ПРИРОДНІ  РЕСУРСИ УКРАЇНИ  ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ РОЗМІЩЕННЯ

Зміст

     Вступ

     Розділ 1.                Методи економічної оцінки природних

                                    Ресурсів україни……………………………………5

     Висновки  до розділу 1.............................................................................7

         Розділ 2.                 Розміщення природних ресурсів-основа

                                         Територіальної організаціі виробництва…………8

          2.1.                         Мінерально – сировинні ресурси…………………8

         2.2.                         Водні ресурси……………………………………..14

         2.3.                         Земельні ресурси………………………………….17

         2.4.                         Лісові ресурси…………………………………….20

2.5.                        Рослинний і тваринний світ……………………...21

         2.6.                         Рекреаційні ресурси……………………………....26

          Висновки до розділу 2...........................................................................28

          Розділ 3.                Проблеми ресурсозбереження і впровадження

                                                ресурсозберігаючих технологій………………… 

Висновки  до розділу.............................................................................34

     Висновки.................................................................................................36

     Список  використаних джерел...............................................................38

     Додатки…………………………………………………………………39

     Додаток А………………………………………………………………39

     Додаток В……………………………………………………………….40 

 

     Вступ

     Сьогодні  Україна переживає тяжкі часи, які обумовлені її переходом до ринкової економіки. Тому вже ми – студенти повинні шукати різноманітні шляхи, котрі б прискорили її розвиток. З цією метою кожен з нас  аналізує і вивчає питання, пов’язані з розвитком і розміщенням продуктивних сил.

     Роль  обраною мною проблеми дослідження, а це – природні ресурси України  і особливості їх розміщення, є  дуже важливою. Оскільки в умовах переходу до ринкової соціально орієнтованої економіки насамперед природні багатства визначають можливість країни посісти гідне місце в світі. Оцінивши природні ресурси я можу сказати, що наша держава має дуже великі перспективи. Так у нас є значні запаси кам’яного вугілля (до 200 млрд. тон), великі поклади бурого вугілля, марганцю, залізної руди, а щодо нерудних корисних копалин, то ми забезпеченні ними чи не найкраще у Європі.

     Значення  оцінки природних ресурсів є визначальним. Якщо ми на сьогоднішньому етапі розвитку точно знатимемо запаси всіх природних ресурсів і ті проблеми, які існують у цій сфері, ми зможемо правильно організувати виробництво різних продуктів і “пустити в хід механізм економічного зростання країни.”

     Знову ж таки, говорячи про актуальність моєї теми, слід сказати, що природні ресурси відіграють чи не найважливішу роль у правильному і раціональному розміщенні продуктивних сил. Наприклад, якщо розглянути східні райони  України. Тут є вугілля, залізна руда, певна частина нафтових запасів, значні поклади різноманітних нерудних корисних копалин, завдяки господарській діяльності людини було прокладено канал Дніпро-Донбас, тому там і зосереджені найбільші металургійні, машинобудівні заводи, нафтопереробні комбінати. Наявність великих річок на території країни (Дніпро, Дністер, Південний Буг, Дунай, Сіверський Донецьк) зумовило побудову на їхніх водних потоках гідроелектростанцій. Прекрасні багатства Карпатських і Кримських гір у рельєфному відношенні призвели до концентрації великих баз відпочинку, санаторно-курортних закладів. Таких прикладів можна навести дуже й дуже багато.

     Основною  метою і завданням моєї курсової роботи є:

• Оцінити реальний стан природних ресурсів;
• Визначити основні проблеми, які пов’язані з особливостями характеру їх використання;
• Продумати можливі шляхи поліпшення стану природних “дарів” на сьогоднішньому рівні їх “винищення”;
• Вказати політику держави щодо раціонального їх використання;
• Показати, які в Україні впроваджуються ресурсозберігаючі технології і як, взагалі, ведеться політика ресурсозбереження.

