Конкурентоздатнысть пыдприэмства

    Другою  важливою властивістю конкурентних переваг є їх прив’язаність до конкретних умов і причин (географічних, часових). Товар, який має перевагу за ціною на одному географічному ринку, може не мати цієї переваги на іншому. З іншого боку, товар, що зазнає комерційної поразки, через деякий час може користатися успіхом внаслідок, наприклад, виходу з ринку головного конкурента, стрибка інфляції, влучної рекламної кампанії тощо. З цього випливає, що конкурентна перевага будь-якого економічного об’єкта не може мати універсального характеру. При її аналізі потрібно обов’язково враховувати фактор прив’язки до реальних ринкових умов.

    Іншою властивістю конкурентних переваг  є їх підкореність неоднозначному впливу множини різнорідних чинників. Для  досягнення конкурентної переваги необхідні  комплексні зусилля. Іноді й їх недостатньо  внаслідок дії зовнішніх, неконтрольованих чинників. Більше того, одні й ті ж фактори можуть як посилювати, так і послаблювати конкурентні переваги. Так, сучасна технологія сприяє створенню переваг щодо якості, проте може погіршувати параметри собівартості виробів через високі витрати на її придбання.

    Наслідком останніх двох властивостей конкурентної переваги є її динамічність, тобто  зміна у часі, яка описується за допомогою концепції життєвого  циклу, відповідно до якої процес розвитку і наступного занепаду конкурентних переваг поділяється на декілька етапів (рис. 2.1). 

    Рис. 2.1 Життєвий цикл конкурентної переваги 

    Етап  становлення характеризується вивченням  ідеї розробки нової конкурентної переваги та її впровадженням. Прибуток на цій  стадії невисокий, тому що значні кошти  йдуть на амортизацію досліджень.

    Етап  здобуття вигоди — це етап розвитку кокурентної переваги. Конкурентна перевага починає давати дохід, який швидко покриває всі витрати і стає джерелом прибутку.

    Етап  зникнення, на якому конкурентоспроможність поступово скорочується.

    По  осі ординат звичайно відкладають “розмір конкурентної переваги”. Неконкретність цього показника пов’язана зі значними відмінностями різних конкурентних переваг. Конкретизація критерію, який характеризує розмір переваги, можлива при побудові кривих життєвих циклів конкретних конкурентних переваг: якості продукції або послуг, рівня витрат, іміджу підприємства тощо.

    Для характеристики більшості з цих  переваг вже розроблені відповідні системи показників. Приклади узагальнюючих  показників, які оцінюють розмір конкретних конкурентних переваг і можуть бути застосовані при побудові графіків життєвих циклів цих переваг.

    Отже, якщо кожна конкурентна перевага з часом втрачає свою силу, то в таких умовах підприємство повинно  мати на меті розробку комплексних заходів по підтримці й розвитку наявних, формуванню нових конкурентних переваг, які зможуть забезпечити нормальне функціонування підприємства в економічному середовищі.

     3 Конкурентний статус підприємства 

    Розглядається конкурентний статус підприємства як одна з характеристик конкуренції підприємств. Виділяється оцінка і аналіз конкурентного статусу підприємства в процесі управління конкурентоспроможністю підприємства.

    Головною  рухомою силою ринкової економіки  виступає конкуренція. Згідно з теорією М.Портера, стан конкуренції на ринку визначають п’ять конкурентних сил: конкуренція підприємств однієї галузі, поява товарів-замінювачів, поява нових конкурентів, економічні можливості постачальників та економічні можливості споживачів. Цим конкурентним силам, формуючим зовнішнє конкурентне середовище, М.Портер дав назву детермінантів «національного ромбу». Найважливіша сила конкуренції – це конкуренція підприємств однієї галузі. Основними визначальними характеристиками конкуренції підприємств є конкурентоспроможність, конкурентні переваги і конкурентний статус підприємства. В цілому ці параметри оцінюють внутрішній та зовнішній стани і розвиток кожного підприємства. Відображуючи конкуренцію, наведені вище параметри тісно взаємозв’язані, але мають суттєві відміни.

    Конкурентоспроможність підприємства можна визначити як реальну та потенційну здатність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати  ринок, проектувати, виготовляти та реалізовувати продукцію краще, ніж підприємства-конкуренти. Тобто, конкурентоспроможність підприємства – це  комплексна  порівняльна  відносна характеристика, що відображає відміни процесів розвитку даного підприємства від підприємства-конкурента як за ступенем задовольняння своїми товарами конкретній виробничій та особистій потребі, так і за ефективністю виробничої діяльності. Конкурентну спроможність підприємства виявляють тільки серед підприємств, які належать до однієї галузі чи виробляють товари-замінювачі.

    Конкурентоспроможність  підприємства визначається комплексом показників,  які  характеризують  положення  підприємства  в  галузі:  товар, положення підприємства на ринку, збут, просування товару, виробництво.

    Складність  конкурентоспроможності  підприємства, як економічного явища обумовлює  складність побудови його оцінки. Методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства існують різні. Відомі найбільш поширені методи, засновані на:

• теорії ефективної конкуренції, в основу якої закладена оцінка групи показників (показники, які характеризують ефективність виробничої діяльності, фінансовий стан підприємства, ефективність управління збутом і просуванням продукції та показники конкурентоспроможності товару);
• оцінюванні конкурентоспроможності продукції, яке передбачає вибір показників, що характеризують технічний рівень виробів;
• конкурентній перевазі та порівнянні рівнів показників конкурентної переваги даного підприємства з аналогічними показниками підприємства-конкурента;
• бенчмаркінгу  –  неперервному, систематичному процесі вимірювання сфер діяльності підприємства і порівняння з аналогічними сферами діяльності підприємств-лідерів з метою прийняття рішень для покращення своєї діяльності.

    Окремо  виділяється вартісний підхід до управління конкурентоспроможністю, тому що саме показник вартості підприємства є важливою комплексною оцінкою ефективної діяльності підприємства.

    Шляхи забезпечення конкурентоспроможності підприємства також різні та спрямовані на створення конкурентних переваг підприємства і стійкість існуючих конкурентних переваг підприємства: зниження витрат виробництва; визначення підприємством таких ресурсів виробництва (природні, трудові й фінансові ресурси), які  будуть використані краще, ніж у інших конкурентів; швидка адаптація підприємства в умовах змін зовнішнього середовища (можливість нововведень, підвищення науково-технічного рівня і ступеня удосконалення технологій, використання новітніх винаходів та відкриттів, залучення сучасних засобів автоматизації виробництва, диверсифікація, подолання вхідних бар’єрів, збільшення ємності ринку та ін.); створення переваг товару або послуги в порівнянні з товарами або послугами конкурентів; визначення та забезпечення розвитку найбільш ефективних стратегічних зон господарювання; прийняття рішень, які впливають на збільшення вартості підприємства, та ін. Отже,  конкурентні  переваги встановлюють ринкову перевагу підприємства в порівнянні з іншими підприємствами-конкурентами. 

    Діагностика наявності конкурентних переваг підприємства та їх стійкість визначаються на основі аналізу інформації про показники основних видів діяльності підприємства та його конкурентів і порівнянні цих даних та аналізу конкурентної позиції підприємства на ринку. Вимірювачем  конкурентної позиції підприємства на ринку І.Ансоф називає конкурентний  статус підприємства, визначаючи цей показник як рентабельність  капітальних стратегічних вкладень, відкориговану на ступінь оптимальності стратегії підприємства і ступінь відповідності  потенціалу підприємства  цій оптимальній стратегії. На такій основі І.Ансоф пропонує формулу для розрахунку показника конкурентного статусу підприємства (КС): 

                  КС = (I_F – I_K / I_O – I_K) * (S_F / S_O) * (C_F / C_O);   (1) 

де I_F — рівень стратегічних капітальних вкладень підприємства;

   I_K — критична точка об’єму капітальних вкладень,  яка знаходиться на межі прибутків і збитків та  показує, що об’єм капіталовкладень нижче цієї точки не приведе до одержання доходу;

   I_O — точка оптимального об’єму капіталовкладень, після якої збільшення  капітальних вкладень призведе до зменшення доходу;

   S_F — діюча стратегія підприємства;

   S_O — оптимальна стратегія підприємства;

   C_F — існуючі можливості підприємства;

   C_O — оптимальні можливості підприємства.

    За  цією формулою стратегічні капіталовкладення, ефективність стратегії підприємства  і  ефективність потенціалу за основними напрямами  діяльності  підприємства  визначають  конкурентний  статус  підприємства. Однак, у запропонованій І.Ансофом оцінці не враховується  вплив  детермінантів «національного ромбу»  М.Портера.  Конкурентний статус підприємства треба розглядати як показник, що характеризує одночасно внутрішній  і  зовнішній стани підприємства. Також очевидний той факт, що всі показники у формулі є узагальнюючими. Отже, виникає питання, як вони розраховуються. Тому для  комплексного, цілісного аналізу конкурентного статусу підприємства необхідно мати ієрархічну систему економічних показників: узагальнюючих і окремих, первинних. Виконання такого аналізу за декілька років дозволить одержати динаміку розвитку конкурентного статусу підприємства, ідентифікувати найважливіші економічні показники стану і розвитку підприємства, пов’язані з технологією, виробництвом, маркетингом, логістикою, кваліфікацією працівників, організаційними можливостями та ін.

     4 Оцінка рівня  конкурентного статусу  підприємства 

    Кількісна оцінка рівня конкурентного статусу  підприємства  використовується  для  подальшого  аналізу  та  виявлення  ступеня впливу показників на рівень конкурентних переваг і вироблення на основі такого аналізу найбільш актуальних цілей стратегічного розвитку  підприємства.  Наявність  і  правильне  використання  методики  визначення  конкурентного  статусу  підприємства  є  найважливішим  етапом досягнення його стійкої конкурентоспроможності. 

    Конкурентний статус підприємства це складова  логічного взаємозв’язку основних характеристик конкуренції підприємств – конкурентоспроможності підприємства і конкурентних переваг підприємства (рис. 4.1). Оцінка конкурентного статусу підприємства є ланцюгом процесу управління конкурентоспроможністю підприємства.

    Неперервна  конкуренція  приводить  до  ступеневої  динаміки  розвитку  підприємства  (рис. 4.2).  Досягнувши  певного рівня конкурентної спроможності, підприємство здійснює пошук заходів для формування конкурентних  переваг,  забезпечення  стійкості  та  розвитку  існуючих конкурентних  переваг,  виявляє  показники  впливу  на  конкурентний статус, розробляє заходи щодо підвищення рівня конкурентного статусу підприємства та приймає управлінські рішення, необхідні для досягнення  вищого рівня конкурентної здатності.

    Систематична  оцінка  конкурентного  статусу  підприємства,  як етап аналізу стану  підприємства і розробки стратегії  підприємства дозволяє підприємству оцінювати  економічні можливості свого розвитку і росту,  сконцентрувати  стратегічні ресурси  на  найбільш  перспективних напрямках  його  діяльності та досягти високого рівня  конкурентоспроможності.