Економічне обґрунтування доцільності будівництва заводу по випуску верстатів

 

2. Кошторис витрат на виробництво

 

Кошторис складається за економічними елементами, з урахуванням питомої ваги кожної статті витрат. Якщо відомі з таблиці 4.10 повна собівартість одиниці продукції й усього виробництва, а також частина економічних елементів, то витрати по інших елементах (Сін) можуть бути обчислені за залишковим принципом з урахуванням питомої ваги кожної статті витрат за формулою:

 

Сін = ТП-ЗП-СС-М                                        (2.7)

де  ТП — повна собівартість товарного випуску, тис. грн;

ЗП - сума основної й додаткової заробітної плати працівників підприємства, тис.грн;

СС - сума відрахувань  на соціальне страхування, тис.грн;

М - сума витрат на сировину, основні матеріали, куповані напівфабрикати (за винятком зворотних відходів), тис.грн;

Сін =    12566,68235 тис. грн.

 

Структура елементів  інших витрат на виробництво верстатів наведена в табл. 2.12.

Таблиця 2.12

Кошторис матеріальних витрат на виробництво

 

№ п/п	Статті витрат	Питома вага статті витрат, %	Сума витрат по статті, тис. грн.
1	2	3	4
1.	Допоміжні матеріали	19,9	2500,76979
2.	Паливо зовні	5,9	741,43426
3.	Енергія зовні	10,7	1344,63501
4.	Амортизація	34,4	4322,93873
5.	Інші витрати	29,1	3656,90456
	Разом	100,0	12566,68235

 

Результати розрахунків витрат за економічними елементами (табл. 2.9 й 2.12) зведені в таблицю 2.13.

 

Таблиця 2.13      

Кошторис витрат на виробництво

№ п/п	Елементи витрат	Сума витрат по статтях, тис. грн.	Джерело отриманих даних
1	2	3	4
1.	Сировина й основні матеріали	143,68924	Таблиця 2.9
2.	Допоміжні матеріали	2500,76979	Таблиця 2.12
3.	Паливо зовні	741,43426	Таблиця 2.12
4.	Енергія зовні	1344,63501	Таблиця 2.12
5.	Зарплата основна й  додаткова	2949,21016	Таблиці 2.9. й 2.7.1
6.	Відрахування на соціальне  страхування	1279,10483	Таблиця 2.9
7.	Амортизація	4322,93873	Таблиця 2.12
8.	Інші витрати	3656,90456	Таблиця 2.12
	Разом	16938,68658	Х

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ III  РОЗРАХУНОК ОПТОВОЇ ЦІНИ

 

           Розрахунок оптової ціни здійснюється за формулою :

Цопт. = Sпов. + П + ПДВ,                                               (3.1)

де Sпов.- повна собівартість одного верстата, грн;

П - прибуток на виріб, грн;

ПДВ - податок на додану вартість, грн.

Прибуток розраховується на основі рентабельності. Розмір ПДВ  розраховується виходячи зі ставки ПДВ (20%).

Прибуток від реалізації продукції заводу складе:

П =  16425866,58*0,32=  5256277,31  грн.

ПДВ = (16425866,58+5256277,31)*0,2 =4336428,78 грн.

Ц_опт = 16425866,58 + 5256277,31 + 4336428,78 =26018572,67  грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІV РОЗРАХУНОК ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ

 

Техніко-економічні показники  характеризують результати господарської  діяльності підприємства. Вони представлені в табл. 4.1.

 

Таблиця 4.1

Основні техніко-економічні показники, що характеризують виробничо-господарську діяльність підприємства.

 

№ п/п	ПОКАЗНИКИ	Одиниця виміру	Рівень показників
1.	Виробництво продукції  в натуральному вираженні	шт	3060
2.	Обсяг виробництва в  діючих оптових цінах	тис. грн.	26018,57267
3.	Чисельність ПВП, усього:	чол.	159
	У тому числі:
3.1.	- робітники	чол.	138
	з них:
3.2.	- основні	чол.	106
3.3.	- допоміжні	чол.	32
3.4.	- керівники й службовці	чол.	21
4.	Продуктивність праці:
4.1.	- виробіток товарної продукції на одного працівника ПВП	тис. грн.	103,307
4.2.	- на 1 робітника	тис. грн.	119,028
5.	Фонд оплати праці - усього	тис. грн.	2949,21016
	У тому числі:
5.1.	- робітників	тис. грн.	2436,39016
5.2.	- керівників і службовців	тис. грн.	512,820
6.	Середньомісячна зарплата працюючих	грн.	?
	У тому числі
6.1.	- робітників	грн.	?
6.2.	- керівників і службовців	грн.	?
7.	Середньорічна вартість ОВФ	тис. грн.	2364,5443
8.	Фондовіддача	грн./грн.	6,95

