Загальні положення аналізу організаційного розвитку виробництва

         Етапи розробки стратегії:

         1. Уточнення місії  підприємства.

         2. Оцінка поточної  обстановки функціонування підприємства. Оцінка його слабих та сильних  сторін; його конкурентоспроможність. Вибір найбільш вірогідних напрямків  розвитку підприємства.

         3. Визначення цілей  та ключових проблем підприємства  для досягнення необхідної цілі.

         4. Розробка альтернативних  варіантів розвитку підприємства.

         5. Оцінка та вибір  стратегії розвитку підприємства.

         6. Складання програми  дій. Розрахунок обсягів господарчо-фінансової  діяльності.

         7. Моніторинг реалізації  стратегії та, при необхідності, її коректування.

         Процес розробки стратегії  становить собою стратегічне  планування, в якому виявляються  головні цілі та задачі, їх ресурсне та фінансове забезпечення, шляхи  й методи досягнення цілей та рішення  виникаючих проблем.

         В залежності від того, на якій стадії життєвого циклу знаходиться  підприємство, його керівництво може обрати в якості базової стратегії:

         - стратегію виживання  (захисту);

         - стратегію стабілізації (наступаючо-захисна);

         - стратегію росту (наступаюча), котра вважається найбільш ефективною.

              Процес  виробки стратегії не завершується  якоюсь негайною дією. Звичайно, він закінчується установленням  загальних напрямків, просування  по яких забезпечить ріст та  закріплення позицій фірми. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

         Питання 18.1. Загальні положення аналізу організаційного розвитку виробництва.

         Підвищення ефективності діяльності підприємства ґрунтується  на досягненнях науки і техніки, передового, вітчизняного і зарубіжного  досвіду. Наскільки цілеспрямованіше та ефективніше використовуються новітні  досягнення науки і техніки, які  є першоджерелами розвитку продуктивних сил, настільки успішніше вирішуються  пріоритетні (щодо виробничих) соціальні  завдання життєдіяльності суспільства.

         Планування організаційно-технічного розвитку повинне базуватись на наступних  принципах:

         1. цілеспрямованість;

         2. високий науковий рівень;

         3. комплексність;

         4. безперервність.

         Перший принцип означає, що план підприємства повинний бути направлений  на досягнення високих кінцевих результатів, тобто на максимізацію прибутку в  довгостроковій перспективі. Він зобов’язує концентрувати прибуток ресурсів на найважливіших інноваційних проектах.

         Принцип високого наукового  рівня вимагає включати в план ті заходи, що відповідають сучасному  рівню розвитку науки і техніки  перевищують його, забезпечують різке  підвищення ефективності виробництва.

         Принцип комплексності  означає охоплення всіх підрозділів  підприємства та всіх напрямів розвитку науки і техніки, впровадження нових і підвищення якості випускаючих видів продукції, комплексної механізації та автоматизації виробництва, удосконалення організації виробництва, праці і управління та ін. Він передбачає узгодженість в часі та просторі всіх стадій процесу: науки-виробництва-збуту.

         Принцип безперервності обумовлює обов’язкове забезпечення стратегічних та поточних планів, їх взаємозв’язок.

         Система планування організаційно-технічного розвитку на підприємстві включає комплекс різноманітних планів, які взаємодіють  один з одним та спрямовані на здійснення за цілями, предметом, рівнями, змістом  та періодом планування. Важливо виділити фактори, які визначають склад та зміст цього комплексу:

         1. організаційна структура та профіль інноваційної діяльності підприємства;

         2. склад інноваційних процесів, які здійснюються;

         3. рівень кооперації при їх проведенні, масштаби та постійність інноваційної діяльності.

         Основним завданням  організаційно-технічного розвитку є  забезпечення прискорення впровадження перерахованих вище елементів у  діяльність підприємства в рамках стратегічних та поточних планів. Комплексне планування розвитку і підвищення ефективності діяльності повинне знаходити висвітлення  в плані організаційно-технічного розвитку підприємства, показниках ефективності виробництва та планах капітальних  вкладень і капітального будівництва (інвестицій).

         План технічного розвитку та організації виробництва повинний охоплювати наступні основні питання:

         1. створення й освоєння нових видів продукції та підвищення якості продукції, що випускається;

         2. впровадження прогресивної технології, механізації й автоматизації виробництва;

         3. вдосконалення планування, організації, контролю та управління в цілому;

         4. впровадження прогресивної організації праці;

         5. капітальний ремонт та модернізація основних засобів;

         6. заходи щодо економії сировини, матеріалів та всіх енергетичних ресурсів;

         7. науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

         8. основні техніко-економічні показники рівня виробництва та продукції, що випускається;

         9. соціальний розвиток підприємства.

         Організаційний прогрес  виступає як узагальнена характеристика  процесу використання організаційних факторів розвитку і підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в  удосконаленні існуючих і застосуванні нових методів і форм організації  виробництва і праці, елементів  господарського  механізму в усіх ланках управління економікою.

