Оцінка, аналіз та планування продуктивності праці на підприємстві

      Загальний обсяг виробництва визначається у прийнятому вимірнику і за результатами звітного періоду оцінюється відповідність  його фактичного рівня плановому  або темп (індекс) зміни порівняно  з попереднім періодом.

       ,

      де,

            Рпл.в – виконання  плану виробництва продукції, %;

            Вк.ф, Вк.пл – відповідно фактичний і плановий обсяги кінцевої продукції в прийнятому вимірнику.

      У  підрозділах з тривалим виробничим циклом виготовлення продукції замість кінцевої береться обсяг валової продукції (Вс). Перевиконання плану з цього показника не завжди є доцільним, тому тут потрібний глибший аналіз. Збільшення фактичного випуску певних виробів (комплектів, агрегатів, деталей) порівняно з планом має сенс тоді, коли в цьому є внутрішня потреба (поповнення запасів до нормативного рівня) або можливість додаткового продажу на ринку. В інших випадках це може призвести до необґрунтованого збільшення незавершеного виробництва, його некомплектності.

      Виконання плану виробництва з номенклатури продукції обчислюється у такому порядку: на плановий обсяг продукції  ділиться фактична його величина, але  без урахування перевиконання плану  за окремими номенклатурними позиціями  або, що те ж саме, - плановий обсяг, зменшується на суму невиконання плану за окремими виробами.

      У першому варіанті обчислення формула  його виглядає так:

де,

      Рпл.н  – виконання плану виробництва  з номенклатури продукції, %

      n – кількість найменувань продукції;

      Вкф – фактичний випуск кінцевої продукції і-го найменування у встановленому вимірі, але не більший за плановий обсяг. 

Таблиця 2.2

Випуск  продукції механічним цехом

за_________місяць 200_року 

 

      Згідно  з другим варіантом, Рпл.н обчислюється за формулою:

       ,

де, Вк.н  – обсяг невиконаних завдань  за всіма видами продукції.

      Це  обчислення можна проілюструвати на прикладі таблиці 2. План із загального обсягу виробництва перевиконано на 1.45%

Рпл.в =

      З номенклатури продукції план не виконано. Ступінь його виконання обчислюється за формулою : 

Рпл.н = ;

• за формулою :

 

Рпл.н =  

         Як бачимо, план з  номенклатури продукції не може бути виконаний більше, ніж на 100 %, оскільки невиконання плану з однієї номенклатурної позиції не компенсується перевиконанням плану з інших видів продукції. Якщо не виконано завдання хоча б з одного виду продукції, то це означає, що план з номенклатури вже не буде виконано.

   Узагальнюючим показником ритмічності роботи певного  підрозділу є коефіцієнт ритмічності, який характеризує календарну відповідність фактично виконаної роботи встановленому плановому завданню. Він обчислюється за формулою:

   

   де,

         Кр – коефіцієнт ритмічності виробництва за певний розрахунковий період (здебільшого  за місяць);

         Т – кількість  календарних відтинків часу, на яку поділену розрахунковий період (днів, декад);

         Вк.ф – фактичний  обсяг продукції, виготовлений за t-й  відтинок часу (день, декаду) у встановленому  вимірі, у межах запланованого (перевиконання  не враховується);

         Вк.пл – обсяг  продукції, передбачений планом на розрахунковий період.

   При обчисленні ритмічності за елементарний календарний відтинок часу береться здебільшого робочий день (доба). Досить часто, особливо в одиничному й дрібносерійному виробництві, розрахунковий період (місяць) поділяється на декади (Т=3). За цих умов у розрахунку може братися не кінцева, а валова продукція.

   У таблиці 3 для спрощення обчислення взято подекадний календарний розподіл виробництва продукції механічним цехом за місяць. План виробництва  по декадах установлюється на основі кількості робочих днів у кожній декаді. Згідно з формулою  , коефіцієнт ритмічності виробництва становить: 

     

   Таблиця 2.3

   Виготовлення  продукції механічним цехом

   по  календарних періодах місяця, грн.. 

 

   Це  високий рівень ритмічності, близький до своєї нормативної межі - . Але  при глибшому її аналізі слід звернути увагу на те, чи не вплинула на рівень ритмічності понад урочна робота. Якщо така робота мала місце, треба обчислити скоригований коефіцієнт ритмічності, вилучивши з фактичного обсягу продукції її кількість, виготовлену в понад урочний час. 

 

2.3 Планування собівартості  продукції на підприємстві

      Основною  метою планування собівартості є  виявлення і використання наявних  резервів зниження витрат виробництва  і збільшення внутрішньогосподарських  нагромаджень. Плани по собівартості повинні виходити з прогресивних норм витрат праці, використання устаткування, витрат сировини, матеріалів, палива й енергії з урахуванням передового досвіду інших підприємств.

