Економiчна характеристика Тунiсу

Джерело: [7], розрахунки автора

 

    Розділ 3. Країна в світовому  господарстві

    3.1. Структура зовнішньої  торгівлі

    Туніс проводить політику укріплення свого  авторитету на міжнародній арені, створюючи  сприятливі умови для розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. Продовжує реалізовуватись  програма лібералізації економіки, що почалася в 1980-х роках. [1, c.591]

    В товарній структурі експорту Тунісу переважають оливки і оливкова олія, фосфати (експортують з Гафси приблизно 7 млн. тонн на рік - фосфорна кислота та добрива становлять 8% експорту) та хімікати, вуглеводні, товари текстильної та шкіряної промисловості, механічні та електротехнічні вироби, товари харчової промисловості, с/х продукти. За темпами росту експорту країна випереджає інші магрибські країни.

    Імпортуються  машини та обладнання, паливо, сировина і напівфабрикати, матеріали. [8]

    Інноваційний  індекс (показник рівня інноваційної діяльності країни) від’ємний – складає -0,42 балів при врахуванні інноваційної діяльності та її ефективності [15].

    Основний  зовнішньоторговий партнер Тунісу – Франція, але розширюються зовнішньоекономічні  зв’язки також з Європейським Союзом,  державами Азії та країнами Магрибу. Торгівельно-економічні відносини  з країнами Країн Магрибу не відповідають своєму потенціальному рівню. З точки  зору торгівлі з ЄС найважливішими є зв’язки з Францією та Італією (разом на них приходиться майже 50 %). [5,15]

Таблиця 3.1.

Зовнішня  торгівля країни (2008 р.)

    Джерело: [13], розрахунки автора

    3.2. Іноземні інвестиції  і борги

    Національна туніська валюта – туніський дінар. Офіційний курс цієї валюти до долара США – 1,43 (дані 2010 року) [15].

    

    Джерело: [18]

    Основні проблеми економіки Тунісу:

    - імміграції громадян Тунісу;

    - потреба в створенні зайнятості;

    - повільний ріст сільськогосподарського  сектора;

    - високі ціни в індустріальному  секторі;

    - бідність міського населення [8].

    Туніс є прикладом країни, де постійне від’ємне сальдо балансу за поточними  операціями мало негативні наслідки. Вона надто залежить від іноземних  інвестицій (щорічний приток яких у 1991-2000 рр. складав 21% усіх капіталовкладень в  економіку) через великий зовнішній  борг. Саме іноземні інвестиції надають  «ризиковий» капітал, стимулюють інноваційну  діяльність і модернізацію, оновлення  теорії та практики керування [13].

    Маючи за плечима хороший послужний  список здорової фінансової історії, туніська економіка регулярно отримує  високі інвестиційні рейтинги від різних міжнародних інститутів, через податкові  реформи і регулювання зайнятості їй вдається залучати прямі іноземні інвестиції (ПІІ). ПІІ залучаються  в країну цим загальним позитивним кліматом та інвестиційними рейтингами, які привласнюють економіці такі міжнародні інститути, як Moody's Fitch. У Тунісі дуже вигідно займатися справою, так як у країні діють масивні податкові стимули. У найближчому майбутньому очікується значний приплив нових інвестицій [14].

    Серед крупних інвесторів, що вкладають  в Туніс сьогодні, можна виділити Sama Holding з ОАЕ з великим проектом вартістю 14 млрд. доларів і Дубайська  компанія Emaar, що інвестували 1.9 млрд. доларів  у будівництво готельного комплексу [6].

Таблиця 3.2.

Основні фінансові показники країни в 2010 році

Джерело: [7], [18], розрахунки автора 

    3.3. Конкурентоздатність  і міжнародне співробітництво

    Каталізатором росту конкурентоздатності продукції  Тунісу є іноземні інвестиції –  крім всього перерахованого вище, вони підтягують місцевих виробників до міжнародного рівня [6].

    В принципі будь-яка галузь туніського господарства становить певний інтерес  з інвестиційної точки зору. Але на мій погляд, найбільш привабливі текстильна промисловість, що поєднує традиційну якість і оригінальність дизайну продукції з передовими технологіями та обладнанням; виробництво шкіргалантереї та взуття, електрообладнання, продуктів харчування, також будівництво одне з перспективних галузей розвитку. Можливість використання дешевих робочих ресурсів сильно приваблює потоки іноземного капіталу з метою створення туніських проміжних підприємств, на яких збирається різне обладнання [6]. Традиційно Туніс приділяє велику увагу аграрному сектору. Тому значний інтерес представляють компанії, які постачають обладнання для збору і переробки сільськогосподарської продукції [9].

    Туніс входить до таких міжнародних  організацій:

    - член ООН;

    - член Ліги арабських держав;

    - Організації африканської єдності (ОФЄ);

    - союз арабського Магрібу;

    - Африканський союз (АС);

    - Середземноморський союз;

    - Організація Ісламського співробітництва (ОІС) [3].

    В Африці вільні економічні зони поки отримали менше поширення - значною мірою  через нестачу коштів і нерозвиненості інфраструктури. Тут також переважають  експортно-виробничі зони, серед  яких найбільше значення мають зони на о. Маврикій, в Тунісі та Єгипті [10]. У Тунісі доки не має зон вільної торгівлі, але ЄАВТ в даний час працює над створенням зони вільної торгівлі в Середземномор'ї, яка буде включати в себе країни Магрибу (Алжир, Марокко, Мавританія, Туніс, Лівія) і Близького Сходу [10,11].

    Характерною особливістю зовнішньоторгового обороту Тунісу довгий час була значна перевага імпорту над експортом.

    Зберігається  тенденція до зростання кількості  робочих місць. Якщо в 2009 році було створено 43 500 робочих місць, то в 2010 році - 67,3 тисячі, а в 2011 році очікується створення 81 500 нових робочих місць. При цьому  попит на робочі місця поступово  скорочується з 85 400 в 2009 до 80,5 в 2011 (прогноз). Спостерігається постійне зростання  експорту по ключових позиціях - енергоносіям, фосфатам, продуктів нафтохімії і  текстилю та сільськогосподарської  продукції. У регіональних рейтингу 2009-2010 років Туніс займав лідируючі  позиції по конкурентноздатності економіки  серед країн Магрибу [7,10].

      Виходячи  з опублікованих на загальному форумі The Global Competitiveness Report статті про конкурентоспроможність економіки в 2010 році - Туніс займає 32 місце в світі і 1 місце в  Африці з 139 країн. Туніс поліпшив свої показники з минулого року, піднявшись на 8 місць (40 місце в 2009р.). Випередивши багато країн в Європі. Для розрахунків застосовували 12 показників. Серед них: Інфраструктура, Установи, Макроекономічна стабільність, Освіта, Ринки праці і товарів, Фінансовий ринок, Технології та інновації, а також Ділове життя [14]. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

     Поставлені  в процесі розгляду даної теми задачі були виконані, мета роботи досягнута, на основі цього можна зробити  наступні висновки.

     Головні проблеми економіки Тунісу пов’язані з безробіттям та сільським господарством. До них належать:

    - імміграції громадян Тунісу;

    - потреба в створенні зайнятості;

    - повільний ріст сільськогосподарського  сектора;

    - високі ціни в індустріальному  секторі;

       - бідність міського населення.

    Туніс, економіка якого традиційно була заснована на сільському господарстві, в даний час розвиває такі важливі  галузі, як електроенергетика, туризм і обробна промисловість. Туніс - аграрна країна з відносно розвиненою промисловістю, незважаючи на скромні запаси природних ресурсів, є лідером серед країн Африки, з ВВП на душу населення (2011 р.) 9400 $. Країна все більше стає державою з переважанням середнього класу, як становить на 2011 рік 60%. Через нерозвинену систему зрошення виробництво сільськогосподарської продукції в значній мірі залежить від кількості опадів, що випадають, тому посухи є причинами серйозного занепаду економіки країни. Найважливіша мінеральна сировина - нафта, хоча за її запасам, набагато поступається сусіднім країнам.

    Сфера послуг – одна з найбільш розвинутий секторів економіки Тунісу. Причини  цього явища:

1. велика зайнятість населення у цій сфері;
2. міжнародні зв’язки з багатьма країнами, в тому числі з Європейським Союзом;
3. вигідне географічне положення;
4. розвинутий туристичний бізнес;
5. розвинута транспортна система.

    Найбільш  перспективними галузями промисловості  Тунісу є нафтопереробний, туристична, текстильна і швейна промисловості.

    Розвиток  економіки у незалежному Тунісі йшло щодо швидкими темпами. Зараз країна за рівнем життя серед африканських країн є безумовним лідером.

 

    Список  використаних джерел

1. Велика радянська енциклопедія. Том 16. – М.: Радянська Енциклопедія, 1974. – 615 с.
2. Весь мир. Страны. Флаги. Гербы. Минск: Харвест, 2004 г., 698 с.
3. Герчикова І.Н. Міжнародні економічні організації. – М.: Консалтбанкір, 2000. – 624 с.
4. Малая энциклопедия стран. - М. Торсинг, 2004 г., 716 с.
5. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. С.Б. Лаврова, Н.В. Каледина. М., 2002.
6. Інвестиції Тунісу[http://rutunisia.ru/investicii-i-biznes-v-tunise/index.html]
7. Інформація про країни [ http://data.un.org]
8. Економіка Тунісу[http://www.bigpi.biysk.ru/encicl/articles/63/1006330/100330A.htm]
9. Економіка Тунісу[http://bunich.ru/encyclopedia/content.ph?id=4&gid=36]
10. Політика Тунісу[http://banker.ua/bank_news/govregulations]
11. Туніс[http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_colier/121/ТУНИС]
12. Туризм Тунісу [http://www.tunis-ht.ru/news/408.html]
13. Світовий банк [http://data.world-bank.org/]
14. Світові показники Тунісу[http://www.tunishome.ru/pages/ekonomika]
15. Статистика країн [http://iformatsiya.ru]
16. Faostat [http://faostat.fao.org/site/339/default.aspx]
17. Undatstat [http://unctadstat.unctad.org]
18. Index [http://www.indexmundi.com/tunisia/exchange_rates.html]