Визначення понять валюти, валютного курсу та валютно-курсової стабільності в Україні

Нестерилізовані валютні інтервенції – це ті інтервенції, за яких зміна валютних резервів центрального банку призводить до зміни грошової маси в країні. У результаті проведення нестерилізованих інтервенцій змінюється обмінний курс національної валюти. Проте це може також негативно вплинути і на динаміку внутрішніх цін (якщо грошової маси стає забагато) або на платіжний оборот і обсяги виробництва (якщо грошей в економіці недостатньо).

Якщо  ж центральний банк хоче уникнути підпорядкування грошово-кредитної  політики зовнішнім цілям, то йому необхідно  усунути коливання грошової маси. Зробити це можна, якщо він одночасно  з валютною інтервенцією проводитиме  компенсаційні операції на відкритому ринку з купівлі (продажу) державних  цінних паперів. Валютна інтервенція  з компенсацією називається стерилізованою інтервенцією (sterilized intervention).

Стерилізовані валютні інтервенції – це такі інтервенції, за яких зміна іноземних  активів центрального банку компенсується  відповідною зміною його внутрішніх активів.

У результаті стерилізованих інтервенцій ревальваційного  спрямування за незмінного обсягу грошової маси в економіці, тобто пасивів  центрального банку, змінюється структура  його активів: збільшуються обсяги внутрішніх активів (вкладення у державні цінні  папери) та зменшуються обсяги зовнішніх  активів (резерви в іноземній валюті). У разі девальваційної спрямованості інтервенції зміна структури активів центрального банку матиме протилежний характер: зменшуються вкладення у цінні папери і збільшуються резерви в іноземній валюті.

За таких  обставин стерилізація як елемент валютної політики має передусім, зовнішній  ефект, спрямований на підтримання стабільності національної валюти на світових фінансових ринках. Крім того, метою центрального банку при проведенні стерилізованих валютних інтервенцій, окрім досягнення відповідних ефектів на зовнішніх валютних ринках, є вплив на відповідні очікування суб'єктів національного валютного ринку з огляду на спрямованість грошово-кредитної і валютної політики [4].

Докладніше  важливість валютно-курсової стабільності можна прослідкувати за дослідженнями вченої Я.В. Белінської на прикладі валютної ситуації в Україні 2008 року.

У січні-листопаді 2008 р. розвиток валютної сфери України був вкрай неоднозначним. Якщо у травні 2008 р. переважали передумови для ревальвації гривні, то на початку осені – для її девальвації.

Великі  обсяги припливу іноземного капіталу (за 9 міс. 2008 р. – 14,7 млрд. дол. США, що в 1,5 раза більше, ніж у 2007 р.) зумовили суттєве переважання в пропозиції іноземної валюти над попитом. Викуп надлишкової пропозиції до золотовалютних резервів вимагав від Національного банку України активних стерилізаційних операцій і супроводжувався збільшенням грошової пропозиції. З цих причин і з огляду на необхідність гальмування темпів інфляції та послаблення боргового навантаження на вітчизняні фінансові та нефінансові корпорації1 21 травня 2008 р. Національний банк України підвищив офіційний курс гривні до долара США з 5,05 грн./дол. США до 4,85 грн./дол. США.

Такий крок Національного банку України  наблизив офіційний курс до ринкової ситуації та дозволив врівноважити ринок без потреби проведення масованих валютних інтервенцій з викупу валюти. На думку низки експертів, одним із потужних аргументів на користь зміцнення Національним банком України офіційного курсу гривні стало значне зростання залишку на Єдиному казначейському рахунку, що посилило ризики неконтрольованого монетарною владою виведення на ринок значного обсягу вільних коштів.

Хоча  упродовж літніх місяців у валютній сфері зберігалася відносна стабільність (курс на міжбанку коливався в межах 4,50–4,65 грн./дол. США, а офіційний – утримувався на рівні 4,85–4,86 грн./дол. США), ревальваційний тиск зберігався. Статистика валютних інтервенцій свідчить, що вже 22–

23 травня 2008 р. Національний банк України  змушений був виходити на ринок  для купівлі валюти, причому лише за ці два дні міжнародні резерви збільшилися на 574 млн. дол. США. Усього за червень-серпень міжнародні резерви Національного банку України зросли з 34 до 38 млрд. дол. США, обсяг валютних інтервенцій склав 4,74 млрд. дол. США.