Слід відзначити, що ступінь вивчення природних ресурсів нашої Батьківщини є досить значним. Над їх вивченням працювало багато відомих вчених. Вони дуже добре висвітлили етапи формування різних видів корисних копалин і їх  сьогоднішній стан. Зокрема я хочу відзначити праці “Природні умови і природні ресурси”, яку розробляли Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І.; і “Природно-ресурсний потенціал України” Руденка В.П. Ці вчені присвятили частину свого життя вивченню природних ресурсів України. Саме відштовхуючись від їхньої роботи я здійснюватиму аналіз природних “багатств”, оцінюватиму рівень їх вичерпаності і винищеності людською діяльністю, шукатиму шляхи для поліпшення природно-ресурсного потенціалу України.

      Взагалі, я вважаю, що природні ресурси –  це основа розвитку не лише економіки країни, а й основа духовного процвітання її народу. Тому кожен справжній громадянин України повинен замислюватись про наслідки своїх дій перед тим, як зробити щось на шкоду природі. 
 

 

Розділ І Методи економічної оцінки природних ресурсів України 

     Використання  в економічній системі природних  ресурсів вимагає їх адекватної оцінки. Економічна оцінка природних ресурсів включає врахування багатьох чинників (економічних, соціальних, технічних, еколого-географічних), які обумовлюють просторові відмінності і значення природних ресурсів длч життєдіяльності людини. При економічній оцінці використовуються наступні критерії: розміри родовиш, які визначаються його запасами, якість корисних копалин, їх склад і властивості, умови експлуатації; потужність пластів і умови залягання, господарське значення; річні обсяги видобутку.

     Найправомірніше показниками економічної оцінки повинні бути:

• собівартість, яка характеризує поточні витрати;
• питомі капіталовкладення, що виражають величину одноразових витрат.

     В економічній науці склалися 3 основні підходи до оцінювання

     природних рисурсів. Всі вони спираються на визначення матеріальних витрат, пов’язаних з  ресурсовикористанням. У зв’язку  з цим оцінити природні ресурси, їхнє джерело можна лише опосередковано – через величину цих витрат та економічну вигоду.

     Оцінювання  за витратами на залучення до використання грунтуються на обліку прямих витрат на розвідку, освоєння, поліпшення (наприклад, меліорацію) джерела ресурсів. Порівняння цих витрат з витратами за іншими джерелами дає можливість виявити ті, які забезпечують економію сил, часу і матеріальних засобів на залучення до експлуатації нових джерел.

     Оцінювання  за витратами на використання засноване  на теорії диференціальної ренти  та розрахунку економічної вигоди (економі  витроти і одержання прибутку), яка виникає при есплуатації родовища, ділянки землі, тощо, кращих порівняно з іншими. Їх обчислення за різницею між приведеними витратами на гіршому джерелі ресурсів та тому, що оцінюється, якщо відомі кількіть і склад джерел для забезпечення потреб в ресурсах. Це дає змогу вибрати “найдешевші” варіанти забезпечення країни ресурсами, а також розрахувати прийняті податки при передачі джерел ресурсів в оренду, при зміні їх власників, користувачів [3-c.125].

     Оцінювання  за витратами на відтворення або компенсацію – фактичне оцінювання майбутніх витрат суспільства у разі, якщо це джерело ресурсів не використовуватиметься в результаті виснаження або деградації.

     Це  оцінювання прийняте для відновлюваних  або взаємозамінних ресурсів і спрямоване на економічну експлуатацію джерел ресурсу, враховуючи допустимі витрати на його відновлення чи заміну іншим ресурсом. Воно також може використовуватися для регулювання відносин між ресусокористувачами у вигляді зтягнень за погіршення якості ресурсів.

