Реферат

    Дана  курсова робота виконана з теми під  назвою «Конкурентноздатність підприємства». В ній розглянені такі питання: 1) Конкурентна перевага підприємства, 2) Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства, 3) Конкурентний статус підприємства, 4) Оцінка рівня конкурентного статусу підприємства, 5) Практична реалізація на прикладі підприємства.

    Робота  складається з п’яти розділів, містить 6 формул, 4 рисунка, 2 таблиці та 15 літературних джерел. Загальний об’єм курсової роботи 29 сторінок.

    Об’єкт  дослідження – конкурентноздатність підприємства. Мета роботи – розглянути сутність конкурентноздатністі підприємства, методики її визначення, розглянути теоретичні питання вдосконалення методики розрахунку конкурентноздатністі підприємства.

    Основні поняття та терміни: конкурентоспроможність, конкурентна перевага, життєвий цикл конкурентної переваги, конкурентний статус підприємства. 

 

     ЗмІСТ 

       Вступ ..........................................................................................................4

    1 Конкурентна перевага підприємства ......................................................6

    2 Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства .........................11

    3 Конкурентний статус підприємства .......................................................14

    4 Оцінка рівня конкурентного статусу підприємства ..............................18

    5 Практична реалізація ................................................................................22

       Висновок ....................................................................................................27

       Список використаної літератури .............................................................28

 

     Вступ 

    Одна з найважливіших задач розвитку підприємства і країни в цілому, нерозривно пов`язана з ефективністю виробництва, забезпечення випуску необхідної кількості сучасних виробів та покращення якості, досягнення конкурентоспроможності продукції на ринку.

    Загострення конкурентної боротьби (за збут своєї  продукції, за місце на ринку) поміж фірмами-виробниками та торговими організаціями змушує шукати їх нові засоби впливу на рішення покупців. Одним  з  таких  шляхів  є створення товарів покращенного рівня якості.

    Передовий закордонний досвід свідчить, що якість, безперечно, є найбільш вагомою складовою  конкурентоспроможності, але разом з тим, можливості реалізації продукції, крім якості, визначаються значним числом параметрів і умов, більшість з яких розповсюджується не тільки на товар, але і на підприємство, фірму і навіть країну.

    Актуальність  теми викликана тим фактом, що протягом багатьох десятків років у нашій країні, в умовах високої монополізації виробників та торгових представників, регулятором виробництва продукції був не реальний попит, а - виробництво й адміністративно-командний механізм розподілу, що регулювали споживання, формували потреби і випуск показників.

    У цих умовах проблема конкурентноздатності підприємства і продукції, у виробників практично не вставала, а якщо і  виникала, то зважувалася лише у  відношенні тієї продукції, що підлягала  реалізації на зовнішньому ринку.

    З розвитком ринкового механізму  ця проблема в нашій країні, природно, різко загострилася, і її вирішення  жадало від усіх суб'єктів ринку  активного пошуку шляхів і методів  підвищення конкурентноздатності вироблених і споживаних товарів. У зв'язку з цим у сучасній економіці головним напрямком фінансово-економічної і виробничо-збутової стратегії кожного торгового підприємства стає підвищення конкурентноздатності для закріплення його позицій на ринку з метою одержання максимального прибутку.

 

    1 Конкурентна перевага підприємства 

    Конкурентоспроможність – це така позиція підприємства, яка дає змогу йому виграти змагання між підприємцями, яке виявляється на ринку товарів та послуг.

    У сучасній економічній літературі, що присвячена проблемам виживання та стратегічного успіху фірм в умовах висококонкурентного середовища, велика увага приділяється факторам успіху підприємства, зокрема ключовим і ринковим факторам успіху, ключовим компетенціям, конкурентним перевагам (рис. 1.1).

    Конкурентна перевага – наявність у системі якої-небудь ексклюзивної цінності, що дає їй переваги перед конкурентами.

    Про стратегічний успіх говорять у тих  випадках, коли він забезпечується протягом тривалого проміжку часу.

    До  ключових факторів успіху (рис. 1.1) належить сукупність чинників ринкової та ресурсної орієнтації, які можуть вплинути на формування довгострокової конкурентоспроможності фірми і, відповідно, на її стратегічний успіх. Більшість спеціалістів вважають, що ключові фактори успіху:

    -         мають виражений галузевий характер;

    -         є спільними орієнтирами для  всіх підприємств певної галузі.

    Теоретичні  та емпіричні дослідження свідчать, що набір ключових факторів успіху в різних галузях значно відрізняється. До того ж, з часом вони можуть змінюватись в одній і тій же галузі під впливом зрушень загальної ситуації в ній. Тому важливим аналітичним завданням є визначення ключових факторів успіху з урахуванням наявних і тих, що можна прогнозувати, умов розвитку галузі та внутрішньогалузевої конкуренції.

    Помилкова ідентифікація цих факторів може спричинити розробку неефективних стратегій і вибір менш важливих (з позицій формування конкурентних переваг) цілей.

    Зовнішній аспект забезпечення конкурентних переваг: ринкові фактори успіху. Сучасні  швейцарські та німецькі економісти, які багато уваги приділяють розробці концепції факторів успіху підприємства, поділяють всі реалізовані певною фірмою ключові фактори успіху на дві групи: стратегічні фактори успіху та ключові компетенції.