 

9.	Фондомісткість	грн./грн.	0,14
10.	Фондоозброєність праці	грн./чол.	14,87
11.	Собівартість виробу	грн./шт.	5367,93
12.	Витрати на виробництво	тис. грн.	16938,68658
13.	Витрати на 1 грн. товарної продукції	грн.	?
14.	Прибуток від реалізації продукції	тис. грн.	5256,27731
15.	Рентабельність продукції	%	32

 

 

 

 

РОЗДІЛ V ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ ВІДПОВІДНО ДО  СУЧАСНОГО РІВНЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

 

5.1    Характеристика форм оплати праці.

 

Системи оплати праці  встановлюються підприємствами та організаціями  самостійно у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати:

1. відрядну (відповідає кількості виробленої продукції);
2. почасову (відповідає кількості відпрацьованого часу).

Системи оплати праці  будуть ефективними лише в тому разі, якщо вони відповідають організаційно-технічним умовам виробництва. Отже, вибираючи форму оплати праці для певної категорії робітників, необхідно враховувати конкретні умови їхньої праці, специфіку виробництва тощо.

Основними (загальними) умовами застосування тієї чи іншої системи заробітної плати є рівень технічної озброєності виробництва, характер технологічного процесу та організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей і устаткування, стан нормування праці тощо.

Сьогодні в Україні  переважною системою оплати праці робітників залишається відрядна. Почасова заробітна  плата застосовується для оплати праці службовців і спеціалістів.

Відрядна форма оплати праці підрозділяється на кілька систем (ст.97 КЗпП):

• пряма відрядна (передбачає оплату праці за виконаний обсяг роботи чи вироблений обсяг продукції за єдиними розцінками без обмеження розміру заробітної плати);
• відрядно-преміальна(загальний заробіток робітника складається з заробітної плати, нарахованої за фактично виконану роботу чи вироблену продукцію за прямими (необмеженими) відрядними розцінками, і премій за виконання та перевиконання установлених планових (нормативних) кількісних і якісних показників);
• відрядно-прогресивна (заробітна плата робітникам нараховується за обсяг виконаної роботи чи виробленої продукції в межах планової норми (бази) виробітку за основними незмінними відрядними розцінками, а за обсяг роботи чи продукції, виконаної (виробленої) понад вихідну планову норму (базу) виробітку, — за підвищеними чи прогресивно зростаючими прямими відрядними розцінками);
• непряма-відрядна (нарахування заробітної плати використовується для визначення заробітку не основних, а допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників та ін.), у тих випадках, коли праця допоміжного робітника, який зайнятий обслуговуванням основних робіт-ників-відрядників, значною мірою впливає на результати їх роботи і коли його праця не може бути нормованою. Вона характеризується тим, що величина заробітної плати допоміжного персоналу визначається за результатами праці основних робітників з урахуванням виконання норм виробітку (норм часу) основними робітниками та їх чисельності);
• акордна (характеризується тим, що загальну суму заробітної плати робітникам установлюють не за відпрацьований час чи обсяг виконаної роботи, а за кінцевими результатами роботи, за обсяг фактично виробленої продукції);
• колективна (бригадна) відрядна (виробниче завдання визначається бригаді робітників, які виконують роботи різної кваліфікації, на основі чіткого розподілу праці, нарахування заробітної плати здійснюється не індивідуально кожному члену бригади, а всій бригаді в цілому і розподіляється між окремими членами бригади залежно від кількості відпрацьованого кожним робітником часу і його кваліфікаційного тарифного розряду).

