Оцінка, аналіз та планування продуктивності праці на підприємстві

        Фр.т. = Чс.п. * Тр.в. 

      Якісна  характеристика трудових ресурсів персоналу  підприємства  визначається  ступенем професійної і кваліфікаційної  придатності його працівників  для виконання  цілей підприємства .

      В даний час немає єдиного розуміння  якості праці і якісної складової  трудового потенціалу робочої сили.  Тривалі дискусії  з цих питань в економічній  літературі  в 40-60-х і 70-х рр. намітили лише основне коло параметрів чи характеристик, що визначають якість праці:

1. економічні (складність праці, кваліфікація працівника, галузева приналежність, умови праці, виробничий стаж);
2. особистісні (дисциплінованість, наявність навичок, сумлінність, оперативність, творча активність);
3. організаційно-технічні (привабливість праці, насиченість устаткуванням, рівень технологічної організації виробництва, раціональна організація праці);
4. соціально-культурні (колективізм, соціальна активність, загальнокультурний і моральний розвиток).

      Структурна  характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства  визначається складом  і кількісним співвідношенням окремих  категорій і груп працівників  підприємства.

 

1.4 Планування чисельності працівників. 

   Для досягнення максимальної ефективності роботи підприємства чисельність працюючих  на ньому має бути оптимальною. При  плануванні кількості працівників, що необхідна для забезпечення планового  обсягу виробництва продукції можна скористатися наступним алгоритмом:  

   Ч_вир = ∑ t_i * m_i / T_pп * K _вн 

   де Ч_вир – необхідна кількість працівників, зайнятих у виробництві продукції;

        t_i – планова трудомісткість одиниці і-го виробу, нормо-годин;

         m_i – кількість виробів і-го виробу, одиниць;

         Т_рп – розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника, годин (табл.2)

         К_вн – очікуваний коефіцієнт виконання норм.

   Для того, щоб розрахувати наведену вище формулу необхідно скласти баланс робочого часу на одного працівника.

Приклад:

   Мале  підприємство планує випускати вироби одного виду. Розрахувати необхідну кількість працівників, зайнятих у виробництві.

   Таблиця 1.2

     Розрахунок балансу робочого часу середньосписочного працівника

 

Планова трудомісткість одиниці виробу –  0.5 нормо/годин;

Кількість виробів (в місяць) – 9000 одиниць;

Розрахунковий ефективний фонд часу одного працівника – 135.63 (1627.5 : 12) год.;

Очікуваний  коефіцієнт виконання норм – 0.85 

Ч_вир =

      Згідно  проведеного розрахунку чисельність  робітників підприємства повинна складати 39 чоловік.

 

2. Методика визначення показників продуктивності праці на підприємстві.

   2.1 Планування витрат  на підприємстві 

      Ефективність  та продуктивність праці на підприємстві та його підрозділах (цехах) оцінюється за показниками прибутку або витрат. Показник прибутку характеризує ефективність діяльності тих підрозділів, які  виготовляють і постачають продукцію на ринок. Він може застосовуватись і для оцінки роботи внутрішньо коопераційних підрозділів, які виготовляють і постачають продукцію на ринок. Він може застосовуватись і для оцінки роботи внутрішньо коопераційних підрозділів як умовний показник. В усіх цих випадках обсяг і динаміка прибутку однозначно характеризують ефективність діяльності. Проте в більшості випадків внутрішні підрозділи є місцями витрат, а не центрами прибутку. Тому й ефективність їх діяльності визначається за рівнем витрат на певний обсяг виробництва. Економія витрат у місцях їх формування веде до зменшення собівартості продукції і збільшення прибутку підприємства як головної кінцевої мети його діяльності.

      З точки зору оцінки діяльності підрозділу його витрати можуть виражатись як абсолютними, так і відносними показниками.

      Відносні  показники витрат – це витрати  на одиницю продукції (калькуляційну  одиницю) або на одиницю виміру обсягу продукції (одну гривню, одну нормо-годину). Перший показник у вигляді собівартості одиниці продукції об’єктивно показує динаміку витрат, співвідношення їх планової і фактичної величини. На нього не впливають структурні зрушення у номенклатурі продукції. Основний його недолік – обмеженість однопродуктовим виробництвом. Показник витрат на одиницю виміру обсягу продукції просто обчислюється на всіх рівнях управління, але він має дещо штучну побудову, дуже реагує на зміну структури продукції, тому застосовується рідко. Перевага відносних показників витрат полягає в тому, що їх фактичні величини порівнюються безпосередньо, без будь-яких коригувань.

