Типи грошових систем, їх переваги та недоліки

     Послаблення позицій США на світовому ринку  і стрімке скорочення золотих  запасів цієї країни змусило її уряд з 1971 р. офіційно припинити обмін  золотих зливків на долари і відмінити  офіційну доларову ціну золота. Це означало, що міжнародна грошова система, яка  базувалася на використання долара як еталона вартості усіх інших грошових одиниць, перестала існувати. Остаточне  скасування золотодоларового стандарту відбулося у січні 1976 р. на міжнародній нараді представників країн – членів МВФ у Ямайці (м. Кінгстон). Тут же було закладено основи нової Ямайської валютної системи та внесено зміни до статуту МВФ.

     Ямайська  валютна система почала діяти  після ратифікації угоди країнами – членами МВФ з квітня 1978 р. Її характерними ознаками стали:

• Повна демонетаризація золота у сфері валютних відносин. Золото втратило грошову функцію і скасовано його офіційну ціну. Внаслідок цього золото перетворилося у товар, ціна якого вільно складається на ринку під впливом взаємодії попиту і пропозиції. Водночас золото залишається найліквіднішим товаром і важливим резервом емісійного банку будь-якої держави й використовується для придбання грошових одиниць інших країн;
• Світовими грішми проголошено умовну одиницю – спеціальні права запозичення – СПЗ (SDR) у МВФ, які стали виконувати функцію міжнародної лічильної одиниці. Як колективна міжнародна грошова одиниця СПЗ (SDR) перетворилася у головний резервний актив і міжнародний засіб розрахунків та платежів;
• Долар США зберіг вадливе місце у системі міжнародних розрахунків і у валютних резервних інших країн, а також продовжує відігравати важливу роль (близько 40%) у розрахунку умовної вартості СПЗ.
• Статутом МВФ скасовано золотий вміст національних грошових одиниць;
• Банкноти зберігають свою кредитну природу й застосовуються для кредитування економіки, держави і громадян. Вони випускаються в обіг під приріст офіційних золотовалютних резервів, але підпорядковані закономірностям паперово-грошового обігу.

     В цих умовах стан грошової системи  визначається динамікою розвитку сучасного  виробництва та формуванням державою досконалого механізму регулювання  пропозиції грошей. 

ПАПЕРОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА ГРОШЕЙ.

     Паперово-кредитна система грошей характеризується такими рисами:обіг обслуговують паперові та металеві грошові знаки, які не мають  власної внутрішньої вартості;поступова  відмова держав від фіксації золотого вмісту грошової одиниці;емісія грошових знаків повністю монополізована державою;прийняття  державою на себе зобов'язання забезпечувати  сталість емітованих від її імені  грошових знаків;формування курсу валют  відбувається ринковими методами на базі паритету їх купівельної сили;формування особливого механізму регулювання  пропозиції грошей відповідно до потреб обороту в засобах обігу.

     При цьому розрізняють паперові грошові  системи і системи кредитних  грошей, нерозмінних на золото.

     Паперові  системи грошового обігу обслуговуються грошовими знаками у формі  казначейських білетів, які емітує держава для покриття бюджетного дефіциту. До такої грошової системи  вдаються такі країни, які переживають  економічні катаклізми, війни та інші кризові явища. За цих умов емісія грошей не пов’язана з потребами  реалізації товарів та послуг, а  визначається виключно потребами державних  видатків. Як правило, покриття дефіциту державного бюджету веде до надмірної  нетоварної емісії грошей, які переповнюють канали грошового обігу і знецінюються.

     І, навпаки, кредитний механізм емісії грошей пов'язаний з виробництвом і  реалізацією товарів, володіє механізмом повернення грошей до емітента і тому здатний забезпечувати тривалу  товарно-грошову рівновагу та сталість грошей в обігу. Для цього нині в усіх країнах світу сформувався  спеціальний механізм регулювання  пропозиції грошей у відповідності  з потребами обороту в засобах  обігу. Але за певних умов кредитна природа банківських білетів  може ставати формальною, тому кредитні гроші здатні наближатися до паперових  і так само знецінюватися.

