Сучасний стан та особливості банківського кредитування в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

ІМ. В.ГЕТЬМАНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему: «Сучасний стан та особливості банківського кредитування в Україні»

 

 

 

                                                                   Виконала:

    студентка 3 курсу,

    1 групи, спец. 6509, ОЕФ

   

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2011

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….......3

1. Суть банківського кредитування…………………………………………………...4
2. Сучасний стан банківського кредитування в Україні………………………….…8
3. Проблеми та перспективи розвитку форм банківського кредитування в Україні……………………………………………………………………………....10

Висновок………………………………………………………………………………..….13

Список використаної літератури………………………………………………………....15

 

 

Вступ

 Банки  - це центри де в основному  починається і завершується ділове  партнерство. Від чіткої, розумної  діяльності банків залежить здоров’я  економіки. Без розвинутої мережі  банків, діючих саме на комерційній  основі, прагнення до побудови  реального і ефективного ринкового  механізму залишиться лише побажанням. А так як кредитування є  однією з найголовніших функцій  банків, то річ піде саме про  цей вид їх діяльності, а точніше  - про види кредитів комерційних  банків.

     Незважаючи на те, що з розвитком банківської системи банки освоюють дедалі нові види діяльності (наприклад, надають консультаційні, трастові послуги з управління нерухомістю), проникають у страховий бізнес (що є характерним для банківських систем країн Заходу), все ж основною їх функцією є кредитування діяльності клієнтів. Надання кредитів – не тільки важлива функція банку, що виділяє його як особливий вид капіталотворчого підприємства, а й основне джерело прибутку. Отже, кредитування було і є важливим попри всі зміни в економічному житті країни. Загалом, перехід до ринкової економіки, розвиток комерційних відносин справляють позитивний вплив на основи функціонування банківського кредиту в господарстві нашої країни. В сучасних умовах основними макроекономічними завданнями кредитного процесу є сприяння раціональній організації виробництва і збуту, збільшенню обсягів необхідної на ринку продукції, одержанню максимального прибутку при мінімальних затратах.

Одним із найважливіших моментів на шляху  до вирішення цих завдань є  визначення оптимальних умов і методів  кредитування, на основі яких виникають  виникають і розвиваються відносини  між банком і позичальником. Аналіз ситуації, що склалася сьогодні в банківській  системі України показує, що нині вона дещо призупинила свій розвиток, про що свідчить мала питома вага кредитів, що були надані суб’єктам господарювання в Україні по відношенню до внутрішнього валового продукту (протягом 2000р. –  трохи більше 9% [1]). Зважаючи на ці показники, стає очевидним, що забезпечення сталого розвитку економіки багато в чому залежить від вдосконалення діяльності комерційних банків.

 

1. Суть банківського кредитування.

Банківський кредит — це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в  позику банками. Комерційні банки, що мають  ліцензію НБУ, є головною ланкою кредитної  системи; вони одночасно виступають у ролі покупця і продавця наявних  у суспільства тимчасово вільних  коштів. Позики надаються банками  суб'єктам господарювання всіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним  договором. Фінансовою основою банківського кредиту є позичковий банківський  капітал.

 Банківський  капітал значно меншою мірою  обмежений щодо напряму, строків  і величини кредитних угод  порівняно з комерційним кредитом.

 Кредитором  в умовах банківського кредиту  є банк, позичальником — юридичні  та фізичні особи. При переході  до ринкової економіки принципово  змінюється об'єктно-суб'єктний механізм  організації банківського кредитування. Відбувся перехід від пооб'єктного  до прямого кредитування господарських  суб'єктів. Головне значення в  механізмі банківського кредиту  має вже не вибір об'єкта, а  оцінка суб'єкта кредитної угоди.

 У  нормально функціонуючій економіці  має місце досить жорстка міжбанківська  конкуренція за кредитне обслуговування  клієнтів. Позичальник самостійно  вільно вибирає той банк, в  якому б він хотів отримати  позику. Господарський суб'єкт має  право одночасно брати позики  в різних банках.

