Шляхи удосконалення депозитної політики на сучасному етапі

УДК 336.71

      Шляхи удосконалення депозитної політики на сучасному  етапі

     Анотація. Досліджено  теоретичні та практичні засади депозитної політики комерційних банків України в умовах ринкової трансформації та формування національної грошово-кредитної системи. Показана роль та місце депозитної політики комерційного банку в забезпеченні ефективності функціонування банківського інституту, її взаємозв’язок із стабільністю грошово-кредитного ринку в Україні.

     Аннотация. Исследовано теоретические и практические основы депозитной политики коммерческих банков Украины в условиях рыночной трансформации и формирование национальной денежно-кредитной системы. Показана роль и место депозитной политики коммерческого банка в обеспечении эффективности функционирования банковского института, ее взаимосвязь со стабильностью денежно-кредитного рынка в Украине.

     Annotation. Theoretical and practical bases of deposit policy of commercial banks of Ukraine are investigated in the conditions of market transformation and forming of the national money-and-credit system. Role and place of deposit policy of commercial bank in providing of efficiency of functioning of bank institute are shown, its intercommunication with stability of money-and-credit market in Ukraine.

     Ключові слова: депозит, депозитна політика, ринок депозитів, процентна ставка.

     Вступ. В Україні особливого значення набуває підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури, що вимагає кардинальних якісних перетворень у банківській сфері, а відповідно, реалізації адекватної політики комерційними банками. Перехід від адміністративно-командних методів управління банківською системою до економічних посилює роль конкуренції та зумовлює необхідність врахування потреб клієнтів грошово-кредитного ринку, розробки і реалізації ефективної депозитної і кредитної політики. Особливої актуальності питання формування депозитної політики набувають в умовах сучасної  фінансової кризи.

     З метою стабілізації ситуації на депозитному  ринку та нейтралізації впливу зовнішньої фінансової кризи на фінансову систему НБУ було прийнято постанову „Про додаткові заходи щодо діяльності банків”, в якій відмічено, що комерційні банки можуть виконувати свої зобов’язання за всіма типами договорів із залучення коштів у будь-якій валюті лише в разі настання строку завершення зобов’язань [1]. Також згідно з постановою НБУ „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” фонд гарантує повернути кожному вкладнику не менш ніж 150000 грн.[2].

     На  сьогодні міжнародна фінансова криза  торкнулася й України. Часта зміна  курсу долара, чутки про близькість до банкрутства окремих великих  банків схвилювали багатьох українців: чимало наших співгромадян має гривневі та валютні заощадження. Основною проблемою є те, що вкладники, втративши довіру до банківських установ, почали забирати гроші з депозитних рахунків. В жовтні 2008р. відтік коштів складав 18 млрд. грн [12, с.54]. Це значно ускладнило подальшу депозитну та кредитну політики..

     Пік світової кризи ліквідності ще не настав, як стверджують фінансові  аналітики, за їхніми припущеннями, криза  може затягнутися до кінця 2008 року. Якщо негативні прогнози фахівців збудуться, цей рік  став одним з найважчих для українських банків, які зіткнулися як з проблемами із залучення зовнішніх запозичень, так і з подорожчанням обслуговування вже існуючих боргів [12, с.51].

     Аналіз  останніх досліджень і публікацій. Теоретичні концепції, присвячені проблематиці депозитної діяльності банків, ускладнюються та диференціюються разом зі зміною умов функціонування і обігу позичкового капіталу. Значні розробки у вивченні депозитів у складі ресурсної бази сучасних банківських інститутів здійснили такі зарубіжні економісти як Г. Айленбергер, Р.Еллер, П.Роуз, що аналізували проблеми формування депозитних вкладів у структурі ресурсної бази комерційного банку з двох позицій: управління банківським капіталом і управління зобов'язаннями банку. Проблемам формування ефективної депозитної політики комерційних банків присвячені дослідження вітчизняних економістів, зокрема В.Антонюка, О. Васюренко, О. Дмітрієва, Д.Олійник, Н. Парасія-Вергуленко та ін.

     Віддаючи  належне науковим напрацюванням  вітчизняних та зарубіжних вчених з  даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба в її подальшому дослідженні. Це обумовлено недостатнім рівнем розробки окремих питань щодо  оптимального співвідношення депозитних інструментів та особливості формування депозитної політики в умовах зростаючої конкуренції.