      

    Перша група – стратегічні фактори успіху - включає реалізовані фактори успіху, які мають ринкове походження і безпосередньо сприймаються клієнтом. З цього визначення можна побачити, що слово "стратегічні" не відповідає тому змісту, який вкладають ці автори у наведене поняття. Тому більш коректним є назвати першу групу чинників "ринковими" факторами успіху. Прикладами ринкових факторів успіху можуть бути: якість продукції, додаткові послуги, ціна, завдяки яким споживачі отримують для себе додаткову корисність.

    Внутрішній  аспект забезпечення конкурентних переваг: ключові компетенції. Друга група - ключові компетенції - являють собою сукупність навичок і технологій, яка базується на явних та прихованих знаннях, забезпечує формування цінностей у системі клієнта, є оригінальною по відношенню до конкурентів і відкриває доступ до нових ринків. Їх складно імітувати та передавати. Ресурси фірми приймають форму ключових компетенцій, якщо відбір і комбінація ресурсів здійснюється краще, оригінальніше, швидше за конкурентів. Ключові компетенції повинні стабільно забезпечувати конкурентні переваги та ресурсну асиметрію відносно ринкових суперників. Можливість відтворення конкурентами ключової компетенції веде до її знецінення.

    Тактичні  та стратегічні чинники конкурентної переваги підприємства. Чинник конкурентної переваги – це конкретний компонент зовнішнього / внутрішнього середовища фірми, за яким вона переважає конкуруючі підприємства. Чинники конкурентної переваги можуть бути тактичними і стратегічними.

    1.     Тактичний чинник конкурентної  переваги – це конкретний компонент зовнішнього / внутрішнього середовища фірми, за яким вона переважає або буде переважати у найближчий період (до року) конкуруючі підприємства.

    2.     Стратегічний чинник конкурентної  переваги – це конкретний компонент  зовнішнього / внутрішнього середовища фірми, за яким вона може випередити конкурентів після виконання у перспективі конкретних умов, які визначають перевагу підприємства за даним компонентом порівняно з конкуруючими фірмами.

    У свою чергу стратегічні чинники  конкурентної переваги підприємства можна поділити на наступні підчинники:

       1)     Чинники макросередовища:

•                  міжнародні;
•                  політичні;
•                  економічні;
•                  природнокліматичні;
•                  правові;
•                  екологічні;
•                  соціально-демографічні;
•                  науково-технічні.

       2)     Чинники інфраструктури регіону:

•                  ринкова інфраструктура;
•                  моніторинг оточуючого природного середовища;
•                  охорона здоров’я;
•                  наука і освіта;
•                  культура;
•                  будівництво;
•                  торгівля;
•                  транспорт і зв'язок.

       3)     Чинники мікросередовища фірми:

•                  конкуренти фірми;
•                  постачальники;
•                  контактні аудиторії (медіа, фінанси тощо);
•                  маркетингові посередники (реклама, консалтінг);
•                  законодавство з податкової системи та зовнішньоекономічної діяльності.

    Ступінь задоволення споживача розглядається як ключовий аспект, що визначає успіх підприємства у конкурентній боротьбі. Взагалі, підприємство має в своєму розпорядженні два способи втримання споживачів:

    1.     створення умов, що перешкоджають  зверненню споживача до інших  постачальників;

    2.     максимальне задоволення споживача.

    Якщо  перший спосіб пов'язаний з багатьма технічними та юридичними складнощами  і, до того ж, є непопулярним у суспільстві, то другий забезпечує широкий спектр засобів підвищення іміджу та відомості  торгової марки.

    Задоволення – відчуття вдоволення або відчуття розчарування, яке виникає у людини, яка порівнює свої попередні очікування та реальні якості придбаного товару (або результат). Тобто, задоволення  споживача – функція і очікувань, і реальних експлуатаційних характеристик продукту. Якщо реальні показники функціонування продукту є гіршими за попередні очікування, споживач відчуває розчарування. Якщо характеристики продукту співпадають з очікуваннями, то він вдоволений. Якщо експлуатаційні якості продукту перебільшили очікувані, то ступінь задоволення замовника ще вище, тобто, він абсолютно вдоволений.

    Високий ступінь задоволення або вдоволення формують не тільки раціональну перевагу, але і емоційну прихильність до конкретної марки товару.

    Однією  із умов повного задоволення споживача є формування в компанії високої поведінкової культури, коли ціль кожного співробітника -  задовольнити покупця.

    Існують наступні методи виміру ступеню задоволення  споживача:

    - система збору скарг та пропозицій;

    - опитування про ступінь задоволення споживачів;

    - покупці – невидимки;

    - аналіз причин скорочення клієнтів.

 

     2 Життєвий цикл конкурентної переваги підприємства 

    Сутність  конкурентних переваг більш повно  проявляється через їх властивості. Першою  властивістю є їх порівняльний, відносний характер. Конкурентні переваги не є властивостями іманентними, невід’ємно притаманними конкретному об’єкту (підприємству, країні). Вони не витікають з його внутрішньої природи, а виявляються лише за умов порівняння цього об’єкта з іншими. Таким чином, можна стверджувати, що конкурентні переваги підприємств слід визначати шляхом порівняння найбільш суттєвих характеристик їх діяльності.