Лексичні особливості професійного мовлення

У практиці ділового спілкування треба бути обережним  щодо їх вживання у службовому  папері. Документ у цьому випадку може перетворитися з офіційного у неофіційний або викликати непорозуміння, ускладнити ділові стосунки. 

 

Неологізми у  діловому мовлені 

  

Неологізми –  це нові слова; поява їх викликається новими виробничими і суспільними  відносинами, новими умовами побуту, відкриттями в науці й техніці. 

Поява нового слова  спочатку, як правило, викликає деякий опір суспільства: воно не відразу й  не кожне слово починає вживати. Особливо швидко засвоюються ті слова, що вживаються в побуті, у діловому спілкуванні, у пресі. Це – назви установ /Запорізький інститут державного та муніципального управління, Промінвестбанк, ЗАЗбанк, Міжрегіональна Академія управління персоналом/, нових органів управління /обласна державна адміністрація, Облуно/, нових професій /менеджер, дилер, дизайнер, брокер/, нових посад /практичний директор, ді-джей/, нових виробничих дій і станів /євроремонт/. 

У ділових паперах  вживаються усі різновиди неологізмів, особливо часто абревіатури /складноскорочені слова/: НАН, ЗДУ, ЗІДМУ, НЧП – нормативна чиста продукція, ОЕМ – обчислювальна електронна машина, ОЦ – обчислювальний центр, ПБ – патентне бюро, РАВ – радіоактивне випромінювання, САБД – сталеплавильний агрегат безперервної дії, СДУ – система дистанційного управління, ФВ – фінансовий відділ, ЯП – ячейка пам'яті в ЕОМ. 

Однією із основних причин появи скорочень у діловому мовленні є тенденція до уникнення  надлишкової інформації. Вони вживаються також для економії місця та з  метою уникнути повторення слів, що складаються з кількох компонентів. Повна назва організації, підприємства чи установи наводиться тільки один раз: в адресі, у штампі. 

Неологізми –  слова, що позначають нові поняття і  предмети, поділяють на дві групи: неологізми, які стали термінами, та неологізми-професіоналізми, або  слова професійного жаргону. Використання нових слів у тексті документа повинно ґрунтуватися на оцінці того, чи є це слово терміном, чи називає поняття, яке має усталене позначення в мові. 

Неологізми першої групи доцільно використовувати  в діловій мові. Це слова типу автосалон, прес-секретар (речник), телефакс, супутникова інформація, бюджет, баланс, авізо та ін. 

Неологізми другої групи не варто вживати в офіційній  діловій мові, якщо в українській  мові є їхні прямі відповідники усталеного традиційного значення. 

  

Синоніми, парафрази й евфемізми 

у ділових паперах 

  

Синоніми –  слова тотожні або близькі  за значенням, але відрізняються  один від одного за звучанням, значеннєвими відтінками, емоційними забарвленнями, сферою вживання та здатністю поєднуватись із іншими словами. Синонімія – одне з цікавих мовних явищ, яке безпосередньо пов'язане з багатством і різноманітністю словникового складу мови. 

Точність і  виразність змісту документа часто  залежить від того, наскільки правильно  і доречно дібрані слова. Багатство  синонімії дає можливість вибрати найточніше для даного контексту слово, уникнути неоднозначного тлумачення висловлення та зберегти нейтральний тон. 

Синоніми за своїм значенням об'єднуються  у синонімічні ряди, до яких входять  слова однієї частини мови. У синонімічному ряді є головне слово – воно стилістично нейтральне: говорити, казати, мовити, розмовляти, шепотіти, бубоніти; допитати, вивідати, дістати відомості. 

Розрізняють: лексичні синоніми – такі, що мають відмінності  у значенні: відкривати – відчиняти, громадський – суспільний, розглядати – аналізувати. 

Серед лексичних  виділяються стилістичні синоніми: говорити – балакати, жінка –  дружина, йти – крокувати, родина – сім'я; семантичні – що мають  відмінні значення: білет – квиток, робітник – працівник – співробітник, замісник – заступник, збірник – збірка – зібрання, положення – стан – становище, відносини – стосунки, відношення – ставлення, скоро – швидко, тепер – нині – сьогодні – зараз, авторитет – престиж. 

У кожному конкретному  випадку слід вибирати саме те слово і поставити його саме на те місце. Так, у дорученні вживаємо слово "одержати" /певну суму чи щось/. Воно має синонім "отримати", і хоч ці слова спільні за своїм основним значенням, проте у діловому документі краще вжити слово "одержати", а не "отримати", яке має дещо розмовну сферу вживання. 

Саме незнання синонімічних можливостей мови призводить до появи багатьох помилок у діловому стилі. Наприклад, у діловому стилі  досить часто вживаються синоніми: робітник /людина, що працює на промисловому підприємстві/; працівник – ширше поняття, ніж робітник /газетний працівник, науковий працівник, торгівельний працівник, соціальний працівник/; співробітник – компонент назви посади /старший науковий співробітник/. 

Усі три слова  позначають працюючу людину, але за кожним з них закріплена певна сфера вживання. 

