Природні ресурси Украины та особливості їх роміщення

     Територіальне поєднання природних ресурсів є  не сумою розрізнення ресурсів, окремих природних чинників, а єдиним природним комплексом, усі елементи якого взаємопов'язані. У тому чи іншому реїгіоні природні ресурси використовуються здебільшого без урахування взаємодії природного комплексу.

     Максимальне використання вигод від територіального  поєднання природних ресурсів дає  змогу не тільки отримані найбільший господарський ефект, а й успішно вирішувати складні питання охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування.

     Геологічні  пошуки провадяться на всій території  України. Масштаби розвитку промисловості вимагають стабільного забезпечення її мінеральними ресурсами. Пошук нових родовищ палива і різних руд зумовлені зменшенням видобутку їх у давно освоєних районах, а у багатьох випадках – і вичерпанням родовищ. Тому актуальною нині є реалізація концепції ресурсозбереження в розвитку господарства країни. Ресурсозбереження полягає в забезпеченні зростання корисних результатів виробництва при стабільності матеріальних витрат. Розв'язання регіональних екологічних проблем і забезпечення ефективного природокористування та ресурсозбереження вимагають приведення обсягів видобутку і використання природних ресурсів України до оптимальних. Треба здійснювати трансформацію структури виробництва засобів і предметів праці. Це, з одного боку, дасть змогу скоротити видобуток залізної руди, кам'яного вугілля, а з другого – забезпечить відчутний соціальній ефект. Чи не найскладнішим є формування активної інвестиційної діяльності у сфері розробки та освоєння ресурсозберігаючих, мало- та безвідходних технологій використання сировини.

     Ресурсозбереження в галузях економіки виявляється  у здійсненні комплексу пріоритетних галузевих і міжгалузевих заходів. Нони маючи, забезпечувані випереджання темпів зростання кінцевого результату, зменшення витрат природної сировини шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, скорочення втрат сировини під час видобутку, зберігання, транспортування та використання. Максимально треба використовувати вторинні, супутні та побічні ресурси, залучати додаткові джерела сировини, передусім місцевої, а також замінники й нові види матеріалів.

     Альтернативними джерелами забезпечення потреб господарства в природних ресурсах є комплексне їх використання, а також повсюдне впровадження ресурсозберігаючих технологій.

     Комплексне  використання мінерально-сировинних і  наливних ресурсів дає змогу збільшити кількість промислової сировини. Масштаби видобутку й переробки сировини та палива досягають таких розмірів, що навіть порівняно незначний вміст у них тих чи тих компонентів має велике економічне значення.

     Дуже  актуальним є комплексне використання відходів електроенергетики, де використовується низькосортне вугілля. Так, електростанція потужністю 2-2,5 мли кВт, яка споживає вуї Ілля зольністю 20%, щороку видає майже 100 млн м золи, для складування якої потрібна плоїщ: 150 га.

     Не  менш важливим напрямом економії природних ресурсів є впровадження ресурсозберігаючих техніки і технологій. Зниження матеріалові енергомісткості виробництва рівнозначне зростанню виробництва промислової продукції за тієї самої кількості використаних сировини й палива.

     Поряд з комплексним використанням природних ресурсів і впровадженням ресурсозберігаючих технологій, важливим напрямком ресурсозбереження є залучення у виробництво вторинних ресурсів, що дає змогу мінімізувати використання первинної природної сировини.

     Вторинні  ресурси поділяються на вторинні матеріальні та енергетичні. Під вторинними матеріальними ресурсами розуміють відходи виробництв і споживання, які використовують у господарстві за сучасного стану розвитку науки й техніки. Вторинне використання господарське цінних речовин або ресурсів, які через недосконалість технології йдуть у відходи, називається утилізацісю. Тому до цієї категорії відносять лише ту частину відходів, яка може бути зібрана. Тільки після її формування, первинної переробки та оцінки за придатністю до використання вторинні ресурси перетворюються на вторинну сировину.

