Лексичні особливості професійного мовлення

Лексичні особливості  професійного мовлення 
 
 
 

План 

  

1.        Книжні й урочисті слова у  професійному мовленні. 

2.        Іншомовна лексика у професійному  мовленні. 

3.        Терміни та професіоналізми: власне  українські та запозичені. 

4.        Неологізми у діловому мовленні. 

5.        Синоніми, парафрази та евфемізми  у документах. 

6.        Пароніми у професійному мовленні. 

 

Книжні й урочисті слова у документах 

  

Усі слова української  мови можуть бути поділені на дві великі групи: ті, що вживаються переважно в писемному мовленні (їх ще звуть книжними), й ті, що вживаються в усному мовленні (вони називаються розмовними). "Книжні", "нейтральні", "писемні" – це умовні назви, вони закріплені за певною вузькою сферою – наукові праці, публіцистичні та ділові папери. 

"Книжні" слова,  як правило, виражають загальнонаукові  поняття: прогрес, компонент, демократизм,  асигнація, експеримент, абітурієнт. 

Значне місце  займають слова із абстрактним значенням  із суфіксами –анн /я/, -енн /я/, -інн /я/, -ість, -ств /о/,  -цтв /о/: змагання, засвоєння, посвідчення, спостереження, цілісність, сумісництво, товариство, здобуття, доручення, одержання. 

Відтінок книжності  може виявлятися також у дієсловах  на –ува /ти/, -юва /ти/, (виконувати, заповнювати), у дієприкметниках: виконуючий, ознайомлений, виданий, присутні, віддієслівних іменниках на -ння, -ття (посвідчення, здобуття). 

Для укладання  ділового паперу необхідно добирати саме книжні, а не розмовні слова. Так  слово дбати вживається у висловах "Як дбаєш, так і маєш", "У недбалого руки не болять". Для тексту документа слід вжити вислів типу: виявити піклування, проявити турботу, багато зробити для чогось. 

У документах різного  типу особливу увагу слід звертати на урочисті книжні слова, які проникають у ділові папери з мови газет. Їх вживання у діловій сфері спричиняє чимало недоречностей. Це, переважно, помилки такого характеру: "високе" слово вставляється в текст чисто ділового, виробничого характеру; урочистими словами користуються в документах, де йдеться про справи буденні, дрібні. У високому, урочистому мовленні вживаються слова труд, трудитися, трудовий, трудівник, у звичайному, поточному діловому папері повинно вживатися: праця, працювати, працівник; робота, робітник. На місці трудитися – працювати, виконувати, здійснювати, робити. 

      Можна споруджувати палаци, зводити  мости, але типові корівники  слід будувати. Замість проживати  слід використовувати мешкати,  жити, бути прописаним, займати   житлоплощу. 

 

Іншомовна лексика  у професійному мовленні 

  

Як відомо, діловий стиль української мови сформувався пізно, тому в основному він спирався на давні зразки й на те, що було створене в цьому плані в інших народів. Тому не випадково в діловому стилі сьогодні так багато запозичень. 

Іншомовні слова  – слова запозичені з різних мов. Іншомовні слова вимагають до себе критичного ставлення. Їх слід вживати у разі потреби, коли немає відповідного еквівалента в українській мові, або вони дістали міжнародне визнання. До міжнародних належать терміни фінансові, бухгалтерського обліку, поштово-телеграфних зв'язків (бланк, штраф, бандероль, віза, гриф, маркетинг, менеджер, фінанси, бюджет, авізо, дебет). 

Щоб правильно  застосовувати іншомовні слова, треба дотримуватись таких правил: 

– не вживати  у тексті іншомовні слова, якщо є відповідники в українській мові /апелювати – звертатися, аргумент – підстава, доказ, домінувати – переважати, екстраординарний – особливий, координувати – погоджувати, лімітувати – обмежувати, пріоритет – першість, репродукувати – відтворювати, симптом – ознака, шеф – керівник/; 

– запозичене слово  слід вживати правильно, відповідно до його значення (Ефективність режиму економії залежить від того, наскільки  лімітуються фінансові витрати). У цьому реченні половина слів запозичені, а слово лімітуються  вжите ще й неточно, оскільки ліміт – це гранична норма, то лімітуються не витрати, а кошти; 

– не вживати  в одному тексті власне українське слово та його іншомовний відповідник (координувати – погоджувати, екстраординарний –- особливий, фіксувати – записувати, лімітувати –  обмежувати, прерогатива – перевага, симптом – ознака). 

При виборі запозиченого чи власнемовного слова слід звертати увагу на відтінки у його значенні (сервіс – обслуговування: сервіс –  це будь-яке обслуговування, а обслуговування – тільки побутових потреб населення). 

Отже, і добір, і вживання іншомовного слова  в професійному тексті диктуються кількома обставинами й мають вирішуватися кожного разу з урахуванням конкретного  тексту. 

 

Терміни та професіоналізми  у діловому мовленні 

  

Наукові поняття визначаються спеціальними словами – термінами, які складають основу наукової мови. Термін – це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а, навпаки, поняття приписується терміну. 

Усі терміни  мають низку характерних ознак, до яких належать: 

- системність  терміна (зв'язок з іншими термінами  даної предметної сфери); 

- наявність визначення; 

- однозначність  терміна в межах однієї предметної  галузі, однієї наукової дисципліни або сфери професійної діяльності; 

- стилістична  нейтральність; 

- відсутність  експресії, образності, суб'єктивно-оцінних  відтінків. 

