Зовнішній борг країни і роль центрального банку в управління боргом

 
 

2. Обсяг зовнішнього державного боргу України  в 2000 р. і 2010 р. та роль НБУ в управління боргом.

     Формування  та нагромадження внутрішнього та зовнішнього державного боргу є органічною складовою функціонування економік переважної більшості країн світу, потужним важелем макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. На жаль, в Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу відбувалося значною мірою хаотично, під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що наклало відбиток на його структуру та обсяги.

     Основний  обсяг державного боргу накопичено до 2000 року, протягом останніх років його розмір стабілізувався нарівні 14,1— 14,2 млрд. доларів США.

     Табл. 1

     Її  аналіз свідчить про те, що після  фінансової та боргової кризи 1998 року, незважаючи на проведені урядом реструктуризації майже всіх складових державного боргу, витрати з його обслуговування та погашення зберігають стійку тенденцію до зростання. Так, у 2002 році вони порівняно з 1999 р. зросли на 2,2 млрд. гривень. При цьому, починаючи з 2000 року, постійно збільшуються витрати з погашення державного боргу, передусім - зовнішніх боргових зобов'язань (див. табл. 2).

     Табл.2

     Особливе  занепокоєння викликає загрозлива динаміка зовнішніх боргових платежів та їх значна питома вага, яка переважає  частку платежів із внутрішніх боргових зобов'язань (див. табл. 3).

     Табл.3

     Показники, зазначені нижче у таблиці 3, свідчать про значну фінансову залежність України від іноземних кредиторів, а також про наявність надзвичайно  великих ризиків для державного бюджету в разі значної девальвації  гривні щодо іноземних валют, передусім— щодо долара США та євро.

     Табл.4

     Розрахунок  рівня боргової безпеки України  за 2000-2010 рр.

 

     Згідно  міжнародного досвіду, допустимий рівень зовнішнього державного боргу не має перевищувати 60 % ВВП. Лише у 2010 році обсяг державного боргу до ВВП зріс на 30%, збільшення обсягу внутрішнього боргу на 55 % відносно 2009 року. Нарощування боргових зобов`язань в кілька разів перевищують темпи зростання економіки—свідчення неефективного використання коштів, у зв’язку з відсутністю національного консенсусу щодо національної моделі соціально-економічного розвитку, чітко окреслених національних інтересів, політичною та економічною нестабільністю. Наслідком є формування структурно деформованої і незбалансованої соціально-економічної системи держави з істотним посиленням стратегічних загроз економічній та національній безпеці.

     Упродовж 2009 року сума державного і гарантованого  державою боргу України збільшилася  в гривневому еквіваленті на 112 млрд грн (на 59,14%) – до 301 млрд. 428,4 млн грн або 37 млрд 749,33 млн дол.

     Зокрема, державний та гарантований державою зовнішній борг складав 196,38 млн грн (65,13% від загальної суми), а внутрішній борг – 105,13 млрд грн (34,87%). За даними Міністерства фінансів, держборг України становив 211,62 млрд грн(70,19%) або 26,5 млрд дол. Відзначимо, що держбюджет на 2009 рік встановлює граничний розмір державного боргу України в сумі 193 млрд 076 млн 747,3 тис. грн. Перевищення фактичного обсягу державного боргу над граничним становив 18,55 млрд грн.  Гарантований борг України складав 89,89 млрд грн (29,81%) або 11,26 млрд дол. Протягом 2009 року сума державного та гарантованого державою боргу України збільшувалась у гривневому еквіваленті на 112 млрд грн (59,18%). Це відбулося за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів банків і НАК "Нафтогаз України", для поповнення Стабілізаційного фонду, отримання другого траншу позики Міжнародного валютного фонду, отримання першого програмної позики Світового банку на реабілітацію фінансового сектора і зростання курсів іноземних валют до гривні. 
 При цьому, державний борг України збільшився на 80,93 млрд грн (61,93%). Державний зовнішній борг збільшився в основному за рахунок отримання другого траншу кредиту МВФ і зростання курсів іноземних валют до гривні. Внутрішній борг збільшився в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для збільшення статутних капіталів "Нафтогазу".

     Державний та гарантований державою борг України  за 2010 рік можна подати у вигляді  таблиці для чіткішого уявлення поданої інформації (табл. 5) Табл.5. Державний та гарантований державою борг України за 2010 

 

     Щоб запобігти кризовій ситуації у сфері  державного кредиту, необхідно вдосконалювати систему управління державним боргом на основі розробки стратегії управління кредитними зобов´язаннями. Головною метою стратегії державного кредиту, зокрема зовнішнього, є визначення оптимальної структури та обсягу державного боргу з метою зниження вартості обслуговування боргу і мінімізації ризику, який виникає при отриманні кредитів.

     Графік  погашення основної суми державного боргу протягом наступних 10 років  відображає практичну відсутність  боргового навантаження у 2014 році та його зменшення, починаючи з 2016 року (рис.1). 
 
 
 

     Рис.1

     З метою згладження навантаження та уникнення  ризику рефінансування (який може мати місце у разі запозичень зі строками погашення у інші роки) доцільним є здійснення державних запозичень відповідним обсягом з терміном погашення у вказаних роках.

     Законом України «Про Державний бюджет України  на 2009 рік» визначено здійснення державних запозичень на загальну суму 88,9 млрд. грн., в тому числі, зовнішніх – 18,8 млрд. грн. (з них 1,25 млрд. дол. США передбачалося запозичити у Світового банку); внутрішніх – 70,1 млрд. грн. (з них 44,0 млрд. грн. планувалося здійснити для рекапіталізації банків, 4,8 млрд. грн. – для наповнення Стабілізаційного фонду) (рис. 2).

