Розвиток и розміщення внутрішньої торгівлі Тернопільскої області

align="center">3. Основні етапи формування й економічна оцінка сучасного рівня розвитку торгівлі в Тернопільській області.

     Формування розвитку господарства і торгівлі Тернопільської області відбувалося під впливом складних соціально-економічних умов.

     Тернопільська область, разом із Львівською та Івано-Франківською утворюють частину історичної території – Галичини. Наприкінці XI століття на території сучасної Тернопільщини виникли удільні князівства – Теребовлянське та Шумське, які пізніше об’єдналися і увійшли в Галицько-Волинське князівство. Міста Теребовля і Шумськ перетворилися на значні політичні, економічні та культурні центри. Росту сільських поселень, міст сприяли вигідне географічне розташування, сприятливі природні умови, родючі землі, зручні транспортні шляхи і водні артерії (ріки Дністер, Серет та ін.).

     Широкого розвитку набувають ремесло і торгівля. Основними предметами торгівлі були хліб, худоба, мед, віск, риба, ремісничі вироби. З початком проведення індустріалізації європейських країн у другій половині XIX століття на території сучасної Тернопільської області працювало 8 парових і 680 невеликих водяних млинів, 170 спиртових і пивоварних заводів, кількість яких у 1910 році зросла до 390. Діяло кілька боєнь і підприємств з обробки шкір, виробництво мила і тютюну, цегли, черепиці, возів, коліс. Із 623 підприємств, що працювали на потреби населення, 250 були дрібними, до 5 чоловік працюючих.

     В новітній час, у 1939 році на Тернопільщині було близько 1700 підприємств, на яких працювало біля 8800 робітників.

     Перебуваючи у складі Австро-Угорщини, Росії та Польщі, Тернопільщина на початку XX ст. була відсталим, злиденним краєм. У структурі її торгівлі переважало сільське господарство, яке було джерелом існування для більшості населення. Селянські господарства в основному були невеликі, із земельними наділами від 1,2 до 6 га. У 1921 р. 55 % господарств мали менше ніж 2 га землі. Такі господарства не мали необхідних знарядь виробництва. Майже в половини з них не було коней, у 20 % не було корів, у 35 % господарств, крім корів, не було інших тварин. У великих поміщицьких господарствах (таких було 143, кожне з яких мало понад 1000 га землі) вирощувалася значна частина зерна, яке не тільки споживалося місцевим населенням, а й вивозилося за кордон. У таких господарствах була торгівля цукровими буряками, тютюном, картоплею.

     Сільськогосподарська продукція перероблялась на промислових підприємствах, які почали активно утворюватися наприкінці XIX ст. Це були, здебільшого, дрібні, напівкустарні підприємства — ґуральні, млини, бойні, цукроварні, пекарні, олійниці, пивоварні тощо. Найбільшими підприємствами Тернопільської області на початку XX ст. були Монастириська тютюнова фабрика, Збаразька, Борщівська і Великоберезовицька цукроварні, Шумський винокуренний завод та ін.

     Крім підприємств харчової промисловості, були також лісопильні та столярні підприємства, цегельні, черепичні заводи, ткацькі фабрики, кам'яні кар'єри тощо. На більшості підприємств працювало один-два десятки робітників, а на деяких із них — усього 1-2 робітники. У промисловості на початку XX ст. було зайнято лише 6 % населення Тернопільського воєводства.

     Після того, як у 1939 р. західноукраїнські землі увійшли до складу Української РСР, на території Тернопільщини відбувалися значні соціально-економічні зміни. Унаслідок суцільної колективізації сільського господарства (що проводилося доволі активно після закінчення Другої світової війни), у селян було забрано землю, худобу та реманент. Основними формами організації сільськогосподарського виробництва стали колгоспи і радгоспи з низькою продуктивністю праці, але які тривалий час були в державі основними виробниками сільськогосподарської продукції.

      У післявоєнний період збудовано багато нових промислових підприємств, реконструйовано старі. На початку 50-х років у Тернопільській області працювало 4 цукрових заводи, 51 спиртозавод, 26 маслозаводів, м'ясокомбінат, плодоовочеві комбінати, швейна фабрика. А вже у 60-70-ті роки в області розвинулись нові галузі промисловості : сільськогосподарське машинобудування, електротехнічна, текстильна, хімічна, трикотажна, фарфорово-фаянсова і скляна. Були збудовані нові підприємства харчової промисловості — цукрові і сир-заводи, плодоовочеконсервні, молочні, цукрові заводи тощо.

       На території області діяло 219 промислових підприємств, серед них – виробничі об’єднання “Ватра”, “Комбайновий завод”, “Оріон”, “Сатурн”, “Тек стерно”, а також фарфоровий завод, скляний завод, швейні та галантерейні підприємства, заводи з виробництва будівельних матеріалів та продуктів харчування. Вони випускали продукцію, яка не тільки споживалась в межах області, а й в інших регіонах України та світу. Це – бурякозбиральні комбайни, світлотехнічна апаратура, радіоапаратура, бавовняні тканини, скляний і фарфоровий посуд, швейні вироби, ялинкові прикраси, взуття, цукор, спирт, молочні та м’ясні вироби та ін.

     Але вже у кінці ХХ ст.., коли область, як і вся Україна, опинилася у економічній кризі, обсяги виробництва промислової продукції різко зменшились, потужні підприємства, передовсім, машинобудівної, текстильної, взуттєвої та інших галузей майже зовсім припинили свою діяльність. Зменшилося й виробництво сільськогосподарської продукції, але не настільки високими темпами, як промислової і внаслідок цього область з індустріально-аграрної перетворилась у аграрно-індустріальну.

     Економіка Тернопільської області, починаючи з  1990 р., перебуває у глибокій економічній кризі. Причинами такого стану є: розрив старих господарських зв’язків і втрата традиційних ринків збуту; трансформація суспільного розвитку і невизначеність стратегічного напряму розвитку на початковому етапі проведення соціально-економічних перетворень; непослідовність і помилки у проведенні реформ; невизначеність головних напрямів структурної перебудови і непристосованість до особливостей функціонування у ринкових умовах; невідповідність ступеня розвитку ринкових структур потребам обслуговування; недостатня підтримка з боку держави малого і середнього бізнесу; недосконалість податкової політики, висока частка тіньової економіки тощо. Економічна криза негативно позначилась на темпах розвитку народного господарства, його структурі, ринку праці, рівні виробництва і споживання.

Поряд з цим, в економіці області намітились і позитивні тенденції: певна стабілізація економіки, зменшення рівня інфляції, формування основ багатоукладної економіки, створення бази ринкової інфраструктур та банківської системи, зростання ролі приватного підприємництва  у створенні продукту і окремих видів доходів області.

      Про невисокий рівень економічного розвитку області свідчать показники валової доданої вартості, у розрахунку на 1 особу. У 2005 р. такий показник становив 2740 грн. (в Україні — 5114 грн.) У цьому показнику зростає частка сфери послуг (зв'язку, фінансування і кредитування, комп'ютерного обслуговування, торгівлі тощо). У 2005 р. галузі, які надають різноманітні послуги, виробляли майже 45% валової вартості (у 1995 р - 37%).

     Усього в області працюють 253 підприємства. Провідне місце серед галузей належить харчовій промисловості, яка переробляє с/г сировину. В ній вирізняються: цукрова, м’ясна, молочна, спиртогорілчана, кондитерська, тютюнова, плодоовочева, консервна, борошномельна та інші галузі.

     У сфері торгівлі Тернопільської області відбулися процеси структурної перебудови, які створили сприятливі умови для здорової конкуренції, насичення ринку товарами, зростання обсягів продажу товарів, намітилась чітка тенденція росту обсягів продажу товарів та реалізованих послуг.

     Оборот роздрібної торгівлі, що включає роздрібний товарообіг підприємств юридичних осіб, обсяги продажу товарів на ринках та підприємцями-фізичними особами, за 2005 рік склав 2306,4 млн. грн., зріс на 24,1%, за 2006 рік - 3446,8 млн. грн., зріс на 26,5%.

     У структурі роздрібного товарообігу підприємств продовжує зростати частка продажу непродовольчих товарів. В 2005 році вона склала 56% і в 2006 році 58% проти 43% у попередніх роках. Насичення споживчого ринку області відбувається значною мірою за рахунок реалізації товарів вітчизняних товаровиробників, які складають майже 90% загального обсягу роздрібного товарообігу.