     Система кредитного обігу⁹ – це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Кредитна емісія забезпечує еластичність грошового обігу, дає можливість, на відміну від бюджетної емісії, не тільки легко збільшувати, а ї зменшувати кількість грошей в обігу. Це створює реальну можливість підтримання їхньої кількості на рівні об’єктивної потреби обігу. За загальними законами обігу грошей кредитна грошова система близька до металевої. Органами регулювання грошового обігу є банки. Здійснювані ними кредитні операції (видача та погашення позик), відповідно до реальної динаміки економічних процесів, руху матеріальних цінностей, виступають передумовою балансування товарних і грошових мас в обігу.

     Починаючи з 30-х років ХХ ст.. в усіх країнах  утвердилася система паперово-кредитних  грошей, не розмінних на золото. Характерними ознаками сучасних грошових систем є¹⁰:

• Втрата зв’язку із золотом. Скасування золотого стандарту та розміну банкнот на золото;
• Випуск грошей в обіг здійснюється на основі кредитування економічних суб’єктів (фірми, населення, держава);
• Еволюція платежів – широке поширення безготівкових форм розрахунків, електронних грошей та відповідне зменшення готівкового обігу;
• Формування курсу валют відбувається ринковими методами на базі паритету їхньої купівельної сили;
• Тенденція до знецінення сучасних грошей внаслідок інфляції та втрати ліквідності;
• Державне регулювання та регламентація грошового обігу;
• Розвиток інтеграційних процесів та інновацій у сфері грошово-кредитних відносин.

     Особливість сучасної грошової системи полягає  в тому, що емісія грошей базується  на загальних принципах кредитування, зокрема на принципах забезпечення та повернення позики, а це створює  реальну можливість утримувати кредитку емісію на рівні реального попиту на гроші, що забезпечує передумови для  підтримання сталості грошей. Крім того, система кредитної емісії забезпечує еластичність грошової пропозиції, дає  можливість, на відміну від бюджетної  емісії, не тільки збільшувати пропозицію грошей, а й зменшувати її відповідно до зниження попиту на гроші.

     Сучасні грошові системи порівняно з  металевими є більш еластичними  та економічними. Проте вони не спроможні  до саморегулювання, що відкриває шлях до хронічної інфляції, тому вимагає  від держав активного втручання  у грошовий обіг з метою забезпечення стабільності грошей.

ГРОШОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ. ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ ФОРМУВАННЯ.

     Грошова система України, без сумніву, є регульованою системою ринкового зразка. Цьому сприяли істотні ринкові перетворення в економічній системі України: приватизація засобів виробництва, демонополізація економіки та лібералізація економічних відносин, зокрема ціноутворення кредитних, валютних та зовнішньоекономічних відносин тощо. Активно розвивається грошовий ринок в усіх його складових: ринок грошей, валютний ринок, ринок цінних паперів, а також його інфраструктура — дворівнева банківська система, мережа небанківських фінансово-кредитних установ, валютна та фондова біржі тощо. З кожним роком зменшується частка дефіциту державного бюджету, що покривається безпосередньо за рахунок кредитної емісії НБУ.

     Правові засади функціонування грошової системи  України визначаються Конституцією та законами України: 
* «Про банки і Нанкінську діяльність»; 
* «Про Національний банк України»; 
* «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні».

     У статті 99 Конституції України зазначено, що грошовою одиницею України є гривня. Наголошується також, що одне з найважливіших завдань грошової системи - забезпечення стабільності та зростання довіри до національної валюти - гривні.

     Важливою віхою стало прийняття Верховною Радою України у травні 1999 р. закону "Про Національний банк України". Хоча у тексті цього закону не йде мова безпосередньо про грошову систему, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. 

     Це, зокрема, : 
розділ IV "Грошово-кредитна політика",  
розділ V "Управління готівковим грошовим обігом",  
розділ VIII "Діяльність Національного банку Щодо операцій з валютними цінностями". 

     У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового  обігу, визначені методи та інструменти  грошово-кредитної політики й інші види діяльності НБУ, що формують грошову  систему країни.