Слід  наголосити, що відхід Національного  банку України від фіксованого  курсу не супроводжувався запровадженням чіткої доктрини валютно-курсового  регулювання. Це призвело до невизначеності на валютному ринку України, посиленій  різкими змінами ситуації на світових валютних ринках. Так, у середині липня 2008 р. курс долара США на міжнародних ринках почав стрімко зростати на тлі очікуваної за підсумками другого кварталу рецесії в єврозоні. Це відповідним чином позначилося на чинниках, які мають велике значення для курсу української валюти, а саме:

- зменшився  приплив капіталу до банківського  сектору у зв'язку зі світовою фінансовою кризою, нестачею ліквідності і перетіканням ресурсів у доларові активи;

- різко зріс попит на долари на міжбанківському і готівковому валютному ринках, внаслідок дій Нафтогазу України, пов'язаних із дворазовим підвищенням цін на паливо з 2009 р., зростання потреби вітчизняних банків у доларових ресурсах в умовах відносного надлишку гривневої ліквідності (залишки на коррахунках на 01.10.2008 досягли 24,2 млрд. грн.), та «втечі» населення від національної валюти;

- в очікуванні  девальвації гривні активізувався  відплив капіталу з країни, зацікавленого в отриманні курсового прибутку – з березня по жовтень 2008 р. нерезиденти продали облігації внутрішньої державної позики на суму 1,3 млрд. грн. У підсумку від'ємне сальдо за операціями купівлі-продажу нерезидентами внутрішніх облігацій банків склало 413 млн. дол. США, за операціями з цінними паперами уряду – 226 млн. дол. США;

- зменшилася  експортна виручка внаслідок  падіння світових цін на металу серпні 2008 р. на 15–20%;

- продовжилося  зростання обсягів імпорту.

В цих  умовах заяви представників монетарної влади про небажання витрачати  резерви на згладжування спекулятивних  коливань на міжбанківському ринку  через негативний вплив валютних інтервенцій на ліквідність банківської  системи спровокували панічні настрої  не лише у вітчизняних агентів валютного ринку, але й у великих стратегічних інвесторів. У підсумку курс долара США на міжбанківському валютному ринку у вересні-жовтні підвищився з 4,6 до 5,6 грн./дол.США (або на 11 % з початку року). Це змусило Національний банк України суттєво розширити межі курсового коридору (замість 4,85 ±4% вони були встановлені на рівні 4,95 ±8%), активізувати проведення

валютних  інтервенцій, обмежити банківську маржу  між курсом купівлі і продажу готівкової валюти до 5% (потім її було знижено до 3%), проводити валютні аукціони зі 100% передоплатою як форму більш жорсткого розподілу валюти. Національний банк України вирішив застосовувати жорсткі санкції у випадку купівлі валюти для імпорту, що не завозиться в Україну, а також здійснення авансових платежів за імпорт, окрім критичного. Однак зупинити стрімке падіння курсу гривні не вдалося і курс досяг 7,3–7,5 грн./дол. США на кінець листопада із паралельним виникненням чорного ринку валюти та практичним зникненням іноземної валюти в обмінниках. В цих умовах Національний банк України скасував всі обмеження на готівковому ринку і практично відмовився від підтримання курсу.

Неможливість  зупинити девальваційні тенденції  пов'язана з тим, що дестабілізаційні тенденції у грошово-фінансовій сфері України мають об'єктивне  системне підґрунтя:

1. Погіршення  поточного сальдо торговельного  балансу. 

2. Зниження  стабільності банківської системи  та сповільнення кредитної

активності, ускладнення доступу до зовнішніх  запозичень.

3. Згортання  інвестиційних процесів

4. Зниження  динаміки доходів і погіршення  якості життя громадян України.

Слід  зазначити, що поточна стабільність фінансової системи залежить від  ефективного вирішення двох суперечливих завдань – забезпечення на належному  рівні банківської ліквідності  та підтримання курсу гривні. Отже, на відміну від розвинених країн, де першочерговим завданням визнано  максимально можливе забезпечення банків фінансовими ресурсами, в  Україні рівноважливим завданням  стало втримання курсової стабільності, що дещо обмежує можливості Національного  банку України у врегулюванні ситуації. Адже одночасне проведення масштабних валютних інтервенцій і  операцій з рефінансування може істотно  виснажити міжнародні резерви Національного  банку України та стимулювати  грошову пропозицію. Разом з тим  намагання Національного банку  України обмежити обсяги банківського кредитування не відповідає середньо- і довгостроковим цілям фінансової стабілізації – стимулювання ділової  та інвестиційної активності, збереження довіри населення до вітчизняних  банків, підвищення фінансової стійкості  останніх [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Рекомендації щодо розв’язання проблем у сфері валютно-курсового регулювання

Результати  дослідження доводять, що курсова  стабільність як досягнення стратегічних, довгострокових завдань валютної політики і монетарного регулювання економіки  в цілому передбачає не тільки забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, а  й стимулювання економічного зростання, оптимального рівня зайнятості та цінової  стабільності в державі [3].

Враховуючи, що основні прояви макрофінансової нестабільності спостерігаються в Україні насамперед у грошово-фінансовій сфері, цілком природним є те, що першочергові оперативні заходи антикризової політики мають концентруватися саме в цьому секторі економічної діяльності.

Враховуючи об'єктивний і, ймовірно, довгостроковий характер глобальних кризових процесів, комплексний характер внутрішніх чинників інфляції, проблеми банківської системи, значне від'ємне сальдо торговельного балансу і несприятливі перспективи щодо стану фінансового рахунку, вагомі передумови для девальвації української валюти, пов'язані з погіршенням фундаментальних показників та ситуацією на світових валютно-фінансових ринках, політичну кризу, ключовими завданнями в грошово-фінансовій сфері слід вважати максимально можливе пом'якшення впливу світової фінансової кризи на українську фінансову систему, підвищення стійкості останньої, посилення довіри до неї.

Це засвідчує  необхідність комплексних підходів антикризової політики, які мають  не лише протидіяти поточним ознакам  нестабільності, але й забезпечувати необхідні структурні зрушення в цій сфері економіки.

Ключовими напрямами застосування державних  заходів щодо підвищення стійкості фінансової сфери є:

- посилення  нагляду за якістю капіталу фінансових установ, ліквідністю та ризиками;

- підвищення прозорості діяльності фінансових установ;

- підвищення оперативності реагування на ризики з боку органів регулювання і нагляду;

- використання  нових механізмів грошово-кредитного  регулювання та

діяльності  центральних банків.

Здійснені Національним банком України оперативні заходи відіграли важливу стабілізуючу роль. Проте в подальшому їх має бути конвертовано у

розгалужену мережу інструментів та регуляцій, які спроможні модернізувати

фінансову систему  України в напрямку підвищення її антикризової стійкості.

Недопущення надмірних курсових стрибків і підтримання стійкості банківської системи визначають необхідність:

- посилення  ролі Національного банку України  в процесах курсоутворення шляхом  як активних валютних інтервенцій,  так і підвищення жорсткості правил торгівлі на валютному ринку;

- розвитку  механізмів управління гнучким  валютним курсом з метою недопущення  його різких стрибків і збереження оптимальної динаміки реального обмінного курсу гривні шляхом зниження темпів інфляції;

- зміни  концепції регулювання руху капіталів  у напрямі зняття обмежень на приплив капіталу і посилення контролю за його відпливом за «тіньовими схемами»; - зміцнення стабільності банківської системи, розширення її ресурсних можливостей та інструментів підтримки економічного зростання;

- активізації  політики рефінансування, розгляду  можливості зменшення норм обов'язкового резервування, збільшення лімітів і послаблення вимог до застави при отриманні банками кредитів від Національного банку України;

- надання  субординованих кредитів для  підтримки вітчизняних банків;

- посилення  контролю за спекулятивними угодами  на міжбанківському валютному і ресурсному ринках;

- посилення  спроможності фінансового сектору  до ринкової «стерилізації» частини  надлишкової грошової маси, що  знаходиться на руках у населення  через розширення спектру цінних  паперів для роздрібного продажу  та розвиток фінансової інфраструктури, зокрема страхової мережі;

- розробки  механізмів заміщення зовнішніх  ресурсів у вигляді облігаційних позик, синдикованих кредитів і потоків спекулятивного капіталу внутрішніми ресурсами шляхом підвищення ролі у структурі грошової пропозиції каналу рефінансування, розміщення бюджетних коштів у банківській системі та залучення коштів населення [2].

Валютні інтервенції є досить дієвим засобом  впливу на обмінний курс національної валюти при поточному регулюванні  центральним банком валютних відносин, особливо коли перебіг господарських  процесів у країні відзначається  достатнім рівнем стабільності. Крім того, на основі проведених розрахунків  можна зробити такий висновок: незважаючи на низку заходів щодо зниження втручання Національного банку України у функціонування внутрішнього валютного ринку, він як і раніше використовує офіційні інтервенції як основний інструмент регулювання попиту та пропозиції і, як наслідок, валютного курсу [4].

Досягнення  вищезазначених цілей потребує реалізації таких заходів у сфері валютно-курсової політики: