Тарифная система оплаті труда

Наявність тісного зв'язку між тарифом і  відтворювальною функцією заробітної плати поза сумнівом, оскільки, по-перше, тарифна частина має стабільний характер і більшою мірою, ніж  надтарифна, спрямована на виконання  відтворювальній функції; по-друге, рівень тарифу орієнтований на певний стандарт життя і, безумовно, передусім  може забезпечувати відновлення  здатності до праці.

Проте, є  вагомі підстави стверджувати, що усі  складові заробітної плати " працюють" на виконання заробітною платою її відтворювальної функції, а також, що тарифна частина має пряме  відношення до виконання мотиваційної функції. У цьому можна переконатися хоч би з того, що, по-перше, рівень і структура заробітної плати  мають досить стабільний характер. За таких умов усі складові заробітної плати виконують відтворювальну функцію. Це по-перше.

По-друге, тарифна частина має провідне місце в структурі заробітної плати і здатна грати значну роль мотиваційного характеру, оскільки стимулює виконання робіт більшої  складності, відповідальності, інтенсивності.

По-третє, стимулюючу функцію заробітної плати  можна реалізувати досягши рівня  тарифу у розмірі 90 - 100% середньої  заробітної плати, якщо умовою отримання  тарифу буде досягнення певних кількісних і якісних показників.

На думку  А.М. Колена, правомірним є твердження, що тарифна система має пряме  відношення до виконання заробітною платою властивих їй функцій і  передусім відтворювальною, мотиваційною, соціальною.

Одне  з центральних питань удосконалення  заробітної плати на сучасному етапі - це питання про долю тарифної системи, про те, який їй бути. Чи виконала тарифна  система свою історичну місію  і в процесі переходу до ринкової економіки вона зникне, або вона і надалі буде об'єктивно необхідною? Ці питання сьогодні активно обговорюються  в економічній літературі. Існує  думка, що при ринкових стосунках  необхідність в тарифній системі  зникає. Проте світовий досвід переконує, що і в ринкових умовах потрібний  універсальний регулятор, за допомогою  якого можна об'єктивно виміряти, а отже, справедливо відшкодувати суспільно необхідні витрати  праці у вигляді оплати. Цю роль може і повинна ефективно виконувати тарифна система, яка забезпечує реалізацію принципу однакової плати  за однакову працю, усебічну диференціацію  основної частини заробітної плати залежно від складності, якості, відповідальності праці і рівня кваліфікації працівників. Тому цілком очевидно, що без тарифної системи ні найближчим часом, ні в перспективі не обійтися.

В той  же час очевидним є і те, що колишня, занижено-зрівняльна державна тарифна система, за допомогою якої здійснювалося державне " призначення" заробітної плати і яка не відповідала  вартості робочої сили, свою історичну  роль виконала. У справжніх економічних  умовах кожне підприємство може самостійно розробляти тарифну систему, дотримуючись державних гарантій і вимог генерального, галузевого і регіонального угод, які передбачені чинним законодавством.

2. Суть тарифної ставки

За основу побудови тарифної системи зазвичай беруть тарифну ставку робочого першого  розряду, який працює в нормальних умовах праці. Ця тарифна ставка є відправною точкою як для визначення тарифних ставок(окладів) працівників, які виконують  прості роботи і не тарифікуються  по розрядах, - гардеробник, кур'єр, прибиральник службового приміщення - так і для  побудови системи тарифних ставок робітників по розрядах тарифної сітки і схеми  посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців.

При закріпленні  в колективному договорі мінімальної  тарифної ставки працівника, який виконує  роботи найбільш низького рівня складності, слід виходити з того, що ця ставка не може бути нижча, ніж відповідний  мінімум, передбачений генеральним, галузевим  або регіональними угодами. В  той же час слід дотримуватися  вимог ст. 14 Закону про оплату праці, відповідно до якої норми колективного договору, що допускають оплату праці  нижче норм, визначених генеральним, галузевим або регіональним угодами, але не нижче державних норм і  гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися  лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більше ніж на шість місяців.

При визначенні місячної тарифної ставки робочого першого  розряду(для внесення на переговори відносно укладення колективного договору) може враховуватися цілий ряд  обставин і чинників, зокрема:

1. фінансові можливості підприємства на період дії колективного договору, що складається;
2. рівень середньої заробітної плати, який склався на підприємстві на кінець поточного року;
3. оптимальна(прийнятна) в сучасному стані економіки підприємства доля тарифу в середній заробітній платі;
4. загальнодержавні, галузеві і регіональні гарантії мінімальної тарифної ставки;
5. значення соціального нормативу, який характеризує здатність до простого відтворення робочої сили, - прожиткового мінімуму.

Етапність, процедура обліку вказаних обставин і чинників під час обґрунтування  тарифної ставки першого розряду  можуть бути різними. Врешті-решт, цей  показник може бути запроектований на стику необхідного, доцільного і  можливого з економічних і  соціальних поглядів.

Вважається необхідним заздалегідь  визначити розрахунковий рівень тарифної ставки першого розряду, виходячи, з одного боку, з фактичної середньої  заробітної плати робітників на підприємстві, приведеної до середньої заробітної плати простої праці(робітників першого розряду) за місяць, який передує  початку переговорного процесу  укладення колективного договору наступного року, а з іншої - оптимальне співвідношення між тарифною і середньою заробітною платою.

Якщо підготовка проекту колективного договору наступного року починається  в листопаді поточного року, то за базову середню заробітну плату  для визначення тарифної ставки першого  розряду слід узяти середню заробітну  плату робітників підприємства за жовтень  поточного року. На останньому етапі  ведення колективних переговорів  тарифна ставка першого розряду, розрахована за умов базового періоду(у  нашому прикладі - за жовтень), може бути скоректована на величину збільшення середньої заробітної плати робітників за листопад-грудень поточного року.

Головний сенс розрахунків, який пропонується виконати, полягає в тому, щоб  встановити шукану величину тарифної ставки в розмірі, який забезпечує досить високу долю тарифу в середній заробітній платі.

На підставі виробничої практики можна  стверджувати, що низький рівень тарифу є чинником, який демотивуе діяльність працівників і одночасно дестабілізує організацію виробництва. Звернемо увагу тільки на окремі прояви такого впливу. У разі, якщо доля тарифу в  середній заробітній платі дорівнює 50% і менше, норми трудових витрат, як свідчить практика, перестають бути мірою праці, а отже, і основою  організації виробництва і праці, обгрунтованого техніко-економічного планування і прогнозування. Рівень заробітної плати в таких умовах визначають не чинники об'єктивного  характеру - кваліфікація, складність, відповідальність праці і тому подібне, а такі другорядні елементи, як приробіток за рахунок перевиконання занижених  норм часу(вироблення), винагороди, доплати, надбавки і тому подібне, які більше пов'язані з діяльністю підприємства в цілому, чим його конкретного  працівника.

Обгрунтовувавши тарифні ставки першого  розряду, слід орієнтуватися на прийнятний для сучасного стану економіки  питома вага тарифу в середній заробітній платі на рівні 65-70%(враховуючи недоліки в області нормування праці, низький рівень організації виробництва і тому подібне). Надалі у міру стабілізації виробництва, відновлення нормативної бази і поліпшення організації виробництва долю тарифу слід привести до загальноєвропейського стандарту - 85-90%.

Виходячи з долі тарифу на рівні 65-70%, розрахунок проектованої величини тарифної ставки першого розряду  виконується так. Наприклад, середня  заробітна плата робітників підприємства за жовтень року, який передує укладенню  колективного договору, складає 850 гривен. Середній тарифний розряд робітників на підприємстві - 3,5, якому відповідає тарифний коефіцієнт 1,4. За таких умов середня заробітна плата робітників підприємства, приведена до середньої  заробітної плати робітників першого  розряду, складатиме 607,14 гривен(850: 1,4). При заданій частині тарифу в  середній заробітній платі, яка узята  як оптимальна, шукана тарифна ставка робочого першого розряду буде в  діапазоні 394,64 - 425,0 гривен(607,14 х 0,65 - 607,14 х 0,7), або в середньому 409,82 гривен.