Значення терміна  фіксують державні стандарти, словники, довідники. 

Кожна вузька галузь науки має свої терміни: медичні, юридичні, філологічні, економічні, математичні, фізичні. Група таких слів – термінів утворює термінологію певної галузі науки, тобто вузькоспеціальну термінологію. Наприклад, у юридичній термінології є терміни адвокат, відповідальність, презумпція, в міжнародному праві – посол, меморандум, рівність, у зовнішньоекономічній діяльності – бартер, вальвація, девальвація, ембарго, маржа, оферта, продуцент, сальдо, тендер, у банківській справі – аванс, аудиторна служба, баланс, банкнота, вклад, інвестор, конвертована валюта, облігація, пенсійний фонд, прибуток, податок на прибуток, рента, ринок, статут, спонсор. 

Існує й загальнонаукова  термінологія, що використовується в  усіх галузях науки, виробництва, суспільного  життя: аналіз, синтез, держава, проблема, право. 

Більшість термінів – іменники /акциз, майно, суверенітет/, є терміни – прикметники, що перейшли в іменники /колоскові/, рідше –  інші частини мови. 

Виділяються однослівні /аванс, патент, безробіття/ та терміни-словосполучення /оборотні засоби, первинний ринок, продуктивність праці, прибуток від реалізації/. Одні слова терміни є власне українськими /позивач, правник, безробіття/, інші – запозиченнями /авізо, конверсія/. Зрідка запозичене і власне українське слово утворюють терміни-дублети: експорт – вивіз, квантативний – кількісний. 

До термінів у діловодстві ставляться такі вимоги: 

1) термін повинен  вживатися лише в одній, зафіксованій  у словнику формі (акта (документ), акту (дія); рахунка (документ), рахунку  (дія)). 

2) термін повинен вживатися з одним (закріпленим у словнику) значенням (сальдо – різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний час; дебітор – боржник, юридична або фізична особа, яка має грошову заборгованість підприємству, організації, установі); 

3) при користуванні терміном слід суворо дотримуватися правил утворення від нього похідних форм (акт – актувати, а не активування, спонсор – спонсорський, а не спонсорний, позика – позиковий, а позичка – позичковий).  

Кожна вузька галузь науки має свої терміни. Проте деякі терміни мають кілька значень, зокрема у діловодстві. Наприклад.: справа – означає один документ і сукупність документів; одиницю зберігання документів в архіві (юридична справа); різновид справи, який становить цілісне за змістом і послідовне ведення одного питання (судова справа). 

Слід уникати  використання застарілих термінів, що перейшли до повсякденного вжитку і  втратили своє термінологічне значення, наприклад: фронт, фактор, стимул, база, альтернатива. 

Щодо використання термінів у документах – слід пам'ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресата, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому колу людей.

Професійна лексика 

  

Професіоналізми – слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають на позначення спеціальних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні (а отже, експресивно забарвлені) синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик. 

На відміну  від термінів, професіоналізми не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни – це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності відповідної професії, наприклад: 

1. Слова та  словосполучення, притаманні мові  моряків: кок – кухар; камбуз  – кухня; кубрик – кімната  відпочинку екіпажу; бак –  носова частина корабля; чалитися  – приставати до берега; ходити  в море – плавати; компас, Мурманськ,  рапорт тощо. 

2. Професіоналізми  працівників банківсько-фінансової, торговельної та подібних сфер: зняти касу, підбити, прикинути  баланс. 

3. Назви фігур  вищого пілотажу в льотчиків:  штопор, бочка, петля, піке та  ін. 

4. Професіоналізми  користувачів ПК: мама – материнська плата, клава – клавіатура, скинути інформацію – переписати, вінт – вінчестер. 

5. Професіоналізми  музикантів: фанера – фонограма,  ремікс – стара мелодія з  новою обробкою, розкрутити (пісню,  ім'я) – розрекламувати.  

Професіоналізми утворюються різними шляхами:  

– вживання загальнонародного  слова у специфічному значенні: човник /деталь швейної машинки/, липовий  баланс; 

– шляхом усічення основ слів: кібер /кібернетик/, термояд /термоядерна реакція/; скорочення слів: мехмат /механіко-математичний факультет/;  

– зміною в наголошені слів: а*томний – ато*мний, ко*мпас – компа*с, ра*порт – рапо*рт; 

– шляхом перенесення /метафори/: дно – нижня частина  виробу, машина - комп'ютер, удар – одиниця  швидкості станка; 

– зміни граматичних  категорій (вживання іменників абстрактних та речовинних назв у множині): масла, олії, жири, води, пшениці; 

– шляхом префіксації  і суфіксації: заморозити рахунки, збити  в купу рахунок, бюлетенити, відгул, документувати, дообладнання, недовнесок, пливучість, бойовитість, маршрутизація, задебетувати. 

Професіоналізми зберігають емоційність, вони іноді  передають якийсь образ: проектувати  з чистого місця; зводити, підбивати  рахунки; дебет кредит обганяє; липовий  баланс; заморозити рахунки. 

Здебільшого професіоналізми  застосовуються в усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи  важливу номінативно-комунікативну  функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу  чи певне поняття й у такий  спосіб сприяють кращому взаєморозумінню. У писемній мові професіоналізми вживаються у виданнях, призначених для фахівців (журналах, буклетах, інструкціях).