     Рис.2. Державні запозичення у 2009 р.

     Наслідки  зростання боргу – втрата економічної  незалежності, вилучення з фінансового  ринку коштів (ріст внутрішнього боргу), які б могли бути використані на розвиток реального сектору, зменшення конкурентоспроможності на внутрішніх і зовнішніх ринках, спад рівня життя населення.

     В 2011 році на даний момент сума зовнішнього  державного боргу становить 192 278 074,55 тис. грн., що значно зріс за останні 5 років, відповідно у 2006 р. сума боргу становила 49 506 074,19 тис. грн., у 2007 р. – 53 487 891,96 тис. грн., у 2008 р. – 86 023 101,79 тис. грн., у 2009 р. – 135 926 229, 69 тис. грн., у 2010 р. – 181 813 317,00 тис. грн.

     Зовнішні  позики отримують майже усі країни світу. Але велику роль має те як використовуються кредитні ресурси, що в більшій мірі залежить від економічної  політики країни-боржника. Чим важче для країни накопичений зовнішній борг, тим у більшій ступені його обслуговування залучається до взаємодії з функціонуванням всієї національної економіки.

     З позиції державного бюджету, грошово-кредитної системи, міжнародної кредитоспроможності країни дуже небезпечним є ріст зовнішнього боргу. Для державного бюджету наслідки зростання зовнішнього боргу пов’язані перш за все з його погашенням. Нові позики, які спрямовуються на погашення боргу, з одного боку, послаблюють навантаження на джерела доходу, з іншого боку, призводять до несприятливого графіку подальшого погашення платежів за зовнішнім боргом. Але варто зазначити, що ступінь і наслідки взаємодії залежить головним чином від відносних розмірів боргу, що накопичився.

     В міжнародній практиці використовуються наступні механізми зменшення зовнішньої заборгованості:

     По-перше, викуп боргу – надання країни боржнику можливості викупити свої боргові зобов’язання на вторинному ринку цінних паперів.

     По-друге, обмін боргу на акціонерний капітал  – надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов’язання даної країни на акції її

     промислових корпорацій.

     По-третє, заміна існуючих боргових зобов’язань  новими зобов’язаннями (в національній або іноземній валюті).

     Для найшвидшого урегулювання кризи  варто обрати метод управління зовнішньої заборгованості. Методи управління зовнішнім державним боргом поділяються на адміністративні та фінансові.

     Основні адміністративні методи урегулювання зовнішньої заборгованості включають рефінансування, анулювання боргу (відмова від сплати боргів), списання боргу, реструктуризація боргу.

     Фінансові методи включають: конверсію, повне  обслуговування боргу шляхом залучення приватних позик та інвестицій, обслуговування боргу при використання процентних платежів для фінансування розвитку.

     Зазначимо також, що кредитори держави об’єднані  в Парижський клуб, в якому усі питання вирішуються виходячи з політичної точки зору, на відміну від чисто комерційного підходу учасників Лондонського клубу, який об’єднує в більшості закордонні банки-кредитори.

     Національний  банк як фінансовий агент уряду посідає основне місце на ринку державних облігацій, оскільки здійснює їх розміщення, депозитарне та розрахункове обслуговування обігу і погашення цінних паперів уряду, а також нагляд за діяльністю учасників ринку. Окрім того, НБУ використовує ОВДП як інструмент регулювання грошового ринку.

     Згідно  з Законом України «Про вступ  України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» Національний банк України виступає як банк-депозитарій будь-яких сум Фонду, Банку, Корпорації, Асоціації та Агентства на території України.

     Національний  банк України бере активну участь у розробленні і практичній реалізації політики України стосовно МВФ, Світового банку, інших міжнародних інституцій. Ця політика спрямована на забезпечення сприятливих для України умов залучення зовнішніх фінансових ресурсів. Підтримуються регулярні контакти НБУ з МВФ.

     Національний  банк України бере участь в управлінні кредитами, які надає Україні Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)1 згідно з відкритими кредитними лініями, спрямованими на розвиток малого та середнього приватного підприємництва (МСП).

     Кошти за кредитними лініями, відкритими НБУ, спрямовуються на подальше кредитування економічно перспективних проектів у сфері малого та середнього бізнесу через уповноважені комерційні банки, які відповідають установленим ЄБРР критеріям. Повноваження відбору проектів з метою отримання позичок віднесено до компетенції уповноважених банків-учасників.

     Національний  банк України відносно уряду виступає в ролі обслуговуючого банку, в якому  зберігаються кошти державного бюджету  та позабюджетних фондів, і тому в процесі управління зовнішнім  державним боргом НБУ виконує функції платіжного агента уряду. У Національному банку України відкрито на ім’я Державного казначейства рахунок коштів державного бюджету в іноземній валюті (валютний рахунок) для обслуговування зовнішнього боргу. Для проведення платежів з погашення та обслуговування боргу Державне казначейство перераховує кошти в національній валюті з єдиного казначейського рахунка Націо- 
нальному банку для закупівлі іноземної валюти, яка потім зараховується на валютний рахунок Державного казначейства. За дорученням Державного казначейства НБУ здійснює платежі на користь іноземних кредиторів і списує суму перерахувань з валютного рахунка Державного казначейства.

     НБУ як провідник грошово-кредитної  політики, банкір уряду і орган  валютного регулювання та контролю бере участь у розробленні стратегії державних зовнішніх запозичень, здійснює моніторинг та аналіз боргової ситуації, забезпечує надання Світовому банку звітності про зовнішній гарантований і негарантований державою борг.