Ознаки, функції бібліографічного опису

       Вступ

     З появою великої кількості документних зібрань з’ясувалося, що неможливо швидко знайти потрібну інформацію шляхом перегляду всіх наявних документів. Оперативно ознайомитися з великою кількістю їх можна, якщо коротко навести основні відомості про кожний документ у своєрідній довідці, тобто подати інформацію у «згорнутому» вигляді.

     Таким чином, для розшуку потрібного документа  не потрібно переглядати тексти багатьох документів, а досить ознайомитися лише з короткими повідомленнями про них. Якщо ж ці короткі повідомлення поділити на групи відповідно до певних ознак документів, то можна переглядати відомості не про всі документи, а лише про ті, що увійшли до певної групи.

       Стиснення, згортання інформації здійснюється в ході наукової обробки документів. З первинного документа беруть потрібні користувачам відомості про його зміст і формальні ознаки й на цій основі складають вторинні документи, які публікуються в інформаційних виданнях, використовуються в бібліотечних і бібліографічних каталогах і картотеках, тобто забезпечують інформування користувачів про відповідні первинні документи.

         Бібліографічний опис — це записана за певними правилами множина бібліографічних даних, що ідентифікують документ. Бібліографічні дані є конкретними відомостями про назву, автора твору, місце і рік видання та багато інших. Таким чином, бібліографічний опис дає уявлення про зміст, вид, читацьке призначення, актуальність документа, а також дає змогу його ідентифікувати — зіставити з іншими, відрізнити від інших.

       Роль  бібліографічного опису в різноманітних галузях наукової й культурної діяльності винятково велика, адже вся інформація про документи здійснюється саме за його допомогою. Він є основою для створення всіх бібліотечних каталогів, бібліографічних й інформаційних видань, автоматизованих банків даних про документи. Без нього неможливо написати рецензію, реферат, огляд літератури, послатися на якийсь твір у науковому, навчальному виданні тощо. Завдяки цьому бібліографічний опис широко використовується в бібліотечній, у бібліографічній і науково-інформаційній діяльності, у книговидавництві, у книжковій торгівлі, архівістиці, журналістиці, в науковій роботі тощо. 

     Бібліографічний опис. Поняття 

     Бібліографічний опис — це сукупність бібліографічних  відомостей про документ, його складову частину чи групу документів, які наведені за певними правилами, необхідні та достатні.

     Для уніфікації складання бібліографічного опису на міжнародному рівні, забезпечення можливості обміну результатами каталогізації  розроблено національний стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання», який набув чинності 1 липня 2007 року. Він є базовим для системи стандартів, правил, методичних посібників зі складання бібліографічного опису. Дані для складання описів беруться безпосередньо з видання. Опис складається з обов'язкових елементів: основний заголовок, автори, повторність видання, рік видання, обсяг. На каталожній картці в лівому верхньому кутку розташовується шифр, що визначає місце книги на полиці. Чисельник дробу позначає відділ класифікації до якого книга відноситься за змістом. Знаменник — авторський знак, умовна позначка першого складу прізвища автора або першого складу назви книги. Центральною складовою бібліографічного опису є бібліографічний запис.

     Бібліографічний опис (БО) можна уявити як сукупність логічно цілісного тексту, зміст інформації на матеріальному носієві. Частіше БО використовується у двох значеннях: як процес бібліографічного опису, який складається з аналізу документа, та виявлення відомостей, визначення необхідного набору елементів БО. Бібліографічний опис – це записана за певним правилами множина бібліографічних даних, що ідентифікують документ.

     Таким чином, Бібліографічний опис – це процес и результат складання по визначеним правилам переліку відомостей про який-небудь документ, які ідентифікують цей документ і дозволяють знаходити його серед багатьох інших. 

     Функції БО 

     Бібліографічні  дані є конкретними відомостями  про назву твору, його автора та інших. Тобто, БО дає уявлення про призначення, зміст документу.

     Кожний  бібліографічний опис виконує певні  функції, найважливішою з яких є  ідентифікація. Її суть в тому, що вона може виявити тотожність деяких документів, відрізняти їх один від одного і при цьому не бачити їх.

     Бібліографічний опис складається безпосередньо  за самим документом, за титульною  сторінкою. Він складається на мові оригіналу та за сучасною орфографією.

     Завдяки БО, можна розшукати документ за тими ознаками, які притаманні лише йому. Тобто перша функція є кроком для наступної, пошукової функції, яка пов'язана з функцією вибору, так як сукупність відомостей, наведених у бібліографічному описі, дає уявлення про документ і тим самим допомагає вибрати той, що найбільше відповідає потребам користувача.

     Також до основних функцій належить інформаційна, що інформує про твір, його зміст, призначення. Окремим її випадком є сигнальна функція, так як бібліографічний опис повідомляє про новий документ, про надходження книги до бібліотеки.

     По  книзі Никіфоровської, три основні функції – ідентифікуюча, інформаційна та пошукова – пов’язані між собою та використовуються в різних видах бібліографічного опису. В різних ситуаціях пріоритети їхнього використання змінюються. Наприклад, при обробці нових надходжень до бібліотеки чи інформаційного центру головну роль відіграє ідентифікуюча функція БО, а у видавничих каталогах - інформаційна.

       Обліково-реєстраційна функція полягає в тому, що опис дає змогу здійснювати облік і реєстрацію документів як на загальнодержавному рівні, так і на рівні тієї чи іншої установи. Організаційна функція – це формальні ознаки документу, які можуть бути основою для групування записів у конкретному пошуковому масиві.