   Абсолютний  показник витрат у формі кошторису  є універсальним і найбільш поширеним  для оцінки роботи підрозділів. Він  дає змогу порівняти фактичні витрати і в подальшому з’ясувати  їх причини. Основна проблема, яка при цьому виникає, полягає в необхідності перераховувати планові витрати на фактичний обсяг виробництва для забезпечення порівнянності фактичної і планової сум витрат. Такі перерахунки планових витрат не потрібні лише в тих випадках, коли фактичний обсяг виробництва продукції точно збігається з плановим (Рпл.в = 100%).

   Для оперативного визначення планових витрат на фактичний обсяг виробництва  треба знати їх функціональну  залежність від обсягу продукції (зайнятості). Функція витрат, у якій змінною є обсяг продукції, будується на основі їх поділу на змінні та постійні витрати. Якщо обсяг виробництва продукції має натуральний вимір (одно продуктове виробництво), то функція витрат виражається формулою:

С = N * Сз.о + Сп,

 де,   С – загальні витрати (кошторис) за певний період, грн.;

      N – кількість виготовленої продукції у натуральному виразі;

      Сз.о  – змінні витрати на одиницю продукції, грн..;

      Сп  – постійні витрати за розрахунковий  період, грн..

      Така  залежність загальних витрат від  обсягу виробництва ґрунтується на припущенні, що всі витрати чітко поділяються на постійні та змінні, а останні є тільки пропорційними. Проте в реальних умовах виробництва подібне буває рідко. Деякі змінні витрати не мають пропорційної залежності від обсягу продукції, вони можуть змінюватись як дегресивно (витрати на допоміжні матеріали для обслуговування машин, енергію для приведення їх в дію та ін.), так і прогресивно (витрати на рекламу, оплату праці в деяких випадках тощо). Отже, функція витрат виражає певні ідеальні умови їх формування. У кожній конкретній ситуації обчислення на її основі є приблизними, але вважаються достатніми для аналізу витрат. Підвищення точності зазначеної функції потребувало б уведення у її склад додаткових змінних факторів впливу на рівень витрат, а це ускладнило б модель і зробило б її малопридатною для практичного користування. 
 
 
 
 

Таблиця 2.1

Витрати цеху за ___________місяць 200_року, грн..

 

   Для обчислення планових витрат за кошторисом на фактичний обсяг виробництва застосовуємо наступну формулу:

С = Сз * Іпл + Сп,

де,    Сз – змінні витрати за кошторисом, грн..;

      Іпл – індекс виконання плану (відношення фактичного і планового обсягів  виробництва - ). 

      При оцінці роботи підрозділів за показником витрат такі перерахунки здійснюються по кожній статті кошторису і по кошторису в цілому. У результаті виявлення відхилення фактичних витрат від планових. Розглянемо цей аналітичний процес за даними таблиці 4, взявши до уваги, що завдання з виробничої програми цех виконав на 101, 45% (Іпл = 1.0145).

      Планові витрати на фактичний обсяг продукції  обчислені в таблиці 4 за формулою  С = Сз * Іпл + Сп. Відповідно їх суми становлять:

• витрати на матеріали – 18720 * 1.0145 + 0 = 18991 грн.
• витрати на куповані вироби і напівфабрикати – 13300 * 1.0145 + 0 = 13493 грн. і т.д. по всіх статтях змінних витрат.

      Загальновиробничі витрати містять як змінні, так  і постійні витрати. До змінних належить істотна частка витрат на утримання  й експлуатацію машин та устаткування. Витрати на організацію й управліня виробництвом, як правило постійні. Отже, планова сума цієї статті коригується на фактичний обсяг виробництва так:

      6350 * 1.0145 + (22 065 – 6350) = 22 157 грн.

      Планові витрати на утримання й експлуатацію машин та устаткування на фактичний обсяг виробництва в складі загальновиробничих витрат становлять:

      6350 * 1.0145 + (14 005 – 6350) = 14 097 грн.

      Порівняння  фактичних витрат з плановими, обчисленими  на фактичний обсяг продукції, показує  результат діяльності підрозділу за цим критерієм. Як бачимо, понадпланова економія витрат за трьома статтями становить 1602 грн. (891 + 59 + 652). Водночас є перевитрати ресурсів на суму 50 грн. (30 + 15 + 5) і витрати від браку на 130 грн. Загальна економія становить 1422 грн., тобто 2% .

 

2.2 Планування та  аналіз виробництва  продукції на підприємстві. 

      Виробництво продукції контролюється й оцінюється за такими показниками: загальний обсяг  продукції, виконання плану виробництва  з номенклатури (комплектності), ритмічність виробництва, якість продукції.