     Постановка  цілей статті. Досвід країн з розвиненою ринковою системою підтверджує, що головною функцією комерційних банків є сприяння мобілізації заощаджень суб’єктів господарювання, спрямування їх у напрямку найефективнішого використання, опосередковано збільшуючи загальну масу інвестицій та потенціал економічного зростання. Необхідними умовами для створення ефективної банківської системи в Україні є можливість та практичне здійснення переливу фінансових коштів між суб'єктами господарювання, надання споживачам свободи вибору між різними об'єктами розміщення тимчасово вільних грошових коштів, а також надання рівних прав усім, хто пред'являє попит на кредитні ресурси.

     Розвиток  банківської системи спричинив  загострення конкуренції між  комерційними банками за ресурси  та ефективні напрямки їх розміщення. Це призвело до поступового зниження прибутковості банківської діяльності. Тепер для успішного функціонування та розширення діяльності банківської установи недостатньо залучати кошти за нижчою ціною, а розміщувати за вищою, для цього необхідно створювати ефективну систему менеджменту банку. Для підтримки своєї конкурентоспроможності банки вимушені пропонувати своїм клієнтам все нові послуги, застосовувати різноманітні фінансові інструменти та розширювати свою діяльність [5, с.18].

     Об’єктом статті є комплексна система депозитної політики комерційних банків.

     У якості предмета виступають теоретико-практичні підходи до визначення сучасного стану депозитної політики в Україні.

     Метою статті  є дослідження шляхів розвитку депозитної політики комерційного банку в сучасних умовах.

     Основними завданнями статті є:

• проаналізувати вітчизняний досвід організації та функціонування  депозитної політики банківських установ;
• розглянути основні типи депозитної політики;
• надати пропозиції щодо вдосконалення депозитних операцій.

     Методи, що використовуються  при дослідженні даної проблеми: аналізу, спостереження, порівняння, конкретизації, а також системного аналізу тощо

     Виклад  основного матеріалу. Існує пряма залежність між заощадженнями, споживанням і депозитною політикою. Кожен комерційний банк включає в механізм банківського менеджменту необхідність розробки і реалізації депозитної політики. Депозитна політика комерційного банку виступає складовою банківського менеджменту, це комплекс заходів по формуванню депозитного портфеля, а також різноманітні форми та методи щодо реалізації конкурентних позицій на ринку депозитних послуг з метою забезпечення необхідних обсягів депозитних ресурсів.

     Банківська  система України знаходиться  на етапі сегментації ринку банківських  послуг між окремими банківськими інститутами, яка, в свою чергу, забезпечується відповідною політикою комерційних банків.  Існує  тісний взаємозв’язок між розвитком депозитного ринку та процесами стабілізації грошової одиниці, грошово-кредитного ринку, зростанням грошових доходів населення та соціально-економічним зростання загалом. Так, зокрема, монетарна база протягом 2003 р. зросла на 30,1%, грошова маса – на 46,5%. Рівень монетизації підвищився з 24,45 до 30,27%. Він поглинув близько 62% приросту грошової маси, ще приблизно 21% припадає на приріст реального ВВП, решта – на зростання цін. Інфляція за 2003 р. склала 8,2%. Інфляційне прискорення мало переважно немонетарний характер. Реальний ефективний обмінний курс девальвував більше ніж на 10%, що позитивно вплинуло на цінову конкурентноспроможність національних виробників. Відбулись кількісні та якісні зрушення у структурі грошової маси. Зокрема, питома вага готівки у загальному її обсязі скоротилась з 34,8% на початку 2004 р. до 33,5% за станом на 1 серпня 2004 р. Саме дані процеси склали матеріальні передумови посилення ролі депозитного ринку в фінансовій діяльності комерційного банку і визначають необхідність та важливість розробки ефективної депозитної політики [7, с.138].

     Негативний  вплив на розвиток ринку депозитів має фінансова криза, яка розпочалася у третій декаді 2008 року.

     Розглянемо  основні  причини фінансової кризи, що розпочалася в Україні. Насамперед це пов’язано з макроситуацією на світовому ринку. Другий принциповий момент уже безпосередньо пов’язаний із нашою державою: нині виводять чимало інвестиційних коштів, досі наявних на ринку України. Цей процес можна бачити за коливаннями курсу долара. Коли криза поширилася з американського на європейський континент, відбувся “стрибок” долара. Його причиною стало те, що гроші, завезені незадовго до кризи в Україну на короткий термін, виведено з нашої держави. На жаль, на європейському рівні немає належної відкритості у вирішенні проблеми долара-євро.

     В умовах кризи головним "внутрішнім" джерелом ресурсів для вітчизняних фінансових установ традиційно є депозити. Причому, на відміну від локальних облігацій, через депозити банки можуть залучати не тільки гривню, але й іноземну валюту. Зростання обсягів валютних депозитів дозволить українським банкам хоч частково, але все таки компенсувати недолік інвалюти. Отже підвищений попит на депозити спричинить за собою їх подорожчання.

     Якщо  криза на світових ринках триватиме  довго, то депозитні ставки у валюті цього року підвищаться на декілька пунктів - до 10-12% в доларах і 7-8% в євро. У такій ситуації гривня теж коливатиметься, але не так сильно. З іншого боку, зростання вартості ресурсів спричинить подорожчання кредитів. Навряд чи банки підуть на скорочення маржі, тим більше в умовах обмеженості в коштах. Швидше, навпаки, майбутнім позичальникам дорожче обійдеться не тільки обслуговування кредиту в інвалюті - слід чекати і підвищення вимог до них [3, с.22].

     Примітно, що дефіцит ресурсів - проблема далеко не всіх банкірів. Більш того, є кредитні установи, яких ці проблеми не торкаються - це банки з іноземним капіталом, що мають доступ до дешевих ресурсів материнських структур.

     Слід  зазначити, що українська банківська система, за оцінками провідних міжнародних  експертів та рейтингових агентств на тлі країн СНД менше всього зазнала негативного впливу від міжнародної фінансової кризи. Парадоксально, але нашій системі послужила її недостатня інтегрованість в світові фінансові ринки, відсутність механізмів, властивих відкритим ринкам; регулювання НБУ і присутність потужних іноземних капіталів в українських банках.

     Важливим  чинником зростання обсягів депозитного  ринку в Україні є зростання  грошових доходів юридичних та фізичних осіб, що за умови відсутності фінансового ринку, як альтернативи інвестування визначає депозитні вклади як головне джерело портфеля активів. За цих умов особлива увага звертається на фінансові аспекти діяльності банку. Відповідно, ефективність управління та функціонування комерційного банку в значній мірі визначається ефективністю реалізації депозитної політики.

     Депозитна політика на рівні держави – це сукупність заходів, які здійснюються центральним банком і спрямовані на регламентування правил формування депозитів (вкладів) у комерційних і ощадних банках, а також у небанківських грошово-кредитних установах. Необхідність такої регламентації зумовлена тим, що, по-перше, вклади (депозити) самі є специфічним видом грошей (безготівкові або депозитні гроші); по-друге, на основі депозитів формуються кредитні гроші у кратному співвідношенні відповідно до величини грошового мультиплікатора. За відсутності такого державного регламентування правил формування й руху депозитних і кредитних грошей процес творення нових грошей у національній економічній системі був би безконтрольним і міг би непередбачено "розкручувати" маховик інфляції й знецінювати національні грошові одиниці [9, с.2].

     Д.Олійник  виділяє два типи депозитної політики на макрорівні. Перший представляє  консервативна політика або політика сильного державного регулювання депозитних установ. Вона здійснюється за сильної інфляції, або стагфляції, коли зростання рівня сукупних цін супроводжується значним спадом обсягів сукупного виробництва. Основна її мета - посилення депозитної дисципліни та обмеження грошово-кредитних установ, які мають право відкривати поточні безстрокові рахунки (чекові вклади).

     Другий  тип депозитної політики — ліберальна депозитна політика, що передбачає послаблення депозитної дисципліни та значне збільшення грошово-кредитних  установ, які мають право відкривати поточні безстрокові рахунки (чекові вклади). Здійснюється з тим, щоб збільшити кількість депозитних кредитних грошей у національній економічній системі, таким чином стимулювати підвищення економічно активності й вихід економіки з фази кризи. Ліберальна політика особливо ефективна за незначного рівня інфляції. За високого рівня інфляції вона недоцільна, оскільки "розкручує" маховик інфляції [10, с.43].

     Окремою складовою депозитної політики, що впливає на поведінку суб’єктів  грошово-кредитного ринку, є депозитна політика комерційних банків. Кожен комерційний банк, як суб’єкт депозитного ринку намагається реалізувати свої інтереси за умови врахування впливу депозитної політики центрального банку та базуючись на конкретних умовах функціонування депозитного ринку. Депозитна політика комерційного банку спрямована на оптимізацію витрат по залученню коштів на депозитному ринку за умови їх ефективного використання. Такий механізм реалізації інтересів всіх суб’єктів депозитного ринку формує ціну на депозитні кошти. Безпосередній вплив на процентні витрати мають середні залишки по оплачуваних депозитах, середня процентна ставка по них. На середню процентну ставку по депозитах впливають наступні чинники: