Сучасний стан та особливості банківського кредитування в Україні

Станом  на кінець 2010 року, лише 10-15% всіх банків України інтенсивно кредитують народне  господарство, основними з яких є  ПриватБанк, Укрексімбанк, ВТБ Банк, Укрсоцбанк, Ощадбанк та ін. Хоча на 01.01.2010 в Україні зареєстровано 197 банків, з них діючих 182, а на стадії ліквідації знаходяться 14 [1]. Отже, можна зробити  висновки, що навіть четверта частина  всі банків країни, не займаються своєю  діяльністю на повну потужність.

З моєї точки зору, для стабільної та безперебійної діяльності банківського сектору, перш за все, необхідно удосконалити організаційний  та фінансово-економічний механізм банківської системи України, збільшити обсяги банківських кредитів та вдосконалити бізнес-планування фінансової та операційної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Проблеми та перспективи розвитку форм банківського кредитування в Україні.

Нині  банківська справа в Україні, в тому числі організація кредитування, перебуває на перехідному етапі. Це означає, що в практиці оформлення, видачі і погашення кредиту використовуються як старі, так і нові форми. В роботі банків є, наприклад, такі види кредиту, які були характерні для розподільної системи, і нема нових форм, властивих  банківській системі ринкового  типу. Через ці економічні відносини  українські банки ще не можуть впровадити деяких позичкових рахунків, типових  для західних банків. Інфляція, нестабільність фінансового стану клієнтів посилюють  кредитні ризики, обумовлюють застосування форм кредитування , які захищають  інтереси банку кредитора.

І поряд  з цим, сучасна практика суттєво  змінилася, як в Україні, так і  в Європі. Зміни, що відбулися в  останньому десятиріччі в діяльності багатьох європейських банків, пов’зані із глибокими структурними перетвореннями , які обумовили такі явища, як сек’ютеризація, інтернаціоналізація капіталів  і звуження сегментаціїї активів. Так, комерційні банки провідних країнт світу дедалі частіше стикаються з тиском конкурентів, які надають  нові фінансові послуги, і водночас втрачають свій монополістичний  вплив на ринку кредитних послуг. Однією із загальних тенденцій, що простежуються  нині, є скорочення кредитних операцій комерційних банків через те, що їх клієнти мають реальну можливість застосування євронот. єврооблігацій, єврокомерційних векселів та інших нових фінансових інструментів.

Особливість сучасної системи кредитування полягає  також в її залежності не тільки від власних і залучених ресурсів, але і від визначених нормативів , що встановлює Національний банк для  комерційних банків, які здійснюють кредитування.

Суттєвою  ознакою сучасної системи є її договірна основа. Між банком і клієнтом укладається кредитний договір , який зміцнює відповідальність як кредитора , так і боржника.

Специфічною ознакою сучасної української практики кредитування є і те, що банки  поступово відходять від принципу галузевого підходу при виборі схеми  кредитування підприємств і організацій. Переважним стає принцип уніфікованого порядку кредитування, при якому галузеві особливості організації видачі і погашення позик часто нівелюються .

Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати такі форми кредиту [9]:

• банківський;
• комерційний;
• лізинговий;
• іпотечний;
• бланковий;
• консорціумний.

З цього  випливає, що скажімо кредит, який надається банком під заставу нерухомості (іпотечний) чи бланковий кредит (без застави) вже не є банківським. Те ж саме стосується і консорціумного кредитування позичальників банками. Такий підхід навряд чи можна вважати правильним. Отже , актуальною проблемою є вдосконалення законодавчої бази.

Сучасні проблеми економічного розвитку країни зумовлюють значні порушення кінцевих строків погашення банківського кредиту і зростання обсягів  заборгованості. Так, зокрема, за даними НБУ на 1.10.2002р. у загальній структурі  кредитного портфеля банківської системи нашої країни прострочена заборгованість за кредитними ставками 4,9% , а заборгованість сумнівна щодо погашення – 2%[10]. Стає очевидно, що за подібних обставин, окрім реалізації необхідних заходів макроекономічного характеру які б сприяли нормалізації фінансового стану позичальників, завданням банківських установ при організації кредитування є більш ретельний підхід як до оцінки кредитоспроможності клієнтів, так і до контролю за використанням наданих позичок.

Слід  також зазначити розбалансованість  кредитів, наданих комерційними банками  суб’єктам господарювання за строками погашення (станом на 1.07.2002р. короткострокові кредити складали 81%, довгострокові – 19%). Доцільним є з метою активізації участі комерційних банків у процесах структурної перебудови вітчизняної економіки запровадження механізму передачі в управління банкам на тривалий період контрольних пакетів акцій підприємств, яким вони надають довгострокові кредити [11].

