Резерви збільшення тривалості використання основних виробничих фондів і їх вплив на господарську діяльність підприємств

Для простоти обліку до складу основних фондів, що входять у шосту групу, включаються лише інструменти, виробничий і господарський інвентар із терміном служби понад один рік і вартістю більш 500 грн за одиницю.  Інший інструмент, інвентар, а також інші приналежності (незважаючи на те що теоретично вони по всіх економічних ознаках повинні відносити до основних фондів) у господарській практика прийнято вважати оборотними фондами.

Кожна група приведеної класифікації у свою чергу підрозділяється на підгрупи, що складаються з ще більш родинних основних фондів із приблизно рівними термінами служби, нормами амортизації й умовами експлуатації.

Не всі елементи основних фондів грають однакову роль у процесі виробництва.  Робочі машини й устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, технічні споруди (гірські виробітки шахт і розрізів, нафтові і газові свердловини) приймають особисту участь у виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносять до активно діючої частини основних фондів.  Інші елементи основних фондів (виробничі будинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції і тому їх називають пасивною частиною основних фондів.

1.2. Тривалість використання основних  виробничих фондів як економічна категорія

Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається рівнем повного і раціонального використання основних фондів, який визначається системою показників екстенсивного і інтенсивного використання.

При визначенні показників екстенсивного використання основних фондів вихідними даними є фонд часу роботи обладнання. Граничний час роботи одиниці обладнання визначається календарним часом, тобто кількістю годин (днів) за певний період часу. Для року це буде становити 365 днів або 8760 годин. Проте підприємства працюють не цілий рік і не повністю 24 години на добу. Тему насамперед треба визначити плановий фонд часу роботи обладнання виходячи із встановленого на даному підприємстві режиму роботи. При визначенні планового фонду робочого часу обладнання також враховується час перерв при даному рівні техніки, правильній його експлуатації, час на проведення планово-попереджувального ремонту тощо. Якщо від календарного часу відняти вві заплановані перерви у використанні обладнання (вихідні і святкові дні, дні ремонту тощо), то отримаємо планозий фонд часу роботи обладнання.

Проте фактично обладнання не завжди працює весь цей час. Бувають непланові зупинки (простої) обладнання, які можуть бути викликані різними причинами. При вилученні із планового фонду часу позапланових простоїв отримуємо час фактичної роботи обладнання. Але і в фактично відпрацьований час основні фонди використовуються не продуктивно, тобто на протязі зміни бувають простої обладнання із-за різних причин: організаційних, відсутність матеріалів й сировини, виправлення браку тощо. Ці всі простої впливають на використання внутрізмінного часу, яке можна характеризувати відповідним коефіцієнтом.

Якщо із часу фактичної роботи обладнання виключити час непродуктивної роботи (простої), то отримаємо час продуктивної (корисної) роботи основних фондів.

Тривалість використання основних виробничих фондів як економічна категорія – це

До тривалості використання основних виробничих фондів відносяться показники, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі.

Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів в часі є:

Коефіцієнт використання календарного часу характеризує питому вагу числа робочих днів в році. Визначається як відношення числа робочих днів в році до планового числа календарних днів в році

Ккч =                             (1.1)

де Чрд - число робочих днів в році, Чкд - число календарних днів в році,

Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при Ккч = 0,65 - 0,70.

Коефіцієнт використання робочого часу характеризує ступінь використання робочого часу в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році

Крч =                             (1.2)

де   Чфд - число фактично відпрацьованих днів в році.

Ефективне використання основних виробничих фондів підприємства забезпечується при Крч = 0,75 - 0,80.

Коефіцієнт змінності характеризує кількість змін роботи основних виробничих фондів в добу. Визначається як відношення балансової вартості основних виробничих фондів, що використовувались у різні зміни доби, до балансової вартості основних виробничих фондів підприємства     

Кзм =                             (1.3)

де Бві - балансова вартість основних виробничих фондів, що використовувались в і-ті зміни (і = 1,2,3,) Бв - балансова вартість основних виробничих фондів.

Коефіцієнт використання внутрізмінного часу характеризує ступінь використання робочого часу протягом зміни. Визначається як відношення числа годин, відпрацьованих в зміну до числа годин зміни

Кв.зм =                             (1.4)

де Кв. зм -  коефіцієнт використання внутрізмінного часу, Чфг - число фактично відпрацьованих годин в зміну, Чгз - число годин в зміні.

Ефективне використання основних виробничих фондів підприємств буде забезпечуватися при Кв. зм = 0,80-0,85

Інтегральний коефіцієнт використання основних виробничих фондів характеризує ступінь використання цих фондів за часом. Визначається як добуток відповідних коефіцієнтів, що характеризують окремі сторони використання основних фондів за часом

Кі = Ккч Крч КзмКв. зм                (1.5)

На основі цього показника можна зробити відповідні висновки щодо використання основних виробничих фондів за часом.

На величину всіх наведених коефіцієнтів екстенсивного використання основних виробничих фондів, зокрема обладнання, негативно впливають різні простої, які можна поділити на залежні від працівників, що обслуговують дане устаткування і не залежні від їх роботи.

До простоїв, що залежать від роботи підприємства, відносяться ті, які обумовлені незадовільним технічним обслуговуванням робочих місць, перебоями у забезпеченні матеріалами, електроенергією, незабезпеченістю нормальних умов праці на робочому місці, порушеннями технологічної та трудової дисципліни. Наявність цих причин свідчить про недоліки організації виробництва й праці на підприємстві, які повинні бути усунуті підприємством.

До показників використання основних виробничих фондів за потужністю (продуктивністю) відносяться: коефіцієнт технічної готовності засобів механізації і транспорту, коефіцієнт виходу на роботу машин і на лінію автотранспортних засобів, годинна та річна продуктивність машин, коефіцієнт використання виробничих потужностей підприємств тощо.