Досить часто  при перекладі з російської мови слід пам'ятати, що до одного слова у  російській мові в українській існує  цілий синонімічний ряд /два і  більше відповідників/. 

Порівняємо: рос. заместитель – укр. заступник, замісник. 

/заступник –  це офіційна назва постійної  особи; замісник – це людина, що тимчасово виконує чиїсь  обов'язки/. Російському слову "положение"  в українській мові відповідає  три слова: положення, становище,  стан. "Положення" – це зведення правил, законів. /"Положення про вибори"/, наукове твердження /основні положення фізики/, спосіб розміщення тіла в просторі /вертикальне положення/. "Стан" – це слово, що означає суму якостей чогось на певний момент /стан фінансів, стан хвороби/. "Становище" – це обстановка, ситуація, обставини життя людини і суспільства /міжнародне становище, офіційне становище, знайшли вихід із становища/. 

Українська мова має абсолютні синоніми: здобуток – досягнення – завоювання, процент  – відсоток, буква – літера, алфавіт – азбука – абетка. 

Слід пам'ятати, що в мові є слова-синоніми іншомовного  походження: контракт – угода, аргумент – доказ – підстава, домінувати – переважати, координувати – погоджувати, фіксувати – записувати, шеф –  керівник і под. 

При складанні  документів потрібно зважати на такі правила функціонування синонімів: 

1) не допускається  взаємодія абсолютних синонімів  (примірник – екземпляр, процент  – відсоток ); 

2) не допускається  взаємозаміна синонімів, особливо  коли одне слово є запозиченим,  а інше власне українським (пріоритет – першість, дефект – недолік, вада); 

3) слова слід  використовувати з точним урахуванням  відтінків значень: відносини  (економічні, виробничі) – стосунки (дружні, з організаціями); сьогодні, тепер, нині (виражають теперішній  час) – зараз (цієї миті) . 

Прагнення до точності зумовлює появу перифраз (парафраз) – описових зворотів, за допомогою  яких явище, предмет, особа називаються  не прямо, а описово через характерні риси. Найчастіше парафраза вживається у публіцистичному і художньому стилях, у діловому ж наведемо такі приклади: автобіографія – відвідував, працював; характеристика – виконує сумлінно; має високий професійний рівень; підвищує свою кваліфікацію. У публіцистиці – парафрази: ліс – легені планети, радіація – невидима смерть, нафта – чорне золото, сіль – біла смерть. 

Досить активно  у діловому мовленні вживають евфемізми  – описові вислови, які пом'якшено передають те чи інше висловлення. Так, наприклад, у такому офіційному документі  як некролог, не вживається слово помер. Його заміняють висловами: пішов від нас, наша наука втратила, перестало битися серце. Якщо слово має надто емоційний характер, то воно замінюється нейтральним. Так, у протоколах до слів п'яний, п'яниця, пиятика добирають описові звороти: у нетверезому стані, під дією алкоголю, у стані сп'яніння. 

Не скрізь доречною буває й категорична наказовість (Не курити! Палити заборонено!), їх можна  пом'якшити такими висловленнями: Просимо  не палити. У нас не курять. Евфемістичними є у ділових паперах і такі вислови: припустився протиправних дій, зловживав своїм службовим становищем, припустився фінансових надуживань. Однак не завжди такі евфемізми є доцільними, у тексті їх має бути мінімальна кількість.

 

Пароніми у  ділових паперах 

  

Пароніми –  це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект, адрес – адреса, професійний – професіональний, континент – контингент, особистий – особовий). 

Паронімічними відношеннями поєднується пар слів, значно рідше – три або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп: 

1) синонімічні  (важкий – тяжкий, привабливий  – принадливий); 

2) антонімічні  (прогрес – регрес, адресат –  адресант); 

3) що мають  семантичну близькість (вирізнятися  – відрізнятися, проблема – дилема, витрати – затрати, зумовлювати  – обумовлювати). 

Явище паронімії  – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований – той, що базується на чомусь, заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат – уповноважений колективу чи держави).  

Досить часто  під впливом російської мови плутають значення слів адрес і адреса. 

Адрес – це письмове привітання на честь ювілею тощо. 

Адреса –  напис на конверті, бандеролі, поштовому  переказі, місце проживання чи перебування  особи або місце знаходження  установи. Таким чином, у заявах, договорах та листах слід користуватися словом адреса / … що мешкає за адресою, … надсилайте на адресу/, а в наказах можна вжити слово адрес /з нагоди якогось свята установи, чи ювілею певного працівника/. 

В оголошеннях, протоколах бажано уникнути помилки  у вживанні слів виборний і виборчий. 

Виборний вживається, коли йдеться про виборчу особу. Виборчий – пов'язаний з виборами, з місцем де відбуваються вибори, з  правовими нормами виборів /виборча  компанія, виборче право, виборчий бюлетень/. 

Паронімами є  такі слова: 

Виключно - винятково 

Виключно –  лише, тільки (... виключно для членів правління...) 

Винятково –  дуже, особливо, надзвичайно (це питання  має винятково важливе значення). 

Громадський –  громадянський 

Громадський –  від "громада"; не державний, не службовий, добровільний (громадські інтереси, громадські організації).