       У сфері внутрішньої торгівлі разом з покращанням кількісних показників пройшли якісні зміни. Все більше торговельних підприємств відповідають Європейським стандартам, з новими передовими технологіями, з використанням сучасного обладнання. роздрібної торгівлі супроводжується впровадженням прогресивних методів торгівлі, розвитком системи додаткових послуг і підвищенням якості торговельного обслуговування.

       При цьому рівень сервісного обслуговування залишається недостатнім для створення привабливого інвестиційного клімату, розвитку туристично-рекреаційного бізнесу. Частка галузі торгівлі та послуг у валовій доданій продукції області не перевищує 25 відсотків, тоді як за середньоєвропейським рівнем має становити більше двох третин.

       Виробничі потужності підприємств дозволяють значно розширити обсяги виробництва товарів, робіт, послуг, диверсифікувати напрямки бізнесу із врахуванням географічного положення району. Перспективним напрямками господарської діяльності можуть бути: створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (заготівля і збут сільськогосподарської продукції, її переробка, оренда та ремонт сільськогосподарської техніки), будівництво об’єктів придорожньої інфраструктури (автокемпінги, міні-готелі, заклади громадського харчування, автозаправки, станції технічного обслуговування автомобілів),реконструкція виробничого обладнання з метою впровадження у виробництво інноваційної продукції.

     На ринку послуг функціонує понад 700 підприємств і їх підрозділів. Обсяг реалізованих ними послуг в 2005 році склав 490 млн. грн., ріст 23%, за 2006 року 730 млн. грн., ріст 29% . В 2006 році значно зросли обсяги послуг у сфері технічного обслуговування та ремонту автомобілів – 87%, операцій з нерухомістю –56%, послуги транспорту та зв’язку – 37%, розширився обсяг послуг готелів, сфери відпочинку та розваг, культури та спорту.

     Побутові послуги населенню області надають понад 1600 суб’єктів підприємницької діяльності, із них: понад 200 структурних підрозділів з ремонту та виготовлення взуття, 335 з ремонту складно-побутової техніки та радіоапаратури, 190 з індпошиву та ремонту одягу, перукарські послуги надають більше 220 перукарень та перукарських салонів. Обсяг реалізованих побутових послуг в 2005 році зріс на 30%, в 2006 році на 50% і складає 24 млн. грн.

     В м. Тернополі та районах області за два роки відкрито 125 підприємств з надання побутових послуг. Серед них: сервісний комплекс ТОВ „Веста (смт. Скала-Подільська Борщівського району), „Алігатор”, „Глобус”, „Едем”, (м. Тернопіль), в районах області - сервісні центри з обслуговування та ремонту побутової техніки „Тарнава-сервіс”, „Норд-сервіс”, фотосалони „Фуджі” та „Кодак”.

 

4. Регіональні особливості і динаміка структури торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.

Характерні дані внутрішньої торгівлі:

Табл.5

 

Мережа підприємств:

• магазини — 2326 одиниць, їхня торгова площа — 137,2 тис. кв. м;
• забезпеченість торговою площею в розрахунку на 1 тис. чол. – 119 кв.м
• підприємства громадського харчування — 880 одиниць, у них 39,3 тис. посадкових місць;
• забезпеченість місцями в розрахунку на 1 тис. чол. — 34 посадкових місць; підприємства побутового обслуговування — 219 одиниць.

     Послуги із забезпечення населення продовольчими і непродовольчими товарами у Тернопільській області надають 646 підприємств оптової торгівлі, 5520 магазинів роздрібної торгівлі, 1388 закладів ресторанного господарства. В структурі торгової мережі відбулися суттєві зміни за рахунок поширення роздрібної торгівлі підприємцями – фізичними особами і ринкової торгівлі. Із загальної кількості 79% магазинів та 54% закладів ресторанного господарства належать підприємцям-фізичним особам.

     Значне місце у забезпеченні населення товарами, особливо сільськогосподарськими товарами в Тернопільській області продовжують займати ринки з продажу продовольчих і непродовольчих товарів. На 63 ринках, які розміщені на території області, обладнано 15,3тис. торгових місць і реалізується майже 20% товарів від загального продажу.