Коефіцієнт технічної готовності характеризує долю машин, які на даний період є справні, і визначаються як відношення кількості справної техніки до загальної її кількості

                            (1.6)

де - коефіцієнт технічної готовності техніки, - число справної техніки, - загальна кількість техніки.

Ефективне використання того чи іншого виду техніки забезпечується при  = 0,75 - 0,80.

Коефіцієнт виходу на роботу (на лінію) характеризує долю техніки, яка безпосередньо працює, і визначається як відношення кількості техніки, що працює, до кількості справної техніки

                            (1.7)

де Квл - коефіцієнт виходу техніки на лінію (роботу), Чпт - кількість техніки, що працює.

Ефективне використання техніки забезпечується при Квл = 0,65-0,90.

Коефіцієнт використання потужності характеризує ступінь використання наявної потужності підприємства виходячи з обсягів виробництва продукції і визначається як відношення обсягу випущеної продукції до проектної потужності по випуску продукції

                            (1.8)

де Квл - коефіцієнт використання потужності підприємства, Оф - фактичний обсяг виробництва продукції, ОПР - проектний обсяг виробництва продукції.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів характеризується системою показників. Основними показниками, що характеризують використання основних виробничих фондів, є такі:

фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню основних виробничих фондів, визначається як відношення обсягів виконаних робіт (виробленої продукції) до середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємства

                            (1.9)

де Фв - фондовіддача основних фондів, О - фактичні обсяги робіт (продукції, Бв - балансова вартість основних виробничих фондів.

В останні роки відмічається зниження рівня фондовіддачі, що викликано подорожчанням основних фондів, зміною їх структури, недостатнім рівнем організації виробництва та праці тощо.

На величину фондовіддачі в значній мірі впливає структура виконаних робіт і в першу чергу їх матеріаломісткість. Щоб уникнути впливу матеріаломісткості робіт на рівень фондовіддачі основних виробничих фондів необхідно замість обсягів робіт (продукції) у відповідних цінах використовувати обсяг чистої продукції, тобто обсяги новоствореної вартості на підприємстві. Показник чистої продукції відображає реальний вклад підприємства у виконання тих чи інших робіт. В цьому випадку фондовіддача буде визначатися як відношення обсягів чистої продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів

                            (1.10)

де Оч п - обсяги чистої продукції.

Визначення фондовіддачі на основі валової продукції як показника ефективності використання основних виробничих фондів має обмежене застосування. Цей показник можна лише співставити із плановим показником. Використання динаміки фактичної фондовіддачі за ряд років не дає об'єктивного уявлення про реальну ефективність основних фондів. Це зумовлено змінами методології планування та обліку валової продукції, цін, структури виробництва тощо.

На окремих підприємствах можливим є визначення фондовіддачі у натуральних одиницях виміру (в тоннах, штуках) на 1 гривню основних виробничих фондів. Зміст цього показника легко сприймається працівниками підприємств.

Фондоємкість продукції характеризується вартістю основних виробничих фондів, що приходиться на одну гривню продукції. При аналізі використання основних фондів треба враховувати, що чим більша фондоємкість продукції, тим менш ефективніше використовуються основні виробничі фонди.

Коефіцієнт віддачі спожитих основних фондів визначається відношенням вартості валової продукції до річної суми амортизаційних відрахувань, тобто він характеризує ефективність використання основних фондів з врахуванням їх оборотності

                            (1.11)

де Квс - коефіцієнт віддачі спожитих основних виробничих фондів, О - обсяг продукції, Ар - річні амортизаційні відрахування.

1.3. Механізм впливу тривалості використання основних виробничих                                 фондів на господарську діяльність підприємства

В умовах ринкової економіки ефективність виробництва на підприємстві нерозривно пов’язана із проблемою економії всіх видів ресурсів, серед яких важливе місце належить ОВФ.

Кількість продукції що виробляється підприємством, або обсяг виконаних робіт залежить не тільки від забезпеченості підприємства ОВФ, але від того, на скільки повно використовуються. Тому поліпшення використання та тривалість використання ОВФ має велике народно господарське значення. Підвищення тривалості використання ОВФ знаходить свій вираз у збільшені виробництва планової продукції, в рості продуктивності праці і фондовіддачі, зниження собівартості продукції тощо.

Збільшення тривалості  використання ОВФ забезпечує зменшення витрат на експлуатацію обладнання в собівартості продукції. Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини амортизаційних відрахувань, у витратах на експлуатацію обладнання.

Крім того, від тривалості використання ОВФ залежить обсяг виробленої продукції. Кількість виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу. Тобто чим більше тривалість використання ОВФ тим більше виробляється продукції.

Наприклад, основним показником, який характеризує тривалість використання ОВФ є робочий час. Таким чином, із збільшенням робочого часу обсяг виробництва зростає.

Також тривалість використання ОВФ впливає на собівартість одиниці продукції. Із збільшенням тривалості використання ОВФ собівартість одиниці продукції зменшується.(Із збільшенням робочого часу, собівартість продукції(витрати) зменшуються).

Тривалість використання ОВФ впливає на рівень продуктивності праці. Із збільшенням тривалість використання ОВФ продуктивність праці зменшується.(Із збільшенням робочого часу рівень продуктивності праці зменшується.)

Тривалість використання ОВФ також впливає і на заробітну плату. Із збільшенням тривалість використання ОВФ заробітна плата збільшується.(Із збільшенням робочого часу заробітна плата працівників збільшується.)
Тривалість використання ОВФ впливає на фондовіддачу. Із збільшенням тривалість використання ОВФ фондовіддача також зростає.

Тривалість використання ОВФ також впливає і на стан ОВФ.