        Тільки при науково організованому  нормуванню витрат можна виявити  і використовувати резерви подальшого  зниження собівартості продукції. 

      Планова собівартість визначається шляхом техніко-економічних розрахунків величини витрат на виробництво і реалізацію всієї товарної продукції і кожного виду виробів. У залежності від характеру виробництва застосовується ряд показників, що характеризують собівартість продукції.

      При випуску одного виду продукції собівартість одиниці цієї продукції є показником рівня і динаміки витрат на її виробництво. Для характеристики собівартості різнорідної  продукції в планах і звітах використовуються показники зниження собівартості порівнянною товарною продукції і витрат на 1 грн. товарної продукції. План підприємства містить також звідний кошторис витрат на виробництво і планові калькуляції собівартості окремих виробів.

      План  по собівартості промислової продукції  складається по єдиним для всіх підприємств правилам, встановленим в інструкціях із планування, обліку і калькулюванню собівартості промислової продукції. У цих інструкціях міститься перелік витрат, що включаються в собівартість продукції, і визначаються способи калькулювання собівартості.

      Установлення  загальних, єдиних для всіх підприємств  правил має важливе значення для  правильного планування й обліку собівартості продукції. Зокрема , загальним  для всіх галузей промисловості  є порядок включення в собівартість продукції тільки тих витрат, що  прямо чи побічно зв'язані з виробництвом продукції. Тому не можна включати в планову собівартість продукції витрати, що не відносяться до виробництва продукції, наприклад витрати, пов’язані з обслуговуванням побутових нестатків підприємства (утримання житлово-комунальних господарств, витрати інших непромислових господарств і т.д.), по капітальному ремонті і будівельно-монтажних роботах, а також витрати культурно-побутового призначення.

      Деякі витрати хоча і враховуються у  фактичних витратах на виробництво, однак у силу їхнього особливого характеру також не можуть включатися в планову собівартість продукції. До таких витрат відносяться різного роду невиробничі витрати і втрати, наприклад, обумовлені відступами від установленого технологічного процесу виробничий брак (утрати від браку плануються тільки лише в ливарних, термічних, вакуумних, скляних, оптичних, керамічних і консервних виробництвах, а також в особливо складних виробництвах новітньої техніки в мінімальних розмірах по нормах, установлюваним вищестоящою організацією).

      Планова собівартість продукції визначається шляхом відповідних розрахунків  техніко-економічних факторів. Визначений наступний типовий перелік техніко-економічних  факторів, що обумовлюють зниження собівартості продукції:

      1) підвищення технічного рівня  виробництва;

      2) поліпшення організації виробництва  і праці;

      3) зміна обсягу, структури і розміщення  виробництва; 

      4) поліпшення використання природних  ресурсів;

      5) розвиток виробництва.

      У плані по собівартості продукції  на підприємстві поряд з витратами на 1 грн. товарної продукції маються наступні показники: собівартість окремих видів продукції, собівартість товарної продукції, зниження собівартості порівнянної продукції.

      Визначення  планової собівартості окремих видів  продукції є основою планування витрат на виробництво. Планова собівартість усієї товарної продукції розраховується на основі даних про обсяг випуску товарної продукції і планової собівартості окремих видів виробів. Оцінка виконання плану по собівартості всієї товарної продукції здійснюється з обліком виникне них протягом  звітного року змін цін на матеріали і тарифів на перевезення й енергію. Уся товарна продукція при плануванні й обліку собівартості на підприємствах підрозділяється на порівнянну і непорівнянну. Порівнянної вважається продукція, що випускалася в попередньому (по відношенню до планового) року, а також вироби з тривалим циклом виробництва, що випускалися торік в одиничних екземплярах. До складу порівнянної продукції не включаються роботи з замовленням на сторону, послуги, зроблені своєму капітальному будівництву, роботи з капітальному ремонту і продукція, що виготовлялася в експериментальному порядку. До непорівнянного відноситься продукція, освоєна виробництвом у поточному році. У плані підприємства визначається завдання по зниженню собівартості порівнянної продукції. Воно виражається відсотком зниження собівартості продукції стосовно   минулого року. Поряд з цим може бути зазначена і сума планованої економії в результаті зниження собівартості порівнянної продукції.

      Загальна  собівартість продукції розраховується за формулою:

      Ск = Сз + Сн₁ – Сн₂,

      де,

      Ск  – собівартість кінцевої продукції підрозділу за плановий період, грн..;

      Сз – загальні витрати підрозділу за кошторисом, грн..;

      Сн₁, Сн₂ – собівартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн..