Трудові ресурси Львівської області

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………2

1. Населення та трудові ресурси Львівської області………………………..3

2. Характеристика зайнятості трудових ресурсів Львівської області в різних сферах господарювання………………………………………………………9

3. Трудові ресурси сфери обслуговування, у тому числі торгівлі і    громадського харчування…………………………………………………….16

4. Особливості розміщення трудових ресурсів Львівської області……….19

5. Сучасний аналіз зайнятості трудових ресурсів в умовах інноваційного розвитку……………………………………………………………………….23

Висновки……………………………………………………………………..26

Список використаних джерел……………………………………………..28

Додатки………………………………………………………………………30

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В останні десятиріччя  істотно змінилася демографічна ситуація в Україні та її окремих  регіонах. Погіршились умови відтворення  трудових ресурсів, їх кількісні та якісні характеристики, здатність до самовідтворення. Це, в свою чергу, негативно  позначається на темпах та якості соціально-економічних  реформ у суспільстві, утруднює структурну перебудову господарства країни.

Трансформаційні процеси  в економічній системі, складний кризовий період в Україні сприяли загостренню низки проблем, зокрема проблеми зайнятості, напруги на ринку праці, недосконалості регулювання попиту і пропозиції робочої сили з боку держави й механізмів соціального захисту звільнених працівників. Таким чином, проблема зайнятості та соціальної захищеності населення на сьогодні є вельми актуальною і болючою як для суспільства, так і для держави загалом.

Львівська область володіє  значними трудовими ресурсами і, відповідно, значним їх потенціалом, що зумовлює конкретну територіальну  спрямованість наукових пошуків. Саме це визначило вибір теми, об'єкта, предмета, напрямків та методів дослідження.

Об'єктом дослідження  обрано трудові ресурси Львівської області як регіону, їх відтворювальний  потенціал та середовище їх життєдiяльностi.

Предметом дослідження є  сучасний стан зайнятості населення Львівської області.

Мета роботи – дослідження  сучасного стану трудових ресурсів Львівської області.

Завдання курсової роботи полягає в дослідженні сучасного  стану зайнятості трудових ресурсів Львівської області.

 

 

1. Населення та  трудові ресурси Львівської області.

 

  Трудові ресурси — сукупність здатних до праці людей, становлять основний елемент продуктивних сил суспільства, характеризуються потенційною масою живої праці, що в даний період є в наявності у держави, визначають сучасний стан та перспективний розвиток економіки держави. Відрізняють соціальну та економічну сутність трудових ресурсів.

Соціальну сутність трудових ресурсів становлять люди, зайняті  в конкретних виробничих умовах. Економічна сутність визначається робочим часом, необхідним для суспільно корисної праці.

Для оцінки стану трудових ресурсів певного регіону використовують кількісні та якісні показники демографічного, економічного та соціального змісту. Демографічні показники характеризують стан трудових ресурсів в залежності від відтворення населення, враховують такі характеристики як стать, вік, розселення, шлюбність, міграція та ін. [10].

Економічні показники  відображають залежність стану трудових ресурсів від розвитку виробництва, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, стан конкурентоздатної продукції  тощо і відображають загальну кількість  населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, формування, розподіл та використання працездатного  населення у різних галузях виробничої діяльності, на підприємствах різних форм власності.

Соціальні показники характеризують трудові ресурси з позицій  впливу на їх формування соціального  стану суспільства, за рівнем освіти, професійної підготовки, плинності, пов'язаної із забезпеченням соціальних потреб.

Вказані показники використовують для оцінки стану трудових ресурсів, а також кількості безробітних  — нового прошарку населення, який з'явився у суспільстві в результаті впровадження ринкових відносин.

Стан трудових ресурсів визначають показниками "кількість зайнятого  населення" — кількість людей  у працездатному віці, а також  коефіцієнт зайнятості (в %).

До населення, зайнятого  в усіх сферах економічної діяльності, віднесені особи працездатного  віку і старші та підлітки, які протягом року були постійно зайняті економічною  діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці, самостійно забезпечували  себе роботою, включаючи підприємців, безкоштовно працюючих членів їх сімей, служителів релігійних культів  та інших [11].