 У  централізованій плановій економіці  колишнього Радянського Союзу  мала місце значна диференціація  системи кредитування залежно  від галузевої ознаки позичальників.  Система кредитування промислових  підприємств суттєво відрізнялася  від кредитування колгоспів і  радгоспів. У сучасних ринкових  умовах комерційні банки реалізують  у своїй кредитній діяльності  єдині уніфіковані підходи до  своїх клієнтів — господарських  суб'єктів незалежно від їх  галузевої належності, форми власності  і відомчого підпорядкування.

 Основними  джерелами формування банківських  кредитних ресурсів є власні  кошти банків, залишки на розрахункових  і поточних рахунках, залучені  на депозитні рахунки кошти  юридичних і фізичних осіб, міжбанківські  кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються банками у межах власних кредитних ресурсів. Величина кредитних ресурсів банків залежить від рівня обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків, що встановлюються НБУ,

 Ліцензуванню  НБУ підлягають такі активні  операції комерційних банків: надання  кредитів банкам; надання кредитів  юридичним особам; надання кредитів  фізичним особам; придбання права  вимоги щодо поставки товарів  і надання послуг, прийняття ризику  виконання таких вимог та інкасація  цих вимог (факторинг); вкладення  коштів у статутні фонди інших  юридичних осіб.

 З  метою захисту інтересів кредиторів  і вкладників банків кредитування  позичальників здійснюється згідно  з чинним законодавством України  з дотриманням встановлених НБУ  нормативів і вимог щодо формування  обов'язкових, страхових і резервних  фондів.

 Банківський  кредит носить комерційний характер. Мета діяльності банку в процесі  кредитування — отримання максимального  прибутку. Спрямованістю на прибутки  визначається головна лінія економічної  поведінки комерційних банків  як при купівлі кредитних ресурсів, так і при їх продажу клієнтам.

 Кожний  комерційний банк ставить за  мету — забезпечити високу  якість власного кредитного портфеля. Кредитний портфель — це сукупність  кредитів, наданих банком на певну  дату; він характеризує величину  капіталу, вкладеного банком у  кредитні операції. Кредитний портфель  включає агреговану балансову  вартість усіх кредитів, у тому  числі прострочених, пролонгованих  і сумнівних щодо повернення.

Банківський кредит надається при укладенні  кредитного договору. Всі питання, що виникають з приводу кредитування, вирішуються на договірній основі безпосередньо  між банком і позичальником. Згідно з договором кожний із суб'єктів  кредитних відносин бере на себе певні  зобов'язання. Кредитний договір  укладається банком для кожного  позичальника індивідуально.

 Позики  господарським суб'єктам надають  комерційні банки. НБУ як банк  останньої інстанції надає кредити  комерційним банкам через кредитні  тендери, ломбардні операції, переоблік  векселів на умовах двосторонніх  договорів.

 Комерційні  банки надають кредити як у  національній, так і в іноземній  валюті.

 При  проведенні кредитної політики  комерційні банки виходять із  необхідності забезпечити поєднання  інтересів банку, його акціонерів  і вкладників та господарських  суб'єктів із врахуванням загальнодержавних  інтересів. Комерційні банки самостійно  визначають порядок залучення  та використання коштів, проведення  кредитних операцій, встановлення  рівня відсоткових ставок і  комісійних винагород. Вони відповідають  за своїми зобов'язаннями перед  клієнтами всім належним їм  майном і коштами.

3 метою  активізації участі комерційних  банків у процесах структурної  перебудови вітчизняної економіки  важливе значення має запровадження  механізму передачі в управління  банкам на тривалий період  контрольних пакетів акцій підприємств,  яким вони надають довгострокові  кредити.

