Инвестиційної діяльності в Україні та світі

     Важливі положення містить Хартія економічних прав і обов’язків держав 1974 р. У § 2 ст. 2 цього документа звертається увага на те, що національний контроль над іноземними інвестиціями є формою реалізації державою її невід’ємного суверенітету: «Кожна держава має право регулювати і контролювати інозем­ні інвестиції в межах дії своєї національної юрисдикції відповідно до національного законодавства і національних інтересів. Жодна держава не може бути примушена до надання пільгового режиму іноземним інвестиціям». [№ 14,  § 2 ст. 2]

     До  міжнародно-правових документів з питань правового регулювання міжнародних  відносин щодо надання та використання інвестицій можна віднести Декларацію про міжнародні інвестиції і транснаціональні корпорації, схвалену 21 червня 1976 р. Організацією з економічного співробітництва  і розвитку. В 1997 р. Міжнародна організація  праці прийняла тристоронню Декларацію про принципи стосовно транснаціональних  корпорацій і соціальної політики. У 1980 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила Звід багатосторонніх погоджених правил і принципів щодо контролю за відповідними видами господарської діяльності. [№9, с.192-204]

     Отже, практика використання елементів міжнародного права в національному законодавстві  держав свідчить, що такий взаємозв'язок забезпечує в основному дію міжнародних  традицій і договірних норм, як головних джерел міжнародного права. Найприйнятнішою  формою сучасного міжнародно-правового  регулювання інвестиційної діяльності є така, що синтезує міжнародні правові  та економічні методи регулювання, тобто  забезпечує правове узгодження міжнародних  і національних принципів інвестування на засаді економічного страхування  ризиків. Такі форми стимулюють приплив  інвестицій, не деформують національного  правового поля і найбільшою мірою  сприяють зближенню міжнародних  і внутрішньодержавних правових норм у галузі інвестування. 
 
 
 
 

     РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

     3.1 Сучасний стан  інвестиціонної діяльності в Україні

     Інвестиції - найважливіший чинник економічного зростання, що забезпечує збільшення певної частини щорічного реального продукту країни. Однак у перехідний до ринку період найбільшої деградації в Україні зазнала саме інвестиційна діяльність.

     Механізм  державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні визначається законами «Про інвестиційну діяльність» (1991 p.), «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.). «Про державне регу­лювання ринку цінних паперів в Україні» (1996 р.), «Про зовнішньо­економічну діяльність» (1991 р.), «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» (1992 p.), «Про підприємництво» (1991 р.), «Про господарські товариства» (1991 р.) тощо. Успіх інвестиційної політики визначають певні правові та організаційно-технічні заходи. Зокрема на середньо та довготермінову перспективу необхідно забезпечити:

     * захист прав власності;

     * дисципліну виконання контрактів і підвищення дієвості інститутів державної влади;

     * сприяння малому бізнесу та доступність кредитних ресурсів;

     * розвиток банківської системи і фондового ринку;

     * власність на землю і функціонування  іпотеки. 

     У свою чергу, заходи на короткотермінову перспективу передбачають :

     * політичну стабільність у державі;

     * стабільність податків  та низький рівень інфляції;

     * ведення бухгалтерського обліку  за міжнародними стандартами;  -свободу входження на ринок.

     Державна  стратегія залучення іноземних інвестицій має враховувати класифікацію галузей промисловості залежно від наявності потенційних джерел фінансування. Вирізняють декілька таких груп:

      * галузі, розвиток яких забезпечується  централізованими держав­ними капіталовкладеннями;

     * виробничі об´єкти переважно приватного капіталу;

     * галузі, які на певному етапі потребують кредитних субсидій;

     * пріоритетні галузі для залучення  і використання іноземних інве­стицій;

     * виробництва, у фінансуванні яких  участь іноземних інвесторів  має певні обмеження;

      * галузі, які закриті для іноземного  інвестування, що пов´язано з  національною безпекою, збереженням  національного багатства. 