У кількості зайнятого  населення не враховуються: учні працездатного  віку, які навчаються з відривом від виробництва, військові строкової  служби та жінки, які перебувають  у відпустці з вагітності, пологів  та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством, а також іноземні громадяни.

До населення, зайнятого  в галузях економіки, відносять  робітників і службовців державних, кооперативних і громадських  підприємств, установ і організацій; робітників і службовців у працездатному  віці та членів їх сімей зайнятих в  особистому підсобному сільському господарстві; особи, зайняті у спільних, приватних  підприємствах, міжнародних організаціях, фермерських господарствах.

При вивченні структури трудових ресурсів за віком виділяють такі основні групи:

молодь (від 16 до 25 років);

• особи віком від 25 до 40 років;

• особи перед пенсійного віку (чоловіки 55-59 років, жінки 50-54 роки);

• особи пенсійного віку (чоловіки 60 років і більше, жінки 55 років і більше).

Вивчаючи вікову структуру  трудових ресурсів виділяють загальні закономірності у їх використанні такого змісту:

Люди, що зайняті навчанням, одержують професійну підготовку, приймають  участь у військовій службі, включаються  в суспільне виробництво після 25 років. Тому найвища трудова активність населення спостерігається у  людей віком 25-40 років.

У людей старших 50 років  трудова активність, як правило, зменшується. Однак ця категорія людей може активно використовуватись в  суспільному виробництві і являє  собою значний резерв у загальних  обсягах трудових ресурсів регіону [10].

Особливу групу становлять пенсіонери, які продовжують працювати  у народному господарстві. Ці люди можуть раціонально використовуватися  в галузях соціально-побутової  інфраструктури.

Вивчаючи структуру трудових ресурсів за сферою діяльності, звертають  увагу на співвідношення між чоловіками і жінками, які зайняті в суспільному  виробництві. Використання чоловіків  і жінок може бути різним в залежності від характеру виробництва, розміщення підприємств та інших факторів. Особливу увагу приділяють зайнятості людей  на фізично важких і шкідливих  для здоров'я роботах.

Об'єктивною характеристикою  трудових ресурсів, показником інтелектуального потенціалу суспільства служить  рівень професійної освіти. Структура  трудових ресурсів в цьому напрямку безпосередньо залежить від впливу територіальних і галузевих факторів.

Чисельність трудового населення  кожного регіону постійно змінюється. З одного боку відбувається збільшення чисельності трудових ресурсів за рахунок  вступу молодих людей в працездатний вік, залучення до праці незайнятих людей, що проживають на даній території, а також людей, які переселились з інших регіонів. Одночасно можливе  скорочення трудового населення  за рахунок тієї частини населення, що стає непрацездатною, людей, що виходять на пенсію.

Для оцінки стану незайнятості населення використовують такі показники:

• очікувана кількість  безробітних;

• кількість незайнятих осіб, які звернулись з питань працевлаштування у звітному періоді, чол., в тому числі: вивільнених з галузей народного  господарства, звільнених з причин плинності кадрів, випускники навчальних закладів, раніше зайнятих у домашньому господарстві, інших категорій незайнятого  працездатного населення;

• кількість незайнятого  населення, яку передбачається зайняти, в тому числі працевлаштувати  в галузях господарства, направити  на навчання і підвищення кваліфікації, направити на громадські роботи;

• кількість незайнятого  населення, для працевлаштування якого  необхідно створити нові робочі місця;

• витрати на реалізацію заходів по сприянню зайнятості і  соціальному захисту від безробіття, в тому числі для: створення нових  робочих місць, перепідготовки вивільнюваних  працівників, оплата праці громадян, яких направляють на громадські роботи, виплати допомоги по безробіттю [13].

Львівська область - адміністративно-територіальна  одиниця (область) на крайньому заході України. Є однією з трьох областей історично-культурного регіону Галичина, частиною Карпатського євро регіону. Одна з найрозвиненіших областей країни в економічному, туристичному, культурному  та науковому напрямках.