 Рішення  щодо надання кредитів позичальникам,  незалежно від запрошуваного  розміру кредиту, приймається  колегіально (Правлінням банку,  Кредитним комітетом, Комісією  тощо) більшістю голосів і оформляється  протоколом.

 У  разі надання позичальникові  кредиту в розмірі, що перевищує  10 відсотків власного капіталу ("великі  кредити"), комерційний банк повідомляє  про кожний такий випадок Національному  банку. Жоден із виданих великих  кредитів не може перевищувати 25 відсотків власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів  не може перевищувати восьмикратного  розміру власних коштів комерційного  банку (див. Положення НБУ "Про  кредитування").

 Значну  загрозу стабільності фінансового  стану комерційних банків несе  занадто ризикована кредитна  політика з метою отримання  надмірно високих прибутків. 

Отже, кредит відіграє дуже важливу роль в процесі  суспільного відтворення.

У ринковій економіці роль кредиту найбільшою мірою проявляється у оптимізації  пропорцій суспільного відтворення. Таким чином, за допомогою кредитного механізму досягається саморегуляція економічної системи, вирівнюється норма прибутку по різних галузях народного господарства тощо. Кредит сприяє концентрації та централізації капіталу. Надзвичайно важливою роль кредиту є у забезпеченні науково-технічного прогресу та обслуговуванні інноваційного процесу. Кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень.

Кредит відіграє дуже важливу роль у процесі розширеного відтворення. Банківський кредит виступає однією з провідних форм кредитування як суб'єктів господарювання, так і населення.

Кредитування  є однією з традиційних банківських  операцій.  Можна говорити про  виняткове значення даних операцій для банку, адже прибутки від їх здійснення не лише займають одну з провідних  місць у структурі банківських доходів, а й багато в чому формують загальну стратегію розвитку установи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Сучасний стан банківського кредитування в Україні

На сучасному  етапі економічного розвитку одним  з важливих шляхів виходу України  з кризового стану займає удосконалення  та подальший розвиток банківського кредитування. Підвищення ефективності банківського сектору країни  - одна з актуальних, гострих і складних проблем, яка існує на сьогоднішній день. Адже  зараз банківські установи дещо уповільнили свою діяльність на ринку кредитування, що є безумовним наслідком світової економічної  кризи, яка похитнула економіку не тільки  нашої держави.

Кредитування - важлива складова економіки і  фінансового сектора України. В  період 2005-2007 р.р. банківське кредитування переживало справжній бум розвитку: за цей період ринок виріс більш  ніж в 5 разів.  Зросла  і значущість кредитів населення, споживчого кредиту, товарного кредиту та ін.,  які  відігравали важливу роль як для  банківського  сектора, так і для  економіки країни загалом. Співвідношення роздрібних кредитів і ВВП зросло майже в 4 рази [3].

З початком фінансової кризи внаслідок неповернення великої кількості кредитів, зменшення  тимчасово вільних коштів банків, введення обмежень на кредитування, зростання  вартості кредитних ресурсів спостерігалося уповільнення темпів видачі кредитів. А в кінці 2008 року Національний банк України ввів обмеження на видачу будь яких видів кредитів. Дане обмеження  розповсюджувалося мало не на всі  банки нашої держави.  На нашу думку, це був однин з найтяжчих  періодів   становлення та розвитку банківської системи України.

Як правило, коли мова йде про проблеми впровадження кредитування в нашій державі, насамперед вказують на відсутність досконалої правової бази. Це справді складна  проблема. ЇЇ особливість полягає  у тому, що деякі засадні моменти  створення необхідного правового  поля для кредитування лежать у політичній площині. Утім, окрім законодавчо-правових, не менш важливими є економічні чинники, які безпосередньо впливають  на успішне запровадження і розвиток кредитування. Зважаючи на нинішній стан економіки держави, ці проблеми можуть надовго загальмувати розвиток кредитування фізичних та юридичних осіб в Україні [ 2].