Техніко-технологічна база виробництва. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва

на тему: «Техніко-технологічна база виробництва.

Лізинг як форма оновлення технічної  бази виробництва»

ВСТУП

Актуальність  теми дослідження. Техніко-технологічна база підприємства представляє сукупність активних елементів виробництва (техніка) і способів їх використання (технологія). Якість і потенціал техніко-технологічної бази підприємства відображає ступінь використання сучасного рівня науки, техніки і організації виробництва і визначає досягнення граничного співвідношення між витратами і результатами. Техніко-технологічна база складає основу виробничої єдності підприємства і утворює канву для його соціальної структури. Таким чином, організаційно-економічні проблеми функціонування та розвитку техніко-технологічної бази виробництва та практична значимість вказаних проблем і зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Метою курсової роботи є вивчити та проаналізувати ефективність функціонування техніко-технологічної  бази виробництва та науково обґрунтувати напрями її розвитку у відповідності  до сучасних умов господарювання та з  врахуванням проведеного аналізу.

У відповідності  з метою дослідження ставляться такі завдання:

• дати загальну характеристика техніко-технологічної бази виробництва;
• розглянути стан управління технічного розвитку підприємства;
• з’ясувати засоби матеріально-технічного забезпечення виробництва;
• дослідити лізинг як форму оновлення техніко-технологічної бази виробництва;
• окреслити розвиток техніко-технологічної бази виробництва шляхом впровадження інноваційних процесів на підприємстві;
• зробити висновки.

Розділ 1. Техніко-технологічна база – основа виробничої діяльності підприємства. Теоретичні аспекти формування, використання та шляхів її вдосконалення.

1. Техніко-технологічна база виробництва: сутність, значення і складові елементи

Складність, різноманіття і суперечливість сучасних соціально-політичних та економічних  перетворень у суспільстві, їх новизна  і динамізм в умовах ринкової трансформації  гостро ставлять питання про максимальне  використання науково-технічного потенціалу виробництв усіх галузей, його активізації  та доданні інноваційного характеру  розвитку промисловості. Стратегічними факторами росту, що визначають економічний розвиток та успішне функціонування будь-якого підприємства, в умовах конкурентного ринку, є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, тобто його матеріалізація у новітні види продукції, сучасні методи організації виробництва і менеджменту, застосування нової техніки та технологій. Такий підхід до питань національної конкурентоспроможності та промислової політики ґрунтується на загальновизнаній тезі, що економіку XXI століття будуть визначати новітні наукоємні технології та інформатизація суспільства. В процесі інформатизації суспільства відбувається перетворення традиційного технологічного (індустріального) способу виробництва в новий (постіндустріальний), в якому всі види знання перетворюються в найважливіші компоненти продуктивних сил. У результаті глобальної інформаційної революції наука стає головною продуктивною силою суспільства і, з'єднуючись з технікою і виробництвом, органічно вбудовується у відтворювальний процес. Сучасне ж виробництво, насамперед й ґрунтується на використанні досягнень науки в області організації і управління ним, нових видів засобів виробництва, інформації про якість вироблених об'єктів, що надходять зі сфери споживання. Отже, процес удосконалення науки, техніки, технології, продукції, послуг та професіональних можливостей кадрів з метою інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності й якості продукції представляє собою технічний розвиток підприємства. Саме технічний розвиток підприємства відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства.

Виробництво як технологічна система являє собою  сукупність взаємозалежних процесів, за допомогою яких суспільство, використовуючи сировинні ресурси і сили природи, створює необхідні продукти у  вигляді засобів виробництва  і предметів споживання. Можливості випуску продукції (надання послуг) за обсягом та якістю вирішальною мірою залежать від рівня розвитку техніко-технологічної бази підприємства. Техніко-технологічна база підприємства виробничої сфери – системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому. До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об’єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти взаємозв’язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної таким виробничої техніки.

Як економічна категорія, техніко-технологічна база підприємства - це, насамперед, частина  виробничого капіталу, матеріалізована  у будівлях, спорудах, машинах, в  устаткуванні та в інших засобах  праці, які багаторазово беруть участь у виробництві, переносять свою вартість на готовий продукт частинами  і поступово. Їх називають основними засобами і включають до складу необоротних активів підприємства, вони пов'язані з предметами праці певною його організацією і технологією й разом вони становлять поняття техніко-технологічної бази виробництва.

Загальна  характеристика техніко-технологічної бази виробництва передбачає виокремлення складників її елементної структури, що показано в табл. 1. На більшості підприємств процес виробництва окремого продукту складається із так званих різних часткових процесів, тобто сукупності найбільш активних елементів виробництва, які визначають технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюються за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Таблиця 1

Структурна  характеристика техніко-технологічної  бази підприємства.

Частковий виробничий процес охоплює частку складного  технологічно-виробничого процесу  – стадію, фазу, ступінь тощо. Досягнення високої ефективності промислового виробництва можливе тільки на основі систематичного технічного прогресу, який сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції, підвищенню рентабельності виробництва. В умовах ринкових відносин перебудова промислового виробництва і оновлення  його техніко-технологічної бази має  важливе значення: вона сприяє оновленню виробництва продукції, підвищенню її якості та конкурентноздатності.

Особливості формування виробничої бази в різних галузях народного господарства полягають у тому, що напрямки їх ідентичні, а форми впровадження – індивідуальні, окремі для кожної галузі. Загальним принципом для всіх напрямків формування виробничої бази є єдиний розрахунок економічної ефективності незалежно від галузі виробництва. При розрахунку економічної ефективності визначають умовно-річну економію до кінця року від впровадження заходів. Умовно-річною називається економія, яка може бути отримана від впровадження заходів протягом 12 місяців після впровадження. При розрахунку економії заробітної плати робітників (Е_з) враховують трудомісткість одиниці продукції чи операції (m), середньочасову тарифну ставку (с), коефіцієнт нарахування додаткової заробітної плати (к_д), коефіцієнт відрахування на соціальне страхування (k_с) і відповідний плановий випуск продукції (В).

Е_з = В(m₀c₀ – m₁c₁)(1 + к_д)(1 + k_с),

де m₀, m₁ – трудомісткість одиниці продукції до і після впровадження нової техніки; с₀, с₁ – середньгодинні ставки до і після впровадження нової техніки.

На сучасному етапі трансформації  суспільного виробництва об’єктивно існують певні тенденції поступального  розвитку ТТБ підприємств виробничої сфери. Визначальними з них є:

• підвищення наукомісткості засобів праці;
• зростання масштабів і розширення спектра застосування сучасного мікроелектронного устаткування;
• перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;
• трансформація техніко-технологічних засобів у дедалі більш універсальні системи;
• поглиблення інтеграції окремих елементів техніко-технологічної бази та організаційно-управлінських компонентів виробництва;
• зростання ступеня автоматизації техніки й технічних систем.

Ці тенденції  якісної зміни техніко-технологічної  бази виробництва визначають ті основні  вимоги, які треба враховувати  при формуванні технічного базису підприємств  та обґрунтуванні стратегії його оновлення, зокрема, переваги в виграші  часу (тривалість виробничого циклу, термін перебудови виробництва, строки виконання замовлень, постачання матеріалів тощо), якісні показники, інформаційне забезпечення, переважаючий тип автоматизації, система управління, пріоритетні  галузі тощо. Детальнішу характеристику переваг, зв’язаних із переходом до інноваційного типу виробництва, подано у табл. 2.

Таблиця 2.

Порівняльна характеристика традиційного та інноваційного типів виробництва.