     Одним із важливих аспектів розвитку національної економіки є сприяння залученню  інвестицій у реальний сектор. Тут важливим є:

     * зближення рівнів прибутковості  виробничого, торговельного та  фінансового капіталів;

     * удосконалення процесів ціноутворення  на високоякісну продук­цію, особливо  широкого вжитку;

     * удосконалення митно-тарифних важелів  регулювання експорт­но-імпортних  операцій.

     Дієвим  інструментом активізації інвестиційних процесів в ринкових умовах економіки є державна амортизаційна політика, яка має забезпечити надійне внутрішнє джерело фінансування капітальних вкла­день. Саме за рахунок амортизації у розвинених країнах формується до 70-80% інвестицій. Суттєво впливають на іноземне інвестування процеси приватизації. З одного боку, існує пряма залежність між реалізацією приватизаційних програм і обсягами іноземного інвестування. З іншого боку, об´єкти, що пропонуються для приватизації за участю іноземних інвесторів, є для останніх малопривабливими. Основні причини цього такі:

     * слабка правова база, що істотно  ускладнює здійснення будь-якого реального контролю зовнішнього власника над підприємством, де він не має контрольного пакета акцій;

     * зовнішні власники придбали великі  частки власності лише в найгірших  підприємствах, оскільки процес  приватизації контролюва­ли інсайдери(працівники  та керівництво певних підприємств);

     * у третині приватизованих підприємств  держава дотепер зберігає за  собою надто великі пакети  акцій (до 30%);

     * держава й далі втручається  у розвиток важливих галузей  (напри­клад, енергетики);

     * інсайдери залишаються основними  власниками багатьох се­редніх  та більшості великих підприємств.

     Іншим, не менш важливим, механізмом регулювання інвестиційної діяльності є реформування земельних відносин. З1 січня 2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України, який створює передусім сприятливі умови для вигідного використання свого земельного наділу, сприяє подальшому розвитку аграрних реформ. Особливу увагу слід приділити інформаційному забезпеченню щодо залучення іноземних інвестицій. Як доводить світова практика, система залучення інвестицій має бути орієнтована на:

     * систематичне проведення моніторингу  й аналізу основних по­казників  інвестиційної діяльності;

     * визначення пріоритетних напрямів  інвестування, якісну розроб­ку  проектів та експертну оцінку  об´єктів інвестування;

     * визначення можливих джерел інвестування  і оцінку їхньої ефек­тивності, проведення рекламних кампаній;

     * побудову механізму залучення  інвестицій через проведення гнучкої податкової політики, перетворення амортизаційних відрахувань у інвестиційне джерело, створення конкурентного ринкового середовища, формування грошового і фондового ринків, сприяння інвестиційній спрямованості процесу приватизації, створення системи гарантій захисту прав іноземних інвесторів;

     * створення системи державного нагляду, застосування державного контролю, створення відповідного інфраструктурного забезпечення.

     Зокрема, Верховна Рада України ратифікувала 41 міжнародний договір України про дружбу, взаємну допомогу та співробітництво з іншими державами, 49 договорів, спрямованих на встановлення, розвиток та поглиблення співпраці нашої держави з країнами світу в галузі економіки та торгівлі, та 37 з цих договорів спрямований на заохочення та взаємний захист інвестицій. [№9, с. 29]

     Інвестиції є як би ворота науково-технічного прогресу. Науковий потенціал країни, який раніше відрізнявся світовим рівнем досягнень в різних галузях фундаментальної науки і техніки, з відновленням інвестиційної активності одержить нове дихання. Ефективно розв´язати проблему зниження ресурсо і енергоємності можна тільки шляхом широкого впровадження нових технологій сучасної техніки, пов´язавши воєдино інтереси наукових досліджень і практики через потреби ринку.У ринкових умовах на нових технологіях і новій техніці можна тільки тоді заробити гроші, коли вони сприяють поліпшенню життя. При цьому ученим в новому для них середовищі міжнародної конкуренції на відкритих ринках слід пам´ятати, що час є головним чинником в сучасній економіці.

     На  схемах проілюстрована інвестиціонна динаміка в Україні та сучасні показники інвестицій.[Додаток №5, №6, №7] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3.2. Проблеми залучення  інвестицій в Україну  та перспективи  їх стратегічного  вирішення

     Питання залучення інвестицій стало останнім часом найбільш актуальним для економіки  України. Держава не в змозі забезпечити  зараз надходження обсягу коштів, необхідного для зростання валового внутрішнього продукту. Інвестиційний  потенціал вітчизняного приватного сектора ще дуже низький для здійснення великих інвестиційних проектів. Це стосується як українських банків, так і інших фінансових організацій. На сьогодні, більшість з них згодна фінансувати короткострокові проекти, вартість яких відносно низька. Реально  ж, більшість українських підприємств  потребують докорінної реконструкції  та переобладнання. Вартість таких  інвестиційних проектів сягатиме десятків і сотень мільйонів доларів.

     Багато  наших керівників кажуть, що розвиток їх підприємств стримує лише нестача  обігових коштів. Проте, потрібно розуміти, що така нестача, в більшості випадків, є результатом погано організованого виробничого процесу та недосконалої системи реалізації. Це не свідчить про нездатність директорського корпусу управляти власним виробництвом. Мистецтво керівництва в ринкових умовах не може виникати само по собі. Потрібний досить довгий період навчання, отримання ноу-хау управлінської  діяльності. Такі знання можна отримати співпрацюючи з установами, які мають  багатий досвід роботи на ринку.

     Інвестиційний процес залежить від стабільності в  багатьох вимірах: стабільності політичної, стабільності законодавства, стабільності економічної, стабільності інвестиційної  політики держави.

     Процес  політичної трансформації суспільства  знайшов свій логічний розвиток у  прийнятті нової Конституції  України, яка законодавчо закріпила  нові орієнтири розвитку України. Прийнято низку законів, які регламентують  основні аспекти суспільного життя. Було введено національну валюту України - гривню. Значні кроки зроблені Урядом у напрямі приборкання інфляції, лібералізації цін, впровадження режиму вільної торгівлі. Прийнято Закон України «Про режим іноземного інвестування», яким чітко визначились гарантії держави, порядок здійснення та реєстрації інвестицій. Створено систему незалежних реєстраторів, яка забезпечить впевненість інвестора у цивілізованих підходах до реєстрації прав власності. Розпочато формування інфраструктури обслуговування інвесторів.

     Проте сьогодні ще остаточно не вирішено, якою буде податкова політика держави, на що можуть розраховувати інвестори, які бажають увійти до українського ринку. Вони повинні мати впевненість, що нові підходи не погіршать економічного стану об´єкту їх інвестицій. Тому, зараз важливо надати їм відповідні гарантії. Не обов´язково нові закони ввести в дію вже сьогодні, проте, ключові позиції вже повинні  бути офіційно задекларовані. Потрібно зауважити, що процес внесення інвестицій повинен мати певний пільговий режим. Непоодинокі випадки, коли грошові  кошти, які перераховуються інвесторами  на розвиток підприємств, оподатковуються  за звичайною ставкою податку  на прибуток. Гроші, які надходять  за цільовим призначенням не повинні  розглядатися, як «дар», це гроші націлені на розвиток української економіки  в цілому. Відомо, що кожен долар  інвестицій може збільшувати національний продукт на декілька доларів. Тому, не можна різати курку, що несе золоті яйця державі.

     Іноземні  інвестори відчувають деяку невпевненість  і з причини постійних змін підходу держави до процесу залучення  інвестицій. Прийняття Верховною  Радою України рішення щодо скасування пільг для спільних підприємств, які могли користуватися ними ще щонайменше декілька років, такої  впевненості не додало. Зрозуміло, що бажано залучити до державного бюджету  України додаткові кошти від  оподаткування таких підприємств, що такі пільги ставлять у дещо нерівні умови господарювання іноземних і вітчизняних підприємців. Проте про це потрібно розмірковувати під час створення законодавчих актів, а не після їх введення в дію. Фірми, які прийняли рішення про вхід в Україну, базуючись на розрахунках, які були зроблені на основі діючого законодавства, сподіваються, що вже нічого не буде заважати розвитку їх бізнесу. До того ж вони отримали і державні гарантії. Зараз, прийняття законів, які суттєво погіршують стан інвесторів, підтверджує сумну репутацію України, як країни з одним з найвищих рівнів ризику для інвесторів.