Відрядна заробітна  плата нараховується у визначеному розмірі за кожну одиницю виконаної роботи чи виробленої продукції, вираженої в натуральних одиницях виміру (штуках, кілограмах, метрах тощо).

Погодинна форма оплати праці підрозділяється на кільки систем (ст.97 КЗпП):

• пряма почасова,

почасова-преміальна (буде раціональною, коли установлюється одна умова преміювання і один контрольований її показник. Преміювання робітників-погодинників може бути разовим і постійним);

• колективна (бригадна) почасова.

Погодинна заробітна  плата виражає залежність між  її розміром та кількістю відпрацьованого  часу працівником. Вона впроваджується при оплаті праці адміністративно-управлінського й обслуговуючого персоналу, що працює за ненормованим робочим днем, робіт, які важко чи недоцільно нормувати, коли відсутні можливості здійснювати облік обсягу виконаної чи виробленої продукції, а також у тих випадках, коли необхідно забезпечити не кількість, а високу якість роботи або коли виробіток залежить не від виконавця, а від технології виробничого процесу (наприклад, при переведенні виробництва на індустріальну основу шляхом автоматизації), якщо темпи і продуктивність праці визначаються рухом конвеєра.

Досвід показує, що економічно обгрунтована, організаційно забезпечена і правильно застосована погодинно-преміальна система оплати праці має певні переваги порівняно з простою погодинною і простою відрядною системами. Використання погодинно-преміальної системи на дільницях автоматизованого виробництва дає змогу тісніше пов'язати оплату праці робітників із завданням раціонального використання обладнання і водночас створює умови для спрощення розрахунків заробітної плати.

 

 

5.2     Характеристика показників використання основних виробничих фондів.

 

Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються на дві великі групи:

-    натуральні;

-    вартісні.

Іноді додатково виокремлюють ще одну групу показників — умовно–натуральні.

До натуральних показників належить продуктивність на одиницю  часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така продуктивність називається технологічною і вимірюється в натуральних одиницях (шт./рік; км/рік; т/рік). Вона заноситься в технічний паспорт основного фонду. Натуральні показники використання основних виробничих фондів є найбільш вірогідними, але вони не дають змоги реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів. Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та металорізального верстата. З метою усунення таких незручностей на деяких підприємствах застосовують умовнонатуральні показники. Їх сутність полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі спочатку розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів — продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують продуктивність в умовно–натуральних одиницях.

Натуральні та умовно–натуральні  показники використання основних виробничих фондів застосовують для активної їх частини. Проте визначити в натуральних  одиницях продуктивність будинків, споруд тощо майже неможливо. З огляду на це для визначення ефективності використання всіх основних фондів застосовують вартісні показники.

1. Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих фондів:

 

1.1 Коефіцієнт оновлення – характеризує інтенсивність введення в дію нових виробничих потужностей.

                  

де С_ВВЕД – вартість введених основних фондів;

    С_{ПЕРВ.К.Р}. – первісна вартість всіх основних фондів на кінець року;

 

1.2 Коефіцієнт вибуття. Характеризує інтенсивність вибуття основних фондів упродовж розрахункового періоду.

   

де С_ВИБ – вартість основних фондів, що вибули;

     С_{ПЕРВ.П.Р.} – первісна вартість всіх основних фондів на початок року;

1.3 Коефіцієнт зносу. Показує, яка частка вартості основних фондів підприємства вже перенесена на вартість готової продукції. Інакше кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів.

     

де С_ЗН – вартість зносу;

1.4 Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації і визначається відношенням до їх первісної вартості на кінець року СІ

 

де С_ЗАЛ – недоамортизована вартість основних фондів;

Слід пам’ятати, що:

2. Узагальнюючі показники, характеризуючи використання основних виробничих фондів:

2.1. Фондовіддача – показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гривню вартості основних виробничих фондів.

де ОФ_СР.Р – середньорічна вартість основних фондів;

      ВП – випуск товарної продукції;

2.2.  Фондоозброєність. Характеризує ступінь озброєності фондами одного працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:

де Р_СР.Р — середньооблікова чисельність працівників.

2.3. Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник обернений до фондовіддачі і визначається за формулою.

2.4.  Рентабельність основних виробничих фондів. – показує, який прибуток отримують з кожної гривни основних фондів.