         Основні  сучасні  тенденцій  організаційного прогресу можна  звести до такого:

         1. прискорення темпів розвитку окремих та посилення взаємозв’язків усіх суспільних форм організації виробництва, що забезпечує демонополізацію виробництва багатьох видів продукції, конкуренцію продуцентів  на ринку, мультиплікаційну ефективність діяльності підприємств різних типів і систем господарювання;

         2. посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей шляхом більш широкого застосування автоматичних роторних ліній робототехнічних комплексів і гнучких виробничих систем, що уможливлюють звести до мінімуму втрату часу і ресурсів, багатократно підвищити продуктивність праці, різко прискорити оновлення виготовлюваної продукції;

         3. розвиток колективної (бригадної) форми організації і оплати праці, що за умов прискорення НТП, якісного удосконалення і ускладнення техніко-технологічної бази виробництва стає об'єктивно необхідним і економічно доцільним;

         4. раціоналізація організації потоку і використання засобів виробництва і кінцевої продукції на всіх стадіях відтворювального процесу,  переміщення певної частини організаційно-технологічних операцій  з підготовки виробництва у сферу матеріально-технічного його забезпечення, що сприяє істотному скороченню виробничих запасів сировини, матеріалів і палива, зменшенню обсягів їх виконання, утилізації відходів виробництва;

         5.  формування нових типів суспільної комбінації речових і особистих елементів процесу виробництва, науки і виробництва, виробництва і сфери споживання у вигляді спільних міжгалузевих і міждержавних підприємств, науково-технічних комплексів, інженерних і сервісних центрів, створюваних з метою концентрації і раціонального використання суспільних ресурсів, підвищення ефективності науково-технічного прогресу;

         6. удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств. Їх перехід на ринкові економічні відносини з державою і іншими контрагентами, що посилює відповідальність за кінцеві результати діяльності, конкурентоспроможність на світовому і національному ринках, фінансову стійкість і прибутковість;

         7. активізація людського чинника шляхом здійснення  кадрової  політики, що відповідає сучасним вимогам, правильного підбору керівників усіх рівнів,  підвищення їх  компетентності,  діловитості і відповідальності; подальшого  розвитку  демократії  в управлінні виробництвом; повсюдного забезпечення належної організованості і виконавської дисципліни.

          Розвиток і поглиблення  окреслених тенденцій в галузі  організації виробничо-трудових  процесів та функціонування господарського  механізму необхідно вважати  сучасними завданнями прискорення  організаційного прогресу. При цьому  пріоритетними мають бути заходи  щодо раціоналізації організаційно-господарського  управління і подальшого взаємоузгодженого  розвитку суспільних форм організації  виробництва. Лише комплекс заходів  такої спрямованості може забезпечити  реалізацію наявних резервів  прискорення і підвищення ефективності  організаційного прогресу.

         Заходи, спрямовані на підвищення організаційно-технічний розвиток підприємств, мають бути відбиті в плані технічного розвитку.

         Аналіз плану :

         - якою мірою він  забезпечує поліпшення показників, що намічаються в інших розділах  плану економічного і соціального  розвитку;

         - чи охоплює він  найбільш суттєві для цього  підприємства напряму НТП; 

         - чи сприяє скороченню  застосування ручної праці (в  допоміжних підприємствах, подоланню "вузьких місць", що гальмують ріст обсягу випуску продукції і зниженню собівартості;

         - перевіряють розрахунки  економічної ефективності впроваджуваних  заходів і їх окупність, відповідність  сумарної економії встановленим  завданням по зниженню собівартості, росту ПТ та ін.

         В процесі аналізу  виявляються невиконані заходи і  розглядаються причини їх невиконання. В той же час враховується чи були проведені позапланові заходи і  яка їх ефективність.

         Перевіряється також  дотримання встановлених термінів проведення заходів, оскільки запізнення спричиняє  за собою зменшення, а дострокове виконання - підвищення ефективності впроваджуваних заходів за аналізований період.

         Оцінка фактичної ефективності проведених заходів, яка може бути більша або менше за заплановану (в результаті впливу різних причин). 

         Задача 1.5.

         Партія деталей складається  з 12 шт. та обробляється послідовно. Технологічний  процес обробки деталей охоплює 6 операцій, кожна з яких виконуються  на окремому верстаті. норма часу на використання окремих технологічних  операцій становить: першої – 4 хв., другої – 6 хв., третьої – 6 хв., четвертої  – 2 хв., п’ятої – 5 хв., шостої – 3 хв.

         Необхідно обчислити  скорочення тривалості механічної обробки  партії деталей, що спричинено переходом  від послідовного до паралельного-послідовного виконання технологічних операцій. 

         Рішення.

         1. Обчислимо тривалість  циклу механічної обробки партії  деталей  при послідовному  виконанні технологічних операцій  за допомогою формули:

         Т_посл. = n

t_шкi / C_і ,

         де n – розмір партії деталей, од.,

         m – число операції у процессі, од.,

         t_шк – повна калькуляційна норма часу на операцію, хв.,

         C – число робочіх місць на операції (фронт робіт), од.