність та ритмічність  діяльності підприємства в конкретних умовах, виходячи з поставлених перед  ним цілей та завдань. Дисципліна «Організація виробництва» перебуває у взаємозв’язку з іншими науками і вивчається одночасно з курсами «Економіка підприємства», «Менеджмент», «Маркетинг», «Планування діяльності підприємства» тощо. Організація виробництва як дисципліна перебуває в центрі вузлових питань економіки у своїй галузі та ґрунтується на розумінні й використанні об’єктивних законів і принципів. Розглядаючи організацію виробництва з позиції діалектичного методу, її можна визначити як безперервну творчу роботу, результатом якої є підвищення ефективності виробництва. Тому організацією виробництва вважають ланцюжок безперервних нововведень, спрямованих на проектування і випуск нових виробів або випуск старих виробів за новою технологією. Спираючись на діалектичний метод, даний курс використовує такі провідні методи дослідження, як економічний аналіз і синтез, балансовий, експертний, економіко-математичний, моделювання, системного підходу, який передбачає вивчення об’єкта як виробничої системи складових ресурсів. Системний підхід передбачає оптимізацію роботи всієї виробничої системи як цілого, а не окремих її части. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Список  використаної літератури.

         1. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємств: діагностика, стратегія, ефективність. — К.: Вища шк., 1995. — 265 с.

         2. Економіка підприємства: Навчально-методичний посібник для виконання практичних занять та самостійної роботи / Л.М. Гаєвська, О.Л. Фурманюк, С.Я. Цимбалюк, Г.А. Булгакова. – Ірпінь, 2001. – 145 с.

         3. Клівець П. Г. Стратегія підприємства: Навч. посіб. — К.: Академвидав, 2007. — 320 с.

         4. Покропивний С.Ф. «Економіка підприємств» Підручник. /КНЕУ -1999

         5. Стивенсон В. Дж. Управление производством: Пер. с англ. — М.: Лаборатория базовых знаний: БИНОМ, 1998. — 928 с.

         6. Саєнко М.Г.  Підручник. – Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – 390 с.

         7. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Навчальний посібник. Київ: "Каравела",  2003, 432 с.

         8. Экономика предприятия: Курс лекций.  Волков О.И., Скляренко В.К. - М.: ИНФРА-М, 2006. — 280 с. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Зміст.

         Вступ………………………………………………………………………………………..2

         Питання 3.1. Поняття організаційної стратегії підприємства…4

         Питання 18.1. Загальні положення  аналізу організаційного розвитку виробництва………………………………………………………………………………………….11

         Задача 1.5………………………………………………………………………………16

         Задача 4.8………………………………………………………………………………18

         Висновок………………………………………………………………………………..20

         Список використаної літератури……………………………………………21 
 
 

Информация о работе Загальні положення аналізу організаційного розвитку виробництва