Надання позик під процент є справою  вигідною, але тільки у тому випадку, коли вони не переходять у розряд прострочених, сумнівних, і в кінцевому підсумку не покриваються самим банком. Банку потрібна гарантія, що у випадку неповернення кредиту, він може стягнути позичену суму, реалізувавши заставу. оголосивши клієнта банкрутом , або одержати страхове відшкодування. Таким чином, необхідно розробити заставний механізм і механізм банкрутства підприємств, організацій, які б реально діяли у результаті проведення яких банки одержували б свої гроші з процентами .

Перспективною формою організації кредитних відносин банку з позичальниками , що мають  хороший фінансовий стан і високу репутацію, може стати відкриття  їм кредитних ліній. Кредитна лінія  являє собою угоду між банком і позичальником про надання  останньому кредитів протягом певного  часу в межах встановленого ліміту. Позичальник має можливість більш  точно оцінювати перспективи  своєї діяльності в рамках отриманого кредиту, скоротити грошові витрати  та час, які необхідні були б для  оформлення кожної кредитної угоди  зокрема.

Одним із методів кредитування, широко використовуваних комерційними банками розвинутих країн світу, перспективних і в нашій країні, є овердрафт, суть якого полягає в тому, що банк може оплачувати розрахункові документи клієнта на суми, що перевищують кредитовий залишок на його рахунку. В угоді між банком і клієнтом встановлюється максимальна сума овердрафт – ліміт, який визначається банком на основі ретельного аналізу майбутніх грошових надходжень і платежів.

 

 

 

 

 

 

Висновки

На сьогоднішньому етапі одну з найважливіших ролей  у стимулюванні розвитку економіки  відіграє банківський кредит як головне  джерело забезпечення грошовими  ресурсами поточної господарської  діяльності підприємств незалежно  від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на кризові явища в економічній системі, що сильно підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.

Водночас  в Україні об'єктивно відбувся процес зближення та переплетення банків з господарськими структурами, з  одного боку, як засновників і акціонерів комерційних банків, а з іншого - банки стають акціонерними підприємствами.

Лише  за таких умов, що повсюдно мають  лице у ринковій економіці комерційні банки будуть зацікавлені у ринковій економіці, будуть зацікавлені не просто отримувати процент та збагатитися  на кризовій ситуації в економіці, а  домогтися процвітання підприємств.

Важливо, щоб центральний банк - НБУ - не заважав  комерційним установам, що обслуговують народне господарство, виконувати свої операції, не втручався адміністративно.

Ринкова економіка може розвиватись в  повній мірі на основі різноманітних  за своєю діяльністю банків (ділових, ощадних, іпотечних, товариств взаємного  кредиту, кредитної кооперації).

В перспективі  банки в інтересах підвищення ефективності своєї діяльності можуть функціонувати як групи, які об'єднують  страхові аудиторські, інформаційні товариства, біржі, лізингові та факторингові компанії.

Певні зміни  вимагаються і в банківській (кредитній) політиці. На жаль, сучасна кредитна політика не здійснює стабілізуючого впливу на грошовий обіг, вона в значній  мірі направляє на  підтримку  видатків бюджету та його величезного  дефіциту.

Сьогодні  продовжується бюджетна емісія, яка  насичує господарський обіг зайвими  грошима, які не мають матеріального  забезпечення. Друкуючий верстат  включений на повну потужність і  якщо його робота не буде призупинена, це може привести до виникнення нових  диспропорцій в суспільному розвитку.

 

Список використаної літератури:

1. Дзюблюк О.В. Організація грошово – кредитних відносин в умовах ринкового реформування економіки.Київ.-2000.
2. Матеріали Національного банку України [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://www.bank.gov.ua
3. Шемшученко,  Г.Ю. Банківський кредит у системі кредитних відносин / Г.Ю.  Шемшученко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - Випуск 10. - К:. НАН України, 2008. - C. 316-325.
4. Луценко,  А. Деякі аспекти правового регулювання кредитування в Україні / Луценко А. //Економіка України. - 2008. - № 5. - С.37-42
5. Положення про проведення кредитної політики і фінансування капітальних вкладень в установах УСБ, затверджене Правлінням банку 16.06.95р.
6. Про банки і банківську діяльність. Закон України. Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 20 вересня 2001 року N 2740-III,  від 28 листопада 2002 року N 249-IV, від 6 лютого 2003 року N 485-IV, від 22 травня 2003 року N 835-IV, від 5 червня 2003 року N 914-IV, від 20 листопада 2003 року N 1294-IV Про кредитування. Положення НБУ, затверджене Постановою Правління НБУ №246 від 28.09.95р. // Банківська справа. – 1996. – 2. – с.58-61.
7. Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Інструкція НБУ, затверджена Постановою Правління НБУ №141 від 28.08.2001
8. Лагутін В.Д. Кредитуваня: теорія і практика.К.-2001.-254с.
9. Гладких Д. Основні тенденції розвитку кредитного ринку в Україні// Вісник НБУ,-2001.-№9.-с.49
10. Гуцал І. Принципи та умови реалізації кредитног механізму в економічній системі України// Наукові записи.-2001.-№8.-с.88
11. Тиркало Р.І. Банківська справа –Т.-2000.-219с.