     Вичерпання  ряду високорентабельних родовищ металевих  руд і проблема охорони навколишнього середовища зумовили найважливішу проблему використання вторинних ресурсів, завдяки чому зменшуються не тільки витрати енергії на їх вилучення й переробку, а й промислові викиди в атмосферу та гідросферу. Відомо, що кожна тонна металу, виплавлена з лому, обходиться у 20 разів дешевше, ніж із залізної руди. При цьому викиди в атмосферу зменшуються па 86%, у гідросферу на 76%, а кількість відходів - па 97%. Повна утилізація й переробка відходів чорної металургії можуть дати економію рівнозначну вартості залізної руди, що видобувається в Україні.

     Впровадження  нових технологій і використання вторинної сировини в паперовій промисловості дасть змогу не тільки збільшити випуск та асортимент продукції, а й зберегти сотні тисяч гектарів лісів.

     До  вторинних енергетичних ресурсів належать газоподібні, рідкі або тверді суміші - відходи технологічних процесів, температура яких вища за температуру навколишнього середовища (тепла вода від систем охолодження устаткування, пара, вентиляційне повітря), їх можна використовувати для теплоподачі в будинки, обігрівання теплиць гоїло.

     За  даними Міністерства природних ресурсів і екології, у нашій країні щороку утворюється майже 2 млрд т різних відходів, 2/3 з яких розкривні, шахтні та інші гірські породи. Тільки переробка сільськогосподарської сировини дає щороку 450 мли т відходів. Зростання населення і масштабів виробництва спричинило виникнення регіональних екологічних проблем. Головними причинами екологічної напруги стали:

• широкомасштабна розробка надр і видобуток мінеральної сировини (Кривий Ріг, Донбас, Львівсько-Волинський басейн, Прикарпаття);
• спорудження каскаду водосховищ на Дніпрі, що призвело до замулення його природної екосистеми;
• катастрофа на Чорнобильській АЕС, необмежене нарощування в минулі десятиріччя потужностей атомної енергетики;
• необгрунтоване осушення заболочених і перезволожених територій на Поліссі;
• надмірна концентрація виробництва у містах, особливо великих;
• відставання темпів лісовідновлення від вирубки лісів на Поліссі і в Карпатах;
• масове проведення зрошувальних меліорації! у Причорномор'ї, що призвело до процесів засолення, зменшення родючості грунтів і виснаження водних ресурсів.

     Однією  з найважливіших нині є проблема охорони повітряного басейну, основними забруднювачами якого є транспорт, енергетичні й хімічні підприємства. Почастішали випадки викидів в атмосферу оксиду вуглецю, вуглекислого газу, діоксиду сірки, пилу, різних оксидів та радіонуклідів. Особливо гостро стоїть питання охорони атмосфери в промислових районах, центрах металургійної й хімічної промисловості.

     Винятково важливою є охорона водних ресурсів. Джерелами забруднення внутрішніх вод нсочищеними стоками с передусім промислові та комунальні підприємства, сільське господарство. Особливо забруднюються водойми мінеральними добривами й пестицидами. Збільшення споживання води зумовлює її дефіцит. У зв'язку з цим проблема забезпечення населення чистою прісною водою є однією з напгостріших

     Складовою проблеми охорони навколишнього  середовища є охорона земельних ресурсів. Для розвитку сільськогосподарського виробництва винятково велике значення має раціональне використання землі, відновлення її родючості, максимальне зменшення вилучення сільськогосподарських угідь для промислового, житлового й транспортного будівництва. Особливу роль у стабілізації земельного фонду сільського господарства відіграє рекультивація відпрацьованих кар'єрів і золовід-валів.

     Першочерговою є охорона рослинного світу, особливо лісів. Значення лісу для життя і діяльності людини важко переоцінити, тому найважливішим завданням є регулювання лісокористування, підтримання продуктивності лісів. Для збереження видів унікальної природи створюються національні парки (Карпатський, Шацький та ін.).

     Проблема  охорони тваринного світу зумовлена зниженнямям запасів цінних видів риби, хутрових звірів, диких тварин, які не завдають шкоди людині. В зв'язку з цим на відповідні органи покладено обов'язки контролю і регулювання правил мисливства та рибальства. Ухвалено відповідні рішення законодавчих органів.