Львівська область розташована  на заході країни. Характерною особливістю  Львівського регіону є строкатість  природних умов і багатство природних  ресурсів. Пприродно - ресурсна база Львівської області внаслідок її несистемної  експлуатації у минулому, за різноманітністю  своїх складових частин, рідкісністю  та навіть запасами становить матеріальний добробут господарського розвитку регіону. Однією із адміністративних одиниць  України є Львівська область, яка була утворена в результаті возз'єднання  західноукраїнських земель у 1939 році. Область посідає 16 місце в державі, займаючи площу, рівну 21,8 тис. км2. Населення  регіону складає 2728,6 тис. чол. чи 5,47 % населення України.

Львівщина найбільш урбанізована серед західних галузей України. Найбільша густота міських поселень у Передкарпатті. Міське населення  області становить 60,8 % чи 1658,5 тис. чол. В області є 43 міста, в тому числі 7 - обласного значення, 34 селища міського типу та 1854 сільських населених пунктів, де проживає 1070,1 тис. чол.

У національному складі населення  області переважають українці (89,5%). У гірській частині проживає етнічна  група українців - бойки. Росіяни (7,6 %) живуть переважно у містах. В  області проживає незначна кількість  поляків, євреїв, білорусів. Віково-статева  структура населення Львівської області подібна до структури  населення всієї України. Зокрема, частка жінок тут становить 52,33 % чи 1428 тис. чол. У 2001 р. на 1000 жінок припадало 911 жінок (в Україні - 871).

Аналізуючи зайнятість населення  у Львівській області, слід відмітити, що  упродовж 2010р. населення Львівщини зменшилось на 4,9 тис. осіб і на 1 січня 2011р. його кількість становила 2544,7 тис. осіб. Зменшення населення відбулося як за рахунок природного – 4,0 тис. осіб, так і за рахунок міграційного скорочення – 0,9 тис. осіб (у 2009р. Природне скорочення становило 2,8 тис. осіб, міграційне – 0,5 тис. осіб).

Природний приріст населення  зафіксовано лише у м.Новий Розділ (25 осіб), м.Моршин (2 особи), Яворівському (403 особи) та Турківському (60 осіб) районах. У 2010р. в області народилась 28651 дитина, що на 1428 осіб менше порівняно з попереднім роком. Найвищий рівень народжуваності у Турківському районі (157 осіб на 10000 наявного населення), найнижчий – у м.Дрогобич ( 94 особи на 10000 наявного населення).

Кількість померлих в області  зменшується. Порівняно із 2009р. Показник знизився на 0,6% і становив 32,6 тис. осіб. На 100 випадків смертей припадає 88 живонароджених дітей.

Найвищий рівень смертності у Перемишлянському районі, найнижчий  – у м.Новий Розділ (відповідно 205 та 88 померлих на 10000 наявного населення). За причинами смерті перше місце посідають хвороби системи кровообігу, друге – новоутворення, третє – зовнішні причини смерті та захворюваності.

Загальна інтенсивність  міграції населення області порівняно  із 2009 роком збільшилась на 8,4%. У 2010р. відносно попереднього року кількість прибулих в область та вибулих збільшилась на 272 та 605 особи. Упродовж 2010р. шлюбів та розлучень зареєстровано відносно 2009р. Менше відповідно на 821 та 881 одиницю. В Додатку 1 представлена економічна активність населення Львівської області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Характеристика  зайнятості трудових ресурсів  Львівської області в різних  сферах господарювання.

 

У І  півріччі 2011 року чисельність зайнятого населення, у порівнянні з відповідним періодом 2010 року, збільшилась на  3,7 тис. осіб та становила 1095,5 тис. осіб. Рівень зайнятості населення в середньому по області збільшився з 57,7% до 58,0%.

Чисельність безробітних  зменшилась на 1,2 тис. осіб і в середньому за І півріччя 2011 року склала 94,1 тис. осіб. Рівень безробіття населення, визначений за методологією Міжнародної організації  праці (МОП), зменшився з 8,0% до 7,9% економічно активного населення.

Зменшується чисельність громадян, які перебувають  у стані вимушеної неповної зайнятості. У вересні 2011 року чисельність осіб, які знаходились в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрацій, зменшилась на 1,5 тис. осіб та становила 2,5 тис. осіб; у режимі скороченого  робочого часу працювало 25,7 тис. осіб, проти 31,8 тис. осіб у відповідному місяці 2010 року [2].