     Для розміщення галузей народного господарства велике значення мають кількісні  параметри певного виду ресурсу. За народногосподарським значенням  запаси корисних копалин поділяються  на такі групи: балансові, використання яких економічно вигідне, тобто вони відповідають промисловим вимогам за якістю сировини і гірничо-технічними умовами експлуатації; позабалансові, які при наявному рівні технології експлуатувати економічно не вигідно. В геології виділяють такі категорії запасів корисних копалин: А – докладно розвідані та вивченні; В і С₁ – розвідані менш докладно; С₂ – оцінені попередньо і приблизно. Запаси корисних копалин за категоріями А, В, С₁, С₂ разом з прогнозованими запасами становлять геологічні запаси. До власне промислових запасів відносять вивчені й розвідані запаси, експлуатація яких  за даних умов забезпечує достатню рентабельність виробництва[.

     Загальне  економічне оцінювання природних ресурсів передбачає облік сукупності чинників (економічних, технічних, еколого-географічних), які обумовлюють просторові відмінності та значимість корисних копалин для життєдіяльності людини. 
 
 
 
 

     Висновки  до розділу

     Економічна  оцінка природних сил України  є важливою передумовою ефективного  їх використання у народному господарстві нашої держави. Це насамперед дає  змогу правильно організувати виробництво різних видів продукції і, як наслідок,  забезпечити сталість економіки країни. Саме від того, як здійснюється ця оцінка і залежить ресурсозбереження та перспективи відновлення вичерпних ресурсів. Якби в нашій державі правильно здійснювалася економічна оцінка природних ресурсів, то ми б займали перше місце в світі за темпами розвитку.  
Розділ ІІ Розміщення природних ресурсів – основа територіальної  організації виробництва. 

     2.1. Мінерально-сировинні ресурси 

     Під мінеральними ресурсами розуміють сукупність різних видів корисних копалин, які можуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил.

     За  характером використання мінеральні ресурси  поділяються на групи: паливноенергетичні, рудні, нерудні. В структурі паливних ресурсів України домінує кам’яне і буре вугілля, запаси якого за категоріями А+В+С₁ станом на 1997 р. складали 45,7 млрд. тон. Основним кам’яновугілним басейном є Донбас, який охоплює територію понад 50 тис. км². Він містить понід 45 млрд. тон балансових запасів вугілля переважно високої якості. Львівсько-Волинський басейн займає близько 10 тис. км². На жаль, і потужність пластів цих басейнів (0,5-2 м на Донбасі, 0,5-1 м у Львівсько-Волинському) і умови залягання, і глибина видобутку ( на Донбасі окремі шахти мають глибину понад 1 км) є не дуже втішними.

     Дещо  кращі умови і більша потужність пластів у Дніпровському буровугільному басейні, що дає змогу вести видобуток  тут більшш дешевим відкритим  способом, але запаси його становлять усього 2,4 млрд. тон і основні родовища розташовані на землях з найбільш родючими грунтами. Незначні поклади бурого вугілля Дніпровсько-Донецької впадини, Прикарпаття і Закарпаття через свою нерентабельність не розробляються.

     В Україні виявлено 307 родовищ нафти  і газу, які зосереджені у Дніпровсько-Донецькій, Карпатській і Причорноморсько-Азовській нафтогазних провінціях. Вже понад 100 р. ведеться видобуток нафти (Борислав) і 80 р. – природного газу на Передкарпатті. Тому запаси нафтових і газових родовищ цього краю майже вичерпані. Близько 80 % видобутку нафтовї сировини країни в даний момент часу припадає на родовища Східної України. Найбільшими нафтовими родовищами тут є Леляківське, Гнідинцівське і Глинсько-Розбитівське; нафтогазовими – Шебелинське, Єфремівське, Західнохрестищенське. На півдні України найбільша кількість родовищ нафти і газу досліджена на Тарханському і Керченському півостровах. З 1966 р тут видобувається газ, а з 1993 р – нафта. 

                                                                                                                  Таблиця 1

Динаміка  видобутку палива  Україні