Розрахована у такий спосіб тарифна  ставка при необхідності може бути скоректована на збільшення середньої  заробітної плати робітників за два  останні місяці роботи.

3. Загальні основи традиційного формування тарифних умов оплати праці

Основою визначення індивідуальної заробітної плати була і залишається тарифна  система. Складові останньої на підприємствах  усіх форм власності і господарювання згідно з чинними законодавчими  актами формуються самостійно з дотриманням  норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральним і галузевими (регіональними) угодами. Як свідчить сучасна господарська практика, на підприємствах застосовують різноманітні підходи до побудови тарифної системи. Проте більшість підприємств(особливо державного сектора) дотримуються тих підходів до формування тарифних умов, які були закладені ще в тарифній системі, затвердженій в 1986 році.

Основними складовими цієї системи  є:

1. мінімальна ставка за виконання простих робіт(робіт нижчого рівня складності), яка була встановлена на рівні, близькому до загальнодержавної мінімальної заробітної плати;
2. тарифні ставки першого розряду, диференційовані по ряду чинників(інтенсивність, умови праці, вид робіт і тому подібне), які утворювали так звану вертикаль тарифних ставок першого розряду;
3. тарифні ставки по розрядах робочих, диференційовані залежно від складності виконуваних робіт(кваліфікації), які утворювали так звану горизонталь тарифних ставок, або тарифні сітки;
4. схеми посадових окладів керівників, фахівців і що служать, побудовані залежно від складності посадових обов'язків(кваліфікації) і галузевої приналежності;
5. єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників і кваліфікаційний довідник посад керівників, фахівців і службовців.

Широке застосування нині тарифної системи зразка 1986 року свідчить про  її достатню універсальність і життєздатність і в умовах становлення ринкових стосунків. Проте застосування цієї системи нині не означає її простого копіювання.

Істотним є те, що ця тарифна  система всюди доповнена механізмом, який дає можливість переглядати  такі визначальні її параметри, як мінімальні тарифні ставки(першого розряду і робіт нижнього рівня складності).

2. Аналіз трудових показників і стану економіки праці на підприємстві ВАТ " Азовсталь"

1. Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами

Лівобережжя Кальмиуса, в самому гирлі  річки, як майданчик майбутнього  заводу визначилося навесні 1929 років: так вирішило бюро Маріупольського  окружкому партії, вживане головою  Вищої Ради Народного Господарства СРСР, що побував тут, В.В. Куйбишевим. Центральний Комітет ВКП(б) поставив питання про будівництво ВАТ "МК " Азовсталі" на практичну основу.

5 серпня 1931 року новобудову біля моря  повністю виділили з системи  заводу імені Ілліча - почалася  самостійна діяльність металургійного  заводу ВАТ "МК " Азовсталь".

Металургійний комбінат в " Азовсталь" розташований в північній частині  Таганрозької затоки Азовського моря, на лівому березі річки Кальмиус в  м. Маріуполі Донецької області.

Відкрите акціонерне товариство ВАТИ "МК " Азовсталь" утворене відповідно до засновницького договору між Фондом Державного майна України і організацією орендарів орендного підприємства ВАТ "МК " Азовсталь" від 15.07.96 року №AT - 83, шляхом акціонування майна ВАТ "МК " Азовсталь" на основі Закону України "Про господарські суспільства" від 19.09.91 року, Декрету Кабінету Міністрів  України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних і  структурних підрозділів, зданих в  оренду" від 20.05.93 р., Указу Президента України "про завдання в область  приватизація державний майно в 1996 г". від 19.03.96 р. і інших законодавчих актів відносно приватизації державного майна.

Основні види діяльності підприємства :

1. виробництво коксу;
2. виробництво агломерату;
3. виробництво чавуну;
4. виробництво сталі і сталевої заготівлі;
5. виробництво готового прокату;
6. переробка ломів і відходів чорних металів;
7. переробка вогняно-рідких шлаків;
8. виробництво теплової електроенергії;
9. виробництво литва, поковок;
10. обробка чорних і кольорових металів;
11. виконання перевезень.