     Зростання масштабів видобутку мінеральних  ресурсів висуває проблему охорони надр. Слід передбачити раціональне використання надр і зменшення втрат корисних компонентів при видобутку і переробці. Для цього потрібно впроваджувати комплексне використання мінеральної сировини, широко застосовувати сучасні ефективні технології видобутку і переробки бідних руд, утилізацію відходів.

     Загострення цих проблем робить необхідним розв'язання проблеми дальшого співіснування людини й природи на основі раціонального овикористання природних ресурсів. Під раціональним природокористуванням розуміють таку його форму, коли воно дозволяє передбачити результат інаслідки функціонування системи «людина-природа». Його рівень визначається ефективністю використання природних ресурсів і станом навколишнього середовища. Воно вимагає якнайміцнішого зв'язку між НТП і реалізацією заходів, спрямованих на мінімізацію негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище і природоохоронної активізації виробничої діяльності.

      Висновки  до розділу

        Швидкісний розвиток більшості країн Європи в економічному відношенні за рахунок впровадження ресурснозберігаючих технологій і проведення грамотної політики ресурсозбереження змусив задуматись наше керівництво над тим, як в Україні досягти  того ж рівня що і в цих країнах. Тому вже сьогодні здійснюється впровадження різноманітних маловідходних і безвідходних засобів виробництва на більшості заводів і фабрик. Зараз приймається ряд законів, які регулюють процес їх застосування. І хоча Україна сьогодні перебуває в незручному економічному положенні, на мою  думку, саме за рахунок грамотної ресурснозберігаючої політики в майбутньому ми будемо керівною державою світу, а не дисциплінованим виконавцем забаганок провідних країн.

Висновки

     Територія України має різноманітні природні умови і ресурси. Це підтверджується дослідженнями її території з античних часів до сьогодення. Головні риси природних компонентів України пов'язані з її положенням в помірному поясі, у межах Східноєвропейської докембрійської платформи і однойменної рівнини, що пережила тривалий і складний час формування. Більша частина території України лежить на материковій корі, потужність якої становить 26—65 км. У процесі розвитку земної кори утворилися різні за віком і походженням тектонічні структури: платформи та складчасті споруди. У розташуванні основних орографічних одиниць спостерігається їх приуроченість до певних тектонічних регіонів: підвищеним тектонічним структурам відповідають на поверхні височини, гірські хребти, зниженим — низовини, рівнини, міжгірні улоговини. Близько 70 % території України зайнято низовинами, 25 — височинами, 5 % — горами.

     На  формування і поширення сучасного  рельєфу України вплинули неотектонічні рухи, льодовики. Цим зумовлено поширення різноманітних типів і форм рельєфу (тектогенні, вулканічні, денудаційні, водно-ерозійні, гравітаційні, льодовикові, карстові, суфозійні, еолові та ін.). Україна багата на корисні копалини: розробляється близько 90 їх видів. Недостатні запаси нафти і газу. Поширення родовищ корисних копалин тісно пов'язане з геологічною будовою території.

     Основні риси кліматичних умов України визначаються її положенням в помірному природному поясі. Від цього залежать тривалість сонячного сяйва, інтенсивність сонячної радіації. Циркуляційні процеси пов'язані з надходженням повітряних мас з Атлантики і Арктики, переважанням їх західного переносу. Основною закономірністю в розподілі опадів є їх зменшення з північного заходу на південний схід (від 650—600 мм до 450—400 мм).

     Своєрідні фізико-географічні умови мають  Чорне і Азовське моря. Це зумовлено їх внутрішньоматериковим положенням, певною ізольованістю від Світового океану, надходженням прісноводного стоку річок, які в них впадають. Україна має досить розгалужену річкову сітку: на 1 км її території припадає 0,25 км річок.

     У зв'язку з недостатнім зволоженням  лісостепової і степової зон, нестачею води в промислових районах побудовано зрошувальні системи, канали і водоводи. Озера України зосереджені здебільшого на її півночі та півдні, багато заплавних озер. Підземні води, їх запаси пов'язані з особливостями геологічної будови артезіанських басейнів (Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський, Причорноморський та ін.).