         У період становлення  державної незалежності Україна  першою з країн колишнього СРСР, в умовах економічної та фінансової кризи, почала будувати власну грошову  систему, набувати досвіду емісійної  справи, опановувати складний механізм грошово-кредитної політики. Становище ускладнювалося відсутністю координації економічної політики серед незалежних республік у сфері виробництва, товарообміну, грошових відносин. На початку 1992 р. в Україні панувала криза платіжних засобів, тому 10 січня 1992 р. почалося запровадження в обіг купонів багаторазового користування як доповнення до рублевої готівкової маси. Це робилося з метою відносного збалансування грошової маси з відповідними потребами обслуговування товарного ринку. Необхідність цього була викликана такими обставинами¹¹: 
- з вересня 1991 р. Україна практично не отримувала під Центрального банну Російської Федерації (ЦБРФ) нових рублених надходжень;  
- напередодні 1992 р. Україна бала вимушена, слідом за Росією, піти па лібералізацію цій — їх майже десятикратне підвищення. 
Запровадження купоно-карбованця у структуру грошового обігу мало на меті: 
- використати систему паралельного обігу рубля та купоно-карбованця, за якої частка виплати всіх видів доходів населення у повій грошовій одиниці мала поступово розширятися відповідно до наповнення товарного ринку; 
- поетапно запровадити в обіг купоно-карбованець, з тим щоб забезпечити йому не лише достатню купівельну спроможність, а й певні конкурентні переваги порівняно з російським рублем; 
- використати в обігу купоно-карбованець як перехідну тимчасову грошову одиницю; 
- згодом впровадити в обіг повноцінну національну банкноту - гривню.

     Проте вказані заходи не дали очікуваного результату і намітилося різке знецінення купоно-карбованця. Причинами цього були: 
1) глибокий спад виробництва. У січні 1992 р. обсяг промислового виробництва скоротився па 19,8%, у тому числі товарів широкого вжитку — па 28,1%, продуктів харчування — па 41,2%. Роздрібний товарообіг знизився па 61%. 
2) різка нестача рублевої маси. Під впливом цього чинника весь готівковий обіг було переведено па купонне обслуговування. Нова грошова одиниця була позбавлена механізму, що мав підтримувати її підносну стабільність. 
3) у рубленій зоні за ініціативою Росії було запроваджено нову систему взаєморозрахунків — взаємні платежі через кореспондентські рахунки, які здійснювалися лише через розрахунковий центр у ЦБРФ. Внаслідок цього російський рубль втратив функцію єдиної грошової одиниці. 
4) повна "купопізація" сфери готівкового обігу зумовила її механічний відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватися російським рублем. Виникла ненормальна, спотворена ситуація в економіці, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обігу роздвоївся. Це сприяло здійсненню масових фінансових спекуляцій, пов'язаних із переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, переведення грошових капіталів з України в Росію.

     У листопаді 1992 р. згідно з Указом Президента України "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обігу. Купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти і став єдиним офіційним засобом платежу на території України. Він взяв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На досвіді купоно-карбованця методом спроб і помилок будувалася національна грошова система. 
Так завершився перший етап грошової реформи. Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства — функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції неможливо подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

     За  цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення другого етапу грошової реформи — запровадження в обіг гривні. 25 серпня 1996 р. Президент України підписав Указ "Про грошову реформу в Україні", за яким з 2-го по 16 вересня 1996 р. в обіг уведена національна валюта гривня та її сота частина — копійка

     Отже, на п'ятому році незалежності Україна  отримала найважливіший атрибут  державності, стабільну й повноцінну грошову одиницю — гривню. 
На цьому формально закінчився другий етап розбудови грошової системи і почався третій, на якому відбувається подальше освоєння й запровадження адекватних умовам ринкової економіки механізмів та інструментів грошової системи.

  Поряд з проведенням грошової реформи, монетарні органи відпрацьовували й інші елементи грошової системи. До основних напрямів та відчутних результатів розвитку грошової системи можна віднести: 
- запровадження національної платіжної системи, що охоплює створення системи міжбанківських електронних платежів та електронної системи масових платежів; 
- розроблення методики та методології грошово-кредитної політики НБУ з врахуванням світового досвіду практичного застосування інструментів монетарної політики; 
- розмежування сфери фіскально-бюджетної та грошово-кредитної політики; 
- формування фінансового і валютного ринку в Україні; 
- формування системи валютного регулювання і валютного контролю.