     При складанні бібліографічного опису  необхідно дотримуватися певних вимог:

- Точність – всі бібліографічні відомості мають відповідати даним документу;

- Повнота – повний набір даних, що допомагають встановити відмінність документа від інших подібних;

- Єдність опису – склад відомостей, форма і послідовність мають бути стабільними;

-Стислість, оскільки БО вміщають на невеликій площі;

- Зрозумілість і чіткість.

     Отже, Бібліографічний опис – це записана за певними правилами множина бібліографічних даних, які ідентифікують документ.

     Центральною складовою бібліографічного опису  є бібліографічний запис(БЗ). Бібліографічний запис – розгорнута бібліографічна характеристика видання (твору, документального джерела), в якій бібліографічний опис доповнений тими чи іншими елементами: заголовком, анотацією чи рефератом, класифікаційними індексами, предметними рубриками, бібліотечними шифрами зберігання тощо.

     Бібліографічний запис (БЗ) вважається найпоширенішою формою бібліографічної інформації. "До складу бібліографічного запису входять заголовок бібліографічного запису і бібліографічний опис, доповнюваний класифікаційними індексами, наочними рубриками, анотацією, довідками про додаткові бібліографічні записи, датою завершення обробки документа і іншими відомостями. Ступінь повноти бібліографічного запису визначається цілями і задачами конкретної установи-укладача бібліографічної допомоги, що бібліографує.

       ГОСТ 7.80-2000 Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги і правила складання  був введений 07.01.2001 і розроблений  Російською книжковою палатою (РКП) спільно з Російською державною  бібліотекою. Стандарт складається з 9 розділів і одного додатку: область застосування; нормативні посилання; терміни і визначення; загальні положення; заголовок, що містить ім'я особи, заголовок, що містить найменування організації; заголовок, що містить уніфікований заголовок; заголовок, що містить позначення документа; заголовок, що містить географічну назву; додаток (довідкове). Стандарт встановлює загальні вимоги до заголовка бібліографічного запису і правила його складання, набір відомостей, послідовність їх приведення, застосування умовних розділових знаків. Стандарт розповсюджується на основні види заголовків, але не використовується для бібліографічних посилань. 

       Знаки БО 

     У бібліографічному описі використовують такі умовні розділові знаки:

. — крапка  і тире

. крапка

, кома

: двокрапка

; крапка з  комою

/ коса риска

// дві косі  риски

() круглі дужки

[ ] квадратні  дужки

+ плюс

= знак рівності

     Елементи  бібліографічного опису відокремлюються  розділовими знаками за загальними правилами синтаксису, а також  умовними розділовими знаками, які допомагають орієнтуватися в описах, складених навіть незнайомими мовами.

     Умовні  розділові знаки — це знаки  пунктуації та математичні символи. Зони бібліографічного опису відокремлюються знаком крапка і тире (. — ), цей знак відокремлює й окремі групи приміток. Кома ( , ) ставиться перед датою видання, накладом, ISSN у зоні серії; двокрапка ( : ) — перед кожною групою підназв, перед назвою видавництва, перед ціною і відомостями про ілюстрації. Крапку з комою ( ; ) ставлять перед зазначенням розміру документа, номером випуску серії та в межах одного бібліографічного елемента для відокремлення однорідних понять, наприклад, у місці видання: Херсон ; Миколаїв. Знак коса риска ( / ) ставлять перед відомостями про відповідальність, а знак рівності ( = ) — попереду паралельної назви; знак плюс ( + ) — перед відомостями про супровідний матеріал. Зону серії беруть у круглі дужки (). Відомості, одержані для опису не безпосередньо з документа, а запозичені з інших джерел або самостійно сформульовані укладачем опису, беруть у квадратні дужки [].

     Приклади

Книги

Один  автор

Данев Л. Репродуктивна  ендокринологія та неплідність / Л. Данев : посіб.

для післядипломної освіти. – Львів, 1997. – 170с. : іл.

Два автори

Васютинський  А.Г. Курс оперативної офтальмології / А. Г. Васютинський,

А. Ф. Румянцева. – К. : Медвидав, 1993. – 263 с.

Три автори

Венцківський  Б. М. Гестози вагітних : навч. посіб. для студентів вищих

медичних навч. закладів III–IV рівнів акредитації / Б. М. Венцківський, В. М.

Запорожан, А. Я. Сенчук ; Нац. мед. ун–т ім. О. О. Богомольця, Одес. держ.

мед. ун–т, Київ. мед. ін–т Укр. Асоц. народ. медицини. –  К. : Аконіт, 2002. –

       111с. : табл. – Бібліогр. : с. 110. 

Чотири, П’ять та більше авторів потрібно описувати під назвою

Визначні імена  у світовій медицині / Г. Ю. Аронов, О. А. Грандо, М. Б.

       Мирський [та ін.] ; за ред. О. А. Грандо. – К. : РВА  «Тріумф», 2001. – 319 с. 

Опис  книги за переводом

Краг Є. Введення в молекулярну епідеміологію / Є. Краг ; пер. с англ. Ю. Л.

       Голубева. – Тернопіль : Астропринт, 1999. – 126 с. 

- За косою рискою / Укладачів вказують не більш двох прізвищ, якщо

       укладачів три і більше, то приводиться одне прізвище з додатком [та ін]. 

Опис  книги з двома  місцями видання

Досвід проведення функціонального обстеження в міністерстві охорони

здоров’я України / Н. Маньковська, О. Лукашенко. – Львів : Каменяр ;

       Тернопіль : Б. в., 2000. – 136 с. 

Опис  книги з продовжуваного та періодичного видань

Новицька А. В. Лабораторна діагностика туберкульозу та контроль за якістю

бактеріоскопічних досліджень / А. В. Новицька // Туберкульоз дітей у

       дитсадках та школах : зб. наук. праць. – Вінниця, 1999. – Вип. 21. – С. 76–81. 

     Види  бібліографічного опису